Ухвала суду № 66529983, 11.05.2017, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1915/4921/2012Головуючий у 1-й інстанції Позняк В.М. Провадження № 22-ц/789/507/17 Доповідач - Костів О.З.Категорія -

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2017 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Костіва О.З.

суддів - Кузьма Р. М., Сташків Б. І.,

при секретарі - Танцюра О.В.

за участю представника відділу ДВС ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 березня 2017 року в справі за скаргою ОСОБА_2 на постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про відкриття виконавчого провадження, -

В С Т А Н О В И Л А:

В жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із скаргою на постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про відкриття виконавчого провадження.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилався на те, що виконавче провадження відкрито поза межами строків, передбачених ч.1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, стягувач відмовляється залишити за собою право власності на нереалізоване нерухоме майно, чим зловживає процесуальними правами.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 березня 2017 року в задоволенні скарги відмовлено.

ОСОБА_2 подав на вказану ухвалу апеляційну скаргу, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам. Зазначає, що ПАТ Універсал Банк двічі предявляв до виконання виконавчий лист № 1915/4921/2012, виданий 12 лютого 2013 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, на підставі чого двічі було відкрито виконавче провадження, однак в обидвох випадках виконавче провадження було завершено, а виконавчий документ повернуто стягувачеві на підставі п.3 ч. 1 ст.47 Закону Укроаїни «Про виконавче провадження». Таким чином стверджує, що ПАТ «Універсал Банк» не виявляє бажання залишити за собою не реалізоване майно. Просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою задовольнити вимоги скарги ОСОБА_2

В судовому засіданні представник відділу ДВС ОСОБА_1 проти апеляційної скарги заперечила та просила ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Апелянт в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступного.

Відмовляючи в задоволенні скарги суд першої інстанції виходив із того, що остання постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.3 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» була винесена 30 вересня 2016 року, а тому стягувач має право повторно пред'явити виконавчий документ до виконання до 30 вересня 2017 року, в звязку із чим відкриваючи виконавче провадження державний виконавець дій діяв згідно чинного законодавства, права чи свободи заявника не було порушено.

З таким висновком колегія суддів погоджується.

Відповідно до ст.383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ВП №52519668 від 04 жовтня 2010 року відкрито виконавче провадження на виконання виконавчого листа, виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 12 лютого 2013 року 1915/4921/2012 про стягнення із ОСОБА_2 в користь ПАТ «Універсал банк» 4102726.34 грн., звернення стягнення на предмет іпотеки.

Виконавчий лист виданий Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 12 лютого 2013 року 1915/4921/2012 про стягнення із ОСОБА_2 в користь ПАТ «Універсал банк» 4102726.34 грн. та звернення стягнення на предмет іпотеки двічі постановами державного виконавця від 28 травня 2016 року та 30 вересня 2016 року повертався стягувачеві на підставі п.3 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (від 21 квітня 1999 року№ 606-XIV, який був чиний на той час) у зв'язку із тим, що майно боржника не було реалізоване під час виконання рішення, а стягувач в п'ятнадцятиденний строк відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення.

Наведене підтверджується інформацією про виконавче провадження від 10 жовтня 2016 року, а також копією виконавчого листа від 12 березня 2013 року, постановою про повернення виконавчого документа стягувачеві від 30 вересня 2016 року.

Пленум Верховного Суду України в абз.2 п.7 Постанови №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26 грудня 2003 року, роз'яснює, що у разі визнання неправомірними рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», який був чинним на момент винесення оскаржуваного рішення, виконавчий документ повертається стягувачу у разі, якщо стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону (ч.5 ст. 47).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.22 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи, окрім посвідчення комісій по трудових спорах, постанов судів у справах про адміністративні правопорушення та постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Колегія суддів не погоджується з посиланням апелянта про те, що постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження за номером ВП №52519668 від 04 жовтня 2016 року винесена із порушенням норм чинного законодавства, оскільки стягувач має право повторно пред'явити виконавчий документ до виконання.

З матеріалів справи вбачається, що остання постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.3 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» була винесена 30 вересня 2016 року, а тому стягувач має право повторно пред'явити виконавчий документ до виконання до 30 вересня 2017 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що державний виконавець при вчиненні виконавчих дій діяв в межах чинного законодавства.

Згідно з вимогами ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ст.ст.57, 58 ЦПК України суд встановлює наявність або відсутність обставин, якими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч.3 ст.212 ЦПК України жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, доведені.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_3