Рішення № 66507185, 11.05.2017, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 травня 2017 р. Справа № 902/214/17

Господарський суд Вінницької області у складі судді Колбасова Ф.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго", код ЄДРПОУ 00130694 (21050, м. Вінниця, вул. Магістратська, 2)

до: Закритого акціонерного товариства науково-виробнича фірма "Елекомс", код ЄДРПОУ 20110825 (21034, м. Вінниця, вул. М. Шимка, 8)

про стягнення 10666,24 грн. та усунення перешкод в користуванні майном

за участю секретаря судового засідання Вознюк К.В.

представники сторін:

позивача: ОСОБА_1 - довіреність № 1-14-6024 від 03.01.2017р.;

відповідача: ОСОБА_2 - керівник,

ОСОБА_3 - довіреність № 8 від 05.04.2017р.

інші: ОСОБА_4

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство "Вінницяобленерго" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Закритого акціонерного товариства науково-виробнича фірма "Елекомс", в якому позивач просить суд: усунути перешкоди в користуванні ПАТ "Вінницяобленерго" повітряними лініями електропередач 04,-10кВ шляхом зобов'язання ЗАТ НВФ "Елекомс" демонтувати в них власне телекомунікаційне обладнання; стягнути заборгованість за використання опор повітряних ліній електропередач у сумі 6123,60 грн, пеню в сумі 2730,55 грн, 3% річних в сумі 292,56 грн та інфляційне збільшення в сумі 1519,48 грн.

Ухвалою суду від 28.02.2017р. за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/214/17 та призначено її до розгляду на 21.03.2017р.

З огляду на неподання учасниками судового процесу витребуваних доказів та у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалами суду від 21.03.2017р. та від 06.04.2017р. розгляд справи відкладався.

Ухвалою суду від 25.04.2017р. продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 11.05.2017р. для надання можливості відповідачу надати витребувані судом докази та з метою мирного врегулювання спору шляхом укладення мирової угоди.

Представник позивача в засіданні суду 11.05.2017р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Довідкою № 16-3887 від 11.05.2017р. позивач повідомив суд, що станом на 10.05.2017р. заборгованість відповідача за послуги використання опор повітряних ліній становить 59859,60 грн, після 27.02.2017р. (дата звернення ПАТ "Вінницяобленерго" з позовом до суду), часткових проплат відповідачем в рахунок погашення послуг не здійснювалось.

Представники відповідача в судовому засіданні та у відзиві № 55 від 10.05.2017р. проти позову заперечили, мотивуючи тим, що ПАТ " Вінницяобленерго" не надало до суду жодного доказу про підтвердження його права власності на опори, а тому, на думку. відповідача, позивач безпідставно заявив позов про усунення перешкод у користуванні майном. Окрім того, відповідач зазначає наступне: ЗАТ НВФ "Елекомс" не чинить ніяких перешкод позивачу у користуванні майном, в т.р. лініями електропередач; позивачем не подано до суду доказів в підтвердження останнього; позивач жодного разу не звертався до відповідача з приводу усунення перешкод у користуванні майном; в позовній заяві не вказано звідки конкретно необхідно демонтувати обладнання та не вказано, яке обладнання необхідно демонтувати. З урахуванням наведеного відповідач просить відмовити в позові в повному обсязі у зв'язку з його безпідставністю.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01.01.2016р. між публічним акціонерним товариством "Вінницяобленерго" (за договором - власник) та закритим акціонерним товариством науково-виробнича фірма "Елекомс" (за договором - користувач) укладено договір про використання опор повітряних ліній електропередач №4140 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого власник надає право на використання опор повітряних ліній електропередач ПЛ-0,4-10кВ на території м. Вінниці та Замостянського району Вінницької області (СО «Вінницькі МЕМ», СО «Замостянські ЕМ») для розміщення на них обладнання користувача (послуги), а користувач зобов'язується оплатити такі послуги в розмірі, у строки та згідно порядку, що встановлені цим договором.

