Ухвала суду № 66520550, 15.05.2017, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/1008/17

Провадження № 1-кс/522/6975/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2017 року ОСОБА_1

Слідчий суддя місцевого Приморського районного суду міста ОСОБА_1 ОСОБА_2, за участю секретаря Багрій А.В., представника власника майна - адвоката ОСОБА_3, прокурора Шивцова В.М., слідчого Макарової М.М., розглянувши у судовому засіданні клопотання представника ТОВ «АЛ ВІ ВУД ТРЕЙД» - адвоката ОСОБА_3, про скасування арешту майна, -

У С Т А Н О В И В:

Представник власника майна - адвокат ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді Приморського районного суду міста Одеси із клопотанням в порядку ст.174 КПК України про скасування арешту майна.

В обґрунтування доводів клопотання посилається на наступне.

Між ТОВ «АЛ ВІ ВУД ТРЕЙД» (продавець) та фірма «ПРОЛИСОК СРЛ» (Румунія) (покупець), 23.11.2016 укладено зовнішньоекономічний контракт № 43/16, щодо постачання паливної деревини, а також технологічної сировини хвойних та листяних порід. Сума контракту визначена у розмірі 270000 Євро.

На виконання умов зазначеного контракту, стороною продавця завантажено та відправлено залізничним транспортом на адресу покупця у вагонах за номерами: 67612630, 67886622, 67905679, 67389601, 66112137, 67563973, 67608281, 67160200, 65396467, 65285645, 67900480, 60508553, 67166959, 66709015, 60685419, 66871186, 65256166, 60507738, 65286825, 60391307, 65293649, 67659300, 66210204, 68743763, 65285033, 60935780.

Під час завантаження паливної деревини та технологічної сировини хвойних та листяних порід до вагонів, здійснювалась фотофіксація з метою уникнення будь-яких непорозумінь з покупцем та правоохоронними органами України. Зазначені фотодокументи долучені до ГТД при митному оформленні вантажу.

З наявної інформації відомо, що у зоні дії Одеської митниці, працівниками поліції ГУНП в Одеській області під час проведення досудового розслідування у кримінальних провадженнях, внесених до ЄРДР за №42016230000000238 від 15.09.2016, за попередньою правовою кваліфікацією кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.364, ч. 1 ст.366 КК України та № 12017160000000023 від 13.01.2017 за попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. ст. 264 КК України затримано вагони з паливною деревиною та технологічною сировиною хвойних та листяних порід тому що нібито у зазначених вагонах знаходиться частина ділової деревина, яка наразі заборонена чинним законодавством України до експорту.

Працівники ГУНП в Одеській області затримали зазначені вагони незважаючи на те, що перед митним оформленням, яке проводилось митницею, було ретельно перевірено і встановлено законність походження деревини, а також визначено її відповідність вимогам ДСТУ, отримано всі необхідні висновки з торгово-промислової палати, згідно із якими у зазначених вагонах знаходиться паливна деревина та технологічна сировина хвойних та листяних порід, яка відповідає коду 4401 10 00 00 довідника кодів Товарної Номенклатури ЗЕД (УКТ ЗЕД станом на 16.12.2016).

Таким чином, зазначена технічна деревина не підпадає під дію Закону №325-VIII від 09.04.2015, у звязку з чим вона незаконно та необґрунтоване затримана та у подальшому ухвалою суду арештована.

В результаті зазначених незаконних дій співробітників ГУНП в Одеській області, ТОВ «АЛ ВІ ВУД ТРЕЙД» вже спричинені матеріальні збитки, оскільки станом на 20 лютого 2017 року Дирекцією Одеської залізниці нараховано плату за користування та понад нормований простій зазначених вагонів в сумі 1566484, 68 грн. (один мільйон пятсот шістдесят шість тисяч чотириста вісімдесят чотири грн. 68 коп.).

Незважаючи на вже спричинені матеріальні збитки, ТОВ «АЛ ВІ ВУД ТРЕЙД» далі несе матеріальні збитки тому що не виконує умови зазначеного контракту. Наразі сторона покупця - фірма «ПРОЛИСОК СРЛ» (р. Румунія) направила до ТОВ «АЛ ВІ ВУД ТРЕЙД» пропозицію про розірвання контракту та повернення грошових коштів за ним у розмірі 270000 Євро.

З інформації, отриманої підприємством, вбачається, що співробітниками слідчого управління ГУНП в Одеській області проведено обшук вагону 66210204, 67843763, 65285033, 60935780, за результатами чого, складено протокол, згідно яким, на деревину, що знаходиться у вагонах накладено арешт ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси Гаєвої Л.В. по справі № 522/1008/17 (провадження №1-кс/522/2015/17) від 07.02.2017.

