Ухвала суду № 66533190, 20.10.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2011 р.Справа № 2-а/1570/4322/11

Категорія: 8.2.3Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1судді ОСОБА_2судді ОСОБА_3при секретарі ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2011 року по адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Хай-Рейз Констракшнз»до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області про скасування податкових повідомлень-рішень №0000232330 від 10.05.2011 року, №0000222330 від 10.05.2011 року, №0000242330 від 10.05.2011 року,

встановила:

Позивач ТОВ «Хай-Рейз Констракшнз»07.06.2011 року звернувся до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області про скасування податкових повідомлень-рішень від 10.05.2011 року: за формою «Р»№0000232330 щодо збільшення грошового зобовязання з податку на додану вартість, яке разом із штрафними санкціями складає 9365473,00 грн.; за формою «В1»№0000222330 щодо завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2010 року у розмірі 1153668,00 грн.; за формою «В4»№0000242330 щодо завищення відємного значення податку на додану вартість за грудень 2010 року у розмірі 126140,00 грн.

Представник позивача у судовому засіданні, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві, підтримав позовні вимоги у повному обсязі та зазначив, що оскаржувані податкові повідомленнярішення були винесені відповідачем на підставі проведеної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з листопада 2010 року. ТОВ «Хай-Рейз Констракшнз»вважає, що зазначені в акті перевірки порушення п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6, п.п.7.3.1, п.п.7.4.1, п.п.7.7.1, п.7.2, п.7.3, п.7.4, п.7.7 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість, п.5.12 Наказу ДПА України від 30.05.1997 року №166 Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення та подання, Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затверджених наказом ДПА України від 30.06.2005 року №244 Про внесення змін до наказу ДПА України від 30.05.1997 року №165 є безпідставнимим. Позивач зазначив, що висновок ДПІ у м.Іллічівську про те, що ТОВ Хай-Рейз Констракшнз, в порушення правильності визначення податкового кредиту за грудень 2010 року, включило до складу податкового кредиту поточного звітного періоду суми ПДВ по податкових накладних, які були виписані в минулих періодах без наявності документального підтвердження про запізнення такого отримання, що призвело до штучного спотворення показників податкової звітності та завищення суми податкового кредиту є помилковим. Позивач вказував, що відповідачем зроблено висновок про необхідність надсилання податкових накладних, які надсилаються постачальником покупцеві поштою, поштовим листом з рекомендованим повідомленням про вручення з посиланням на вимоги п.2 Порядку №799. Однак останній визначає вимоги щодо оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, що надсилаються платниками податку відповідно до статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", тобто регулює відносини між платником та органами Державної податкової служби, а не між постачальником та покупцем. Не є первинним документом лист з повідомленням про вручення та зазначенням на ньому відбитка календарного поштового штемпеля відповідно до п. 2.1. Положення № 88 від 24.05.1995 року, так як поштовий конверт не фіксує та не підтверджує господарські операції, не є розпорядженням чи дозволом власника на їх проведення; отримання податкових накладних поштою не є виключним шляхом їх отримання та останні можуть отримуватись особисто або передаватись нарочним; реєстр отриманих та виданих податкових накладних, який ведеться відповідно до вимог Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого Наказом ДПА України від 30.06.2005 року за №244, є документальним підтвердженням отримання податкових накладних, у другій графі якого проставляється дата отримання. До того ж, позивач звертав увагу на те, що під час проведення перевірки був наданий для огляду окремий Журнал реєстрації отриманих податкових накладних, дані у якому збігаються із вхідними реєстраційними даними, зафіксованими на кожній отриманій податковій накладній. Також, п.7.2.6 Закону України Про податок на додану вартість вказує на те, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту, а норми пп.7.2.6. п.7.2. статті 7 зазначеного Закону передбачають право, а не обов'язок платника податку у разі відмови з боку постачальників товарів (послуг) надати податкову накладну додати до податкової декларації за звітний період заяву зі скаргою на такого постачальника. Крім того, позивач зазначає, що зазначені у акті перевірки №924/23-0303/33832730 порушення, не були визнанні порушеннями при проведенні відповідачем аналогічних перевірок за попередні періоди.

