Ухвала суду № 66532413, 16.05.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Баронін Д.Б.

Суддя-доповідач - Ханова Р.Ф.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2017 року справа №428/1853/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів: Василенко Л.А.

Гайдара А.В.

розглянувши у порядку

письмового провадження

апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради Луганської області

на постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області

від 21 березня 2017 року

по адміністративній справі № 428/1853/17

за позовом ОСОБА_3

до Управління соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради Луганської області

про визнання протиправними дій щодо відмови у призначення щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, зобов'язання призначити щомісячну адресну допомогу з 16.09.2016 року, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі - позивач) у лютому 2017 року звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради Луганської області (далі - відповідач, управління), в якому просила визнати протиправними дії щодо відмови у призначення щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, зобов'язати призначити зазначену щомісячну адресну допомогу з 16.09.2016 року (а.с.1-2).

Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 21 березня 2017 року позовні вимоги задоволені, визнані протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у призначенні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам на покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг; зобов'язано відповідача призначити та виплатити позивачу щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам на покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, з 16 вересня 2016 року (а.с.28-33).

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити (а.с.37-38).

Головним доводом апеляційної скарги є посилання на положення пунктів 3, 7 «Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», затвердженого постановою КМУ від 01.10.2014 року № 505 (далі - Порядок № 505), та зазначено, що позивачу грошова допомога була припинена відповідно до пункту 7 Порядку № 505, а тому на наступний строк вона не призначається. В апеляційній скарзі відповідач зауважив про розгляд справи за відсутності представника управління, дане клопотання задоволено судом.

Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином відповідно до вимог статей 33-38 Кодексу адміністративного судочинства України.

Від позивача на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без її участі, яка задоволена судом.

За приписами пункту 1 та пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні.

За правилами частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2. У зв'язку з проведення антитерористичної операції позивач перемістилась до АДРЕСА_1 та стала на облік, як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою № 919044367 від 14.08.2015 р. (а.с.3).

Щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам на покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг позивач отримувала з 18.11.2014 року по 17.03.2015 року. Надалі виплати їй були припинені, оскільки позивач не працевлаштувалась.

Вказані обставини не заперечувалися сторонами по справі та підтверджуються письмовими доказами, які були надані відповідачем на виконання ухвали суду.

Згідно довідки № 280 від 16.02.2017 року, виданої Луганським обласним наркологічним диспансером, позивач з 23.06.2015 року до теперішнього часу працює провідним юрисконсультом Луганського обласного наркологічного диспансеру.

Позивач 18.08.2015 року вернулась до відповідача з заявою про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території та районів проведення АТО, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. У вказаній заяві позивач, зокрема, повідомила про своє працевлаштування (а.с.21).

Згідно із повідомленням відповідача від 29.12.2015 р. № 35 позивачу відмовлено у призначенні вищевказаної допомоги у зв'язку із тим, що допомога їй була раніше призначена відповідно до пункту 7 Порядку № 505 (а.с.22).

Позивач 16.09.2016 року вдруге звернулась до відповідача із заявою для призначення щомісячної адресної допомоги, у якій повідомила про своє працевлаштування (а.с.23).

Згідно із розпорядженням Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради від 25.10.2016 позивачу знов відмовлено у розгляді її звернення від 16.09.2016 року з посиланням на пункту 3 Порядку № 505 (а.с.24).

Спірним в межах цієї справи є питання правомірності не призначення відповідачем позивачу щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг на підстав п. 3 Порядку № 505.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року № 1706-VII (далі-Закон № 1706-VII) встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг визначає Порядок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», затверджений постановою КМУ від 01.10.2014 року № 505 (далі - Порядок № 505).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 505, грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадімінстрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Абзацами 1, 5 пункту 3 Порядку № 505 визначено, що грошова допомога особам, які переміщуються, призначається на сім'ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сім'ї (далі - уповноважений представник сім'ї) у таких розмірах, зокрема, для працездатних осіб - 442 гривні на одну особу (члена сім'ї).

Особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога на наступний строк не призначається.

Відповідно до пункту 7 Порядку № 505, якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку, які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції чи населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім'ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється.

Особи працездатного віку, яким призначено грошову допомогу, зобов'язані інформувати у триденний строк уповноважений орган про факт працевлаштування або перебування на обліку як безробітних.

Аналіз вищезазначених норм свідчить, що грошова допомога у разі її припинення відповідно до пункту 7 цього Порядку не призначається лише на наступний строк, тобто чергові шість місяців. Положення Порядку № 505 не містять норми, яка б у подібних правовідносинах назавжди позбавляла права особу працездатного віку, яка працевлаштувалась та як і раніше має статус внутрішньо переміщеної особи на отримання грошової допомоги.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції стосовно того, що позивач має право на отримання грошової допомоги та визнає протиправними дії відповідача щодо відмови в нарахуванні та виплаті позивачу сум грошової допомоги за її заявою.

Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись ст. 24, ст. 41, ст. 167, ст. 184, ч.1 ст. 195, ст. 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради Луганської області на постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 21 березня 2017 року по справі № 428/1853/17 залишити без задоволення.

Постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 21 березня 2017 року по справі № 428/1853/17 залишити без змін.

Ухвала постановлена та підписана 16 травня 2017 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя : Р.Ф. Ханова

Судді: Л.А. Василенко

А.В. Гайдар