Ухвала суду № 66502584, 11.05.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" травня 2017 р. м. Київ К/800/1799/16

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Голубєвої Г.К., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області до Державного підприємства «Український державний інститут по проектуванню садів та виноградників «Укрдіпросад» про стягнення податкового боргу, орендна плата, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Державного підприємства «Український державний інститут по проектуванню садів та виноградників «Укрдіпросад» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2015 року, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2015 року Державна податкова інспекція у м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (далі - позивач, Державна податкова інспекція) звернулась до суду з позовом про стягнення з Державного підприємства «Український державний інститут по проектуванню садів та виноградників «Укрдіпросад» (далі - відповідач, Підприємство) з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, податковий борг в сумі 124 975,38 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2015 року, позов задоволено.

Рішення суду обґрунтовано висновком про те, що заявлені до стягнення суми боргу, які включають самостійно визначені платником податку податкові зобов'язання з плати за землю та зобов'язання визначені Підприємству податковими повідомленнями-рішеннями, відповідачем не оскаржені, є узгодженими, добровільному порядку Підприємством сплачені не були, а отже підлягають стягненню до бюджету.

Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд.

Касаційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що його належним чином не було повідомлено про час, дату та місце проведення судового засідання, чим позбавили його доступу до правосуддя.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Так, згідно ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом ч. 1 і 4 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси; ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

Особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, не можуть бути обмежені у праві на отримання в адміністративному суді як усної, так і письмової інформації щодо результатів розгляду справи. Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в адміністративному суді інформації про дату, час і місце розгляду своєї справи та ухвалені в ній судові рішення. Звернення особи, яка бере участь у справі, не підлягає розгляду та не потребує відповіді, якщо у ньому не зазначено місце проживання чи місцезнаходження (для юридичних осіб) або не підписано автором (авторами), а також якщо неможливо встановити його авторство, або таке, що містить вислови, що свідчать про неповагу до суду (ч. 1 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 33 Кодексу адміністративного судочинства України судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками -повідомленнями. Повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а повістки-повідомлення - особам, які беруть участь у справі, з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов'язковою.

Зміст повістки визначено ст. 34 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 3 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за три дні до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді. Повістка у справах, для яких встановлено скорочені строки розгляду, має бути вручена у строк, достатній для прибуття до суду.

Таким чином, процесуальним законодавством передбачено обов'язок суду належним чином повідомити сторін та інших осіб які беруть участь у справі, не пізніше ніж за три дні до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді.

За змістом п 1 ч. 1 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд відкладає розгляд справи в разі неприбуття у судове засідання сторони (сторін) або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких немає відомостей, що їм вручені повістки.

Частиною 1 та ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний розгляд здійснюється колегією суддів у складі трьох суддів за правилами розгляду справи судом першої інстанції з урахуванням особливостей, встановлених цією главою. Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2015 року відкрито провадження за апеляційною скаргою відповідача на постанову Київського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2015 року та призначено справу до розгляду на 21 грудня 2015 року о 11:45 год.

Ухвала Київського апеляційного адміністративного суду ухвалена 21 грудня 2015 року у відкритому судовому засіданні.

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що на адресу Підприємства було направлено судову повістку про час, дату та місце судового розгляду справи, вказана повістка була отримана представником відповідача проте з запізненням, а саме 22 грудня 2015 року, а отже відповідач не міг прибути в судове засідання з об'єктивних не залежних від нього обставин.

Таким чином, відповідач всупереч вимог ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України не був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового розгляду справи, а саме 21 грудня 2015 року о 11:45 год.

Крім того, відповідачем не подавалось заяв про розгляд справи у суді апеляційної інстанції за його відсутності.

Зазначені обставини свідчать про те, що при ухваленні ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2015 року, судом апеляційної інстанцій не дотримано вимог ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відповідача належним чином не повідомлено про розгляд даної справи, і, як наслідок, не виконано вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, а отже позбавлено можливості брати участь у розгляді даної справи у суді апеляційної інстанції, подавати докази, пояснення, заперечення та інше.

З огляду на зазначене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що суд апеляційної інстанції, при розгляді скарги у цій справі, допустив порушення норм процесуального права які могли вплинути на правильність вирішення судового спору, а тому судове рішення апеляційної інстанції ухвалене з порушенням положень ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, суд зазначає, що при вирішенні цієї справи суду необхідно звернути увагу на твердження відповідача про оскарження ним податкових повідомлень - рішень, якими йому донараховано грошові зобов'язання та штрафні санкції, стягнення яких заявлено Державною податковою інспекцією.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 223 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд або для продовження розгляду.

Згідно ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Український державний інститут по проектуванню садів та виноградників «Укрдіпросад» задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2015 року у справі № 823/1205/15 - скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

Г.К. Голубєва

Т.М. Шипуліна