У судовому засіданні представники відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, з підстав викладених у запереченнях на адміністративний позов (т.1 а.с.169-172) із зазначенням того, що своєчасне включення податкових накладних до складу податкового кредиту, а також забезпечення контролю за своєчасним їх отриманням, є обовязком платника, і Законом передбачено ряд можливостей для безперешкодної реалізації такого права. ТОВХай-Рейз Констракшнз включило до складу податкового кредиту поточного звітного податкового періоду суми ПДВ по податковим накладним, які були виписані у минулих періодах без наявності документального підтвердження про запізнення такого отримання, що призвело до умисного викривлення показників податкової звітності та завищення суми податкового кредиту за грудень на суму 9930553 гривень. Документальним підтвердженням дати надходження податкової накладної, виписаної у попередньому податковому періоді, відповідно до вимог Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року №168/704 є лист з рекомендованим повідомленням про вручення із зазначенням на ньому відбитку календарного поштового штемпелю та отримана разом з цим листом податкова накладна з відображенням на ній дати реєстрації на штампі вхідної кореспонденції.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2011 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Хай-Рейз Констракшнз»до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області про скасування податкових повідомлень-рішень від 10.05.2011 року: за формою «Р»№0000232330 щодо збільшення грошового зобовязання з податку на додану вартість, яке разом із штрафними санкціями складає 9365473,00 грн., за формою «В1»№0000222330 щодо завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2010 року у розмірі 1153668,00 грн., за формою «В4»№0000242330 щодо завищення відємного значення податку на додану вартість за грудень 2010 року у розмірі 126140,00 грн. було задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Іллічіську Одеської області від 10.05.2011 року:

№0000232330 щодо збільшення грошового зобовязання з податку на додану вартість та визначення штрафних санкцій у загальній сумі 9365473,00 гривень;

№0000222330 щодо завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2010 року у розмірі 1153668,00 гривень;

№0000242330 щодо завищення відємного значення податку на додану вартість за грудень 2010 року у розмірі 126140,00 гривень.

В апеляційній скарзі ДПІ у м. Іллічівську, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, ставить питання щодо скасування оскаржуваної постанови та прийняття нової про відмову у задоволенні в позові у повному обсязі.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлення від 10.03.2011 року №01-045/176, виданого ДПІ у м. Іллічівську, головним державним податковим ревізором - інспектором відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб ОСОБА_5 та старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридични осіб ОСОБА_6 згідно з наказами ДПІ у м. Іллічівську від 09.03.2011 року №170 та від 01.04.2011 року №296 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Хай-Рейз Констракшнз з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалась у період з листопада 2010 року, про що складено акт №924/23-0303/33832 730 від 15.04.2011 року (т.1 а.с.13-26).

В результаті проведеної перевірки, відповідачем встановлені порушення п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6, п.п.7.3.1, п.п.7.4.1, п.7.2, п.7.3, п.7.4, п.7.7 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість№168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями), п.5.12 Наказу ДПА України від 30.05.1997р. №166 Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення та подання, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 09 липня 1997 року за №250/2054 зі змінами та доповненнями, Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 30.06.2005р. №244 Про внесення змін до наказу ДПА України від 30.05.1997р. №165, в результаті чого підприємством: завищено суму податкового кредиту у розмірі 9930553 грн.; занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню для сплати в бюджет по декларації за грудень 2010 року у розмірі 7492378 грн.; завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню по декларації за грудень 2010 року у розмірі 1153668 грн.; завищено залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 126140 гривень.

Також, в акті перевірки зазначено, що сума бюджетного відшкодування (р.25.1) ТОВ Хай-Рейз Констракшнз по декларації за грудень 2010 року становить 0 грн., залишок відємного значення на кінець перевіряємого періоду (грудень 2010 року), який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду становить 0 грн. (т.1 а.с.26).

З зазначеним актом перевірки ТОВ Хай-Рейз Констракшнз не погодилось та надала відповідачу заперечення від 22.04.2011 року (т. 1 а.с.27-31). 04.05.2011 року позивач отримав відповідь на заперечення, яким було визнано висновки акта перевірки обґрунтованими, а заперечення товариства безпідставними та не суттєвими (т. 1 а.с.32-35).

На підставі зазначеного акту перевірки №924/23-0303/33832 730 від 15.04.2011 року відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення за формою «Р»№0000232330 від 10.05.2011 року від щодо збільшення грошового зобовязання з податку на додану вартість, яке разом із штрафними санкціями становить 9365473 грн.; за формою «В1»№0000222330 від 10.05.2011 року щодо завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2010 року у розмірі 1153668 грн.; за формою «В4»№0000242330 від 10.05.2011 року щодо завищення від`ємного значення податку на додану вартість за грудень 2010 року у розмірі 126140 грн. (т.1 а.с.10-12).

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.1 ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положення п.1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Порядок обчислення, сплати податку на додану вартість, порядок формування податкового кредиту передбачено ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.п.7.7 ст.7 цього Закону сума податку що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст. 7 того ж Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата виникнення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

При розгляді справи також встановлено, що в грудні 2010 року товариством отримані податкові накладні від постачальників за товар, поставлений у попередніх звітних періодах, та внесені до реєстру податкових накладних за грудень 2010 року, що підтверджується журналом реєстрації вхідних податкових накладних у грудні 2010 року (т. 1 а.с.114-125) та не заперечується відповідачем.

