Рішення № 66479253, 11.05.2017, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

=====

Іменем України

РІШЕННЯ

"11" травня 2017 року Справа № 927/297/17

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "УКРРОСХИМ",

вул. Ковпака, 4, м. Суми, Сумська область, 40020

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗОРІ ОБМАЧЕВА",

вул. Лесі Українки, 86, с. Обмачів, Бахмацький район, Чернігівська область, 16510

Предмет спору: про стягнення 3431052,80 грн.

Суддя Лавриненко Л.М.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 01.03.2017, представник

Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 21.04.2017, представник

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "УКРРОСХИМ" подано позов про стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОРІ ОБМАЧЕВА" 2450752,00 грн боргу; 735225,60 грн штрафу за своєчасно не викуплений товар та 245075,20 грн штрафу за ухилення від підписання видаткових накладних, по договору зберігання з правом подальшого викупу товару №ДХ-17/17 від 16.09.2016 та додаткового договору №1 від 19.09.2016 до нього.

У судовому засіданні 04.04.2017 представником позивача було заявлено усне клопотання про залучення до матеріалів справи копії листа №1311 від 02.02.2017. Суд клопотання задовольнив, поданий документ залучено до матеріалів справи.

Також у судовому засіданні 04.04.2017 судом було здійснено огляд оригіналів документів: договору зберігання з правом подальшого викупу товару №ДХ-17/17 від 16.09.2016; акту №1 прийому-передачі майна від 23.09.2016; додаткового договору №1 від 19.09.2016; видаткової накладної №863 від 31.01.2017; рахунку на оплату по замовленню №350 від 30.01.2017; вимоги №71 від 20.02.2017; опису вкладення у цінний лист; повідомлення про вручення поштового відправлення від 23.02.2017.

Представник відповідача в судовому засіданні 11.05.2017 заявив усне, а представник позивача підтримав раніше подане письмове клопотання про відмову від фіксації судового засідання технічними засобами, які задоволено судом.

Позивач в додаткових письмових поясненнях вих.№588 щодо правомірності нарахування штрафних санкцій посилається на п.3.3.1.,3.3.2., 3.1.9., 3.1.10. спірного договору та зазначає, що відповідачем не було повернуто позивачу документи, які посвідчують перехід права власності на відписаний товар, що є підставою для нарахування відповідачу штрафу у розмірі 10% від вартості товару, на який не оформлюються документи, відповідно до п. 5.6. договору. Додані позивачем до додаткових пояснень документи залучено судом до матеріалів справи.

Відповідач у поданому відзиві на позов щодо стягнення штрафу за несвоєчасно викуплений товар у розмірі 735225,60 грн заперечує посилаючись на те, що відповідно до умов спірного договору викуп товару до 15.02.2017, який було передано на зберігання відповідачу, є виключно правом відповідача, а не обовязком, у звязку з чим господарського зобовязання щодо викупу товару до 15.02.2017 у відповідача перед позивачем не існувало. Оскільки нездійснення особою своїх цивільних прав не може тягнути наслідки у вигляді застосування відповідальності (санкцій), п. 5.8. договору не може бути застосовано у таких правовідносинах та з визначених позивачем підстав. Також відповідач просить відмовити у стягненні штрафу за ухилення від підписання видаткових накладних на підставі п. 5.6. договору, оскільки вимога позивача №71 від 20.02.2017 не містила будь-якого строку повернення видаткових накладних, а даний пункт спірного договору передбачає відповідальність за ухилення від підписання, а не за невчасне повернення документів. До того ж 14.03.2017 відповідачем було підписано та направлено позивачу видаткову накладну №863, що підтверджується реєстром поштових відправлент з фіскальним чеком та журналом обліку вихідної кореспонденції відповідача. Крім того, згідно з наданими позивачем доказами, вимога №71 від 20.02.2017 направлена фактично після закінчення терміну дії договору, тобто поклажодавець не скористався наданим йому правом одноособової передачі права власності на товар. Додані відповідачем до відзиву документи залучено судом до матеріалів справи.

Інших заяв та клопотань від сторін на час слухання справи до суду не надходило.

У судовому засіданні 11.05.2017 суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача виклав позовні вимоги.

Представник відповідача щодо заявлених до стягнення сум штрафів заперечував.

Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ч.1 ст. 202 та ч.1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочин може вчинятися усно або в письмовій, електронній формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

16.09.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "УКРРОСХИМ" (поклажодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗОРІ ОБМАЧЕВА" (зберігач) було укладено договір зберігання з правом подальшого викупу товару №ДХ-17/17.

