Ухвала суду № 66526555, 11.05.2017, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/25663/17-к

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2017 року Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Цокол Л.І. за участі секретаря Мудрак О.Р., прокурора Сибірякова О.О., підозрюваного ОСОБА_1, захисника Долобашка О.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання старшого слідчого слідчого відділу Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_3,

В С Т А Н О В И В:

Старший слідчий слідчого відділу Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області старший лейтенант юстиції Лакомський І.Я., у зв'язку із проведенням досудового слідства по кримінальному провадженню № 22016101110000194, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.10.2016 р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-5, ч. 2 ст. 258-5 Кримінального кодексу України, за погодженням прокурора Сибірякова О. звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_1, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Клопотання підтримано прокурором Сибіряковим О. та обґрунтовано наступним. Досудовим розслідуванням по вказаному кримінальному провадженню встановлено, що ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Луганська, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, громадянина України здійснив фінансування тероризму, а саме дій вчинених з метою фінансового забезпечення терористичної організації «Луганська народна республіка», тобто злочину, передбаченого ч. 2 ст. 258-5 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що у 19.02.2003 році ОСОБА_1 разом з громадянами України ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 зареєстрували Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганська автотранспортна компанія-0777» за адресою: АДРЕСА_2, основним видом діяльності якого згідно статуту є пасажирські перевезення автомобільним транспортом.

У березні - квітні 2014 року у м. Донецьк та м. Луганськ створено стійкі ієрархічні об'єднання осіб, так звані «Донецька народна республіка» (далі - «ДНР») та «Луганська народна республіка» (далі - «ЛНР»), які відповідно до ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» є терористичними організаціями. їх учасники на території України займаються вчиненням актів тероризму, залякуванням населення, вбивством громадян, захопленням адміністративних будівель органів державної влади і місцевого самоврядування, а також вчиненням інших тяжких і особливо тяжких злочинів, що призводить до дестабілізації суспільно-політичної ситуації у державі.

Основною метою діяльності вказаних терористичних організацій є насильницька зміна та повалення конституційного ладу, захоплення державної влади в Україні, а також зміна меж території і державного кордону України, шляхом створення незаконних державних утворень «ДНР» та «ЛНР».

Вказані терористичні організації є стійким, мають чітку ієрархію та структуру, яка складається з політичного та силового блоків, а також розподіл функцій між її учасниками, на яких покладено відповідні обов'язки, згідно з єдиним планом спільних злочинних дій.

Таким чином, протягом квітня-травня 2014 року в результаті проведення вищезазначених дій, невстановленими особами, в порушення вимог діючого законодавства України з використанням насильства, проголошено на території Донецької та Луганської областей створення нових державних утворень - «ДНР» та «ЛНР», в яких створені самопроголошені органи виконавчої та законодавчої влади, на захист та підтримку яких сформовані незаконні збройні підрозділи терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР».

Утримання території, яка тимчасово підконтрольна представникам терористичної організації «ЛНР», потребує значних коштів, з метою отримання яких терористами створено «податкові та банківські органи «ЛНР» котрі здійснюють контроль за сплатою грошових коштів у вигляді податків з юридичних та фізичних осіб за здійснення на такій території господарської діяльності.

У зв'язку з цим, на початку 2015 року у ОСОБА_1 виник злочинний умисел спрямований на фінансування терористичної організації «Луганська народна республіка» шляхом сплати податків, зборів та інших платежів на рахунки її незаконно створених органів для безперешкодного здійснення господарської діяльності ТОВ «Луганська автотранспортна компанія- 0777» на окупованій терористами території Луганської області.

Так, ОСОБА_1, перебуваючи у м. Києві, з метою реалізації свого злочинного умислу, вступив у злочинну змову з директором ТОВ «Луганська автотранспортна компанія-0777» ОСОБА_8 з приводу подальшої організації діяльності ТОВ «Луганська автотранспортна компанія-0777» на території України, що підконтрольна «ЛНР».

Згідно розподілу ролей ОСОБА_1 діючи умисно, знаходячись у м. Києві, використовуючи свої мобільні телефони з номерами НОМЕР_1 і НОМЕР_2 давав вказівки ОСОБА_8 та іншим працівникам Товариства, контролював, організовував їх роботу та здійснював фактичне керівництво Товариством з приводу здійснення господарської діяльності на підконтрольній терористичній організації «ЛНР» території. У свою чергу, ОСОБА_8 у телефонному режимі звітував ОСОБА_1 про результати діяльності ТОВ «Луганська автотранспортна компанія-0777» на території Луганської області.

Так, близько лютого 2015 р. ОСОБА_1, умисно, з метою фінансового забезпечення терористичної організації «ЛНР» дав вказівку невстановленим досудовим розслідуванням особами підготувати документи та здійснити перереєстрацію ТОВ «Луганська автотранспортна компанія-0777» у незаконно створених органах терористичної організації «ЛНР», використавши для цього усю документацію, основні засоби та найманих працівників наявного Товариства.

На виконання вказівки ОСОБА_1, невстановленими досудовим розслідування особами, ТОВ «Луганська автотранспортна компанія-0777» було зареєстроване у незаконно створених органах терористичної організації «ЛНР» зкодом «ЕГРЮЛ 61102393» та продовжило свою господарську діяльність згідно законодавства «ЛНР».

Приблизно у цей же час, за вказівки ОСОБА_1, службовими особами ТОВ «Луганська автотранспортна компанія-0777» відкрито у «Державному банку Луганської народної республіки» розрахунковий рахунок № 26004011212346 призначений для здійснення розрахункових операцій Товариства.

Після вищевказаної реєстрації у ОСОБА_1 та службових осіб ТОВ «Луганська автотранспортна компанія-0777» з'явилась можливість здійснювати фінансування терористичної організації «ЛНР» шляхом сплати податків, зборів та інших платежів до незаконно створених органів терористичної організації «ЛНР».

Так, за вказівки ОСОБА_1 та з метою реалізації його злочинного умислу спрямованого на фінансування терористичної організації «ЛНР», у продовж 2015-2016 років службовими особами ТОВ «Луганська автотранспортна компанія-0777» у м. Луганську сплачувались грошові кошти шляхом їх перерахунку до незаконно створених органів терористичної організації «Луганська народна республіка» через розрахунковий рахунок «Державного банку Луганської народної республіки» № 26004011212346 у вигляді податків, зборів та інших платежів за здійснення ТОВ «Луганська автотранспортна компанія-0777» господарської діяльності та отримання прибутку на підконтрольній терористичній організації ЛНР території.

Таким чином, за викладених вище обставин, ОСОБА_1 своїми умисними злочинними діями вчинив фінансування тероризму, тобто дії з метою матеріального забезпечення терористичної організації «Луганська народна республіка», а саме злочин, передбачений ч. 2 ст. 258-5 Кримінального кодексу України.

10.05.2017 р. ОСОБА_1 повідомлено обґрунтовану підозру у вчиненні ним злочину, передбаченому ч. 2 ст. 258-5 КК України.

Поряд із тим, у зв'язку з наявністю ризиків - виїзду ОСОБА_1 до тимчасово окупованої території Луганської області з метою ухилення від досудового розслідування, оскільки в м. Луганську у нього наявне житло, налагоджений бізнес та зв'язки з представниками терористів; незаконно впливу ОСОБА_1, як фактичного керівника, на свідків у даному кримінальному провадженні, а саме на працівників ТОВ «ЛАТК-0777», які можуть дати покази у даному кримінальному провадженні; знищення, приховування або спотворення ним документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, беручи до уваги усвідомлення ОСОБА_1 тяжкості злочину та покарання за його вчинення, необхідно застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до частини 5 статті 176 КПК України запобіжні заходи у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109 - 114-1, 258 - 258-5, 260, 261 Кримінального кодексу України.

