Ухвала суду № 66532260, 03.05.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

03 травня 2017 рокусправа № 804/8406/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Дурасової Ю.В. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 січня 2017 року у справі №804/8406/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 січня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач) було задоволено. Суд визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області щодо відмови позивачу в оформленні посвідки на постійне проживання в Україні; зобов'язав відповідача видати посвідку на постійне проживання громадянину Російської Федерації ОСОБА_1.

Із рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач, ним була подана апеляційна скарга. В скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неналежну оцінку доказів, відповідач просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду у даній справі та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.

Позивач та його представник у судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги, прохали залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.

З матеріалів справи встановлено, що в липні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Самарського районного відділу в місті Дніпропетровську Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області із заявою про надання дозволу на імміграцію.

Рішенням від 01.09.2014 року було відмовлено у наданні такого дозволу з підстав надання заявником завідомо неправдивих відомостей.

Позивач оскаржив таке рішення в судовому порядку.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року у справі № 804/9828/15, яка набрала законної сили в лютому 2016року, адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено та скасовано рішення про відмову у наданні йому дозволу на імміграцію (а.с. 11-16, 17-20).

Після отримання рішення суду ОСОБА_1 звернувся до міграційної служби за отриманням дозволу на імміграцію та подальшим оформленням посвідки на постійне проживання в Україні.

04 липня 2016р. Самарським районним відділом в місті Дніпропетровську Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області позивачу було видано дозвіл на імміграцію в Україну № с.68/14 на підставі п.3 ч.3 ст.4 Закону України «Про імміграцію».

На звернення позивача про отримання посвідки на постійне проживання в Україні відповідач листом від 14 липня 2016 року повідомив позивача про прийняття рішення про відмову в оформленні посвідки на постійне проживання в Україні на підставі п.п. 6 п. 17 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, затвердженого Постановою КМУ від 28.03.2012 року №251 (а.с.23).

Причиною відмови представник відповідача вказав наявність інформації, що за обліками адресно-довідкового підрозділу ГУ ДМС України в Дніпропетровській області позивач значиться зареєстрованим на території Самарського району по паспорту зразка СРСР 04.08.1977 року.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що позивач є громадянином України, оскільки на час отримання державою незалежності вважався таким, що проживав чи перебував на території країни, так як після призову на військову службу з реєстрації у Самарському районі м. Дніпропетровська його знято у встановленому на той час порядку не було. Вказаний факт унеможливлює отримання позивачем посвідки на постійне проживання в Україні.

Позивач, вважаючи протиправною відмову відповідача в оформленні посвідки на постійне проживання в Україні, звернувся до суду з даним позовом.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

За відомостями паспорта НОМЕР_1 (а.с.69), ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином Російської Федерації.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про імміграцію» (далі Закон № 2491-III) імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання.

Згідно ст. 11 Закону № 2491-III особі, яка постійно проживає за межами України і отримала дозвіл на імміграцію, дипломатичне представництво чи консульська установа України за її зверненням оформляють довгострокову візу. Зазначена особа в'їжджає на територію України в порядку, встановленому законодавством України.

Після прибуття іммігранта в Україну він повинен звернутися протягом п'яти робочих днів до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, із заявою про видачу йому посвідки на постійне проживання. До заяви мають додаватися копія паспортного документа заявника із проставленою в ньому довгостроковою візою та копія рішення про надання дозволу на імміграцію.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, протягом тижня з дня прийняття заяви видає іммігранту посвідку на постійне проживання.

Особі, яка перебуває на законних підставах в Україні і отримала дозвіл на імміграцію, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, видає посвідку на постійне проживання протягом тижня з дня подання нею відповідної заяви.

Судом було встановлено, що 04 липня 2016р. Самарським районним відділом в місті Дніпропетровську Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області позивачу було видано дозвіл на імміграцію в Україну на підставі п.3 ч.3 ст.4 Закону України «Про імміграцію».

