Ухвала суду № 6648916, 26.10.2009, Апеляційний суд Харківської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2009 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного

суду Харківської області в складі:

головуючого Карімової Л.В.,

суддів Яцини В.Б.,

Кірсанової Л.І.,

при секретарі Коршун І.О.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 10 липня 2009 року по справі за позовом прокурора міста Харкова в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в Київському районі м. Харкова до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИЛА :

У березні 2009 року прокурор міста Харкова , діючий в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в Київському районі міста Харкова звернувся до суду в порядку вимог ст. 1166 ЦК України з позовом до ОСОБА_1 як засновника та директора приватного підприємства (ПП) „Уран” про стягнення збитків, заподіяних державі внаслідок недоплати ПП „Уран” податків на прибуток в сумі 199920 грн. та на додану вартість у сумі 407681 грн. до бюджету на загальну суму 607601 грн.

Посилався на те, що ОСОБА_1 за вказані дії був притягнутий до кримінальної відповідальності за скоєння злочинів, передбачених ч.3 ст. 205, ч.3 ст.212, ч.2 ст. 366 КК України. Постановою Київського районного суду м. Харкова від 11.09.2008 року кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_1 закрита у звязку зі сплином строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 10 липня 2009 року позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави матеріальну шкоду в сумі 607601 грн. та судовий збір в сумі 1700 грн. На користь територіального управління ДСА в Харківській області стягнуто із ОСОБА_1 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді першої інстанції.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказане рішення районного суду як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального закону та постановити нове рішення про відмову в заявленому прокурором м. Харкова в інтересах держави позові в повному обсязі.

Посилається на порушення судом вимог ч.1 ст. 261 ЦК України, оскільки судом строк позовної давності за спірними правовідносинами визначений з дати затвердження обвинувального висновку та у звязку із закінченням стадії досудового слідства по кримінальній справі. Вважає, що строк позовної давності, встановлений для стягнення спірних коштів сплинув, оскільки підставою для порушення кримінальної справи щодо нього був акт перевірки ДПІ у Київському районі м. Харкова № 26-2-121\206 від 27.08.1998 р. та рішення начальника цієї ДПІ про застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення законодавства про оподаткування за № 000666 від 27.08.1998 р. Між тим фінансові санкції органами ДПІ не здійснені.

Зазначає також, що судом неправильно зазначена в рішенні дата порушення кримінальної справи: 23.07.2008 року замість 30.06.1999 р.

В запереченнях на апеляційну скаргу прокурор міста Харкова та ДПІ у Київському районі м. Харкова просять відхилити апеляційну скаргу. Посилаються на те, що органами досудового слідства 23.07.2008 року були змінені приводи та підстави для порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України і справа порушена відносно ОСОБА_1, тому висновки суду з цього питання відповідають фактичним обставинам справи. Вважають, що оскаржуване рішення суду постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Вислухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як свідчать матеріали кримінальної справи № 25990015 за обвинуваченням директора ПП „Уран” ОСОБА_1 приватне підприємство „Уран як юридична особа було зареєстровано як субєкт підприємницької діяльності та включено до Єдиного Державного Реєстру підприємств та організацій України 23.04.1998 р.(а.с. 73-74 т.1).

Згідно статуту цього підприємства його засновником (власником) є громадянин України ОСОБА_1 (п.1.2).

Підприємство відповідає за своїми зобовязаннями перед бюджетом та банками усім належним йому майном, на яке по законодавству України може бути направлено стягнення (п.1.5).

Власник не несе відповідальності по зобовязанням заснованого ним підприємства, крім випадків, передбачених законодавчими актами України (п.1.7).

Відповідно до п.3.4. Статуту майно підприємства належить засновнику на праві власності.(а.с. 76-78 т.1).

Зазначені обставини свідчать про те, що межі цивільної майнової відповідальності ПП „Уран” та його власника ОСОБА_1 є однаковими.

Згідно розпорядження №1 від 23.04.1998 р., виданого засновником ОСОБА_1, він заступив до обовязків директора підприємства з 23.04.1998 р.(а.с. 81т.1).

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 11.09.2008 року кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_1 закрита у звязку зі сплином строків давності притягнення до кримінальної відповідальності ( а.с. 267-270 т.2 кримінальної справи).

Як вбачається з протоколу судового засідання від 11.09.2008 р. при вирішенні судом питання про закриття провадження у справі підсудний ОСОБА_1 вину в предявленому йому обвинуваченні визнав повністю(а.с. 266 т.2).

Постановляючи рішення про стягнення із ОСОБА_1 спричиненої державі матеріальної шкоди в сумі 607601 грн., районний суд виходив з наявності вини відповідача в спричиненні такої шкоди.

Судова колегія вважає, що такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч.1 ст. 167 ЦК України держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин, і має майно - у тому числі бюджетні кошти (державний бюджет).

Досліджені судом першої і апеляційної інстанції матеріали як цивільної так і кримінальної справи свідчать про те, що ПП „Уран” не сплатило державі податки в сумі 607601 грн. з вини його власника та директора ОСОБА_1

Відповідно до вимог ч.2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Будь-яких доказів, які б свідчили про відсутність вини ОСОБА_1 в спричиненні державі матеріальної шкоди, відповідачем до суду не надано.

Пленум Верховного Суду України в п.8 постанови „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” від 27.03.1992 р. №8 розяснив, що оскільки особа, яка відповідає за шкоду, заподіяну з вини іншого, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи, не буде суперечити закону предявлення за вибором потерпілого вимог про відшкодування шкоди безпосередньо до винної особи, якщо за законом межі відповідальності останньої та особи, яка за неї відповідає, однакові.

Як вже було зазначено вище відповідно до положень статуту ПП „Уран” та матеріалів кримінальної справи межі цивільної майнової відповідальності ПП „Уран” та його власника ОСОБА_1 є однаковими.

За таких обставин вимога щодо відшкодування державі шкоди, спричиненої діями власника ПП „Уран” - ОСОБА_1 у звязку з несплатою податків, ґрунтується на законі.

Судом першої інстанції відповідно до вимог ч.1 ст. 261 ЦК України обґрунтовано визнано, що перебіг позовної давності за спірними правовідносинами починається від дня, коли була порушена кримінальна справа щодо ухилення від сплати податків відносно ОСОБА_1

У звязку з цим доводи апелянта на те, що судом не застосовані до спірних правовідносин вимоги щодо загальної позовної давності, судова колегія вважає безпідставними.

Рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, що є підставою відповідно до ст. 308 ЦПК України про відхилення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 10 липня 2009 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий: підпис

Судді: підписи

Копія вірна: суддя -