Ухвала суду № 66533492, 10.04.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2017 року м. Київ К/800/61156/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Приходько І.В. Цвіркун Ю.І.,за участю секретаря:Калініна О.С.,за участю представників позивача:Чернікової О.С.,відповідача:Павловича Д.М., Бисикало Т.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року

у справі №825/3069/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» НГВУ «Чернігівнафтогаз»

до Варвинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» НГВУ «Чернігівнафтогаз» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Варвинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 04 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року, позовні вимоги задовольнив, скасував податкове повідомлення-рішення (форма «Р») від 08 квітня 2013 року № 0000071500, як таке, що опирається на протиправні висновки, зроблені в акті від 21 березня 2013 року № 29/15-208/534663345 камеральної перевірки податкової звітності позивача, відповідального за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність від 19 січня 1999 року № 35/4 з ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства по платі за користування надрами для видобування корисних копалин за січень 2013 року. Стягнув з Державного бюджету України на користь позивача 2 294,00 грн. судового збору, відповідно до задоволених вимог, сплаченого платіжним дорученням від 08 серпня 2013 року № 8301 у розмірі 2 294,00 грн.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач надіслав на адресу суду касаційної інстанції письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.

На підставі статей 75, 76 та 86 розділу ІІ Податкового кодексу України, посадова особа відповідача провела камеральну перевірку податкової декларації позивача з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за січень 2013 року, про що склала акт від 21 березня 2013 року №29/15-208/534663345, яким встановила порушення позивачем вимог підпункту 263.9.1 пункту 263.9 статті 263 розділу ХІ Податкового кодексу України, що призвело, на думку податкового органу, до заниження плати за користування надрами для видобування корисних копалин (нафти), що за результатами звітного (податкового) періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету на 6 875 340,24 грн.

За результатами проведеної перевірки контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 08 квітня 2013 року №0000071500, яким збільшив суму грошового зобов'язання з плати за користування надрами для видобування нафти у розмірі 10 313 010,36 грн., з яких 6 875 340,24 грн. за основним платежем та 3 437 670,12 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Фактичною підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог підпункту 263.9.1 пункту 263.9 статті 263 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем застосовано ставку за користування надрами для видобування нафти у розмірі 2% від вартості видобутої корисної копалини, чим занижено плату за користування надрами для видобування корисних копалин за січень 2013 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з відсутності у податковій звітності позивача методологічної помилки, як вважає відповідач, та правомірності визначення платником плати за користування надрами для видобування корисних копалин за ставкою 2% від вартості видобутих корисних копалин.

Спірним у даній справі являється розмір застосованої ставки при визначенні податкового зобов'язання з плати за користування надрами за видобуток додаткової нафти на Гнідинцівському та Богданівському родовищах.

Як вбачається з матеріалів справи, 19 січня 1999 року між ВАТ «Укрнафта» та ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна» було укладено договір про спільну діяльність в Прилуцькому нафтогазопромисловому районі № 35/4.

Між сторонами у передбачених законом порядку та формі було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору, підписано та скріплено печатками підприємств.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Договору, юридичною особою, від імені якої ведеться спільна діяльність, учасниками визнається ВАТ «Укрнафта», а вся фактична організаційна, фінансова і виробничо-комерційна діяльність з виконання договору здійснюється виконавчою дирекцією під контролем Комітету з управління, повноваження якого визначені в статті 12 даного Договору. При цьому, ведення спільних справ, пов'язаних з виконанням вищевказаного Договору, покладено на виконавчу дирекцію, посадові особи якої згідно статті 13 Договору знаходяться у трудових відносинах з ВАТ «Укрнафта» у складі НГВУ «Чернігівнафтогаз».

ВАТ «Укрнафта» в особі його структурного підрозділу - НГВУ «Чернігівнафтогаз», до складу якого відноситься виконавча дирекція спільної діяльності, взято на податковий облік, як особу відповідальну за сплату податків за договором про спільну діяльність в Прилуцькому нафтогазопромисловому районі від 19 січня 1999 року № 35/4, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків від 07 травня 2004 року № 43.

Діючі, на час виникнення спірних правовідносин, ставки плати за користування надрами для видобування корисних копалин були передбачені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм» від 05 липня 2012 року №5083-VІ.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у своїй постанові від 05 липня 2016 року за заявою публічного акціонерного товариства «Укрнафта» в особі нафтогазовидобувного управління «Чернігівнафтогаз» про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 02 липня 2015 року у справі за позовом ПАТ «Укрнафта» до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Чернігівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, зазначила, що під час виконання договорів про спільну діяльність (за наявності в них частки держави в розмірах, визначених Податковим кодексом України) об'єктом оподаткування за ставкою 2% є не весь обсяг видобутої у податковому (звітному) періоді вуглеводневої сировини, а лише обсяг додаткового видобутку. При цьому, базовий обсяг видобутку вуглеводневої сировини (нафти), видобутої при виконанні договору про спільну діяльність, повинен оподатковуватися на загальних підставах відповідно до підпункту 263.9.1 пункту 263.9 статті 263 ПК.

Однак, слід зазначити, що розмежувати обсяги видобутої сировини (додатковий видобуток та основний), а отже встановити розмір податку, що підлягає сплаті, без первинних документів в межах камеральної перевірки не можливо.

Так, відповідно до вимог пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Отже, з огляду на приписи пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, під час камеральної перевірки не можуть використовуватися документи первинного обліку платника податків.

Податковим законодавством не передбачено витребування будь-яких документів від платників податків до початку проведення камеральної перевірки (пункт 85.1 Податкового кодексу України). Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки (пункт 85.2 Податкового кодексу України).

Неотримання відповіді на запит є підставою для проведення позапланової документальної перевірки, а не камеральної.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем самостійно подано податкові розрахунки з плати за користування надрами для видобування корисних копалин від 20 лютого 2013 року №1300000363, №1300000366 за січень 2013 року, в яких самостійно визначено ставку плати за користування надрами у 2% від вартості видобутої вуглеводної сировини (нафти).

Податковий орган, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення за результатами камеральної перевірки, дійшов висновку, що позивачем занижено суму податкових зобов'язань, заявлених у податкових розрахунках, а саме - помилково визначено ставку у розмірі 2%, замість 39%, за що передбачена відповідальність платника пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

З огляду на те, що предметом камеральної перевірки є правильність складання податкових декларацій, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що документами, які мають відношення до такої перевірки, є саме податкові декларації (розрахунки) і ніякі інші. При цьому, якщо під час проведення камеральної перевірки буде виявлено порушення податкового законодавства, відповідач має право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку позивача.

Вказане також зазначене Верховним Судом України в своєму рішенні від 27 січня 2015 року у справі № 21-425а14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будгарантінвест-55» до державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області про визнання незаконним наказу про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки та визнання протиправними дій.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Відтак, досліджуючи в межах камеральної перевірки розмір видобутої вуглеводної сировини (нафти) та визначаючи ставку плати за користування надрами для видобування корисних копалин (нафти) позивачем, відповідач діяв з порушенням наведених вимог Податкового кодексу України, а відтак спірне рішення підлягає скасуванню.

Однак, враховуючи, що наведені судом першої та апеляційної інстанцій мотиви є хибними, але не призвели до ухвалення помилкових судових рішень, рішення про задоволення позовних вимог судів першої та апеляційної інстанцій підлягають залишенню в силі.

Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області залишити без задоволення.

2. Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року у справі №825/3069/13-а залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Нечитайло О.М. Судді: Приходько І.В. Цвіркун Ю.І.