Рішення № 66520811, 11.05.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2856/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Гірняк Л. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

ОСОБА_2

ОСОБА_3, ОСОБА_4

За участю секретаря Поліхранової Ю.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні м. Одеса апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Білгород-Дністровського районного суду Одеської області від 30.11.2016 року по справі за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_5, за участю третьої особи ОСОБА_6 -про стягнення кредитної заборгованості,-

ВСТАНОВИЛА:

01.07.2015 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, третя особа: ОСОБА_6 про стягнення кредитної заборгованості, посилаючись на те, що 14.05.2008 року між позивачем та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № 800003832, та отримано ОСОБА_6 кредит у розмірі 35000 долларів США з кінцевим терміном повернення кредиту до 14.05.2023 року.

14.05.2008 року в забезпечення виконання зобовязань позичальника, що випливають з основного договору, між позивачем та ОСОБА_5 було укладено договір поруки № 800003832-П. У звязку із систематичним невиконанням умов кредитного договору утворилась заборгованість у розмірі 701951,44 грн, у звязку з чим позивач просить суд: стягнути з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість у розмірі 701951,44 грн., зокрема:-заборгованість за кредитом-28759,17 доларів США, що за курсом НБУ складає-658068,28 грн; відсотки-1222,52 дол США-27973,74 грн;пеню-15909 грн.42 коп.та також судові витрати у розмірі 3564 грн.

Рішенням Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області від 30 листопада 2016 року в задоволенні позовної заяви ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_5, за участю третьої особи ОСОБА_6 про стягнення заборгованості відмовлено.

В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариства «Альфа-Банк» просить на рішення Білгород-Дністровського районного суду Одеської області від 30.11.2016 рокускасувати з ухваленням новог про задоволення позову та стягнути судові витрати посилаючись на порушення суджом норм матеріального та процесуального права. При цьому посилається на те що районний суд помилково вважав що вимоги заявлені до поручителя при наявності судового рішення про стягнення кредитної заборгованості з боржника є подвійним стягненням.

В судове засідання третя особа ОСОБА_6 не з"явився про час та місце розгляду справи сповіщений відповідно до повідомлення.

Судова колегія в порядку ст.305 ч.2 ЦПК України вважає можливим розглянути справу за його відсутністю.

Судова колегія заслухавши доповідь судді доповідача, вислухавши пояснення сторінщо з"явились, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги дійшла до наступного.

Відмовляючи в заявлених вимогах районний суд визходив з того, що заявлений позов до поручителя є намагання кредитора застосувати до боржників подвійну цивільно-правову відповідальність одного й того ж виду за одне й теж порушення договірного зобов"язання.

Проте з таким судженням районного суду погодитись не можна виходячи з наступного.

Встановлено, що 14.05.2008 року між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № 800003832, відповідно до умов якого банк зобовязався надати позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання кредит у розмірі 35000 долларів США із процентною ставкою у розмірі 13,8 % та остаточним терміном повернення кредиту до 14.05.2023 року (а.с.5-13).

Банк свої зобовязання за договором виконав, надавши позичальнику кредит у сумі 35000 долларів США, що станом на 14.05.2008 року було еквівалентно 176750 грн., що підтверджено випискою по особовим рахункам з 14.05.2008 року по 14.04.2015 (а.с.22 т.1).

Для забезпечення зобовязання між позивачем та ОСОБА_5 було укладено договір поруки № 800003832-П, відповідно до якого поручитель ОСОБА_5 поручився за виконання боржником ОСОБА_6 обовязків, що виникли на підставі Основного договору або можуть виникнути на підставі нього в майбутньому:

а) обовязок повертати Банку кредит рівними частинами до Основного договору, але в будь-якому випадку не пізніше 13 травня 2023 року.

б) обовязок щомісяця сплачувати Банку проценти за користування Кредитом у терміни, визначені Основним договором та додатком №1 до Основного договору.

