Ухвала суду № 66533729, 16.05.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/2291/16

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Танасогло Т.М.,

суддів Бойка А.В.,

ОСОБА_1,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податковоїї інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення коштів -,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2016 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, позивач) звернулася до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - ДПІ у Центральному районі ГУ ДФС у Миколаївській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09 червня 2015 року форми «Ф» №615-17, стягнення з відповідача через ГУ ДКС у Миколаївській області сплачену суму грошового зобов'язання в сумі 25 000 грн., за участю третьої особи - ГУДКС України у Миколаївській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що прийняте податковим органом рішення є протиправним, адже не відповідає діючому законодавству України, відтак податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, а сплачена сума грошового зобов'язання стягненню на її користь.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 грудн 2016 року адміністративний позов задоволений частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області від 09 червня 2015 року за формою "Ф" №615-17. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, ДПІ у Центральному районі ГУ ДФС у Миколаївській області звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ДПІ у Центральному районі ГУ ДФС у Миколаївській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

ОСОБА_2 є власником автомобіля марки Lexus LX 570, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2010 року випуску з об'ємом двигуна 5663 куб. см.

09 червня 2015 року відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення форми «Ф»№615-17, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25 000 грн. /а.с. 12/

Позивач 26 серпня 2015 року сплатила визначену суму грошового зобов'язання, що підтверджується банківською квитанцією. /а.с. 13/

При цьому, позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним, в результаті чого звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Частково задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що рішення Миколаївської міської ради "Про встановлення місцевих податків і зборів на території м. Миколаєва» ставки податку на майно (в частині транспортного податку) на 2015 рік прийняте 18 березня 2015 року, тобто після 15 липня 2014 року, то застосування контролюючим органом його положень з метою оподаткування, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції таким, що відповідає вимогам Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, Податкового Кодексу України, Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», Закону України "Положення про податок на майно" та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

В апеляційній скарзі вказується на те, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у звязку з чим апелянтом ставиться питання про скасування постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року та ухвалення нової постанови, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Колегія суддів не погоджується з таким доводом апелянта з огляду на наступне.

З 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, згідно якого ст. 267 Податкового кодексу України (далі - ПК України) запроваджено транспортний податок.

Відповідно до п.п. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, у тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. (п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України).

Згідно п.п. 267.3.1 п. 267.3 ст. 267 ПК України базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Відповідно до п. 267.4 ст. 267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Згідно п.п. 265.1 ст. 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону рекомендовано переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, а також установлено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Як вбачається з матеріалів справи, 18 березня 2015 року Миколаївською міською радою прийнято Положення про податок на майно, затверджене рішенням № 46/24.

Пунктом 3.4 розділу 3 Положення про податок на майно встановлено ставку транспортного податку з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 3.2.1 пункту 3.2 цього розділу (п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України).

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні та міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно ч. 1 ст. 69 цього Закону органи місцевого самоврядування відповідно до Податкового кодексу України встановлюють місцеві податки і збори. Місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України з урахуванням особливостей, визначених Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях відповідної місцевої ради вирішуються питання встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.

За приписами ст. 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно положень ст. 10 ПК України до місцевих податків належать: податок на майно та єдиний податок, а до місцевих зборів: збір за місця для паркування транспортних засобів і туристичний збір.

Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю, п. 10.2 ст. 10 ПК України).

Місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору (п. 10.3 ст. 10 ПК України).

Зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України (п. 10.5 ст. 10 ПК України).

Статтею 12 ПК України визначені, зокрема, повноваження сільських, селищних, міських рад щодо податків та зборів.

Пунктом 12.3 ст. 12 ПК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (п.п. 12.3.1 п. 12.3 ст. 12 ПК України).

Відповідно до п.п. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Зазначена норма узгоджується з принципом стабільності, на якому ґрунтується податкове законодавство, що закріплений у п.п. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 ПК України. Відповідно до цього принципу зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Як вбачається з матеріалів справи рішенням Миколаївської міської ради "Про встановлення місцевих податків і зборів на території м. Миколаєва» ставки податку на майно (в частині транспортного податку) на 2015 рік прийняті 18 березня 2015 року, тобто після 15 липня 2014 року, то застосування контролюючим органом його положень з метою оподаткування, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.

Таким чином, на думку колегії суддів, застосування контролюючим органом положень зазначеного рішення у 2015 році при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення, не відповідає положенням ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Отже, визначення позивачці суми податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25 000 грн. не відповідає положенням ПК України та є неправомірним.

До того ж, колегія суддів звертає увагу на те, що за рішенням Вищого адміністративного суду від 04 липня 2016 року у справі № К/800/14632/16 транспортний засіб зареєстрований до 31 грудня 2010 року станом на 2015 рік вже не є об'єктом оподаткування відповідно до ст. 267 ПК України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що податкове повідомлення-рішення 09 червня 2015 року форми «Ф» №615-17, яким визнане податкове зобов'язання ОСОБА_2 з транспортного податку з фізичних осіб у сумі 25 000, винесене з порушенням норм діючого законодавства України.

Таким чином висновок суду першої інстанції про задоволення позовним вимог в частині визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є правильним.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача сплачену суму грошового зобов'язання у розмірі 25000 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.43 ПК України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Згідно п. 43.5 статті 43 Податкового кодексу України, контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Позивач має право на повернення помилково сплаченої суми грошового зобов'язання після набрання законної сили судовим рішенням про скасування податкового повідомлення - рішення, яким визначено суму податкового зобов'язання, після дотримання процедури, передбаченою ст. 43 ПК України.

Таким чином вимога про стягнення сплаченої суми грошового зобов'язання, визначеної у податковому повідомленні-рішенні, на думку колегії суддів, є передчасною та задоволенню не підлягає.

Аналізуючи вищевикладені обставини справи колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог правильним.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись, ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області на користь Державної судової адміністрації України на рахунок №:31215256700001, отримувач коштів: ГУК у м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: ГУДКСУ у м. Києві, МФО: 820019, код ЄДРПОУ 22030106, судовий збір в розмірі 606 грн. 32 коп.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через пять днів після направленні її копій сторонам та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Головуючий: Т.М. Танасогло

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: О.В. Яковлєв