Ухвала суду № 66533518, 11.05.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

11 травня 2017 року м. Київ К/800/8678/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Швець В.В., перевіривши касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 22 листопада 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 1 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, треті особи - Головне управління Національної поліції в Житомирській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 22 березня 2017 року касаційну скаргу залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України, а особі, яка її подала, надано строк для усунення наявних у ній недоліків - 10 днів з моменту отримання зазначеної ухвали.

У строк, наданий судом, недоліки касаційної скарги усунуто.

1 вересня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив визнати протиправною відмову відповідача щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 та зобов'язання відповідача прийняти рішення про призначення виплати йому вказаної одноразової грошової допомоги.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що у період з 20 серпня 2001 року по 6 листопада 2015 року він проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 7 листопада 2015 року по 29 квітня 2016 року - у Головному управлінні Національної поліції в Житомирській області. Позивача було звільнено на підставі пункту 2 частини першої статті 77 (через хворобу) Закону України «Про Національну поліцію».

Згідно свідоцтва про хворобу ВЛК ДУ «ТМО МВС України по Житомирській області» № 62/55 від 25 квітня 2016 року захворювання позивача пов'язане із проходженням служби в органах внутрішніх справ. Актом огляду Житомирської обласної медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААА №514527 від 6 червня 2016 року позивачу з 11 травня 2016 року встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

На звернення до відповідача щодо отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, позивач отримав відмову у здійсненні йому виплати вказаної допомоги, про що позивача повідомлено листами від 1 серпня та 22 серпня 2016 року.

Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 22 листопада 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 1 березня 2017 року, позов задоволено.

Визнано протиправними дії відповідача та зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України розглянути матеріали щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому ІІІ групи інвалідності, яка настала внаслідок захворювання, що пов'язане із проходженням служби в органах внутрішніх справ відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 (далі - Порядок від 21 жовтня 2015 року №850) з прийняттям відповідного рішення та з урахуванням викладених обставин у даній справі.

Так, судами встановлено, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ з 20 серпня 2001 року по 6 листопада 2015 року.

Наказом управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області від 5 листопада 2015 року № 314 о/с з 6 листопада 2015 року позивача звільнено з органів внутрішніх справ.

Наказом Головного управління Національної поліції в Житомирській області № 45 о/с від 7 листопада 2015 року позивача прийнято на службу до Національної поліції, а наказом №79 о/с від 29 квітня 2016 року його було звільнено згідно пункту 2 частини першої статті 77 (через хворобу) Закону України «Про національну поліцію».

Свідоцтвом про хворобу ВЛК ДУ «ТМО МВС України по Житомирській області» №62/55 від 25 квітня 2016 року встановлено у позивача наявність захворювання, що пов'язане із проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Актом огляду Житомирської обласної медико-соціальної експертної комісії № 2 серії 12 ААА №514527 від 6 червня 2016 року з 11 травня 2016 року позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

У зв'язку із зверненням позивача 22 червня 2016 року із заявою до голови ліквідаційної комісії про виплату йому одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку від 21 жовтня 2015 року №850, управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області підготувало висновок про призначення позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про міліцію» і на підставі пункту 3.2 вказаного Порядку надіслало його до Міністерства внутрішніх справ України. Проте листом від 1 серпня 2016 року №1352/29/05/2016 позивача повідомлено про те, що матеріали щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги повернуті без розгляду, у зв'язку із тим, що призначення вказаної допомоги повинно проводитись за останнім місцем служби поліцейського.

У серпні 2016 року позивач звернувся із аналогічною заявою до Головного управління Національної поліції в Житомирській області, проте листом від 22 серпня 2016 року №1494/29/05/2016 йому було повідомлено, що оскільки він визнаний інвалідом ІІІ групи внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, а не з проходженням служби в поліції, а тому відповідно дія Закону України «Про національну поліцію» на зазначений випадок не поширюється і правових підстав для здійснення одноразової грошової допомоги немає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідно до абзацу третього пункту 15 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію». Тобто за колишніми працівниками міліції, яким встановлено інвалідність внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про міліцію», виплата якої здійснюється відповідно до Порядку від 21 жовтня 2015 року №850, а той факт, що позивач після звільнення зі служби в органах внутрішніх справ був прийнятий на службу в органи поліції, не позбавляє його права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до зазначеного Порядку.

Крім того, суди виходили з того, що рішення щодо здійснення виплати одноразової грошової допомоги має прийняти саме Міністерство внутрішніх справ України.

Міністерство внутрішніх справ України подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити не лише посилання на помилкове застосування норм матеріального права при вирішенні справи та порушення судами норм процесуального права, а і пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи.

У касаційній скарзі відповідач посилається на те, що відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850, нарахування та виплату одноразової грошової допомоги передбачено працівникам міліції, а тому оскільки позивач проходив службу в органах Національної поліції у статусі поліцейського, відповідач не має повноважень розглядати та приймати рішення по призначенню поліцейському одноразової грошової допомоги.

Крім того, відповідач посилається на те, що суд не може перебирати на себе функції суб'єкта владних повноважень (посадової особи суб'єкта владних повноважень) в реалізації відповідних управлінських функцій та не може зобов'язувати його приймати рішення (вчиняти дії), які не входять до його компетенції.

Проте із вказаними доводами відповідача погодитись не можна з огляду на те, що позивач відноситься до категорії осіб, яким передбачена виплата одноразової грошової допомоги відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію».

Механізм призначенні і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції визначені Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850.

Відповідно до положень цієї постанови від 21 жовтня 2015 року №850 органом, уповноваженим на прийняття рішення про виплату або відмову у виплаті одноразової грошової допомоги є Міністерство внутрішніх справ України, яке приймає відповідне рішення у вигляді погодження або непогодження висновку, складеного органом внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, в даному випадку, управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області.

Згідно абзацу третього пункту 15 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Враховуючи викладене, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що оскільки позивачу встановлено інвалідність внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, а тому він має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про міліцію», виплата якої здійснюється відповідно до Порядку від 21 жовтня 2015 року №850, тобто за останнім місцем роботи саме в органах внутрішніх справ і рішення щодо такої виплати має прийняти саме Міністерство внутрішніх справ України є правильним.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, дана касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки особа, яка її подала, не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 22 листопада 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 1 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, треті особи - Головне управління Національної поліції в Житомирській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, а додані до касаційної скарги матеріали повернути.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Швець