Рішення № 66534995, 16.05.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.05.2017 Справа № 904/4954/17

За позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз", м. Дніпро

до Комунального підприємства "Фрунзенське ЖКП", смт. Широке, Широківський район, Дніпропетровська область

про стягнення 56 811,88 грн.

Суддя Рудовська І.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 53 від 20.03.17р.

від відповідача: не з'явився

Суть спору:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства "Фрунзенське ЖКП" про стягнення 56 811,88 грн. заборгованості, з якої: 55 113,34 грн. основного боргу, 1532,12 грн. пені, 166,42 грн. 3 % річних та витрат по сплаті судового збору.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобовязань за Договором від 01.01.2016 року розподілу природного газу в частині оплати з розподілу природного газу.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2017 р. по справі № 904/4954/15 порушено провадження та розгляд справи призначено до розгляду у судовому засіданні на 16.05.2017 р.

Представник позивача у судове засідання надав заяву про уточнення розміру позовних вимог, яку підтримав та просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, до справи надіслав заяву про розгляд справи без участі представника відповідача, клопотання про зменшення суми основного боргу та пені, в якому просить суд, врахувати суму оплати боргу за договором в сумі 55 113,34 грн. та зменшити пеню за несвоєчасні розрахунки - 1532,12 грн. до максимально можливого, а також відповідачем надано відзив на позов.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 16.05.2017 р. оголошені вступна та резолютивна частини судового рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2016 р. між позивачем (оператор) та відповідачем (споживач) укладений Договір розподілу природного газу (далі - Договір), за умов п. 2.1. Договору оператор ГРМ зобовязується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобовязується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.

Згідно п.п. 6.1., 6.2. Договору оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за потужність (абонентська плата), з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем. Тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1. цього розділу, є обовязковим для сторін з дати набрання чинності постановою регулятора щодо його встановлення.

Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п. 6.3. Договору).

Пунктом 6.4. Договору в редакції Додаткової угоди № 1/1 від 30.11.2016 р. до Договору визначено, що якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу із свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг з розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим регулятором, та зараховується як плата за послуги з розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до 10 числа місяця, наступного за звітним місяцем, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Відповідно до п. 6.6. Договору надання оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним сторонами актом наданих послуг, що оформлюються відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.

Згідно з вимогами п. 1 п. 7.4. Договору споживач зобовязується здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.

На виконання умов Договору позивачу лютому березні 2017 року надав відповідачу послуги з розподілу природного газу на загальну суму 55 113,34 грн. що підтверджується актами надання послуг з розподілу природного газу: №ДГП00004280 від 28.02.2017 р. на суму 47 537,21 грн. та № ДГП00004834 від 31.03.2017 р. на суму 7576,13 грн., копії яких долучені до матеріалів справи (а.с. 23, 24).

Відповідач свої зобовязання щодо оплати вартості наданих послуг не виконав, у звязку із чим у нього виникла заборгованість з розподілу природного газу в сумі 55 113,34 грн. що є причиною спору.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України та п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України ).

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В процесі розгляду даної справи відповідачем проведено погашення основного боргу в сумі 55 113,34 грн. Дана обставина підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням № 210 від 28.04.2017 р. (тобто після подачі позову до суду 25.04.2017 р.).

Вище викладене дає суду підстави для висновку, що в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 55 113,34 грн. між сторонами відсутній предмет спору, а тому провадження в цій частині підлягає припиненню в порядку п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 8.2. Договору, у разі порушення споживачем строків оплати за цим Договором, він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно розрахунку позивачем заявлено до стягнення пеня за прострочку виконання грошового зобовязання в розмірі 1532,12 грн. (за період з 11.03.2017 р. по 20.04.2017 р.)

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 166,42 грн. (за період з 11.03.2017 р. по 20.04.2017 р.)

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити за час прострочення суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми.

Перевіривши розрахунки пені та 3 % річних за означені періоди, суд визнає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В силу вимог ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів субєктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, позовні вимоги підтвердженні матеріалами справи та підлягають задоволенню у сумі: 1532,12 грн. пені, 166,42 грн. 3 % річних, в решті позовних вимог припинено на підставі п. 1-1. ст. 80 ГПК України.

Пунктом 1 ст. 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно iз збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й iнші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий poзміp збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зi сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Враховуючи, вищевикладене, суд не знаходить підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення суми пені.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 47, 33, 43, 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву про уточнення розміру позовних вимог задовольнити.

Припинити провадження в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 55 113,34 грн. відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Стягнути з Комунального підприємства "Фрунзенське ЖКП" (53700, Дніпропетровська область, Широківський район, смт. Широке, вул. Карла Маркса, буд. 6; код ЄДРПОУ 33075778) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" (49000, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 2; код ЄДРПОУ 03340920) 1532,12 грн. (одна тисяча пятсот тридцять дві грн. 12 коп.) пені, 166,42 грн. (сто шістдесят шість грн. 42 коп.) 3 % річних, 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот грн. 00 коп.) судового збору, про що видати наказ.

В клопотанні відповідача про зменшення суми пені - відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя ОСОБА_2 Дата підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України 17 травня 2017 р.

Повне рішення складено 16.05.2017