в) обовязок у випадках, передбачених Основним договором або законодавством України, у строк не пізніше 10 (Десяти) днів з дати предявлення відповідної вимоги достроково( до настання термінів або строків повернення/сплати,зазначених вище у цьомі пункті), повернути Банку Кредит, сплатити проценти за користування ним і виконати інші обовязки, що виникають із Основного договору;

г) обовязок сплатити Банку неустойку( пеню, штрафи) та понад суму неустойки(пені, штрафів)відшкодувати збитки,заподіяні Банку невиконанням або неналежним виконанням Боржником своїх зобовязань Основним договором.

При цьому п.6.4 зазначеного договору поруки передбачено що у разі збільшення обсягу відповідальності Боржника за Основним договором передбаченим цим Договором поруки діє тільки у випадку, якщо Поручитель надасть свою згоду на таке збільшення (а.с.14.).

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до положень ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобовязання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно ст. 527 ЦК України, боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобовязання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна із сторін у зобовязанні має право вимагати доказів того, що обовязок виконується належним чином боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непредявлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.2 ст. 612 ЦК України, боржник, який прострочив виконання зобовязання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно ст. 629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Рішенням Київського районного суду м.Одеси по справі № 495/8089/15-ц позовнівимогипублічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» - задоволені. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ «Альфа-Банк» (01001 м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, МФО 300346, код ЄДРПОУ 23494714, п/р №37396000000004) заборгованість за кредитним договором №800003832 від 14 травня 2008 року у розмірі 676365 (шістсот сімдесят шість тисяч триста шістдесят пять) гривень 96 копійок, з яких:- прострочена заборгованість за кредитом - 615338 (шістсот п'ятнадцять тисяч триста тридцять вісім) гривень 30 копійок;- заборгованість за відсотками - 61027 (шістдесят одна тисяча двадцять сім) гривень 66 копійок.Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (01001 м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, МФО 300346, код ЄДРПОУ 23494714, п/р №37396000000004) судовий збір в розмірі 10145 (десять тисяч сто сорок пять) гривень 49 копійок. (т.2 а.с.13-15).

При цьому, у зазначеному рішенні під час стягнення боргу з боржника ОСОБА_6 не розглядались вимоги банку до його поручителя-Доброва В.О.

Таким чином, судова колегія вважає, що районний суд помилково вважав, що наявність судового рішення у справі № 495/8089/15-ц, яким вирішено стягнути кредитну заборгованість з ОСОБА_6, та у якому ОСОБА_5 поручитель, не був стороною по справі, не є підставою вважати, що позовні вимоги позивача направлені на « подвійне стягнення» чи « подвійне притягнення до юридичної відповідальності» оскільки ПАТ «Альфа-Банк» скористався своїм правом для солідарних боржників з окремими позовами.

Однак, у статті 559 ЦК України передбачені спеціальні підстави та умови припинення поруки.

Так, відповідно до частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Аналіз змісту цієї норми дає підстави вважати, що вона не встановлює ні змісту та обсягу такого збільшення відповідальності поручителя, ні реальності чи невідворотності його настання.

Таке збільшення відповідальності може відбутися внаслідок змін забезпеченого порукою зобовязання, які безпосередньо спрямовані на підвищення суми кредиту, процентної ставки за користування кредитом, пені тощо або на включення опосередковано обтяжливих умов відповідальності поручителя, зокрема, шляхом скорочення термінів повернення кредитів.

Як вбачається з Кредитного договору процентна ставка сторонами встановлена 13,8% річних до остаточного поверенння кредиту-14 травня 2023 року.

З п.6.4 зазначеного договору поруки вбачається, що у разі збільшення обсягу відповідальності Боржника за Основним договором передбаченим цим Договором поруки діє тільки у випадку, якщо Поручитель надасть свою згоду на таке збільшення (а.с.14.).

Відповідно до Договору про внесення змін і дждоповнеь до кредитного договору № 800003832 від 14.05.2008 року п. 2 ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_6 домовились встановити наступний порядок погашення простроченої заборгованості по сплаті процентів та основного боргу за Кредитним договором на період з 04 лютого 2015 року по 04 лютого 2015 року включно, а саме: погашення простроченої заборгованості по сплаті процентів та основного боргу за Кредитним договором здійснюється в еквіваленті , розрахованому від належної до сплати суми коштів у валюті Кредиту, виходячи з офіційного курсу валют, встановленого НБУ на сайті станом на 13:00 за вирахуванням 20% на дату здійснення зарахування платежу( а.с.122 т.1).