ПІдпунктом 7.2.3. п.7.2. ст. 7 Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.2.1. п.7.2. ст. 7 Закону, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками відповідні реквізити.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

На підставі вищенаведеного, суд 1-ї інстанції вірно зазначив, що в Законі міститься певна норма, яка визначає правову підставу для нарахування податкового кредиту платником податків, а саме податкову накладну. Разом із тим, Закон містить імперативну норму, яка носить забороняючий зміст і не дозволяє включити платнику податків до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, якщо у платника податків відсутнє документальне підтвердження такого податкового кредиту, а саме: у разі відсутності оригіналу податкової накладної чи іншого подібного документа, на підставі яких згідно положень Закону здійснюється документальне підтвердження сум податкового кредиту. Таке правило визначено приписами п.п. 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону, яким встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З аналізу приписів п.п. 7.2.6. п. 7.2., п.п 7.4.5. п. 7.4., п.п.7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону вбачається, що Законом визначено момент виникнення права платника податків на податковий кредит та момент, в який суми податку на додану вартість можуть бути віднесені платником податку до складу податкового кредиту, тобто той момент, в який платник податків має не тільки право на податковий кредит, але й достатні, визначені Законом правові та фактичні підстави для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідного періоду.

Отже, вказана норма закону не містить будь-яких обмежень щодо можливості включення одержувачем товарів (послуг) сум ПДВ, які зазначені у податкових накладних минулих податкових періодів, до складу податкового кредиту звітного місяця.

Зазначена позиція підтверджена постановою Вищого адміністративного суду України по справі №А38/261-06 (36/165) від 15 вересня 2010 року із зазначенням того, що Закон України «Про податок на додану вартість»не містить заборони на включення сум податку на додану вартість, сплачених платником податку у минулих звітних періодах, до складу податкового кредиту майбутніх звітних періодів у разі отримання від постачальника, зареєстрованого платником податку на додану вартість, належним чином оформлених податкових накладних.

Теж саме також було підтверджено Листами ДПА України №15316/7/15-2417 від 11.08.2004 року та №16847/7/16-1517-26 від 18.08.2010 року, в яких зазначено, що у випадку коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (робіт, послуг), суми податку, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Таким чином, право на включення сум податку, сплачених у ціні придбаних товарів, виникло у платника податку лише з моменту отримання відповідних податкових накладних.

Надані до суду податкові накладні складені у відповідності до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону та наказу Державної податкової адміністрації України Про затвердження форм податкової накладної та порядку їх заповнення від 30 травня 1997 року №165 (із змінами і доповненнями), будь-яких порушень порядку їх виписки та заповнення не встановлено, що не заперечувалось представником відповідача.

Приписами п.п. 7.2.8. п. 7.2. статті 7 Закону встановлено обовязок платника податку щодо ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором. Пунктом 1 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.06.2005 року №244 (який діяв на час виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок) визначено, що реєстр є формою для запису (реєстрації) отриманих та виданих податкових накладних. Вимогами вказаного Порядку встановлено, що ведення такого реєстру є правовою формою реєстрації отриманих платником податків податкових накладних. В свою чергу пунктом 7 вказаного Порядку встановлено, що реєстр є основою для відображення зведених результатів такого обліку в податкових деклараціях з податку на додану вартість, тобто саме відомості, відображені в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних є підставою для відображення показників у податкових деклараціях платника податків з податку на додану вартість. У Порядку також встановлено форму Реєстру виданих та отриманих податкових накладних, якою передбачено відображення дати виписки та дати отримання податкових накладних в окремих рядках реєстру.

Судом 1-ї інстанції також встановлено, що позивачем, у відповідності до п.п 7.2.8. п.7.2. статті 7 Закону та зазначеного Порядку відображено за датою отримання податкових накладних всі відомості, які стали підставою для формування податкового кредиту та сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за грудень 2010 року.

Крім того, відповідно до наказу генерального директора ТОВ Хай-Рейз Констракшнз№8-1-ПД від 15.01.2010 року (т. 1 а.с184-185) забезпечено ведення окремого журналу реєстрації отриманих податкових накладних де також відображено дати отримання податкових накладних, які стали підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість у податковій декларації за грудень 2010 року.

Суд 1-ї інстанції вірно визнав безпідставним висновок відповідача про те, що позивач порушив п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону, тобто не звернувся до податкового органу із заявою-скаргою на постачальника щодо відмови останнім в наданні податкової накладної, оскільки факти відмов з боку постачальників товарів (послуг) надати податкову накладну або порушень порядку заповнення таких накладних відсутні, а можливість подання такої скарги визначено лише за умови відмови постачальника надати на адресу покупця податкову накладну.

