Рішення № 66521216, 16.05.2017, Апеляційний суд Сумської області

Справа №583/272/17 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/826/17 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 55

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2017 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Кононенко О. Ю.,

суддів - Семеній Л. І. , Хвостика С. Г.

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційні скарги представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 та ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СУМИОБЛЕНЕРГО» на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28 березня 2017 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СУМИОБЛЕНЕРГО» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А :

В лютому 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Охтирського міськрайонного суду Сумської області з вказаним позовом та, уточнивши свої вимоги, просив стягнути з ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СУМИОБЛЕНЕРГО» (далі - ПАТ) за затримку видачі трудової книжки середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 67228 грн. 46 коп. та моральну шкоду в сумі 10000 грн. Свої вимоги мотивував тим, що він з 15 березня 2000 року працював в філії «Охтирський район електричних мереж» ПАТ, 10 червня 2015 року був відсторонений від роботи та фактично припинив трудові відносини з підприємством. В усній формі його повідомили про те, що його звільнено 10 червня 2015 року, проте з відповідним наказом ознайомлено не було. Трудова книжка надіслана на його адресу поштою цінним листом лише 09 лютого 2017 року за його заявою, яка була ним отримана 14 лютого 2017 року. Тривала затримка видачі трудової книжки позбавила його можливості працевлаштуватись та матеріально забезпечити себе та свою родину, що в свою чергу спричинило йому моральної шкоди.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28 березня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «СУМИОБЛЕНЕРГО» на корить ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки у розмірі 64471 грн. 94 коп. Вирішено питання щодо судових витрат.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_3 ОСОБА_4, посилаючись на неповне зясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди скасувати, уваливши нове, яким задовольнити цю вимогу.

Вважає, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги те, що протиправне утримання відповідачем його трудової книжки позбавило можливості працевлаштуватись та отримувати доходи, що в свою чергу призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків та вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

В апеляційній скарзі ПАТ, посилаючись на неповне зясування обставин справи, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду в частині задоволення позовної заяви скасувати, уваливши нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Зазначає, що позивач, будучи обізнаним з місцезнаходженням відділу кадрів ПАТ, за своєю трудовою книжкою не зявився, письмової згоди на її пересилання не надав, а тому своєчасна невидача трудової книжки сталась не з вини ПАТ. Вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не враховано та не надано належної правової оцінки надісланому на адресу позивача 10 червня 2015 року повідомленню про необхідність отримання у відділі кадрів ПАТ трудової книжки.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_3 ОСОБА_4, представника відповідача ПАТ «Сумиобленерго» - ОСОБА_5, які підтримали доводи своїх апеляційних скарг та заперечували проти апеляційних скарг своїх опонентів, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню, а в задоволенні скарги ПАТ належить відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам процесуального закону оскаржуване рішення відповідає не в повному обсязі.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 з 15 березня 2000 року по 10 червня 2015 року працював в філії «Охтирський район електричних мереж» ПАТ на посаді електромонтера з експлуатації електролічильників (а.с. 26-27).

10 червня 2015 року ОСОБА_3 на імя Голови Правління та фінансового директора ПАТ подана заява про звільнення його з роботи за угодою сторін з 10 червня 2015 року (а.с. 57). Того ж дня, на підставі поданої заяви, видано наказ про припинення трудового договору з ОСОБА_3 (а.с. 23) та здійснено виплату належних йому сум при звільненні (а.с. 58).

Згідно з актом від 10 червня 2015 року, складеним інженерами відділу кадрів ПАТ ОСОБА_6, ОСОБА_7 та секретарем-референтом управління справами/канцелярії ОСОБА_8, звільнений 10 червня 2015 року ОСОБА_3 не зявився до відділу кадрів для отримання трудової книжки (а.с. 96).

В день звільнення 10 червня 2015 року ОСОБА_3 за адресою: Сумська область, м. Охтирка, вул. Революції, буд. 2б, надіслано повідомлення, в якому роботодавець просив зявитись до відділу кадрів для отримання трудової книжки (а.с. 60).

