Ухвала суду № 66534812, 25.04.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

25 квітня 2017 року м. Київ К/800/13562/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Швець В.В., перевіривши касаційну скаргу Нововолинсько-Іваничівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області на постанову Нововолинського міського суду Волинської області від 9 лютого 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Нововолинсько-Іваничівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок і виплату пенсії, -

в с т а н о в и в :

20 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, в якому просила визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у перерахунку її пенсії у зв'язку з збільшенням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії у розмірі не нижчому ніж розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 вересня 2015 року та зобов'язати відповідача виплатити різницю між фактично отриманою та належною до оплати суму пенсії з 1 вересня 2015 року до моменту здійснення перерахунку пенсії.

Постановою Нововолинського міського суду Волинської області від 9 лютого 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2017 року, позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії позивачу у зв'язку із збільшенням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу у розмірі, не нижчому ніж розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у відповідності до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 20 червня 2016 року, зобов'язано відповідача виплатити позивачу різницю між фактично отриманою та належною до оплати сумою пенсії за період з 20 червня 2016 року до моменту здійснення перерахунку пенсії.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 12 березня 2014 року їй призначено пенсію за віком відповідно до пункту 7-2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якого до 1 січня 2015 року право дострокового виходу на пенсію за віком мають жінки, яким виповнилося 55 років, за наявності страхового стажу не менше 30 років та за умови звільнення з роботи. В подальшому позивач звернулась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії у зв'язку із збільшенням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, проте відповідач у листі від 5 грудня 2016 року відмовив у проведенні перерахунку пенсії з посиланням на пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» від 26 березня 2008 року №265 (зі змінами від 18 листопада 2015 року).

Так, судами встановлено, що 12 березня 2014 року позивачу достроково на 30 місяців призначено пенсію за віком на підставі пункту 7-2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із зменшенням розміру пенсії на 15%.

У зв'язку з збільшенням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, позивач звернулась до відповідача із заявою щодо перерахунку пенсії з 1 вересня 2015 року та з 1 травня 2016 року.

Листом від 5 грудня 2016 року №150/л-01 відповідач у задоволенні заяви відмовив та зазначив, що загальний розмір пенсії позивача обчислюється наступним чином: до нарахованої суми пенсії за віком здійснюється доплата до розміру прожиткового мінімуму, доплата за понаднормовий стаж та отримана сума зменшується на 15% за достроковий вихід на пенсію.

Вважаючи таку відмову у проведенні перерахунку неправомірною, позивач звернулась до суду.

Також судами встановлено, що станом на 1 квітня 2016 року пенсія позивача становила 949 грн (723,17 грн - розмір пенсії за віком; 406,83 грн - доплата до прожиткового мінімуму; 178,18 грн - зменшення розміру пенсії за достроковий вихід на пенсії 15%), що менше розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік».

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідно до положень Законів України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» та «Про прожитковий мінімум» пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Крім того, суди виходили з того, що згідно вимог частини 3 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції чинній на час звернення позивача за перерахунком пенсії) та з урахуванням збільшення з 1 січня 2016 року розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підставою для перерахунку пенсії позивача є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, а перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення цього мінімуму.

Нововолинсько-Іваничівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким визнати дії управління правомірними.

Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити не лише посилання на помилкове застосування норм матеріального права при вирішенні справи та порушення судами норм процесуального права, а і пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи.

У касаційній скарзі відповідач посилається на те, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» від 26 березня 2008 року №265 встановлення щомісячної державної адресної допомоги до розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, для достроково призначених пенсій відповідно до пункту 7-2 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено.

Проте із вказаними доводами відповідача погодитись не можна з огляду на те, що відповідно до пункту 7-2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV відповідно до 1 січня 2015 року право дострокового виходу на пенсію за віком мають жінки, яким виповнилося 55 років, за наявності страхового стажу не менше 30 років та за умови звільнення з роботи. У цьому випадку розмір їх пенсії, обчислений відповідно до статті 27 та з урахуванням статті 28 цього Закону, зменшується на 0,5 відсотка за кожний повний чи неповний місяць дострокового виходу на пенсію. Зменшення розміру пенсії за віком застосовується протягом усього періоду отримання пенсії незалежно від її виду.

Згідно з частин 1, 3 статті 28 цього Закону №1058-ІУ мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Згідно статті 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 року №2017-ІІІ до числа основних державних соціальних гарантій включаються: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний мінімум доходів громадян; розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат. Основні державні соціальні гаранта, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до положень статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 №966XIV прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України.

Частиною 3 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в редакції чинній на час звернення щодо перерахунку пенсії, тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону. Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

З 1 січня 2016 року у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування). Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Враховуючи викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що на підставі системного аналізу вказаних законодавчих актів підставою для перерахунку пенсії позивача є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, а перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму, є правильними.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, дана касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки особа, яка її подала, не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Нововолинсько-Іваничівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області на постанову Нововолинського міського суду Волинської області від 9 лютого 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Нововолинсько-Іваничівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок і виплату пенсії, а додані до касаційної скарги матеріали повернути.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Швець