Підпункт 7.2.6 п.7.2. ст.7 Закону не обмежує платника у праві на податковий кредит, а лише надає право на включення до податкової декларації сум податкового кредиту за умови наявності у платника товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції, що невиконання платником вказаної норми Закону не пов'язано з втратою таким платником в подальшому права на податковий кредит.

Таку позицію підтверджено постановою Верховного суду України по справі № 21-105сво05 від 06.12.2005 року, в якій зазначено, що недотримання позивачем порядку, встановленого п.п.7.2.6 п.7.2. ст.7 Закону, не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених позивачем витрат до податкового кредиту та не свідчить про обґрунтованість рішення податкової інспекції, позаяк згідно з абз.2 п.п.7.4.5 п.7.4. ст..7 Закону підставою для відповідальності платника податку є непідвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.

Також суд 1-ї інстанції обґрунтовано визнав помилковими зазначення відповідачем наявності обовязкового документального підтвердження правомірності включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкової накладної, яку було виписано у попередньому періоді, зареєстрованого відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, листа з рекомендованим повідомленням про вручення із зазначенням на ньому відбитку календарного поштового штемпеля та отриману разом з цим листом податкову накладну з відображенням на ній дати реєстрації на штампі вхідної кореспонденції з посиланням на п.2 Порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.1997 року №799.

Так, згідно з п.1 цього Порядку, визначено вимоги щодо оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, що надсилаються платниками податку відповідно до статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Стаття 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-III від 21.12.2000 року (яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначала порядок подання податкової декларації, а сам зазначений Закон, згідно преамбули встановлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), тобто регулював відносини між платником та субєктами владних повноважень, а не між постачальником та покупцем.

Суд 1-ї інстанції правильно визнав обґрунтованими твердження позивача щодо не визначення у законодавстві України у якості виключного шляху отримання податкових накладних направлення їх поштовим відправленням з повідомленням про вручення та неможливості отримання їх особисто або нарочним.

Посилання відповідача у зазначеному акті перевірки на необхідність підтвердження дати надходження податкової накладної, реєстрації листа з рекомендованим повідомленням про вручення із зазначенням на ньому відбитку календарного поштового штемпеля без зазначення конкретного пункту Положення колегія суддів вважає помилковим, оскільки вказане Положення не містить таких приписів. Такий лист не є первинним документом, а отримані податкові накладні були позивачем відповідним чином зареєстровані.

За таких обставин у ТОВ Хай-Рейз Констракшнз відсутні порушення формування податкового кредиту у грудні 2010 року та відповідно його завищення у грудні 2010 року на суму 9930553 грн., а тому відсутнє заниження суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати у бюджет по декларації за грудень 2010 року у розмірі 7492378 грн. , відсутнє завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню по декларації за грудень 2010 року у розмірі 1153668 грн. та завищення залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 126140 гривень.

Згідно з п. 5.12 наказу ДПА України № 166 від 30.05.1997 року "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання", якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення, то платником податку разом з податковою декларацією подаються Довідка щодо сум залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість) та Розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість). При цьому платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування на його рахунок у банку, подає Заяву про повернення суми бюджетного відшкодування.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що не встановлено порушення позивачем п. 5.12 наказу ДПА України № 166 від 30.05.1997 року "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання" при відображенні суми бюджетного відшкодування та залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, не встановлено.

Також, суд 1-ї інстанції зазначив, що аналогічні перевірки вже проводились відповідачем, за результатами яких були складені акти №3378/23-0303/33832730 від 10.11.2010 року та №3370/23-0303/33832730 від 16.12.2010 року. В матеріалах цих перевірок порушення, які зазначені у акті №924/23-0303/33832730 від 15.04.2011 року, порушеннями не вважались, а під час прийняття спірних повідомлень-рішень відповідач керувався лише листом ДПА України від 26.10.2010 року № 22882/7/16-1517, із змісту якого вбачається, що податкові накладні, які відправляються продавцем поштою покупцю, повинні надсилатися поштовим листом з рекомендованим повідомленням про вручення.

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив зазначену постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для скасування або зміни вказаної постанови колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги суттєвими не являються та висновків суду 1-ї інстанції не спростовують.

Керуючись ч. 1 ст. 195, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 та п.1 ч.1 ст. 205 КАС України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2011 року по адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Хай-Рейз Констракшнз»до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області про скасування податкових повідомлень-рішень №0000232330 від 10.05.2011 року, №0000222330 від 10.05.2011 року, №0000242330 від 10.05.2011 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий:/підпис/ОСОБА_1Суддя:/підпис/ОСОБА_2 Суддя:/підпис/ОСОБА_3