Рішення № 66509614, 10.05.2017, Балтський районний суд Одеської області

Справа № 493/1859/16-ц

Провадження № 2/493/102/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2017 року м. Балта Одеської області

Балтський районній суд Одеської області в складі:

головуючої-судді ОСОБА_1

при секретарі Пінул І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Балта цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Балтського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення суми боргу за договором позики в розмірі 25000,00 грн., 3 % річних від простроченої суми у розмірі 2727,00 грн. та витрати від інфляції в розмірі 27830,82 грн., та стягнення сплаченого судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 07.06.2017 року ОСОБА_5 позичив у позивача грошові кошти у розмірі 25000,00 грн., що еквівалентно 3000,00 доларів США, які зобовязався повернути до 01.09.2013 року, про що свідчить розписка ОСОБА_5 від 07.06.2013 року. Свого зобовязання по поверненню коштів ОСОБА_5 не виконав.

08.01.2016 року ОСОБА_5 помер. До моменту смерті грошові кошти позивачу повернені не були.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_5, до якої входять всі права і обовязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припиняються в наслідок його смерті, мають повернути позивачу суму позики ОСОБА_5

25.05.2016 року позивач звернувся з письмовою вимогою до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повернути борг померлого. Однак вимога позивача не виконана, спадкоємці не повернули борг, про причини не повідомили. Зазначена обставина змусила позивача звернутися до суду за захистом своїх майнових прав.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, наполягає на їх задоволенні.

Відповідачі до судового засідання двічі не зявилися, однак надіслали на адресу суду заперечення, відповідно до якого позовні вимоги позивача не визнають, посилаючись на те, що ухвалою Балтського районного суду Одеської області від 11.11.2016 року встановлено факт, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не є правонаступниками померлого ОСОБА_5 і не мають цивільної відповідальності перед його кредиторами. Крім того, права позивача, як кредитора, не підтверджені належним чином, тобто ніяким документом не посвідчена особа, яка написала розписку. В звязку з чим, просили суд відмовити в задоволення позову, скасувати вжиті судом засоби забезпечення позову та розглядати справу за їх відсутності.

Заслухавши позивача, враховуючи письмові заперечення відповідачів, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідношення, відповідно до яких:

07.06.2013 року ОСОБА_2 та ОСОБА_5 уклали усну угоду, відповідно до якої ОСОБА_5 позичив у ОСОБА_2 25000,00 грн., що еквівалентно 3000,00 доларів США, які останній зобовязався повернути до 01.09.2013 року. Дана обставина зафіксована розпискою, яка містить посилання на прізвище імя та по батькові відповідача, та місце проживання, яка власноруч підписана ОСОБА_5, та закріплена печаткою ФОП ОСОБА_5

08.01.2016 року ОСОБА_5 помер, що підтверджується копією актового запису про смерть № 14 від 09.01.2016 року складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану Балтського районного управління юстиції в Одеській області.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина у вигляді належного йому майна, прав та обовязків.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять всі права та обовязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкоємцями першої черги, відповідно до ст. 1261 ЦК України, є ОСОБА_3, дружина покійного, що підтверджується копією актового запису про укладення шлюбу № 63 від 03.05.1985 року, та ОСОБА_4, син покійного, що підтверджується копією актового запису про народження № 220 від 04.07.1985 року, які в силу ч. З ст. 1268 ЦПК України спадщину прийняли, оскільки постійно проживали та були зареєстрованими із спадкодавцем на час відкриття спадщини, та протягом строку встановленого ст. 1270 цього Кодексу, не подали заяву про відмову від неї.

Факт постійного проживання та реєстрації ОСОБА_3, ОСОБА_4 зі спадкодавцем підтверджуються відомостями Балтського РС ГУДМС України в Одеській області від 16.02.2017 року, та довідкою Балтської міської ради Одеської області № 1144 від 04.05.2017 року.

