Постанова № 66536080, 16.05.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2017 року Справа № 912/4548/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Джихур О.В. (доповідач)

суддів Орєшкіна Е.В., Широбокова Л.П.

секретар судового засідання Мацекос І.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність №К-49-2-15 від 04.01.2017 р.;

від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність №04-4/1329 від 24.01.2017 р.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Петрівської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області (№49), с. Новий Стародуб, Петрівський район, Кіровоградська область

на рішення господарського суду Кіровоградської області від 11 січня 2017 року у справі № 912/4548/16

за позовом Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області, м. Кропівницький

до Петрівської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області (№49), с. Новий Стародуб, Петрівський район, Кіровоградська область

про стягнення 169 550,61 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 11 січня 2017 року (суддя Наливайко Є.М.) позов задоволено; стягнуто з Петрівської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області (№49), с.Новий Стародуб, Петрівський район, Кіровоградська область на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області, м. Кропивницький збитки, заподіяні державі внаслідок самовільного використання підземних вод в період з 13 липня 2014 року по 22 грудня 2015 року у розмірі 169 550, 61 грн.; стягнуто з Петрівської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області (№49), с.Новий Стародуб, Петрівський район, Кіровоградська область на користь Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області, м. Кропивницький 2 543, 25 грн. судового збору.

Рішення господарського суду мотивовано порушенням відповідачем вимог чинного природоохоронного законодавства, яке полягало у здійсненні останнім забору підземних вод в період з 13 липня 2014 року по 22 грудня 2015 року без дозволу на спеціальне водокористування на господарські потреби засуджених у кількості 40 645 м3, чим державі завдано збитків на суму 169 550, 61 грн.

Не погодившись з зазначеним рішенням відповідач оскаржує його на предмет невідповідності нормам матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Кіровоградської області від 11 січня 2017 року скасувати, в задоволенні позову відмовити.

Апелянт посилається на те, що Кодекс про надра передбачає випадки, за яких господарюючі субєкти мають право видобувати підземні води без спеціального дозволу. Однією з обовязкових умов для звільнення субєкта господарювання від необхідності отримання дозволу на користування надрами є видобування води з метою її використання для власних господарсько побутових потреб. Стверджує, що Петрівська виправна колонія №49 здійснює водокористування для задоволення власних господарсько побутових потреб (в кількості необхідній для утримання засуджених).

За розрахунком відповідача водозбір підземних вод із розрахунку на 1 добу становить 76, 98 м3, що не перевищує допустимого ліміту видобування підземних вод для власних господарсько- побутових потреб. Вважає, що в діях Петрівської виправної колонії відсутні всі елементи складу цивільного правопорушення, у звязку з чим не має підстав для задоволення позову та відшкодування шкоди.

Відповідач просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 11 січня 2017 року, у задоволенні позову відмовити.

Позивач доводи апеляційної скарги заперечує, вказує, що норма ст.49 Водного кодексу України є імперативною та не передбачає будь якої можливості звільнення відповідача від обовязку отримати дозвіл, просить рішення залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення.

В судовому засіданні 20 квітня 2017 року оголошувалась перерва до 16 травня 2017 року.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать, що позивачем відповідно до плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) за додержанням вимог природоохоронного законодавства Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області на І квартал 2016 року, згідно наказу №112 від 28 березня 2016 року та направлення №138/16 від 28 березня 2016 року було проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства відповідачем, про що складено відповідний акт №12 (а.с.12-18), який підписано представниками позивача та відповідача.

За результатами вказаної перевірки виявлено порушення відповідачем вимог чинного природоохоронного законодавства, яке полягало у здійсненні останнім забору підземних вод в період з 13 липня 2014 року по 22 грудня 2015 року без дозволу на спеціальне водокористування на господарські потреби засуджених води у кількості 40 645 м3, чим державі завдано збитків на суму 169 550, 61 грн. ( згідно розрахунку а.с.22).

Державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Кіровоградської області ОСОБА_3, ОСОБА_4 внесено припис від 31 березня 2016 року №12, яким зобов'язано відповідача усунути порушення природоохоронного законодавства, виявлені під час перевірки, проведеної з 29 березня 2016 року по 31 березня 2016 року, у строки, визначені в приписі. Вказаний припис прийнятий до виконання представником відповідача у день його оформлення 31 березня 2016 року, що засвідчено підписом такої особи на приписі (а.с.19).