Враховуючи викладене, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також зважаючи на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258-5 КК України, та на наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, прокурор просить застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Підозрюваний ОСОБА_1 та його захисник Долобашко О.С. заперечували проти задоволення клопотання вказуючи на те, що підозра про яку повідомлено затриманій особі є явно необґрунтованою, оскільки долучені до клопотання матеріали жодним чином не стосуються ОСОБА_1, який є переселенцем з окупованої території Луганської області, сплачує податки у відповідності з нормами чинного законодавства на території підконтрольній Україні. При цьому підозрюваний пояснив, що після переселення склад засновників та керівника було змінено, але підприємницька діяльність здійснюється на території України .

Вислухавши прокурора Сибірякова О.О., підозрюваного ОСОБА_1, його захисника Долобашко О.С., вивчивши долучені до клопотання матеріали та надані стороною захисту під час його розгляду документи, слід дійти наступного висновку.

Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом. Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Згідно ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

До клопотання про застосування запобіжного заходу органом досудового розслідування додано детальна інформація про юридичну особу, а саме про Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганська автотранспортна компанія-0777» (ТОВ «ЛАТК-0777»), засновниками якого є : ОСОБА_1 та ОСОБА_7, керівником - ОСОБА_8 ; протоколи за результатами проведення оперативно-технічного заходу в яких відсутні достатні відомості та дані про вчинення тих дій у здійсненні яких підозрюється ОСОБА_1; висновок експертного дослідження від 05.04.2017р, в якому відображено дані щодо заборгованості ТОВ «Луганська автотранспортна компанія -0777», нараховані відповідні суми до сплати; протокол обшуку від 13.03.2017 за місцем розташування товариства в АДРЕСА_3 та додані до нього документи, які були вилучені під час обшуку на робочих місцях працівників; протокол огляду вилучених електронних носіїв; протоколи допиту свідків;

Вказані матеріали жодним чином не створюють враження про те, що ОСОБА_1 можливо здійснював фінансування тероризму шляхом створення на території України, що підконтрольна «ЛНР» Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганська автотранспортна компанія-0777» (ТОВ «ЛАТК-0777»), та відповідно проведення господарської діяльності , в тому числі сплату відповідних платежів до незаконно створених органів терористичної організації «ЛНР» на рахунки відкритих в банківських установах.

При цьому встановлено, що вказане товариство було створено 19.02.2003 .

Під час допиту свідок ОСОБА_9 зазначила про те, що після переселення з окупованої території м. Луганська до м. Києва були вчинені відповідні дії з перереєстрації та визначено нове місцезнаходження юридичної особи. Стороною захисту також надано під час розгляду клопотання копії податкових декларацій з податку на додану вартість Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганська автотранспортна компанія-0777» (ТОВ «ЛАТК-0777»),подану до Луганської ОДПІ ГУ ДФС Луганської обл. за 2016 р. початок 2017рр.

Отже під час розгляду клопотання достовірно встановлено лише те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганська автотранспортна компанія-0777» (ТОВ «ЛАТК-0777») з кодом ЄДРПОУ 32372003 здійснює свою діяльність з червня 2014 року на території України.

Європейській суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" (Заява N 42310/04) від 21 квітня 2011 року, яке набуло остаточного значення 21/07/2011 зазначив наступне: «Суд повторює, що термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчините правопорушення (див. рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства"(Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom) від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, N 182). Мета затримання для допиту полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання (див. рішення у справі "Мюррей проти Сполученого Королівства" (Murray v. the United Kingdom) від 28 жовтня 1994 року, п.55, Series A, N 300-A). Однак, вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою. Більше того, за відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана або взята під варту з метою примушення її зізнатися у злочині, свідчити проти інших осіб або з метою отримання від неї фактів чи інформації, які можуть служити підставою для обґрунтованої підозри (див. рішення у справі "Чеботарі проти Молдови" (Cebotari v. Moldova), N 35615/06, п.48, від 13 листопада 2007 року).»

В даному випадку слід зазначити що жоден з долучених до клопотання матеріалів не свідчить про можливість вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч2 ст.258-5 КК України, а отже підстави для вирішення питання про застосування запобіжного заходу у слідчого судді відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2,8,176-178,194,309 КПК України, слідчий суддя -

У Х В А Л И В:

клопотання старшого слідчого слідчого відділу Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_3, залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом п'яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Цокол Л.І.