Рішення № 66511043, 22.03.2017, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/2888/16-ц

Провадження № 2/209/87/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2017 року Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Байбари Г.А.,

при секретарі Герасимчук І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кам'янське цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, інтереси якого представляє законний представник ОСОБА_1, третя особа - орган опіки та піклування - Адміністрація Дніпровського району Кам’янської міської ради, про примусове виселення з житлового приміщення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» звернулося до суду з позовом, в якому просить виселити без надання іншого житла ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з квартири, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам'янське (Дніпродзержинськ), АДРЕСА_1; стягнути з відповідачів на користь позивача сплачений судовий збір.

На обґрунтування позову зазначено, 07 вересня 2007 року Акціонерний комерційний банк «ТАС-Комерцбанк» та відповідач ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 0311/0907/71-031, за умовами якого банк надав відповідачу ОСОБА_1 кредит в розмірі 37000 доларів США, а позичальник зобов’язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. В якості забезпечення виконання відповідачем ОСОБА_1 своїх зобов’язань за кредитним договором, 07 вересня 2007 року АБ "ТАС-Комерцбанк" та відповідач ОСОБА_1 уклали іпотечний договір № 0311/0907/71-031, згідно якого ОСОБА_1 передав в іпотеку банку квартиру, розташовану за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ (Кам'янське), АДРЕСА_1, заставна вартість якої складала 192164,00 грн.

28 листопада 2012 року Публічне акціонерне товариство «Сведбанк», який є правонаступником Акціонерного комерційного банку «ТАС-Комерцбанк», та ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" уклали договір факторингу, за умовами якого ПАТ "УкрСиббанк" відступив ТОВ "ФК "Вектор Плюс" свої права вимоги заборгованості за кредитними договорами, укладеними з боржниками, право на вимогу якої належить банку згідно документації. З моменту відступлення прав вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії надані боржниками щодо заборгованостей, стали дійсними для ТОВ ФК "Вектор Плюс" та такими, що надані фактору. Разом з правами вимоги до фактора перейшли всі пов'язані з ними права, зокрема, права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов'язкових платежів.

28 листопада 2012 року ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» уклали договір факторингу, за умовами якого ТОВ «ФК «Вектор Плюс» відступило ТОВ «Кредитні ініціативи» свої права вимоги заборгованості за кредитними договорами, укладеними з боржниками, право вимоги за якими належало ТОВ "ФК "Вектор Плюс" згідно документації. З моменту відступлення ТОВ "ФК "Вектор Плюс" прав вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стали дійсними для ТОВ "Кредитні ініціативи", до якого перейшли всі пов'язані з ними права, зокрема права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов'язкових платежів. Внаслідок укладення вказаних договорів відбулася заміна кредитора, а саме: ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора за кредитним договором № 0311/0907/71-031 від 07 вересня 2007 року, укладеним між АКБ "ТАС-Комерцбанк" та відповідачем ОСОБА_4

В порушення умов кредитного договору 0311/0907/71-031 відповідач ОСОБА_1 свої зобов’язання належним чином не виконував.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 09 квітня 2014 року, що було ухвалено у цивільній справі за позовом ТОВ "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_1, було звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру, розташовану за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ (Кам'янське), АДРЕСА_1. Вказане рішення суду набрало законної сили 23 вересня 2014 року. Після ухвалення рішення про звернення стягнення стало відомо, що у вказаній квартирі зареєстровані: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, та неповнолітній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Таким чином, реєстрація у квартирі малолітнього ОСОБА_3, яка була проведена після укладення договору іпотеки, унеможливлює реалізацію предмета іпотеки, внаслідок чого порушуються права та інтереси іпотекодержателя. Відповідно до п.4 іпотечного договору, відповідач ОСОБА_1, як іпотекодавець, засвідчив, що на момент підписання іпотечного договору предмет іпотеки не відчужено, не передано в оренду, найм, користування на будь-яких інших підставах, що він не є предметом податкової застави, судового спору і не перебуває під забороною (арештом), треті особи не мають на нього будь-яких прав, в тому числі прав та вимог, що підлягають державній реєстрації відповідно до чинного законодавства. Вважають, що звернення стягнення на предмет іпотеки є підставою для виселення всіх мешканців із квартири, на яку звернуто стягнення, оскільки на момент укладення договору іпотеки малолітній ОСОБА_3 не мав права власності та права користування на предмет іпотеки, а його реєстрація у квартирі, без згоди іпотекодержателя, не є підставою для визнання іпотечного договору недійсним. Враховуючи, що заборгованість за кредитним договором до теперішнього часу не погашена, а малолітній ОСОБА_3 був зареєстрований у квартирі після укладення договору іпотеки, позивач має право вимагати примусового виселення відповідачів із житлового приміщення, що є предметом іпотеки.