Відповідно до п. 1.1. договору зберігання з правом подальшого викупу товару №ДХ-17/17 від 16.09.2016, предметом договору є прийняття зберігачем переданих йому на зберігання мінеральних добрив (в подальшому «Товар») з правом викупу всього або частини Товару, що зберігається до 10.10.2016, та з обовязком викупити весь залишок Товару, що зберігається після 10.10.2016. Асортимент, кількість, фасування та заставна вартість Товару вказується в Актах приймання-передачі майна на зберігання, які є невідємною частиною Договору.

В даному Договорі під Товаром розуміється: -добриво азотно-фосфорно-калійне комплексне 9:14:27, в кількості 179 тон по ціні на дату цього Договору 9400 грн./тону з ПДВ; -добриво азотно-фосфорно-калійне комплексне 5:17:36, в кількості 133 тони по ціні на дату цього Договору 10500 грн./тону з ПДВ.

Заставна (базисна) ціна на Товар фіксується Сторонами на дату укладення цього Договору на рівні, який зазначено в п. 1.1. цього Договору (з ПДВ). Базисна ціна, зазначена у цьому пункті застосовується сторонами для вирахування ціни викупу Товару на той день, в який здійснюється такий викуп. Порядок розрахунку ціни, по якій провадиться викуп Товару (або відшкодування вартості Товару в разі його втрати) здійснюється в порядку, встановленому розділом 4 цього Договору (п. 1.2. договору зберігання з правом подальшого викупу товару №ДХ-17/17 від 16.09.2016).

Відповідно до п. 3.1.7. договору зберігання з правом подальшого викупу товару №ДХ-17/17 від 16.09.2016, Зберігач має право, придбати (викупити) у власність отриманий на зберігання Товар за цінами Поклажодавця, які розраховані за правилами розділу 4 цього Договору на дату здійснення оплати. В подальшому викуплений Товар Зберігач може використати у власній господарській діяльності або ж здійснити його продаж третім особам. В разі продажу Товару третім особам Зберігач не зобовязаний узгоджувати ціну продажу із Поклажодавцем.

Згідно з п. 3.1.8. договору зберігання з правом подальшого викупу товару №ДХ-17/17 від 16.09.2016 визначено, що Зберігач зобовязаний після закінчення терміну дії даного Договору викупити у Поклажодавця всі залишки товару, або ж, в разі необхідності продовжити термін дії цього Договору шляхом укладання відповідної додаткової угоди до нього.

Відповідно до п. 7.3 договору зберігання з правом подальшого викупу товару №ДХ-17/17 від 16.09.2016, термін дії даного Договору з дати укладання до 10.10.2016. Строк дії Договору може бути пролонговано на інший період, що має бути вказано у Додаткових угодах до даного Договору.

19.09.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "УКРРОСХИМ" (поклажодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗОРІ ОБМАЧЕВА" (зберігач) було укладено додатковий договір №1 до договору зберігання з правом подальшого викупу товару №ДХ-17/17 від 16.09.2016, яким сторони дійшли згоди викласти п. 1.1., 2.3., 7.3. в настпній редакції:

Предметом Договору є прийняття Зберігачем переданих йому на зберігання мінеральних добрив (в подальшому «Товар») з правом викупу всього або частини Товару, що зберігається до 15.02.2017р., та з обовязком викупити весь залишок Товару, що зберігається після 15.02.2017р. Асортимент, кількість, фасування та заставна кількість Товару вказується в Актах приймання-передачі майна на зберігання, які є невідємною частиною Договору. В даному Договорі під Товаром розуміється: -добриво азотно-фосфорно-калійне комплексне 9:14:27, в кількості 194 тони по ціні на дату цього Договору 9400 грн./тону з ПДВ; -добриво азотно-фосфорно-калійне комплексне 5:17:36, в кількості 130 тон по ціні на дату цього Договору 10500 грн./тону з ПДВ (п. 1.1. договору);

Товар передається Зберігачу на зберігання з правом викупу (за узгодженням з Поклажодавцем), а також з правом Поклажодавця після 15.02.2017р. забрати Товар із зберігання, або ж здійснити його продаж третім і доручити Зберігачу відвантажити Товар Покупцю (п. 2.3. договору);

Термін дії даного Договору з дати укладення до 15 лютого 2017р. з правом дострокового зняття та/або викупу товару із зберігання. Строк дії Договору може бути пролонговано на інший період, що має бути вказано у додаткових угодах до даного Договору (п. 7.3. договору).

