Ухвала суду № 66512109, 16.05.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 349/1360/16-к

Провадження № 11-кп/779/236/2017

Категорія

Головуючий у 1 інстанції Могила Р. Г.

Суддя-доповідач Гандзюк

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Гандзюка В.П.,

суддів Кукурудза Б.І., Шкрібляка Ю.Д.,

з участю:

секретаря судового засідання Драганчук У.М.,

прокурора Журавльова Є.Є.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції матеріали кримінального провадження №120 160 902 100 00236 прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції начальника Рогатинського відділу Тисменицької місцевої прокуратури ОСОБА_2 на вирок Рогатинського районного суду від 15 березня 2017 року щодо ОСОБА_1, який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, -

в с т а н о в и л а :

Вказаним вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 Російської Федерації, який проживає ІНФОРМАЦІЯ_3,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст.185 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 ( три) роки 6 (шість) місяців.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 ухвалено рахувати з 15 березня 2017 року.

Провадження у справі за цивільним позовом релігійної громади храму Різдва Пресвятої Богородиці Української православної церкви Київського патріархату до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди в сумі 8 794,00 грн. закрито у зв'язку з відмовою представника цивільного позивача від позову та прийняттям відмови судом.

Вирішено питання речових доказів.

Стягнуто з ОСОБА_1, на користь держави процесуальні витрати за експертизу №1.3-879/16 від 26 жовтня 2016 року в сумі 1 100,50 грн., за експертизу №1.3-877/16 від 27 жовтня 2016 року в сумі 527,76 грн. та за експертизу №1.2-2122/16 від 17 листопада 2016 року в сумі 880,40 грн., всього на загальну суму 2 508,66 грн.

Вказаний злочин вчинено за наступних обставинах: ОСОБА_1, який раніше судимий за вчинення злочину проти власності, в період непогашеної судимості, 29 серпня 2016 року близько 20 години приїхав рейсовим автобусом з м. Тернополя до с.Лопушня Рогатинського району Івано-Франківської області та пішов в напрямку с.Верхня Липиця .

Прийшовши до вказаного населеного пункту він приблизно о 23 годині прийшов на територію церкви Різдва Пресвятої Богородиці, що в с.Верхня Липиця. З метою пошуку додаткових засобів для злому вхідних дверей церкви, ОСОБА_1 підійшов до вхідних дверей приміщення дзвіниці, витягнув рекіш навісного замка та відчинив їх. Зайшовши усередину він відшукав деревяну дошку, металеву трубу та металевий пожежний гак, які в подальшому використав для проникнення в приміщення храму.

Проникнувши в приміщення храму він за допомогою ліхтарика освітив приміщення, де з лівої сторони від тетраподу у залі побачив металеву скриньку для пожертв, з якої таємно викрав грошові кошти у сумі 200 грн.

В подальшому, у кімнаті паламаря ОСОБА_1 виявив металевий сейф, з якого таємно викрав грошові кошти релігійної громади у сумі 8 594,00 грн.

Всього, ОСОБА_1 таємно викрав з церкви Різдва Пресвятої Богородиці Української православної церкви Київського патріархату, що в с.Верхня Липиця Рогатинського району Івано-Франківської області грошові кошти в сумі 8 794,00 грн, чим заподіяв релігійній громаді майнову шкоду на вказану суму.

В апеляційній скарзі прокурор не оспорюючи правильність кваліфікації дій та доведеність вини ОСОБА_1 вважає вирок Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 15 березня 2017 року, таким, що підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок мякості. Зазначає, що ухвалюючи вирок від 15 березня 2017 року суд не в повній мірі врахував дані про особу обвинуваченого, а саме попередні непогашені судимості, а також судом не враховано вирок Галицького районного суду Івано-Франківської області від 28 лютого 2017 року і не застосовано ч.ч. 1, 4 ст. 70 КК України. Вказує, що суд помилково прийшов до висновку про недоцільність дослідження доказів у порядку передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки ОСОБА_1 заперечував наявність у його діях кваліфікуючої ознаки повторності. Крім того, суд призначаючи ОСОБА_1 покарання не дотримався вимог ст. 65 КК України та не в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину та дані про особу обвинуваченого.