Підставою накладення арешту на вказане майно, згідно із зазначеної ухвалою є те, що вилучені предмети мають значення речових доказів по кримінальному провадженню, а також з метою запобігання їх приховування, втрати, знищення.

Зазначена ухвала слідчого судді постановлена передчасно та відомості викладені у неї, щодо підстав накладення арешту необґрунтовані, не відповідають фактичним обставинам у звязку з чим, вона підлягає скасуванню з наступних підстав:

У кримінальному провадженні, внесеному у ЄРДР за №12017160000000023 від 13.01.2017 року, за попередньою правовою кваліфікацією кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 КК України жодній особі не повідомлено про підозру.

Згідно з ч. 1 ст.170 КПК України, на яку посилається у своїй ухвалі слідчий суддя, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Як передбачає ч. 3 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні обєкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були обєктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені вчастині першій цієї статті.

При цьому слідчим суддею не були враховані та належним чином оцінені фактичні обставини, які мають суттєве значення для вирішення питання про накладення арешту.

Згідно з висновками, що містяться в Узагальненні судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року, підставами для застосування заходів забезпечення кримінального провадження КПК визначає: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться у клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

При цьому слідчим суддям та суду слід враховувати, що обов'язок доведення існування зазначених обставин КПК покладає на слідчого, прокурора, який звертається із відповідним клопотанням.

З огляду на те, що поняття "обґрунтована підозра" не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені у ст. 17Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", слідчим суддям слід враховувати позицію Європейського суду з прав людини, відображену зокрема у пункті 175рішення від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", відповідно до якої"термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182). Мета затримання для допиту полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання (див. рішення у справі "Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п. 55, Series A, № 300-A). Однак вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою. Більше того, за відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана або взята під варту з метою примушення її зізнатися у злочині, свідчити проти інших осіб або з метою отримання від неї фактів чи інформації, які можуть служити підставою для обґрунтованої підозри (див. рішення у справі "Чеботарі проти Молдови", № 35615/06, п. 48, від 13 листопада 2007 року)".

Відповідно до ч.1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

У березні 2017 року представник ТОВ «АЛ ВІ ВУД ТРЕЙД» звертався до суду з клопотанням про скасування арешту майна, але ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 16.03.2017 року у його задоволенні було відмовлено. При цьому, згідно свідчень процесуального керівника по даному кримінальному провадженню триває досудове розслідування, майно, вилучене під час обшуку, визнано речовими доказом по справі, в найближчій час по кримінальному провадженню буде призначена експертиза.

У звязку із тим, що з моменту ухвалення цього рішення пройшов значний проміжок часу, протягом якого орган досудового слідства мав можливість призначити та отримати результати експертизи, вважаю, що на теперішній момент немає інших підстав, передбачених ст.170 КПК України, для арешту вказаного майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна.

Таким чином, на теперішній час відпала потреба у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Відповідно до ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони, зокрема доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.

Тому представник власника майна просить скасувати арешт майна.

В судовому засіданні представник власника майна адвокат ОСОБА_3 підтримала клопотання у повному обсязі.

Слідчий та прокурор в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання, зазначивши, що скасування арешту майна є передчасне, оскільки розслідування кримінального провадження триває.

Дослідивши матеріали клопотання та заслухавши пояснення учасників судового розгляду, приходжу до висновку, що у задоволенні клопотання необхідно відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Частиною другою вказаної статті передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч.1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Відповідно до ч.2 ст.174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З матеріалів клопотання встановлено, що ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 07.02.2017р., в рамках кримінального провадження №12017160000000023 від 13.01.2017 року, накладено арешт на майно (деревину), вилучену в ході огляду від 03.02.2017 року, яка переміщувалась у залізничних вантажних вагонах відкритого типу за №№66210204, 67843763, 65285033, 60935780.

13.01.2017 року постановою слідчої в ОВС СУ ГУ НП в Одеській області ОСОБА_4 вказане майно було визнано речовими доказами у зазначеному кримінальному провадженні.

В судовому засіданні з пояснень слідчого та прокурора встановлено, що досудове розслідування кримінального провадження триває, та на даний час необхідно провести експертні дослідження для встановлення відомостей, які мають значення для кримінального провадження.

Отже, на цей час скасування арешту зазначеного майна є передчасним , та може призвести до втрати речових доказів у кримінальному провадженні.

Керуючись ст.ст. 167-174 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання представника ТОВ «АЛ ВІ ВУД ТРЕЙД» - адвоката ОСОБА_3, про скасування арешту майна відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає

Слідчий суддя:

15.05.2017