Ухвала суду № 66533514, 11.05.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

11 травня 2017 року м. Київ К/800/9188/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Швець В.В., перевіривши касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі Миколаївської області на постанову Жовтневого районного суду Миколаївської області від 8 грудня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі Миколаївської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 27 березня 2017 року касаційну скаргу залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України, а особі, яка її подала, надано строк для усунення наявних у ній недоліків - 10 днів з моменту отримання зазначеної ухвали.

У строк, наданий судом, недоліки касаційної скарги усунуто.

29 вересня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати йому пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 1 грудня 2015 року та стягнути на його користь недоплачену суму пенсії.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що йому призначено пенсію на підставі статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», проте її виплату відповідачем було зупинено до надання позивачем документів, в яких було б вказано населений пункт зони відчуження, де ним проводилися роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки всіма наданими ним до органу пенсійного фонду документами достовірно підтверджено його право на отримання пенсії.

Постановою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 8 грудня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року, позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії відповідача щодо призупинення виплати позивачу пенсії. Скасовано рішення відповідача від 6 травня 2016 року №80 про призупинення виплати позивачу пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу пенсію за віком відповідно до статті 55 вказаного Закону зі зниженням пенсійного віку, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з часу припинення виплати пенсії, з урахуванням виплачених сум.

Так, судами встановлено, що позивач має статус учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1, виданого 29 грудня 1991 року.

З 1 грудня 2015 року позивачу призначено пенсію відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

6 травня 2016 року рішенням відповідача №80 виплата вказаної пенсії позивачу призупинено, оскільки в наданих позивачем документах не було зазначено населений пункт, в якому проводилися роботи за його участю, і таким чином не була підтверджена необхідна кількість днів для призначення пенсії. Виплату пенсії зупинено до надання позивачем підтверджуючих документів про таку інформацію.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що для призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачем надано до пенсійного органу посвідчення учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС серії НОМЕР_1, видане Миколаївською обласною державною адміністрацією Миколаївської області 29 грудня 1991 року; військовий квиток серії НОМЕР_2, виданий 29 листопада 1984 року; довідка військової частини № 3003 від 14 травня 1993 року № 304; протокол № 7 від 7 грудня 1993 року засідання Повноважної комісії по визначенню статусу осіб, які постраждали в наслідок аварії на Чорнобильській АЕС; довідка Центрального архіву МВС від 6 листопада 1998 року; виписка з історичного формуляру військової часини № 3217; архівна довідка по в/ч 3217 із архівного відділу Національної Гвардії України, що підтверджує те, що позивач дійсно перебував на військовій службі у військовій частині № 3217 особовий склад якої з 26 квітня 1986 року по травень 1987 року та приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження, в тому числі позивач особисто - в період з 2 липня 1986 року по 9 жовтня 1986 року.

Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі Миколаївської області подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити не лише посилання на помилкове застосування норм матеріального права при вирішенні справи та порушення судами норм процесуального права, а і пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи.

У касаційній скарзі відповідач посилається на те, що позивач не має права на призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зі зниженням пенсійного віку, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, оскільки зі змісту наданих документів неможливо підтвердити факт перебування у зоні відчуження у періоди, необхідні для зниження пенсійного віку, у документах не зазначено конкретний населений пункт чи об'єкт, де позивачем виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та період роботи протягом якого він виконував ці роботи, а тому висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову відповідач вважає помилковими.

Проте із вказаними доводами відповідача погодитись не можна з огляду на те, що Верховний Суд України у постановах від 21 листопада 2006 року та від 4 вересня 2015 року (справи № 21-1048во06, № 690/23/185-а) щодо застосування положень статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» дійшов висновку, що єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у тому числі призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

А тому, враховуючи викладене, висновки судів попередніх інстанцій про те, що надані позивачем документи у їх сукупності підтверджують його статус як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а отже дають йому право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є правильними.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, дана касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки особа, яка її подала, не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі Миколаївської області на постанову Жовтневого районного суду Миколаївської області від 8 грудня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі Миколаївської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, а додані до касаційної скарги матеріали повернути.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Швець