Ухвала суду № 66536497, 11.05.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Присяжнюка О.Б.

суддів Глиняного В.П., Паленика І.Г.

з участю секретаря Орліченко О.Ю.

представника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу представника власника майна ТОВ «СІТРОНІКС ТЕЛЕКОМ СОЛЮШНС УКРАЇНА», адвоката Куц Я.О., на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14 березня 2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України Кіпчарського О.П. та накладено арешт на майно, а саме на грошові кошти, які знаходяться на рахунках ТОВ «СІТРОНІКС ТЕЛЕКОМ СОЛЮШНС УКРАЇНА» №№ 26001550825700, 26000550825701, 26008550825703, які відкриті в АТ «УКРСИББАНК», що розташований за адресою: м. Київ, вул. Андріївська, 2/12 в частині видатку коштів, окрім видаткових операцій, пов'язаних з перерахуванням грошових коштів по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджету або державних цільових фондів, та видатків, пов'язаних з виплатою заробітної плати, з можливістю зарахування на зазначені рахунки коштів, що надходять.

Прийняте рішення слідчий суддя мотивував тим, що стороною обвинувачення доведено наявності підстав для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження.

В апеляційній скарзі з доповненнями представник власника майна просить ухвалу слідчого судді скасувати і постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого. В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на незаконність судового рішення. Так, на думку представника ТОВ «СІТРОНІКС ТЕЛЕКОМ СОЛЮШНС УКРАЇНА» не є юридичною особою відносно якої здійснюється кримінальне провадження, а тому відносно нього не може бути застосований такий вид забезпечення кримінального провадження, як арешт майна з метою конфіскації. Також, апелянт вважає недоведеними стороною обвинувачення ті обставини, що грошові кошти, що знаходяться на рахунках, відповідають критеріям ст. 98 КПК України, в зв'язку з чим відсутні підстави для арешту майна і з метою збереження його як речового доказу.

Крім того, представник посилається і на те, що сума грошових коштів, на які накладено арешт, перевищує розмір завданих збитків. До тогож, апелянт вважає, що з наданих прокурором матеріалів не можливо становити точну суму завданих збитків.

Також, в апеляційній скарзі зазначається, що слідчим суддею при вирішенні питання про арешт майна не було враховано і негативних наслідків, оскільки таке рішення фактично блокує всю роботу товариства, в тому числі перешкоджає сплаті податків та інших обов'язкових платежів.

Разом з апеляційною скаргою представником було подано клопотання про поновлення пропущеного строку на оскарження ухвали слідчого судді, в якому останні вказує, що розгляд клопотання прокурора відбувся без повідомлення про це власника майна, а копія постановленого рішення на його адресу не надсилалась, у звязку з чим просить визнати причину пропуску строку поважною та поновити його.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника який підтримав подану апеляційну скаргу і просив її задовольнити, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги в тому числі і щодо підстав для поновлення пропущеного строку на оскарження ухвали слідчого судді, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Враховуючи ті обставини, що розгляд клопотання про арешт майна відбувся без повідомлення його власника, а матеріали судового провадження не містять відомостей щодо отримання останнім копії оскаржуваного рішення, колегія суддів погоджується з доводами апелянта щодо поважності причин пропуску строку на ухвалу слідчого судді та вважає за необхідне поновити його.

Що стосується доводів апеляційної скарги щодо незаконності ухвали слідчого судді, то колегія суддів вважає наступне.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

На переконання колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання про арешт майна в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.

Як вбачається з наданих суду матеріалів Головним слідчим управління Національної поліції України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12016000000000012 за фактом фіктивного підприємства за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України; за фактом легалізації коштів отриманих злочинним шляхом за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України; за фактом умисного ухилення службовими особами АТ «ЕНВІЖН - УКРАЇНА» від сплати податків у особливо великих розмірах за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України; за фактом службового підроблення, тобто складання і видачі завідомо неправдивих офіційних документів АТ «ЕНВІЖН - УКРАЇНА» за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

В ході досудового розслідування кримінального провадження встановлено, що акціонерами АТ «ЕНВІЖН - УКРАЇНА» було прийнято рішення про реструктуризацію бізнесу та його переведення на іншу підконтрольну юридичну особу - ТОВ «СІТРОНІКС ТЕЛЕКОМ СОЛЮШНС УКРАЇНА».

Звертаючись в рамках даного кримінального провадження з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме на грошові кошти які знаходяться на рахунках ТОВ «СІТРОНІКС ТЕЛЕКОМ СОЛЮШНС УКРАЇНА» №№ 26001550825700, 26000550825701, 26008550825703, які відкриті в АТ «УКРСИББАНК», прокурор зазначив, що метою застосування даного заходу кримінального провадження, є забезпечення конфіскації майна, як виду покарання, а також забезпечення збереження цього майна як речового доказу.