25.05.2016 року року ОСОБА_2 предявив свої вимоги до спадкоємців ОСОБА_5 за місцем постійного та останнього проживання спадкодавця. У своїй вимозі позивач вимагав повернути борг померлого ОСОБА_5, що станом на дату подання претензії складав 75390,00 грн., протягом десяти днів з дня отримання вимоги на вказані банківські реквізити. Про отримання відповідачами вимоги позивача свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

До часу звернення позивачем до суду ОСОБА_3 та ОСОБА_4 усіляко ухиляються від виконання обовязку по поверненню коштів, у звязку з чим між сторонами виник спір, вирішуючи який суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 208, 209 ЦК України правочини на суму, що перевищує у двадцять і більше разів неоподаткованого мінімуму доходів громадян вчиняються в письмовій формі та за законом або за домовленістю сторін підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч.2 ст. 1047 Цивільного кодексу України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

07.06.2013 року ОСОБА_5 позичив у ОСОБА_6 25000,00 грн, що еквівалентно 3000,00 доларів США, які зобовязався повернути в строк до 01.09.2013 року, про що склав розписку, яку власноруч підписав.

Надана позивачем, як доказ укладеного договору, письмова розписка свідчить про те, що в даному випадку договір позики укладений у письмовій формі. Даний договір відповідає вимогам, установленим для правочинів, які укладаються в письмовій формі, і приймається судом, як доказ, який вказує на факт наявності боргу перед позивачем.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

ОСОБА_5 не виконав своїх зобовязань щодо повернення боргу за договором позики.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

08.01.2016 року ОСОБА_5 помер. Внаслідок його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно, права та обовязки. Його спадкоємцями за законом є дружина ОСОБА_3 та син ОСОБА_4, які в силу ч. З ст. 1268 ЦПК України спадщину прийняли, оскільки постійно проживали та були зареєстрованими із спадкодавцем на час відкриття спадщини, та протягом строку встановленого ст. 1270 цього Кодексу, не подали заяву про відмову від неї.

Посилання відповідачів на те, що ухвалою Балтського районного суду Одеської області від 11.11.2016 року встановлено факт, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не є правонаступниками померлого ОСОБА_5 і не мають цивільної відповідальності перед його кредиторами, не може бути прийнята судом, так як ухвалюючи рішення суд не володів інформацією щодо місця проживання відповідачів.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємиць , який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

За відомостями Балтського РС ГУДМС України в Одеській області від 16.02.2017 року, та відповідно до довідки Балтської міської ради Одеської області № 1144 від 04.05.2017 року, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, на час відкриття спадщини були зареєстровані та проживали зі спадкодавцем за адресою: Одеська область, м. Балта, вул. Добролюбова, 3-а, в звязку з чим, прийняли права і обовязки ОСОБА_5, померлого 08.01.2016 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 1281 ЦК України, кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, предявити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Так, 25.05.2016 року ОСОБА_2 предявив свої вимоги до спадкоємців ОСОБА_5 за місцем постійного та останнього проживання спадкодавця. У своїй вимозі позивач вимагав повернути борг померлого ОСОБА_5

В супереч вимогам ст. 1282 ЦК України, спадкоємці ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вимоги кредитора не виконали, у звязку з чим, вимоги позивача щодо стягнення боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, в повному обсязі також підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Враховуючи викладене, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення суми боргу за договором позики від 01.04.2015 року є обґрунтованими, доведеними і підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись 11, 208, 209, 625, 1046, 1047, 1049, 1268, 1281, ст.ст. 10, 60, 88, 208-209, 213-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу кредитором спадкодавця задовольнити в повному обсязі.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3, та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 25000,00 грн., в рахунок погашення боргуМеркулова ОСОБА_7, померлого 08.01.2016 року.

Стягнути з ОСОБА_3, та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 3% річних від простроченої суми у розмірі 2727,00 грн. та витрати від інфляції в розмірі 27830,82 грн., а також суму сплаченого судового збору в розмірі 1496,24 грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області протягом десяти днів з дня його ухвалення. Особи, які брали участьу справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