Рішення № 66493360, 04.05.2017, Сторожинецький районний суд Чернівецької області

Справа № 723/395/17

Провадження № 2/723/687/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2017 року м.Сторожинець

Сторожинецький районний суд

Чернівецької області, в складі:

головуючого судді Яківчика І.В.,

при секретарі Крупчак М.І.

за участю:

представників позивача - ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та

відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Сторожинецької районної державної адміністрації в особі Служби у справах дітей в інтересах ОСОБА_5 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів

встановив:

Позивач, діючи в інтересах неповнолітньої дитини звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про позбавлення їх батьківських прав та стягнення аліментів, посилаючись на те, що згідно свідоцтва про народження ОСОБА_5, ОСОБА_3 (в свідоцтві записана як ОСОБА_5) та ОСОБА_4 є її батьками. Рішенням Сторожинецького районного суду, Чернівецької області від 02.04.2013 року шлюб між відповідачами розірвано, а дитина залишилась проживати з матір'ю та бути зареєстрованою в АДРЕСА_1 де зареєстровані також і її батьки.

Дитина часто залишає на тривалий час своє місце проживання і самостійно та через працівників поліції зверталась в притулок для дітей служби у справах дітей ЧОДА.

Починаючи з часу розірвання шлюбу між батьками дитина виявила бажання проживати біля батька і з того часу мати не приймала участі в утриманні та вихованні дитини, а батько згідно його письмового пояснення не може справитись із дитиною та не бажає її повернення в сім'ю. Таким чином батьки свідомо ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків в зв'язку з чим позивач просить позбавити їх батьківських прав та стягнути аліменти на утримання дитини і покласти на відповідачів всі судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 і ОСОБА_2, позовні вимоги підтримали, посилаючись на викладені обставини.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги визнала повністю, підтверджуючи їх правдивість. Просила позбавити її батьківських прав щодо її доньки ОСОБА_5, а аліменти визнала в розмірі 30 відсотків прожиткового мінімуму дитини відповідного віку.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні також визнав позовні вимоги і не заперечував, як щодо позбавлення його батьківських прав щодо дитини так і щодо стягнення аліментів в запрошеному виді і розмірі. При цьому відповідач посилався на те, що не може справитися з донькою, яка схильна до залишення місця свого проживання.

Неповнолітня ОСОБА_5, в судовому засіданні була вислухана судом і висловила свою думку з приводу розглядуваного питання. При цьому дитина вважає, що позов підлягає задоволенню, а її батьки, які її не утримують і не дивляться за нею мають бути позбавлені батьківських прав щодо неї.

Розглянувши позовні вимоги, заслухавши пояснення представників позивача, відповідачів та думку дитини, а також дослідивши наявні письмові докази по справі суд на підставі встановлених фактичних обставин справи і відповідних правовідносин знаходить, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, являються батьками неповнолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 і всі вони зареєстровані в житловому будинку по АДРЕСА_1, що в суді знайшло своє підтвердження ксерокопіями паспортів відповідачів із реєстрацією місця їх проживання (а.с.13-14), свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 видане 19.11.2008 року виконкомом Чорнопотіцької сільської ради, Заставнівського району, Чернівецької області (а.с.15), довідками виконкому Череської сільської ради, Сторожинецького району і актом обстеження матеріально-побутових умов проживання (а.с.16-17).

Рішенням Сторожинецького районного суду від 02.04.2013 року (а.с.20) шлюб між відповідачами було розірвано і з того часу дитина не має притулку біля батьків оскільки проживаючи з матір'ю переходила проживати до батька, а проживаючи з батьком покидала місце проживання і переходила проживати в притулок для дітей Чернівецької обласної державної адміністрації, що доведено в суді відповідними доказами (а.с.21-59), в тому числі довідкою притулку для дітей про відмову дитини повертатися в сім'ю (а.с.24), висновком органу опіки та піклування (а.с.25) про недоцільність повернення дитини в сім'ю,. поясненням батька від 20.12.2016 року (а.с.28) та матері від 20.12.2016 року (а.с.35) про небажання виконувати свої обов'язки, попередженнями про недопустимість невиконання батьками своїх обов'язків (а.с.29, 36, 41), заяви батьків (а.с.31-32) про те що вони не дають згоди на повернення дитини в сім'ю з притулку для дітей.

При цьому як до розгляду справи в суді, а саме в органі опіки та піклування так і в ході судового розгляду, відповідачі, чи то спільно, чи кожен окремо не намагалися спробувати налагодити стосунки з дитиною і не виявили бажання спільно проживати, утримувати і виховувати доньку в сім'ї. Навпаки, кожен із батьків відмовились від своїх батьківських прав на дитину, повністю погодившись із позовними вимогами в частині позбавлення їх батьківських прав, що на думку суду є самостійним доказом свідомого ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов'язків щодо виховання та розвитку дитини, передбачених в ст.150 СК України.

Згідно положень ст.164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Відповідно до положень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєння нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Всі зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності суд оцінює як ухилення батьків від виховання дитини. При цьому таке ухилення, на думку суду є свідоме, а тому суд знаходить, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, протягом останніх чотирьох років не спілкувалися з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення і не виявляли інтересу до її внутрішнього світу, що є підставою для позбавлення їх батьківських прав щодо цієї дитини.

Додатковим підтвердженням вказаного є визнання відповідачами позовних вимог, що у відповідності до положень ст. 174 ЦПК України є підставою задоволення позову, оскільки таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Що ж стосується інтересів дитини то суд знаходить, що подальше залишення дитини чи біля матері, чи біля батька та не позбавлення їх батьківських прав відносно ОСОБА_5 буде негативно впливати на виховання і утримання дитини, на її душевний, психологічний та фізичний добробут.

При цьому зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який застосовується до батьків у випадку ухилення їх від виконання своїх обов'язків, суд вважає, що будь-яких інших заходів до відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_6 застосовувати не слід, оскільки саме такий крайній захід, з огляду також і на винну поведінку відповідачів і свідоме нехтування ними своїми обов'язками, буде необхідним для захисту як майнових так і немайнових прав дитини.

Виходячи з цього суд погоджується із висновком органу опіки та піклування, від 30.01.2017 року, який вважав за доцільне позбавлення батьківських прав відповідачів відносно їх неповнолітньої доньки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2.

Вирішуючи вимоги позову щодо стягнення із відповідачів. аліментів на утримання дитини, суд знаходить вказані вимоги обґрунтованими, оскільки згідно положень ст.166 СК України особа, позбавлена батьківських прав не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини, а при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Розмір аліментів зазначений в позові до стягнення із відповідачів, на думку суду, є правильним, який хоч і не забезпечить дитині рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, як це передбачено Законом України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 року але дасть можливість забезпечити хоча б встановлений законом розмір прожиткового мінімуму.

Статтею182 СК України встановлено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків передбачених ст.184 цього Кодексу, а згідно ст.184 СК України якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Із зазначеним в позові розміром аліментів відповідачі погодились і суд знаходить, що таке визнання позову слід прийняти так як воно не порушує прав третіх осіб і не суперечить закону.

Виходячи з цього та врахувавши визначені в статті 182 СК України обов'язкові для врахування: - стан здоров'я, - матеріальне становище дитини і платників аліментів; -відсутність в останніх інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення, суд знаходить, що позовні вимоги про стягнення з відповідачів аліментів на утримання дитини підлягають до задоволення.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 247, п. 2 ч. 1 ст.248 СК України, а також п. 3 ч.3 ст. 71 Житлового кодексу України в разі поміщення дитини (дітей) на виховання в дитячий заклад, до родичів, опікуна чи піклувальника за нею (ними) зберігається право користування житлом, у якому вона проживала.

ОСОБА_5, періодично чи постійно проживала та зареєстрована в АДРЕСА_2, що належить батькам відповідача ОСОБА_4.

Таким чином, право дитини на збереження за нею права користування житлом є безспірним в силу закону і вирішення цього питання судом не є обов'язковим тобто додаткового підтвердження цього права не потребується.

Разом з тим суд не вважає, що в силу встановлених взаємовідносин батьків з дитиною, задоволення позову, в цій частині, буде порушувати норми законодавства України, оскільки таке задоволення здійснюється виключно в інтересах захисту права дитини на житло.

Вирішивши таким чином заявлені позовні вимоги, суд вважає, що із відповідачів слід стягнути, в солідарному порядку, судові витрати, від яких був звільнений позивач.

Керуючись ст.ст. 10, 57, 60, 174, 212-215 ЦПК України, та на підставі ст.ст.19, 150, 164, 171, 182, 247, 248 СК України, ст.71 ЖК України суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Сторожинецької районної державної адміністрації в особі Служби у справах дітей в інтересах ОСОБА_5 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, задовольнити

Позбавити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 батькiвських прав вiдносно її доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Стягувати з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, ІПН НОМЕР_1, що проживає в АДРЕСА_3, реєстрація в АДРЕСА_1, аліменти на користь та на утримання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти на її утримання, в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 15.02.2017 року до повноліття дитини і допустивши негайне виконання рішення суду, в частині стягнення аліментів, у межах суми платежу за один місяць.

Позбавити ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6 батькiвських прав вiдносно його доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Стягувати з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, паспорт серії НОМЕР_3 виданий 05.03.1988 року Сторожинецьким РВ УМВС України в Чернівецькій області, що проживає і зареєстрований в АДРЕСА_1, аліменти на користь та на утримання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 15.02.2017 року до повноліття дитини, допустивши негайне виконання рішення суду, в частині стягнення аліментів, у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, ІПН НОМЕР_1, що проживає в АДРЕСА_3, реєстрація в АДРЕСА_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, паспорт серії НОМЕР_3 виданий 05.03.1988 року Сторожинецьким РВ УМВС України в Чернівецькій області, що проживає і зареєстрований в АДРЕСА_1, перерахувавши його в ГУК у м. Києві, код отримувача 37993783, банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, р/р 31215256700001, код класифікації доходів бюджету 22030106, код ЄДРПОУ суду 37993783. Стягувач: Державна судова адміністрація України, вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795.

Накласти заборону на відчуження житлового будинку і по господарських споруд, без згоди органу опіки та піклування, за адресою АДРЕСА_1 де зареєстровано місце постійного проживання неповнолітньої ОСОБА_5.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Чернівецької області через Сторожинецький районний суд.

Суддя