На час звернення позивача до відповідача із заявою про видачу посвідки на постійне проживання в Україні, дозвіл на іміграцію в Україну останньому скасовано не було.

Відповідно до пунктів 11, 12 Постанови КМУ № 251 від 28.03.2012р. Про затвердження Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання і технічного опису їх бланків та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 р. № 1983 (далі Порядок ) за результатами розгляду заяви протягом семи днів (для оформлення посвідки на постійне проживання) або не більш як 15 днів (для оформлення посвідки на тимчасове проживання) з дня подання всіх визначених цим Порядком документів приймається рішення про видачу або відмову у видачі посвідки, яке затверджується Головою ДМС, а у разі його відсутності - заступником Голови ДМС чи начальником територіального органу або підрозділу ДМС чи його заступником.

У заяві робиться відмітка про прийняте рішення або зазначаються причини відмови у видачі посвідки.

Посвідка видається іноземцеві та особі без громадянства під розписку після пред'явлення паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, в якому на останній вільній сторінці проставляється відмітка про отримання посвідки за встановленим МВС зразком, що скріплюється печаткою (за бажанням іноземця та особи без громадянства така відмітка може проставлятися у вкладному талоні).

Згідно пункту 18 Порядку, посвідка на постійне проживання скасовується територіальним органом або підрозділом ДМС, який її видав, у разі скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідно до статей 12 і 13 Закону України "Про імміграцію".

Тобто, рішення про надання дозволу на імміграцію є підставою для отримання посвідки на постійне проживання. Дана посвідка підлягає видачі на підставі отриманого дозволу. Відмова у видачі посвідки або її скасування можлива у разі скасування дозволу на імміграцію у передбачених законом випадках.

Таким чином, відповідач повинен був видати посвідку на постійне проживання в разі додержання позивачем законодавчо визначеної процедури та за умови надання необхідних документів.

Як передбачено п. 17 Порядку рішення про відмову у видачі посвідки іноземцеві та особі без громадянства приймається в разі:

1) необхідності забезпечення національної безпеки або охорони громадського порядку;

2) необхідності охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні;

3) коли паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований або не відповідає встановленому зразку чи належить іншій особі;

4) подання завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів;

5) коли виявлено факти невиконання ними рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов'язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в'їзду в Україну (для осіб, що отримують посвідку на тимчасове проживання);

6) інших випадках, передбачених законами.

Причиною відмови представник відповідача вказав наявність інформації, що за обліками адресно-довідкового підрозділу ГУ ДМС України в Дніпропетровській області позивач значиться зареєстрованим на території Самарського району по паспорту зразка СРСР 04.08.1977 року, з реєстрації у встановленому порядку його знято не було, а отже він має пройти процедуру вибуття із громадянства України для отримання посвідки на постійне проживання.

Проте, рішеннями судів, що набрали законної сили у справі № 804/9828/15 (а.с.11-20) встановлено, що ОСОБА_1 в період з 24.12.1989р по 14.07.1994р проходив службу у військовій частині 23464, яка перебувала під юрисдикцією Російської Федерації. Надалі, також проходив службу у різних військових частинах, які також перебували під юрисдикцією Російської Федерації.

Зазначені обставини також підтверджуються архівними довідками, оглянутими в судовому засіданні, копії яких приєднано до матеріалів справи.

Висновки відповідача, що позивач постійно проживає на території України, ґрунтуються лише на наявності запису в Державному реєстрі щодо належності останньому квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Колегія суддів вважає, що позивач надав достатньо доказів на підтвердження факту його перебування на території інших держав на час проголошення незалежності України, факту отримання громадянства Російської Федерації та доказів, що спростовують висновки відповідача.

В супереч вимогам ч.2 ст. 71 КАС України, відповідач суду не довів правомірності прийняття рішення про відмову позивачу в оформленні посвідки на постійне проживання в Україні, а тому таке рішення має бути скасоване.

В межах апеляційної скарги підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 січня 2017 року у справі № 804/8406/16 - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: А.А. Щербак