Постанова № 66504302, 12.05.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/2393/17 Головуючий у І інстанції Гончаров .М.Провадження № 33/780/406/17 Доповідач у 2 інстанції СливаКатегорія 429 12.05.2017

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2017 року м. Київ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області СливаЮ.М., з участю захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та представника митниці Захарова А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 на постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 березня 2017 року, якою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Київа, громадянина України, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.471 Митного кодексу України та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 (одна тисяча сімсот) гривень.

Вилучену, згідно протоколу про порушення митних правил №0087/125120101/17 від 18.02.2017 року, валюту у розмірі 3 548 доларів США, 40 150 російських рублів та 50 білоруських рублів конфісковано в дохід держави.

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до постанови, 18.02.2017 р., о 08:40 год., в залі «Приліт» терміналу «D» ДП «МА «Бориспіль», під час проведення митного контролю пасажирів, які прилетіли до України з Білорусії, м. Мінськ, рейсом №843, у громадянина України ОСОБА_2, який обрав проходження митного контролю по каналу, позначеному символами зеленого коридору («зелений коридор»), тим самим заявивши, що переміщувані ним через митний кордон товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо вивезення за межі території України, після перетину ним «білої лінії», яка позначає закінчення зони спрощеного митного контролю «зелений коридор», було виявлено 3 548 доларів США, 40 150 російських рублів та 50 білоруських рублів, які перевищували наявну у нього суму валюти в розмірі 10 652 доларів США, що станом на 18.02.2017р. за офіційним курсом НБУ є еквівалентом 10 000 Євро, які містились в одному із відділень чоловічої сумки пасажира (ручна поклажа) без ознак приховування, і підлягали обов'язковому письмовому декларуванню та наявності відповідних дозвільних документів, чим порушив порядок проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, яким обмежено переміщення валюти через митний кордон України.

На вказану постанову суду, захисник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 подав апеляцію, в якій не погоджується з постановою в частині конфіскації грошових коштів та вважає, що ОСОБА_2 підлягає притягненню до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу, оскільки до адміністративної відповідальності притягується вперше, при перетині кордону не знав точний розмір грошових коштів, які мав при собі та не знав обмеження щодо перевозу валюти через кордон України. Окрім цього, кошти, які ОСОБА_2 ввозив в Україну, отримані законним шляхом, при перетині кордону, він їх не приховував, відповідно і не розумів протиправності своїх дій, а його поїздка з грошовими коштами була викликана хворобою матері, яка потребує довготривалого лікування. Тому, апелянт вважає, що застосування конфіскації предметів правопорушення митних правил буде непропорційним покаранням, оскільки покладає на ОСОБА_2 «індивідуальний та надмірний тягар». У зв'язку з чим, просить постанову змінити, залишивши стягнення у виді штрафу, а вилучені кошти повернути ОСОБА_2

У судове засідання особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 не з'явився, повідомлений про час та місце розгляду справи, причин неявки не повідомив.

Захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 - ОСОБА_3, у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, підтвердив викладені у ній доводи та просив апеляційну скаргу задовольнити.

Представник Київської митниці ДФС Захаров А.О., заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вказував, що постанова суду першої інстанції правильна та законна.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_2 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.

При цьому, доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_2 ніким не оспорюється.

При розгляді справи, суд врахував характер скоєного, особу правопорушника та правомірно призначив стягнення у виді штрафу з конфіскацією вилученої валюти, яке відповідає меті виховання правопорушника та запобіганню вчиненню нових правопорушень.

При цьому, діючим законодавством України не передбачено можливості звільнення правопорушника від застосування щодо нього додаткового стягнення, у тому числі й конфіскації предметів порушення митних правил.

Доводи захисника про те, що конфіскація вилученої у ОСОБА_2 валюти суперечить висновкам та практиці Європейського Суду з прав людини, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.

Так, жодним із рішень Європейського Суду з прав людини не встановлено прямої заборони на конфіскацію предметів порушення митних правил.

Навпаки, у п. 33 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Ізмайлов проти Росії» зазначено, що загальна вимога щодо декларування товарів, що переміщуються через митний кордон, яка поширюється на кожну особу, котра перетинає державний кордон, запобігає неконтрольованому ввезенню готівки в державу чи її вивезенню з неї, тому конфіскація у випадку недекларування готівки під час проходження митного контролю є частиною регуляторного механізму, який відповідає загальним інтересам суспільства.

Разом з тим, Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях наголошує, що держава при конфіскації майна зобов'язана додержуватися, зокрема третього критерію - правомірності позбавлення майна (балансу інтересів), визначеного ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 9 червня 2005 року у справі «Бакланов проти Російської Федерації»; від 24 березня 2005 року у справі «Фрізен проти Російської Федерації»; від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України»; від 06 листопада 2008 року у справі «Ізмайлов проти Російської Федерації»; від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції»). Зазначений критерій передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між поставленою метою та засобами, які використовуються для її досягнення. ЄСПЛ вважає, що будь-яке втручання у право власності обов'язково повинне відповідати принципу пропорційності. «Справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар». Цей критерій більшою мірою оціночний і стосується обставин кожної конкретної справи, а тому повинен бути встановлений щодо кожного конкретного суб'єкта у кожній справі на підставі безпосередньо з'ясованих обставин і фактів.

Однак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що наданими суду доказами не підтверджено факт, який би свідчив про покладення на ОСОБА_2 «індивідуального надмірного тягаря» у разі конфіскації вилученої у нього готівки.

Так, судом обґрунтовано встановлено, що доводи про законність походження вилученої валюти не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.

Погоджується апеляційний суд й з висновками суду першої інстанції про те, що наявність у правопорушника матері, яка має тяжкі хвороби та потребує лікування, не може бути безумовним доказом того, що конфіскація вилученої у ОСОБА_2 готівки, покладає на нього індивідуальний надмірний тягар.

Так, з протоколу опитування ОСОБА_2 безпосередньо у день вчинення правопорушення вбачається, що останній літав до Білорусії з метою пограти у казино. Це він робить приблизно п'ять разів на місяць. Конкретну суму готівки, яку він тоді мав при собі, знав приблизно. Вилучені кошти належать йому особисто, він їх виграв у казино. Дозвільних документів на переміщення готівки він не має, а кошти потрібні йому для власних потреб (а.с. 6-9).

За даних обставин, Апеляційним судом не встановлено будь-яких даних про те, що конфіскація вилученої у ОСОБА_2 готівки, покладає на нього індивідуальний надмірний тягар та не може бути застосована у даному випадку.

Твердження апеляції про те, що у ОСОБА_2 відсутній умисел на вчинення даного правопорушення, не може бути підставою для закриття справи, оскільки порушення митних правил, передбачене ст. 471 МК України, може вчинятись як умисно, так і через необережність. Дана обставина не впливає на кваліфікацію та на вид стягнення.

До того ж, апеляційний суд враховує, що на момент перетину митного кордону у ОСОБА_2 були відсутні дозвільні документи на переміщення валюти через митний кордон України.

У зв'язку з викладеним, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 березня 2017 року без змін.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 березня 2017 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.М. Слива