Просить вирок Рогатинського районного суду від 15 березня 2017 року скасувати в частині призначеного покарання з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання 4 роки 6 місяців позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_1 шляхом поглинання менш суворого покарання за даним вироком більш суворим за вироком Галицького районного суду від 28 лютого 2017 року, яким ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України у строк покарання слід зарахувати строк покарання, відбутого частково за вироком Галицького районного суду від 28 лютого 2017 року, визначивши порядок строку відбування покарання за цим вироком у виді позбавлення волі з часу затримання за попереднім вироком 08 вересня 2016 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, зясувавши обставини справи, заслухавши, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу лише в частині призначеного покарання, обвинуваченого, який заперечив доводи апеляції, обговоривши доводи й мотиви апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Даних вимог закону суд першої інстанції в повній мірі дотримався.

Доводи наведенні прокурором в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність та допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону на думку колегії суддів є необґрунтованими.

Зокрема, покликання прокурора на неврахування Рогатинським районним судом Івано-Франківської області при призначенні покарання ОСОБА_1 вироку Галицького районного суду Івано-Франківської області і не застосування ч. 1 ч. 4 ст. 70 КК України є безпідставними, оскільки при ухваленні вироку Рогатинським районним судом, вирок Галицького районного суду не набрав законної сили, а тому не міг бути врахований.

Крім того за наявних в суді даних ОСОБА_3 є обвинуваченим по кількох злочинах, вчинених на території інших областей і провадження в них на даний час не завершені, а постановлені інші вироки оскаржені та не вступили в законну силу. За таких обставин, застосування правил ст.70 чи 71 КК України поставить в залежність правильність прийнятих судових рішень від можливих змін чи скасувань вироків за якими засуджений ОСОБА_3 Діючим законом передбачена можливість визначення остаточного покарання за вироками . які вступили в законну силу

Що стосується покликання прокурора на м`якість призначеного ОСОБА_1 покарання, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими.

Відповідно до ст. 65 КК України загальними принципами призначення покарання, є призначення покарання в межах санкції статті КК України, яка передбачає відповідальність за вчинений злочин, з врахуванням положень загальної частини КК України, а також ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставини, що помякшують та обтяжують покарання. Крім того, згідно зазначеної статті призначене особі покарання має бути необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_1 покарання врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який у відповідності до ст.12 КК України є тяжким злочином, відомості про особу винного, Обставинами, які помякшують покарання ОСОБА_1, згідно ст.66 КК України суд визнав - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та визнання вини. Обставини, які обтяжують покарання судом не встановлено. Поряд з цим суд врахував і позицію потерпілих, які , як це зазначено в їх зверненні, простили його , відмовилися від відшкодування збитків та просили суворо не карати.

Призначене обвинуваченому покарання відповідає вимогам статті 65 КК України, призначене в межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України, судом першої інстанції належним чином враховано дані про особу обвинуваченого, зокрема і ті на які, покликається прокурор в апеляційній скарзі, обстави які помякшують покарання та обставини, які обтяжують покарання, а тому вирок суду є законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Отже, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 судом призначене покарання, яке за своїм видом та розміром є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

постановила :

апеляційну скаргу прокурора який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції начальника Рогатинського відділу Тисменицької місцевої прокуратури ОСОБА_2 залишити без задоволення, вирок Рогатинського районного суду від 15 березня 2017 року відносно ОСОБА_1 без зміни.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3 місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим з часу отримання ним копії ухвали.

Головуючий В.П. Гандзюк

Судді Б.І. Кукурудз

ОСОБА_4

Згідно з оригіналом

Суддя В.П. Гандзюк