План - схема розміщення обладнання на опорах повітряних ліній електропередач ПЛ-0,4-10кВ; населений пункт, вулиця, диспетчерська назва опор, номери задіяних опор їх кількість та довжина підвісу визначаються у додатках №2-1, №2-2, та №3-1, №3-2 які є невід'ємними частинами Договору.

Під обладнанням, у Договорі, слід розуміти: телекомунікаційне та/або силове обладнання (кабелі, кріплення, муфти), та/або рекламні щити, що плануються бути розміщеними на опорах повітряних ліній електропередач ПЛ-0,4-10кВ, що належать власнику.

Згідно із п. 3.1. Договору ціна послуги за використання опор повітряних ліній електропередач ПЛ-0,4-10кВ для розміщення на них обладнання є договірною та визначається додатком №1, який є невідємною частиною договору.

Відповідно до п. 3.2. Договору вартість послуг за використання опор повітряних ліній електропередач ПЛ-0,4-10кВ для розміщення на них обладнання, становить на місяць 6123 грн 60 коп., у т.ч. ПДВ 1020 грн 60 коп. згідно додатку №4, який є невід'ємною частиною Договору.

Згідно із п. 3.4. Договору розрахунки по договору, здійснюються щомісячно, шляхом перерахування користувачем грошових коштів на поточний рахунок власника, в розмірі, що вказаний у п. 3.2. договору, не пізніше 20 (двадцятого) числа місяця, що передує розрахунковому, за який здійснюється оплата.

Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та скріплення печатками сторін, і діє до 31.12.2016р., а в частині здійснення взаєморозрахунків до їх повного виконання сторонами (п.7.1. Договору).

Відповідно до п. 7.2. Договору, строк дії Договору може бути продовжений на наступний календарний рік на підставі укладання додаткової угоди сторонами.

На виконання умов Договору позивач надав відповідачу право використання опор повітряних ліній електропередач ПЛ-0,4-10кВ на території м. Вінниці та Замостянського району Вінницької області (СО «Вінницькі МЕМ», СО «Замостянські ЕМ») на загальну суму 73483,20 грн, що підтверджується скріпленими підписами та печатками сторін актами приймання-передачі наданих послуг від 31.01.2016р. на суму 6123 грн 60 коп., від 29.02.2016р. на суму 6123 грн 60 коп., від 31.03.2016р. на суму 6123 грн 60 коп., від 30.04.2016р. на суму 6123 грн 60 коп., від 31.05.2016р. на суму 6123 грн 60 коп., від 30.06.2016р. на суму 6123 грн 60 коп., від 31.07.2016р. на суму 6123 грн 60 коп., від 31.08.2016р. на суму 6123 грн 60 коп., від 30.09.2016р. на суму 6123 грн 60 коп., від 31.10.2016р. на суму 6123 грн 60 коп., від 30.11.2016р. на суму 6123 грн 60 коп, від 31.12.2016р. на суму 6123 грн 60 коп.

Відповідач свої договірні зобов'язання стосовно вчасного та повного розрахунку за надані послуги виконував не належним чином. За надані послуги за період з 01.01.2016р. по 30.11.2016р. розрахувався частково в сумі 13123,60 грн.

Разом з тим, 19.01.2017р. (до звернення позивача з позовом до суду) відповідач частково розрахувався за послуги надані в грудні 2016р. згідно акту приймання-передачі від 31.12.2016р. та рахунку № 650 від 01.11.2016р. на суму 500,00 грн, що підтверджується наявною у справі банківською випискою від 19.01.2017р. із призначенням платежу: "за використання опор, рах. № 650 від 01.11.2016р., дог. № 4140 від 01.01.2016р. за 12/2016р." (а.с. 95).

Як вбачається з оглянутих в судовому засіданні матеріалів справи №902/997/16 та рішення Господарського суду Вінницької області від 10.01.2017р. у вказаній справі, яке набрало законної сили 27.01.2017р., судом присуджено до стягнення з відповідача 54236,00 грн основного боргу за надані послуги по договору про використання опор повітряних ліній електропередач №4140 від 01.01.2016р. станом по 30.11.2016р. включно та присуджено до стягнення 4664,09 грн пені, яку нараховано по 20.07.2016р., 754,72 грн 3% річних, 3084,01 грн інфляційних втрат, які нараховано по 31.10.2016р.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, станом на час розгляду справи в суді, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по оплаті наданих послуг відповідно до договору № 4140 від 01.01.2016р. за грудень 2016 року згідно акту приймання-передачі від 31.12.2016р. в розмірі 5623,60 грн (6123,60 грн - 500 грн), з урахуванням часткової проплати в сумі 500 грн проведеної відповідачем 19.01.2017р.

Враховуючи, що 31.12.2016р. закінчив свою дію договір № 4140 від 01.01.2016р. про використання опор повітряних ліній електропередач, з огляду на використання відповідачем повітряних ліній електропередач 0,4-10 кВ Публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" без достатньої правової підстави, позивач звернувся до суду із позовом про усунення перешкоди в користуванні ПАТ "Вінницяобленерго" повітряними лініями електропередач 04,-10кВ шляхом зобов'язання ЗАТ НВФ "Елекомс" демонтувати з них власне телекомунікаційне обладнання. Крім того, позивач заявив до стягнення заборгованість за використання відповідачем згідно договору № 4140 від 01.01.2016р. опор повітряних ліній електропередач за грудень 2016 року у сумі 6123,60 грн, а також пеню за період з 21.07.2016р. по 31.12.2016р. включно, інфляційні втрати та річні за прострочення виконання грошових зобов'язань з 01.11.2016р. по 31.12.2016р., враховуючи, що рішення суду у справі № 902/997/16, станом на час розгляду справи № 902/214/17 не виконане та з 20.07.2015р. - дати, станом на яку нараховані штрафні санкції, річні та інфляційні у справі № 902/997/16 продовжується просточка виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором № 4140 від 01.01.2016р. в розмірі 54236,00 грн.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

З положень ст. 15 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), ст. 20 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) вбачається, що кожна особа має право на захист свого цивільного права і свого законного інтересу.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Позивач заявив вимогу про усунення перешкоди в користуванні ПАТ "Вінницяобленерго" повітряними лініями електропередач 04,-10кВ шляхом зобов'язання ЗАТ НВФ "Елекомс" демонтувати з них власне телекомунікаційне обладнання, оскільки останні розміщенні без достатньої правової підстави.

Судом встановлено, що 01.01.2016р. між сторонами було укладено договір про використання опор повітряних ліній електропередач №4140, відповідно до п. 1.1. якого власник надає право на використання опор повітряних ліній електропередач ПЛ-0,4-10кВ на території м. Вінниці та Замостянського району Вінницької області (СО «Вінницькі МЕМ», СО «Замостянські ЕМ») для розміщення на них обладнання користувача (послуги), а користувач зобов'язується оплатити такі послуги в розмірі, у строки та згідно порядку, що встановлені цим договором.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно ОСОБА_4 позапланового обстеження сумісного підвісу обладнання ЗАТ НВФ "Елекомс" встановлено, що на опорах повітряних ліній електропередач ПЛ-0,4-10кВ СО "Вінницькі міські ЕМ" станом на 10.03.2017р. (а.с. 83), загальна кількість опор, які використовується відповідачем, складає 317 шт., кількість одиниць обладнання - 328, а довжина підвісу 9,085 км; згідно ОСОБА_4 обстеження сумісного підвісу обладнання ЗАТ НВФ "Елекомс" встановлено, що на опорах повітряних ліній електропередач ПЛ-0,4-10кВ СО "Замостянські ЕМ" станом на 14.03.10'7р. (а.с. 84), загальна кількість опор, які використовується відповідачем, складає 310 шт., кількість одиниць обладнання - 462, а довжина підвісу 11,408 км.