У п. 4 додаткового договору №1 від 19.09.2016 до договору зберігання з правом подальшого викупу товару №ДХ-17/17 від 16.09.2016 сторони домовились, що за укладеним між ними Договором №ДХ-17/17 від 16.09.2016 Поклажодавцю надається право у 2017 році і до кінця строку дії Договору здійснити передачу прав власності на Товар, що зберігається, одноособово, шляхом оформлення видаткових накладних на Товар, виставлення рахунку на оплату та надсилання цих документів Зберігачу.

Частиною 1 ст. 936 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ч.1 ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на предмет та умови договору зберігання з правом подальшого викупу товару №ДХ-17/17 від 16.09.2016 та додаткового договору №1 від 19.09.2016 до нього, суд приходить до висновку, що за юридичною природою даний договір є змішаним договором зберігання та купівлі-продажу.

Доказів внесення інших змін чи доказів розірвання договору зберігання з правом подальшого викупу товару №ДХ-17/17 від 16.09.2016, на підставі п. 7.5.-7.8. даного договору, на момент розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Пунктом 2.5. договору зберігання з правом подальшого викупу товару №ДХ-17/17 від 16.09.2016 передбачено, що поклажодавець передає, а зберігач приймає на зберігання товар в кількості, яка вказана в супровідних документах та актах приймання-передачі товару на зберігання.

23.09.2016 позивачем було передано, а відповідачем прийнято на зберігання майно на загальну суму 3188600,00 грн, а саме: добриво азотно-фосфорно-калійне комплексне 9:14:27, в кількості 194 тони, по заставній (базисній) ціні на дату отримання продукції на зберігання 9400,00 грн/тону з ПДВ, на суму 1823600,00 грн та добриво азотно-фосфорно-калійне комплексне 5:17:36, в кількості 130 тон, по заставній (базисній) ціні на дату отримання продукції на зберігання 10500,00/тону з ПДВ, на суму 1365000,00 грн, що підтверджується актом №1 прийому-передачі майна від 23.09.2016 до Договору зберігання №ДХ-17/17 від 16.09.2016, підписаним сторонами та скріплений печатками сторін (а.с.26). Вищезазначене майно передається на зберігання зберігачу на умовах договору №ДХ-17/17 від 16.09.2016 на строк не довше 15.02.2017 з послідуючим настанням наслідків, передбачених згаданим договором.

Пунктом 3.1.9. договору зберігання з правом подальшого викупу товару №ДХ-17/17 від 16.09.2016 визначено, що в разі, якщо Зберігач не повертає Товар із зберігання Поклажодавцю по закінченню терміну зберігання, вказаного в актах прийняття Товару на зберігання, або ж по закінченню терміну дії цього Договору, а додаткову угоду щодо продовження терміну його дії не укладено, Товар переходить у власність Зберігача. В цьому випадку Зберігач зобовязаний сплатити Поклажодавцю вартість неповернутого Товару, за ціною яка вираховується за правилами розділу 4 цього Договору на момент закінчення терміну його дії. Зазначену ціну Поклажодавець відображає в рахунку на оплату неповернутого товару. Такий рахунок надсилається Зберігачу протягом трьох робочих днів з дати закінчення терміну дії цього Договору.

Відповідно до п. 3.1.10. договору зберігання з правом подальшого викупу товару №ДХ-17/17 від 16.09.2016, Зберігач зобовязаний не ухилятися від підписання актів прийняття Товару на зберігання, актів повернення товарів із зберігання та інших документів, що засвідчують передачу Товару та (або) перехід права власності на нього.

Згідно з п. 3.3.1. договору зберігання з правом подальшого викупу товару №ДХ-17/17 від 16.09.2016, в разі викупу Товару Зберігачем або ж при переході до Зберігача права власності на Товар на умовах п. 3.1.9. цього Договору, передача Товару у власність зберігача оформлюється видатковою накладною Поклажодавця. Накладна підписується повноважними представниками сторін Договору та скріплюється печатками. Повноваження представника Зберігача, який підписує накладну, мають бути підтвердженні довіреністю на отримання матеріальних цінностей.