Представник позивача ОСОБА_5 в судове засідання не з’явився, надав суду заяву, в якій зазначив, що просить розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та не заперечує проти ухвалення заочного рішення. Також надав додаткові пояснення, де зазначив, що 09 квітня 2014 року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська ухвалено рішення у цивільній справі № 209/4056/13-ц, яким в повному обсязі задоволений позов ТОВ "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі кредитного договору № 0311/0907/71-031 від 07 вересня 2007 року та іпотечного договору № 0311/0907/71-031-Z від 07 вересня 2007 року. 08 серпня 2016 року ТОВ "Кредитні ініціативи" звернулося до Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська з позовом до відповідачів про виселення. Матеріали цього позову містять копію рішення у справі № 209/4056/13-ц, які були отримані представником відповідачів 05 грудня 2016 року, що свідчить про те, що відповідачам відомо про рішення суду у справі № 209/4056/13-ц. Крім того, у відповідача ОСОБА_1 є інше житло - житловий будинок, розташований за адресою: Дніпропетровська область, Петриківський район, смт. Миколаївка, вул. Берегова, буд. 209, що підтверджується іпотечним договором №0311/1107/88-051-Z від 29 листопада 2007 року.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засіданні не з’явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про поважність причин неявки суд не повідомили.

Представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_6 в судове засідання не з’явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, електронною поштою в третій раз надала суду заяву, в якій зазначила, що просить відкласти розгляд справи в зв’язку з її зайнятістю. Проте належних доказів на підтвердження поважності причин її неявки та неявки відповідача ОСОБА_1 суду не надала.

Представники третіх осіб: Органу опіки та піклування – адміністрації Дніпровського району Кам’янської міської ради та Служби у справах дітей адміністрації Дніпровського району Кам’янської міської ради в судове засідання не з’явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином..

До судового розгляду справи заступник голови адміністрації, начальник відділу реєстрації (зняття з реєстрації) місця проживання фізичної особи ОСОБА_7 надала суду письмові пояснення, де зазначила, що просять суд взяти до відома норми діючого законодавства та винести рішення на розсуд суду, враховуючи інтереси малолітнього ОСОБА_3.

Відповідно до ч. 2 ст. 158, ст. 169, ст. 224 ЦПК України, суд ухвалив розглядати справу за відсутності сторін на підставі наявних у ній даних і доказів та ухвалити заочне рішення.

Вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 07 вересня 2007 року АКБ «ТАС-Комерцбанк» та відповідач ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 0311/0907/71-031, згідно якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 37000 доларів США на строк по 06 вересня 2032 року для придбання квартири, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ (Кам'янське), АДРЕСА_1 (а.с. 6 -10).

В порядку забезпечення виконання позичальником основного зобов’язання за кредитним договором, 07 вересня 2007 року АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_1, як іпотекодавець, уклали іпотечний договір № 0311/0907/71-031, згідно якого ОСОБА_1 передав в іпотеку банку, як іпотекодержателю, належне йому на праві власності нерухоме майно - квартиру, розташовану за адресою: м. Дніпродзержинськ (Кам'янське), АДРЕСА_1, (а.с.146-150).

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 09 квітня 2014 року, яке було ухвалено у цивільній справі № 209/4056/13-ц, провадження № 2/209/ 29/14, був задоволений позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Цим рішенням, яке не оскаржувалося і набрало законної сили, було звернуто стягнення на предмет іпотеки, згідно іпотечного договору № 0311/0907/71-031від 07 вересня 2007 року, укладеного між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_1, а саме: на квартиру, загальною площею 72,0 кв.м., в тому числі житловою площею 40,6 кв.м., розташовану за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпродзержинськ (Кам'янське), АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 0311/0907/71-031від 07 вересня 2007 року в сумі 301857,64 грн. шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб’єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна.

Таким чином, рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 09 квітня 2014 року був встановлений факт порушення відповідачем ОСОБА_1 умов кредитного договору № 0311/0907/71-031та виникнення заборгованості за цим договором, розмір якої станом на 01 липня 2013року складав 301857, 64 грн., а також встановлений факт переходу до ТОВ "Кредитні ініціативи" права вимоги за кредитним договором № 0311/0907/71-031 та іпотечним договором № 0311/0907/71-031, що були укладені 07 вересня 2007 року між Акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк" та ОСОБА_1.

Згідно ч.3 ст. 64 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, обставини встановлені заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у справі №209/4056/13-ц, не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.