26 січня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до філії «Охтирський район електричних мереж» та ПАТ з письмовою заявою про видачу копії наказу про звільнення та направлення на його адресу належним чином заповненої трудової книжки (а.с. 7).

ПАТ, на підставі вказаної заяви, 09 лютого 2017 року надіслано трудову книжку ОСОБА_3 (а.с. 22).

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 47, ч. 1 ст. 48 КЗпП України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Ухвалюючи рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ не виконало покладеного на нього обовязку щодо належного повідомлення звільненого працівника про порядок отримання трудової книжки, тому безпідставно затримало її видачу.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком місцевого суду, так як він є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам і вимогам закону.

Згідно з ч. 5 ст. 235 КЗпП України, у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Пунктами 4.1, 4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 встановлено, що в разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органа працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.

Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

З урахуванням вказаних норм закону, обовязок повідомлення звільненого працівника про необхідність отримання трудової книжки покладений саме на роботодавця, за невиконання якого працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Доводи апеляційної скарги щодо належного повідомлення позивача про отримання трудової книжки у відділі кадрів ПАТ не ґрунтуються на доказах.

Зокрема, відповідно до приписів ст. ст. 10, 57, 60 ЦК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Проте, ПАТ в порушення вказаних норм, доказів на підтвердження отримання ОСОБА_3 надісланого 10 червня 2015 року повідомлення про необхідність отримання трудової книжки, інстанційним судам надано не було.

Окрім того, з наданої ПАТ копії листа, датованого 10 червня 2015 року (а.с. 60) вбачається, що у ньому вказано неточну адресу ОСОБА_3, а саме: Сумська область, м. Охтирка, вул. Революції, буд. 2б, тоді як він зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується даними про місце проживання у ксерокопії паспорту та довідкою квартального уповноваженого виконкому Охтирської міської ради від 16 лютого 2017 року № 151 (а.с. 4, 46).

Слід зазначити також, що трудова книжка ОСОБА_3 знаходилась у відділі кадрів ПАТ понад рік після звільнення, однак відповідачем не вчинялося заходів для його належного повідомлення про місце та порядок її отримання.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що трудові права позивача порушені та підлягають захисту, шляхом стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Разом з тим, при визначенні суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню з ПАТ, судом не вирішено питання щодо утримання податків та інших обовязкових платежів з вказаної суми.

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року №13 розяснено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Колегія суддів не може погодитись також із рішенням суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У звязку із затримкою видачі трудової книжки були порушені права позивача на працевлаштування та отримання плати за свою працю, чим відповідач завдав йому моральної шкоди, оскільки фактично позбавив можливості задовольняти необхідні життєві потреби, про що позивачем зазначено у позовній заяві.

Отже, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, заявлена позивачем вимога про відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню в сумі 500 грн.

З урахуванням викладеного, відповідно до п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, колегія суддів дійшла до висновку про необхідність зміни оскаржуваного рішення в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, вказавши, що при його виплаті слід здійснити утримання податків та інших обовязкових платежів. Рішення в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди необхідно скасувати, ухваливши в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до ч. ч. 1 та 5 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог немайнового характеру та апеляційної скарги ОСОБА_3 (на 5%), з ПАТ в дохід держави необхідно стягнути судовий збір в сумі 32 грн. (640 грн.*5%) за розгляд справи в суді першої інстанції та 35 грн. 20 коп. (704 грн. *5%) за апеляційний перегляд рішення суду.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, ст. ст. 312-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СУМИОБЛЕНЕРГО» відхилити.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 задовольнити частково.

Змінити рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28 березня 2017 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СУМИОБЛЕНЕРГО» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, доповнивши другий абзац резолютивної частини рішення наступним реченням: «При виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу здійснити утримання податків та інших обовязкових платежів».

Скасувати рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28 березня 2017 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СУМИОБЛЕНЕРГО» про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СУМИОБЛЕНЕРГО» на користь ОСОБА_3 500 гривень на відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28 березня 2017 року залишити без змін.

Стягнути з ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СУМИОБЛЕНЕРГО» в дохід держави судовий збір в сумі 32 гривні за розгляд справи в суді першої інстанції та в сумі 35 гривень 20 копійок за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Рішення набрало законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді