Ухвала суду № 66501923, 11.05.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2017 р.Справа № 820/596/17Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Будівельник" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2017р. по справі № 820/596/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Будівельник"

до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ПАТ "Будівельник", звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, викладене у вигляді наказу № 257 від 03.02.2017 року, яким продовжено строки проведення документальної планової виїзної перевірки ПАТ "Будівельник" з 06.02.2017 року на 5 робочих днів.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2017р. по справі № 820/4854/16 позов залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при розгляді даної справи норм матеріального і процесуального права, а також неповноту дослідження обставин у справі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу з підтав та мотивів, викладених у ній, просив скаргу задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач пройшовши визначену діючим законодавством процедуру державної реєстрації набув статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, взято на податковий облік та перебуває на обліку в Київській ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області.

Наказом Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 11.01.2017 року №30 призначено документальну планову виїзну перевірку ПАТ "Будівельник", з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 30.09.2016 року відповідно до затвердженого плану перевірки. Тривалість перевірки відповідно до вказаного наказу визначена протягом 10 робочих днів з 23.01.2017 до 03.02.2017 рр.

На підставі наказу №257 від 03.02.2017 року Головним управління Державної фіскальної служби у Харківській області продовжено строк проведення документальної планової виїзної перевірки з 06.02.2017 року на 5 робочих днів, у зв'язку із значним документообігом Приватного акціонерного товариства "Будівельник" за перевіряємий період (а.с. 8).

Головним управління Державної фіскальної служби у Харківській області проведено документальну планову виїзну перевірку перевірку ПАТ "Будівельник".

Результати перевірки оформлені актом від 17.02.2017 року №247/20-40-14-02-07/23319496 "Про результати документальної планової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства "Будівельник" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 30.09.2016 року" (а.с. 32-49).

У вказаному акті перевірки контролюючим органм відображено висновок про порушення підприємством позивача податкового законодавства України, та на підставі висновків акту перевірки прийнято податкові повідомлення - рішення №0000391402, № 0000401402, № 0000411402 від 03 березня 2017 року.

Позивач, не погоджуючись із рішенням відповідача у формі наказу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №257 від 03.02.2017 року, яким продовжено строк проведення документальної планової виїзної перевірки з 06.02.2017 року на 5 робочих днів, звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати його потиправним та скасувати.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив із того, що спірний наказ відповідача є правомірним, виданим за наявності правових підстав для проведення перевірки позивача.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Пунктом 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За змістом п.77.4 ст.77 Податкового кодексу України про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Відповідно до пункту 77.6 ст.77 Податкового кодексу України, передбачено застосування до порядку допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки положень пункту 81.1 статті 81 Кодексу, за змістом якої посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відповідно до положень п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу тривалість перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 10 робочих днів, інших платників податків - 20 робочих днів.

Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника контролюючого органу не більш як на 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - не більш як на 5 робочих днів, інших платників податків - не більш як на 10 робочих днів.

Відповідно до п.1.2.4 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених Наказом Державної фіскальної служби України 31 липня 2014 року № 22, продовження строків проведення документальних та фактичних перевірок здійснюється відповідно до статті 82 розділу II Кодексу за наказом органу державної фіскальної служби, яким було призначено таку перевірку.

Статтею 82 розділу II Кодексу не обмежується кількість наказів про продовження строків перевірки за умови дотримання визначеної цією статтею тривалості перевірки та забезпечення надання платнику податків (посадовим особам платника податків або його законним (уповноваженим) представникам) копії зазначеного наказу та пред'явлення направлення з відміткою про продовження перевірки.

Продовження проведення перевірки розпочинається у перший робочий день за останнім робочим днем здійснення перевірки, зазначеним у направленні на перевірку. Наказ про продовження перевірки видається у ході проведення перевірки для недопущення перерви між датою закінчення перевірки згідно з першим направленням та датою продовження перевірки, зазначеною у відповідному наказі, на підставі доповідної записки керівника підрозділу органу державної фіскальної служби, який здійснював (очолював) таку перевірку, з викладенням підстав та причин необхідності такого продовження.

Наказом Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №257 від 03.02.2017 року продовжено строк проведення документальної планової виїзної перевірки з 06.02.2017 року на 5 робочих днів на підставі доповідної записки управління аудиту від 30.01.2017 № 42/20-40-14-02-08 у зв'язку із значним документообігом ПАТ «Будівельник» за перевіряє мий період.

При цьому, враховуючи правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 24.12.2010 у справі № 21-25а10, суд першої інстанції вірно визнав необґрунтованими посилання позивача на те, що продовження строків проведення документальної виїзної перевірки в даному випадку було неправомірним, оскільки платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Так, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе.

В даному випадку позивачем було допущено перевіряючих до проведення документальної виїзної перевірки.

При цьому, колегія суддів зауважує, що вищезазначений наказ фактично є продовженням для реалізації наказу № 30 від 11.01.2017 та інструментом легалізації передбаченої в плані-графіку перевірки позивача.

Окрім того, судом встановлено, що за наслідками перевірки складено акт №247/20-40-14-02-07/23319496 від 17.02.2017 року та прийнято податкові повідомлення-рішення №0000391402, №0000401402, №0000411402 від 03 березня 2017 р., а отже оскаржуваний наказ №257 від 03.02.2017 року був реалізований, тобто вичерпав свою дію виконанням.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що спірний наказ відповідача є правомірним, виданим за наявності правових підстав для проведення перевірки позивача, отже заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

За приписами ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.

Відповідач - суб'єкт владних повноважень, довів правовірність та обґрунтованість винесення спірного наказу про продовження строку проведення документальної планової перевірки.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Будівельник" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2017р. по справі № 820/596/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Тацій Л.В.Судді Григоров А.М. Подобайло З.Г. Повний текст ухвали виготовлений 16.05.2017 р.