В судовому засіданні також встановлено, що у квартирі, розташованій за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам'янське (Дніпродзержинськ), АДРЕСА_1, на яку звернуто стягнення за рішенням суду, зареєстровані відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх малолітній син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, що підтверджується довідкою ТОВ "Інфо-Ком" про склад сім’ї (а.с. 21).

Із пункту 4 іпотечного договору вбачається, що на момент його підписання ОСОБА_1 засвідчив, що предмет іпотеки не відчужено, не передано в оренду, найм, користування на будь-яких інших підставах, він не є предметом податкової застави, судового спору і не перебуває під забороною (арештом), треті особи не мають на нього будь-яких прав, в тому числі прав та вимог, що підлягають державній реєстрації відповідно до чинного законодавства.

Вказане вище підтверджує те, що на момент укладення іпотечного договору малолітній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, не мав права користування предметом іпотеки, не був власником спірного нерухомого майна, а був зареєстрований відповідачами у спірній квартирі після підписання іпотечного договору, без згоди іпотекодержателя.

Згідно ч.3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду здійснюється відповідно до статті 39 Закону України "Про іпотеку".

Згідно ч.1 та 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Відповідно до ч.1 ст. 40 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей.

Згідно ч. 3 ст. 109 ЖК України громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше житлове приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту банку, повернення якого забезпечено іпотекою відповідного житлового приміщення.

Частиною 2 ст.40 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, всі мешканці зобов’язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Отже вимога письмового попередження про добровільне звільнення житлового приміщення стосується лише такого способу звернення стягнення на предмет іпотек, як позасудове врегулювання на підставі договору, і не застосовується в порядку звернення стягнення.

Вказане вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 03 лютого 2016 року у справі № 6-2947цс15.

Відповідачі не надали суду заперечень проти позову та доказів на їх підтвердження.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та малолітній ОСОБА_3 підлягають виселенню із квартири за адресою: АДРЕСА_2, оскільки вказане житлове приміщення було придбане відповідачем ОСОБА_1 за рахунок кредиту банку, повернення якого було забезпечено іпотекою вказаної квартири; заборгованість за кредитним договором до теперішнього часу відповідачем не погашена, а малолітній ОСОБА_3 на момент укладення іпотечного договору не набув права користування спірним житловим приміщенням.

Проте, при вирішенні справи суд не приймає до уваги твердження представника позивача викладених в додаткових письмових поясненнях на позов, з посиланням на долучений іпотечний договор № 0311/1107/88-051-Z-1 від 29 листопада 2007 року (а.с. 151) про те, що відповідач ОСОБА_1 має у власності інше житло - житловий будинок, розташований за адресою: Дніпропетровська область, Петриківський район, смт. Миколаївка, вул. Берегова, буд. 209, оскільки із вказаного вище договору іпотеки вбачається, що власником вказаного нерухомого майна є ОСОБА_8, яка на забезпечення виконання ОСОБА_1 його зобов’язань за кредитним договором передала в іпотеку належний їй вказаний вище житловий будинок.

Інших доказів на підтвердження наявності у ОСОБА_1 нерухомого майна, придатного для проживання, позивачем суду не надано.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 ЗУ "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 ЗУ "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов’язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об’єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно.

Відповідно ст. 3 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", цей Закон набирає чинності з дня його опублікування та втрачає чинність з дня набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає у бухгалтерському та/або податковому обліку кредиторів та позичальників, а також порядок списання пені та штрафів, які нараховуються (були нараховані) на таку основну суму заборгованості.

Оскільки квартира АДРЕСА_3 є предметом іпотеки, виступає як забезпечення зобов’язань відповідача за споживчим кредитом, наданим йому позивачем в іноземній валюті, а також те, що вказана квартира є постійним місцем проживання ОСОБА_1, суд вважає, що виконання рішення про виселення відповідачів належить призупинити до скасування чи зміни Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

Відповідно ст. 88 ЦПК України з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 має бути стягнуто на користь позивача сплачений судовий збір.

Керуючись ст. ст. 8, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, інтереси якого представляє законний представник ОСОБА_1, третя особа - орган опіки та піклування - Адміністрація Дніпровського району Кам’янської міської ради, про примусове виселення з житлового приміщення.

Виселити відповідачів ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, з квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_4.

Зупинити виконання рішення суду про виселення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, з квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_4, на період дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

Стягнути з СкрипникаМиколи Володимировича, РНОКПП НОМЕР_1, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (ЄДРПОУ 35326253), 689,00 грн. сплаченого судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_2, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (ЄДРПОУ 35326253), 689,00 грн. сплаченого судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач може оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку шляхом подачі протягом десяти днів після його ухвалення (отримання) апеляційної скарги через суд першої інстанції, що його ухвалив.

Суддя Г.А. Байбара.