Розглядаючи клопотання про арешт майна, слідчий суддя, встановивши вище зазначені обставини, дослідивши доводи клопотання і матеріали, які були надані прокурором на обґрунтування своїх вимог, та всупереч твердженням апелянта, дотримався вимог ст. 170 КПК України і прийшов до обґрунтованого висновку з приводу наявності підстав для його задоволення та накладення арешту на зазначені грошові кошти.

З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується та вважає, що слідчим доведена необхідність застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження.

Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Так, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку передбаченому п. 3 ч. 2 цієї статті, тобто з метою конфіскації майна, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадку, передбаченому Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Санкція ч. 3 ст. 212 КК України передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Як вбачається з наданих суду матеріалів акціонерами АТ «ЕНВІЖН - УКРАЇНА» було прийнято рішення про реструктуризацію бізнесу та його переведення на іншу підконтрольну юридичну особу - ТОВ «СІТРОНІКС ТЕЛЕКОМ СОЛЮШНС УКРАЇНА».

Крім того, відомості про ТОВ «СІТРОНІКС ТЕЛЕКОМ СОЛЮШНС УКРАЇНА» внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Таким чином, ТОВ «СІТРОНІКС ТЕЛЕКОМ СОЛЮШНС Україна» є юридичною особою відносно якої здійснюється кримінальне провадження, а тому до нього, відповідно до вимог ст. 170 КПК України, може бути такий вид забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Також є безпідставними і посилання апелянта на помилковість висновків слідчого судді щодо відповідності грошових коштів, на які накладено арешт, вимогам ст. 98 КПК України.

Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт майна з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.

Надані слідчим матеріали містять достатньо підстав і підозр вважати, що зазначене в клопотанні майно може бути використано, як доказ у кримінальному провадженні, а відтак, стороною обвинувачення доведено ті обставини, що грошові кошти, що містяться на банківських рахунках ТОВ «СІТРОНІКС ТЕЛЕКОМ СОЛЮШНС УКРАЇНА» №№ 26001550825700, 26000550825701, 26008550825703, які відкриті в АТ «УКРСИББАНК», відповідають критеріям ст. 98 КПК України.

Таким чином, дослідивши зазначені обставини та надані матеріали, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, оскільки надані слідчим матеріали доводять наявність правових підстав для накладення арешту на майно, а також того, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є арешт майна.

Крім того, слід зазначити, що слідчий суддя наклав арешт на грошові кошти, що містяться на банківських рахунках в частині видатку цих коштів, окрім видаткових операцій, пов'язаних з перерахуванням грошових коштів по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджету або державних цільових фондів, та видатків, пов'язаних з виплатою заробітної плати, з можливістю зарахування на зазначені рахунки коштів, що надходять, а тому посилання представника на неспроможність товариства через арешт коштів сплачувати обов'язкові платежі та податки, а також виплачувати заробітну плату працівникам, є безпідставними.

В зв'язку з цим, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді, а відтак апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 376, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Клопотання представника власника майна ТОВ «СІТРОНІКС ТЕЛЕКОМ СОЛЮШНС УКРАЇНА», адвоката Куц Я.О., про поновлення пропущеного строку на оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14 березня 2017 року, задовольнити.

Ухвалу слідчого суддіПечерського районного суду міста Києва від 14 березня 2017 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України Кіпчарського О.П. та накладено арешт на майно, а саме на грошові кошти, які знаходяться на рахунках ТОВ «СІТРОНІКС ТЕЛЕКОМ СОЛЮШНС УКРАЇНА» №№ 26001550825700, 26000550825701, 26008550825703, які відкриті в АТ «УКРСИББАНК», що розташований за адресою: м. Київ, вул. Андріївська, 2/12 в частині видатку коштів, окрім видаткових операцій, пов'язаних з перерахуванням грошових коштів по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджету або державних цільових фондів, та видатків, пов'язаних з виплатою заробітної плати, з можливістю зарахування на зазначені рахунки коштів, що надходять, залишити без зміни, а апеляційну скаргу представника власника майна ТОВ «СІТРОНІКС ТЕЛЕКОМ СОЛЮШНС УКРАЇНА», адвоката Куц Я.О., - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не

підлягає.

Судді: Присяжнюк О.Б. Глиняний В.П. Паленик І.Г.

Справа № 11-сс/796/1877/2017 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанціїЛитвинова І.В.

Доповідач Присяжнюк О.Б.