Пунктами 2.2.9 Договору сторони погодили, що користувач зобов'язаний демонтувати обладнання з опор повітряних ліній електропередач не пізніше 15 календарних днів з дати припинення дії договору.

Договір №4140 від 01.01.2016р. набуває чинності з дати його підписання сторонами та скріплення печатками сторін, і діє до 31.12.2016р., а в частині здійснення взаєморозрахунків до їх повного виконання сторонами (п.7.1. Договору).

Відповідно до п. 7.2. Договору, строк дії Договору може бути продовжений на наступний календарний рік на підставі укладання додаткової угоди сторонами.

Зі змісту Договору вбачається, що сторонами погоджено процедуру продовження дії договору шляхом укладання додаткової угоди. Разом з цим, автоматичної пролонгації строку дії Договору, положення правочину не містять.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюється на основі договорів.

В ст. 174 Господарського кодексу України вказано, що господарські зобов'язання виникають із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких які не суперечать йому.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Матеріали справи не містять доказів продовження дії договору шляхом укладання додаткової угоди між сторонами, як і доказів вчинення відповідачем дій з метою її укладання.

Таким чином, з урахуванням п.п. 7.1., 7.2. Договору № 4140 від 01.01.2016р., останній припинив свою дію 31.12.2016р.

Всупереч вимог п. 2.2.9. зазначеного договору, майно відповідача з опор повітряних ліній не демонтовано, що не заперечується відповідачем та підтверджується наявними в матеріалах справи актами обстеження сумісного підвісу обладнання ЗАТ НВФ "Елекомс" .

Враховуючи вище викладене, позовна вимога про усунення перешкоди у користуванні Публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" повітряними лініями електропередач 0,4-10 кВ шляхом зобов'язання Закритого акціонерного товариства науково-виробнича фірма "Елекомс" демонтувати з них власне телекомунікаційне обладнання підлягає задоволенню.

Судом розглянуто вимогу позивача про стягнення з відповідача 6123,60 грн основного боргу згідно договору № 4140 від 01.01.2016р. за надані послуги з використання опор повітряних ліній електропередач за грудень 2016 року, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

З огляду на предмет і характер зобов'язань взятих на себе сторонами договору між ними виникли правовідносини, які регулюються параграфом 3 глави 63 Цивільного кодексу України "Послуги".

Згідно із ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК України).

Відповідно до ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор-прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 3.2. Договору вартість послуг за використання опор повітряних ліній електропередач ПЛ-0,4-10кВ для розміщення на них обладнання, становить на місяць 6123, 60 грн.

Згідно п. 3.4. Договору розрахунки по договору, здійснюються щомісячно, шляхом перерахування користувачем грошових коштів на поточний рахунок власника, в розмірі, що вказаний у п. 3.2. договору, не пізніше 20 (двадцятого) числа місяця, що передує розрахунковому, за який здійснюється оплата.

З огляду на те, що 19.01.2017р. (до звернення позивача з позовом до суду) відповідач частково розрахувався за послуги надані в грудні 2016р. згідно акту приймання-передачі від 31.12.2016р. та рахунку № 650 від 01.11.2016р. на суму 500,00 грн, станом на час розгляду справи в суді, у відповідача перед позивачем існує заборгованість по оплаті наданих послуг за грудень 2016 року згідно акту приймання-передачі від 31.12.2016р. в розмірі 5623,60 грн.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення основного боргу за грудень 2016 року згідно Договору № 4140 від 01.01.2016р. в розмірі 5623,60 грн правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її. В стягненні 500,00 грн основного боргу за грудень 2016 року слід відмовити, як заявлених безпідставно.