Відповідно до витребуваного апеляційним судом графіку погашення кредиту від 14.05.2008 року вбачається, що збільшився обсяг відповідальності по взносу та відсоткам з 14.10.2008 року.

Відповідно до Договору про внесення змін і доповнень до кредитного договору № 800003832 від 04 лютого 2015 року п.7 сторони збільшили строк позовної давності до 50 років( а.с.196-198 т.1)

При цьому відповідач-поручитель за кредитним договором згоду на теке збільшення не надавав.

Таким чином, додатковими угодами було збільшено процентну ставку та період строку позовної давності, а отже, збільшення обсягу відповідальності поручителя.

Таким чином, аналіз норми частини першої статті 559 ЦК України свідчить про те, що порука припиняється за наявності факту зміни зобовязання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Підставою застосування цієї норми достатнім є встановлення таких змін в основному зобовязанні. Тому обставини щодо подальшого фактичного виконання зобовязання, в тому числі фактичний строк його виконання, відмова кредитора від вимоги щодо виконання зобовязання в зміненому обсязі, не свідчать про збереження дії поруки, оскільки відбулися після настання правоприпиняючого факту (збільшення розміру основного зобовязання).

Верховний Суд України щодо цього питання сформулював правовий висновок у постановах від 21 травня 2012 року (№ 6-18цс11, № 6-69цс11), у яких зазначив, що за положеннями частини першої статті 559 ЦК України припинення поруки в разі зміни основного зобовязання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, презюмується, а тому в цьому випадку не обовязково звертатися до суду з позовом про визнання договору поруки припиненим, проте такі вимоги підлягають розгляду судом за наявності відповідного спору. Тобто порука має вважатися припиненою незалежно від реального настання чи ненастання збільшеного внаслідок змін кредитних договорів обсягу відповідальності поручителя.

Крім того, обовязковою умовою припинення поруки за нормою частини першої статті 559 ЦК України має бути відсутність згоди поручителя на внесення змін до забезпеченого порукою зобовязання, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. За своєю правовою природою надання поручителем згоди на внесення до основного зобовязання таких змін є одностороннім правочином, який за змістом і формою має відповідати вимогам ЦК України та відображати волевиявлення особи (у даному випадку поручителя).

Так, у постанові Верховного Суду України від 5 червня 2013 року (№ 6-43цс13) зазначено, що згода поручителя на збільшення обсягу своєї відповідальності має бути очевидною і наданою у спосіб, передбачений договором поруки.

Тобто випадкова поінформованість поручителя, навіть в день підписання договору поруки, про внесення змін до основного зобовязання і навіть відсутність з його боку заперечень про збільшення обсягу його відповідальності не може розглядатись як надання ним згоди на такі зміни.

Такий правовий висновок міститься у справі № 6-2662цс15 Верховного суду України.

Виходячи з вищезазначеного, судова колегія приходить до висновку, що районний суд помилково вважав подвійним стягненням щодо заявлення позовних вимог до поручителя, а тому в силу ст.309 ч.1 п.3,4 ЦПК України рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового, про відмову в задоволенні позовних вимог так як додатковими угодами до кредитних договорів, укладених без згоди поручителя, закладені умови, що всупереч положенням частини першої статті 559 ЦК України збільшують обсяг відповідальності поручителя.

Керуючись ст. 218, 303, 309,316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» задовольнии частково.

Рішення Білгород-Дністровського районного суду Одеської області від 30.11.2016 року скасувати з ухваленням нового.

В позовній заяві ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_5, за участю третьої особи ОСОБА_6 -про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення набирає законної сили негайно та підлягає оскарженню в касаційному порядку на протязі 20 днів.

Голодуючий суддя - Л.А.Гірняк

Судді -А.І.Дрішлюк

ОСОБА_4