В зв'язку з цим, відповідачу була направлена претензія вих. №07-8/1675 від 03 серпня 2016 року, до якої додано розрахунок розміру відшкодування збитків на суму 169 550, 61 грн. (а.с.21). На вказану претензію відповідач надав відповідь, у якій зазначає про відсутність підстав для задоволення претензії та відшкодування шкоди у заявленому розмірі (а.с.23-24).

Департаментом екології та природних ресурсів Кіровоградської обласної державної адміністрації видано Петрівській виправній колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області дозвіл на спеціальне водокористування №10606 від 10 серпня 2009 року з терміном дії 10 серпня 2009 року по 13 липня 2014 року (а.с.25-26). По закінченні строку дії дозволу, відповідач продовжив спеціальне водокористування без дозволу, керуючись, на його думку, статтею 23 Кодексу України про надра до отримання 22 грудня 2015 року дозволу на спеціальне водокористування за №574 зі строком дії до 22 червня 2018 року (а.с.29-31).

На підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, яка затверджена наказом Мінприроди України від 20 липня 2009 року №389 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 14 серпня 2009 року №767/16783 позивач визначив розмір збитків заподіяних Петрівською виправною колонією Державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області внаслідок самовільного використання підземних вод в період з 13 липня 2014 року по 22 грудня 2015 року в розмірі 169 550, 61 грн. (а.с.22).

Відповідно до ч.1 ст.13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться на території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

За змістом ст.14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної-влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно із ст.1 Водного кодексу України, водокористуванням є використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів).

У відповідності до ст.42 Водного кодексу України водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства. Водокористувачі можуть бути первинними і вторинними. Первинні водокористувачі це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води.

Частиною 1 статті 149, статтею 151 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Водокористування може бути двох видів загальне та спеціальне. Загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об'єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об'єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів (ст.46, ч.1 ст.47 Водного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.48 Водного кодексу України, спеціальне водокористування це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Згідно зі ст.49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється на підставі клопотання водокористувача з обґрунтуванням потреби у воді, погодженим з державним органом водного господарства. У дозволі на спеціальне водокористування встановлюється ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. Спеціальне водокористування є платним.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.49 Водного кодексу України водокористувачі зобовязанні здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Відповідно до статті 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів.

В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

За приписами ст.17 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" підприємство питного водопостачання провадить свою діяльність відповідно до порядку спеціального водокористування, пов'язаного із застосуванням водопровідних мереж, споруд, технічних пристроїв для забору води безпосередньо з водних об'єктів. Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу, який видається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У дозволі на спеціальне водокористування визначаються ліміти та строки спеціального водокористування. Строки спеціального водокористування встановлюються органом, який видає дозвіл на спеціальне водокористування. У разі використання підземних вод для питного водопостачання відповідне підприємство повинне одержати згідно з законом дозвіл на користування надрами.

У п.4.5.2 розяснення Вищого господарського суду України від 27 червня 2001 року №02-5/744 "Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" зазначено, що використання природних ресурсів без відповідного дозволу є самовільним.

Відповідач вважає, що отримання ним дозволу на спеціальне водокористування не є обовязковим, оскільки він відобуває підземну воду на земельній ділянці, що знаходиться у нього в постійному користуванні, на підтвердження чого надав копію державного акту від 07 липня 2012 року на право постійного користування земельною ділянкою, вода використовувається для власних господарсько побутових потреб, продуктивність водозбору підземних вод не перевищує 300 куб.м. на добу. При цьому відповідач посилається на ст.23 Кодексу України про надра.

Апеляційний господарський суд не погоджується з таким твердженням апелянта з огляду на таке.

Відповідно до Водного кодексу України підземні води належать до державного водного фонду України, а згідно з Кодексом України про надра вони є частиною надр (є корисними копалинами загальнодержавного значення відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року №827).

Приписами ч.2, 3 статті 2 Водного кодексу України передбачено, що водні відносини в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства. Земельні, гірничі, лісові відносини, а також відносини щодо використання та охорони рослинного і тваринного світу та об'єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря, виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу України, що виникають під час користування водними об'єктами, регулюються відповідним законодавством України.

