Ухвала суду № 66501924, 10.05.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2017 р.Справа № 585/151/17Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Курило Л.В.,

Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання - Дудки О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Роменського міськрайонного суду Сумської області від 28.03.2017р. по справі № 585/151/17

за позовом ОСОБА_1

до Роменського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області

про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2017 р. ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Роменського міськрайонного суду Сумської області з адміністративним позовом до Роменського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, в якому просив суд:

- визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду;

- визнати неправомірними дії Роменського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області щодо відмови в перерахунку пенсії за вислугою років і виплаті недоплаченої суми пенсії;

- зобов'язати Роменське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області здійснити виплату недоплаченої суми пенсії на підставі довідки №18-82/34 від 27.07.2016 р. за період з 14.04.2015 р. по 01.01.2016 р. та перерахувати пенсію згідно з довідкою прокуратури Сумської області №65-зп-16 від 18.03.2016 р. з 01.01.2016 р., виходячи з 90% розміру місячного заробітку, вказаного в довідках, без обмежень максимального розміру пенсії і виплатити недоплачену суму пенсії.

Постановою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 28.03.2017 р. у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі.

У судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялись своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч.6 ст. 12 та ч.1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання 10.05.2017р. за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно з ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Роменському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Сумської області та з лютого 1996 р. отримує пенсію за вислугу років, призначену на підставі ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру", виходячи з розрахунку 90% розміру місячної заробітної плати.

На звернення ОСОБА_1 від 12.04.2016 р. щодо перерахунку пенсії, Роменське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області листом від 14.04.2016 р. за вих. №М/12 повідомило заявника про відсутність підстав для перерахунку пенсії відповідно до Закону України "Про прокуратуру", оскільки відповідно п. 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015р. № 213, з 01 червня 2015 р. скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються, відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України (а.с. 8).

Не погодившись з діями Роменського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області щодо відмови в перерахунку пенсії за вислугою років і виплаті недоплаченої суми пенсії, викладеною в листі від 14.04.2016 р. за вих. №М/12, позивач оскаржив вказані дії відповідача до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (а.с. 9).

Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області листом від 05.01.2017 р. за вих. №670/М-11 на звернення позивача повідомило, що підстави для перерахунку пенсії відсутні (а.с. 11).

Вважаючи протиправною відмову відповідача у проведенні перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Підстави та порядок перерахунку пенсії прокурорам були врегульовані статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 р. №1789-ХІІ (далі по тексту - Закон №1789-ХІІ).

Обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком (ч.12 ст. 50-1 зазначеного Закону, в редакції, чинній на час оформлення пенсії позивачу).

Частиною 17 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ (в редакції, чинній на час оформлення пенсії позивачу) визначено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадився з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадився з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Разом з тим, Законом України від 28.12.2014 р. № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" внесено зміни до ст. 50-1 Закону №1789-ХІІ та частину вісімнадцяту викладено у такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України". Вказаний Закон відповідно до пункту 1 Прикінцевих положень набрав чинності 01 січня 2015 року.

Колегія суддів зазначає, що вказані зміни до законодавства не позбавляють позивача права на перерахунок пенсії, який був йому гарантований ст. 50-1 Закону №1789-ХІІ при призначенні пенсії, проте визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури покладено на Кабінет Міністрів України.

З 01.04.2015 р. набрав чинності Закон України від 02.03.2015 р. № 213 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (далі - Закон №213).

Відповідно до положень п.5 Перехідних положень Закону № 213, у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються, зокрема відповідно до Закону України "Про прокуратуру".

Норми Закону № 213 в установленому порядку скасовані не були, а отже підлягають обов'язковому застосуванню органами Пенсійного фонду України.

15.07.2015 р. набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 р. № 1697-VІІ (далі - Закон № 1697-VІІ), згідно з п.3 розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано такими, що втратили чинність із набранням чинності цим Законом положення, зокрема Закон №1789-ХІІ, крім п.8 ч.1 ст.15, ч.4 ст.16, абзацу першого ч.2 ст.46-2, ст.47, частини першої ст.49, ч.5 ст.50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої ст.50-1, частини третьої ст.51-2, ст.53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, ст.2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також ст.13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15 грудня 2015 року.

Відповідно до ч. 20 ст. 86 Закону №1697-VII умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Проте, на час звернення позивача за перерахунком пенсії Кабінетом Міністрів України відповідний нормативно - правовий акт не було прийнято.

12.04.2016 р., тобто, на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії, частини тринадцята та вісімнадцята статті 50-1 Закону №1789-ХІІ втратили чинність.

З огляду на те, що на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії Кабінетом Міністрів України відповідний нормативно - правовий акт прийнято не було, а ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, що діяла на час призначення пенсії) втратила чинність, у зв'язку з чим застосуванню не підлягала, тому дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії є правомірними.

Слід також зауважити на тому, що Конституційний Суд України у рішенні від 26 грудня 2011 р. № 20-рп/2011 наголосив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

У ст. 22 Загальної Декларації прав людини зазначено про те, що кожна людина, як член суспільства, має право на соціальне забезпечення та на здійснення необхідних для підтримки його гідності прав та вільного розвитку його особистості в економічній, соціальній та культурних сферах через компроміс національних заходів та міжнародного співробітництва і у відповідності зі структурою та ресурсами кожної держави.

Право встановлювати законодавчі обмеження щодо соціальних виплат узгоджується з правовою позицією Європейського суду з прав людини, викладеною у справі " Великода проти України", яка полягає в тому, що зменшення розміру пенсійного забезпечення не є порушенням права власності у розумінні Протоколу №1, оскільки таке зменшення відбувається шляхом внесення законодавчих змін до акту, яким встановлено таке право власності. Крім того, суд стверджує, що перша і найважливіша вимога ст. 1 Протоколу № 1 є те, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості. Необхідний баланс не буде знайдений, якщо особі або особам доводиться нести індивідуальний і надмірний тягар. При цьому Суд зазначає, що зменшення розміру пенсії очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 р. у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально - економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12.10.2004 року .

Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції на враховано висновки Верховного Суду України, викладені в постановах від 10.12.2013 р. у справі №21-348а13 та від 06.10.2015 р. у справі №127/11720/14-а, щодо необхідності при перерахунку пенсії працівникам прокуратури застосовувати норму, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки з 15.07.2015 р. набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 р. № 1697-VІІ (далі - Закон № 1697-VІІ), яким по-іншому врегульовано спірні правовідносини.

Посилання апелянта на частини 13, 18 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру", колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії, частини тринадцята та вісімнадцята статті 50-1 Закону №1789-ХІІ втратили чинність.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обгрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 41, 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Роменського міськрайонного суду Сумської області від 28.03.2017р. по справі № 585/151/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Курило Л.В.Судді Русанова В.Б. Присяжнюк О.В. Повний текст ухвали виготовлений 15.05.2017 р.