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача 2730,55 пені за період з 21.07.2016р. по 31.12.2016р. включно, 1519,48 грн інфляційних втрат та 292,56 грн 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань, нарахованих за період з 01.11.2016р. по 31.12.2016р., за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Рішення Господарського суду Вінницької області від 10.01.2017р. у справі №902/997/16, яке набрало законної сили 27.01.2017р., присуджено до стягнення з відповідача 54236,00 грн основного боргу за надані послуги по договору про використання опор повітряних ліній електропередач №4140 від 01.01.2016р. станом по 30.11.2016р. включно та присуджено до стягнення з відповідача 4664,09 грн пені, яку нараховано за прострочення виконання грошового зобов'язання по договору по 20.07.2016р., 754,72 грн 3% річних, 3084,01 грн інфляційних втрат, які нараховано за прострочення виконання грошового зобов'язання по 31.10.2016р.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Докази оплати вказаного боргу в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень зазначеної норми наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно із ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В силу ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому зазначені норми не обмежують права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Відтак чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження для його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків

Як зазначено у п. 7.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Щодо нарахованої позивачем пені, то відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. За змістом п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК із вимогою про стягнення штрафних санкцій особа може звернутися до суду протягом одного року з моменту невиконання зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 4.2. Договору, у випадку недотримання термінів розрахунків користувачем, передбачених п. 3.4. договору. користувач сплачує власнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день від суми невиконаного грошового зобов'язання, що діяла на період виникнення заборгованості.

Враховуючи викладені вище вимоги чинного законодавства та умови Договору №4140 від 01.01.2016р., суд прийшов до висновку про обґрунтованість та правомірність стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних, у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання по Договору.

Перевіркою за допомогою програми «ЛІГА.ЗАКОН» правильності розрахунку інфляційних втрат, за період з 01.11.2016р. по 31.12.2016р., судом не виявлено помилок, з огляду на що вказані вимоги задовольняються судом в заявленому позивачем розмірі - 1519,48 грн.

При перевірці правильності нарахування позивачем 3% річних, згідно визначених в розрахунку періодів, судом встановлено, що позивачем не вірно здійснено розрахунок.

При здійсненні судом перерахунку річних за допомогою калькулятора штрафів програми "ЛІГА.ЗАКОН" згідно визначених позивачем періодів, загальна сума 3% річних складає 283,23 грн, згідно нижче наведеного розрахунку:

- за період з 01.11.2016р. по 07.12.2016р. з суми боргу 54236,00 грн, розмір 3% річних складає 164,49 грн;

- за період з 08.12.2016р. по 31.12.2016р. з суми боргу 60359,60 грн, розмір 3% річних складає 118,74 грн.

Враховуючи вищевикладене позов в частині стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню в сумі 283,23 грн, а в решті суми - 9,33 грн слід відмовити.

Судом проведено розрахунок пені за допомогою калькулятора штрафів програми "ЛІГА.ЗАКОН" згідно визначених позивачем періодів у розрахунку наданому до матеріалів справи супровідним листом № 14-3092 від 05.04.2017р., окремо по кожному з прострочених щомісячних платежів, з урахуванням часткових проплат, за результатами якого загальна сума пені складає 3935,48 грн, згідно нижче наведеного розрахунку:

- з заборгованості по рахунку № 142 від 02.02.2016р. за березень 2016р. в розмірі 6123,60 грн, за період з 21.07.2016р. по 20.08.2016р., сума пені складає 163,46 грн;

- з заборгованості по рахунку № 191 від 01.03.2016р. за квітень 2016р. з суми боргу 3123,60 грн (20.04.2016р., 21.04.2016р. та 22.04.2016р. було здійснено часткові проплати на загальну суму 3000,00 грн), за період з 21.07.2016р. по 18.09.2016р., сума пені складає 159,85 грн;

- з заборгованості по рахунку № 306 від 04.05.2016р. за червень 2016р. в розмірі 6123,60 грн, за період з 21.07.2016р. по 18.11.2016р., сума пені складає 612,19 грн;

- з заборгованості по рахунку № 362 від 01.06.2016р. за липень 2016р. в розмірі 6123,60 грн, за період з 21.07.2016р. по 19.12.2016р., сума пені складає 757,42 грн;