Таким чином, норма статті 2 Водного кодексу України містить посилання на гірничі відносини, які виникають під час користування водними об'єктами та регулюються відповідним законодавством України. Відтак, водні відносини в Україні регулюються не лише Водним кодексом України, а і іншим законодавством, зокрема Кодексом України про надра.

Таким чином прісні підземні води це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра.

Статтями 16, 19, 21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.

Отже, чинним законодавством передбачено обов'язок отримання господарюючими суб'єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр.

Статтею 23 Кодексу України про надра закріплено право землевласників і землекористувачів у межах наданих їм земельних ділянок без спеціальних дозволів видобувати, зокрема, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Реалізація землекористувачами або землевласниками права видобувати підземні води без спеціального дозволу, передбаченого статтею 23 Кодексу України про надра, можлива за наявності певних умов: по-перше, наявність права на земельну ділянку, по-друге, видобування води з метою її використання для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, по-третє, за умови неперевищення ліміту видобування підземних вод (не більше 300 м. куб. на добу).

У свою чергу спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування право на їх використання.

Таким чином, спірні водні правовідносини, які пов'язані з обов'язковістю отримання відповідачем дозволу на спецводокористування, вичерпно врегульовані статтями 44, 48, 49 Водного кодексу України як нормами спеціального закону.

В свою чергу, стаття 23 Кодексу України про надра звільняє певних суб'єктів (землевласників і землекористувачів в межах наданих їм земельних ділянок) від отримання спеціальних дозволів на користування надрами, що не слід ототожнювати з дозволами на спецводокористування.

При цьому для отримання дозволу на спеціальне водокористування не має значення на які потреби використовувалась вода.

З огляду на вказане, до спірних правовідносин у даній справі приписи статті 23 Кодексу України про надра застосуванню не підлягають.

Слід зазначити, що Департаментом екології та природних ресурсів Кіровоградської області державної адміністрації видано було відповідачу дозвіл на спеціальне водокористування №10606 від 10 серпня 2009 року, строк дії якого на час здійснення перевірки сплинув, за отриманням нового дозволу він не звертався.

Отже, у даному випадку, після закінчення терміну дії дозволу на спеціальне водокористування відповідач повинен був його продовжити або отримати новий дозвіл. У свою чергу, невчинення таких дій з боку відповідача за наявності факту здійснення подальшого спеціального водокористування свідчить про самовільний характер такого водокористування, що є порушенням водного законодавства, а саме: правил спеціального водокористування.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій.

Згідно зі ст.111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Відповідно до ч.1 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Згідно зі ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних/обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

В пунктах 1.3., 1.6. розяснень Вищого господарського суду України від 27 червня 2001 року №02-5/744 "Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" зазначено, що розглядаючи справи про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення природноресурсового, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки, господарські суди повинні обов'язково враховувати наявність таких умов відповідальності, як безпосередній причинний зв'язок між відповідними діями (бездіяльністю) і шкодою та вина відповідача. Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника.

Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів у разі самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування) регламентується Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20 липнґ 2009 року №389 та зареєстрованою в Мін'юсті України від 14 серпня 2009 року за №767/16783.

Розмір збитків, завданих відповідачем внаслідок самовільного використання підземних вод в період з 13 липня 2014 року по 22 грудня 2015 року визначено позивачем на підставі п.9.1 Методики за формулою 3 сам = 5 х W х Тар (грн.) і склав 169 550, 61 грн. (а.с.22).

Твердження відповідача, що розмір збитків слід було обраховувати в редакції Методики, що діяла за період з 28 листопада 2015 року по 22 грудня 2015 року не є вірним, оскільки розрахунок розміру збитків здійснюється за Методикою у редакції, яка була чинна на момент виявлення порушення, що правомірно і зроблено позивачем при нарахуванні збитків.

З огляду на викладене доводи апелянта не спростовують законних висновків господарського суду, у звязку з чим підстави для скасування рішення господарського суду Кіровоградської області від 11 січня 2017 року відсутні.

Керуючись ст.ст.49, 99, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Петрівської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області (№49), с. Новий Стародуб, Петрівський район, Кіровоградська область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 11 січня 2017 року у справі № 912/4548/16 залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Джихур

Суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя Л.П. Широбокова

(Дата підписання постанови в повному обсязі 17.05.17 р.)