- з заборгованості по рахунку № 418 від 04.07.2016р. за серпень 2016р.: за період з 21.07.2016р. по 14.09.2016р. з суми боргу 6123,60 грн, сума пені складає 159,85 грн; за період з 15.09.2016р. по 31.12.2016р. з суми боргу 5623,60 грн (15.09.2016р. було здійснено часткову проплату на 500,00 грн), сума пені складає 478,01 грн. Разом: 771,14 грн;

- з заборгованості по рахунку № 473 від 01.08.2016р. за вересень 2016р. в розмірі 6123,60 грн, за період з 21.08.2016р. по 31.12.2016р., сума пені складає 650,17 грн;

- з заборгованості по рахунку № 529 від 01.09.2016р. за жовтень 2016р.: за період з 21.09.2016р. по 10.10.2016р. з суми боргу 6123,60 грн, сума пені складає 100,39 грн; за період з 11.10.2016р. по 16.10.2016р. з суми боргу 5123,60 грн (11.10.2016р. було здійснено часткову проплату на 1000,00 грн), сума пені складає 25,20 грн; за період з 17.10.2016р. по 19.10.2016р. з суми боргу 4623,60 грн (17.10.2016р. було здійснено часткову проплату на 1000,00 грн), сума пені складає 11,37 грн; за період з 20.10.2016р. по 25.10.2016р. з суми боргу 3623,60 грн (20.10.2016р. було здійснено часткову проплату на 1000,00 грн), сума пені складає 17,82 грн; за період з 26.10.2016р. по 31.12.2016р. з суми боргу 2623,60 грн (26.10.2016р. було здійснено часткову проплату на 1000,00 грн), сума пені складає 134,76 грн. Разом: 289,54 грн;

- з заборгованості по рахунку № 579 від 03.10.2016р. за листопад 2016р. в розмірі 6123,60 грн, за період з 21.10.2016р. по 31.12.2016р., сума пені складає 339,64 грн;

- з заборгованості по рахунку № 650 від 01.11.2016р. за грудень 2016р. в розмірі 6123,60 грн, за період з 21.11.2016р. по 31.12.2016р., сума пені складає 192,60 грн.

Позивачем за його волею в позові заявлено до стягнення меншу суму пені, а саме: 2730,55 грн (хоч розрахунок надано на суму 3946,66 грн), оскільки суд обмежений розміром заявлених позовних вимог, то позовні вимоги в частині стягнення пені задовольняються в межах заявленої позивачем суми - 2730,55 грн.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Заперечення відповідача щодо позову, наведені у відзиві, судом оцінюються критично, оскільки є юридично неспроможними та не спростовують правомірності та обґрунтованості заявленого позову.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вище викладених мотивів.

Витрати позивача пов'язані зі сплатою судового збору за позовною вимогою немайнового характеру підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Судові витрати зі сплати судового збору з позовних вимог майнового характеру, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В судовому засіданні 11.05.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Усунути перешкоди у користуванні Публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго", код ЄДРПОУ 00130694 (21050, м. Вінниця, вул. Магістратська, 2) повітряними лініями електропередач 0,4-10 кВ шляхом зобов'язання Закритого акціонерного товариства науково-виробнича фірма "Елекомс", код ЄДРПОУ 20110825 (21034, м. Вінниця, вул. М. Шимка, 8) демонтувати з них власне телекомунікаційне обладнання.

3. Стягнути з Закритого акціонерного товариства науково-виробнича фірма "Елекомс", код ЄДРПОУ 20110825 (21034, м. Вінниця, вул. М. Шимка, 8) на користь Публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго", код ЄДРПОУ 00130694 (21050, м. Вінниця, вул. Магістратська, 2) 5623,60 грн основного боргу, 2730,55 грн пені, 283,23 грн 3% річних, 1519,48 грн інфляційних втрат та 3123,60 грн витрат зі сплати судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. В стягненні 500,00 грн основного боргу та 9,33 грн 3% річних відмовити.

Повне рішення складено 16 травня 2017 р.

Суддя Колбасов Ф.Ф.

віддрук. 1 прим.:

1 - до справи