Пунктом 3.3.2. договору зберігання з правом подальшого викупу товару №ДХ-17/17 від 16.09.2016 визначено, що при документальному оформленні переходу права власності на Товар, якщо після оформлення та відправки Зберігачу примірників накладних поштою, Зберігач не повертає ці накладні Поклажодавцю протягом 10 (десяти) календарних днів, то Товар вважається прийнятим Зберігачем, а сам прийом Товару у власність та перехід права власності вважається належним чином оформленим.

Згідно п. 4.2. договору зберігання з правом подальшого викупу товару №ДХ-17/17 від 16.09.2016, ціна, за якою Зберігач має право викупити Товар, а також ціна, по якій Зберігач має відшкодувати вартість Товару в разі його втрати або пошкодження (надалі «ціна викупу»), не є сталою, та вираховується за формулою, наведеною в п. 4.3. цього Договору. Величина цієї ціни напряму залежить від дати, коли здійснюється викуп або відшкодовується вартість. Формула розрахунку ціни викупу передбачає збільшення заставної (базисної) ціни на 0,06% за кожен календарний день, що минув від дати укладення цього Договору.

Ціна викупу Товару розраховується за формулою: Цв (грн./тонну) = Бц +(Бц : 100 х (Кд х 0,06)), де Цв ціна викупу, яка розраховується; Бц заставна (базисна) ціна, зафіксована Сторонами в п. 1.2. цього Договору; Кд кількість календарних днів, що минули від дати укладання цього Договору (п. 4.3. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, 31.01.2017 позивачем було одноособово здійснено відписування товару відповідачу (добриво азотно-фосфорно-калійне NPK (5:17:36+S), в кількості 130 тон, ціною 9469,17 грн/тону з ПДВ, на суму 1230991,67 грн та добриво азотно-фосфорно-калійне комплексне (9:14:27) (УКТ ЗЕД НОМЕР_1), в кількості 194 тони, по ціні 8477,50 грн/тону з ПДВ, на суму 1644635,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №863 від 31.01.2017 на загальну суму з ПДВ 3450752,00 грн (а.с.28), а також зареєстрованою податковою накладною №23 від 31.01.2017 на суму 3450752,00 грн (а.с.30).

02.02.2017, на підставі виставленого позивачем рахунку №350 від 30.01.2017 (а.с.29) на суму 3450752,00 грн, відповідачем було здійснено часткову оплату за отриманий товар у розмірі 1000000,00 грн, що підтверджуєься наданою до матеріалів справи банківською випискою за 02.02.2017 (а.с.31), і проти чого сторони не заперечували.

Оскільки, відповідач у термін, визначений додатковим договором №1 від 19.09.2016 до договору зберігання з правом подальшого викупу товару №ДХ-17/17 від 16.09.2016, а саме: до 15.02.2017, переданий на зберігання товар не повернув, додаткову угоду про продовженя терміну дії договору не уклав, відповідно до п. 3.1.9. договору, товар перейшов у власність зберігача з правом подальшого викупу товару з урахуванням п. 3.1.7, 3.1.8 договору.

23.02.2017 позивач рекомендованим листом направив на адресу відповідача вимогу №71 від 20.02.2017 (а.с.32) з двома примірниками видаткової накладної на Товар №863 від 31.01.2017 та примірником рахунку на оплату товару №350 від 30.01.2017, у якій просить сплатити залишок боргу, з урахуванням часткової оплати, розмірі 2450752,00 грн, а також 735225,60 грн штрафу, нарахованого на підставі п.5.8. договору за несвоєчасний викуп Товару. Крім того, просить підписати, засвідчити печаткою та повернути на поштову адресу позивача примірник накладної на Товар, а також зазначає про застосування штрафу у відповідності до п. 5.6 договору.

Вимога №71 від 20.02.2017 з додатками була отримана відповідачем 25.02.2017, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.33), оригінали яких було оглянуто судом у судовому засіданні 04.04.2017. Факт отримання вимоги №71 від 20.02.2017 з вказаними вище додатками 25.02.2017, відповідачем не оспорюється.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки, умовами договору зберігання з правом подальшого викупу товару №ДХ-17/17 від 16.09.2016 чітко не визначено строків виконання відповідачем грошового зобовязання по оплаті товару; рахунок на оплату товару, в порушення п. 3.1.9. договору, було направлено позивачем не протягом трьох робочих днів з дати закінчення терміну дії договору, а лише 25.02.2017 разом з вимогою №71, суд приходить до висновку, що відповідач мав виконати грошове зобовязання щодо оплати товару по 06.03.2017 включно, оскільки 04-05.03.2017 є вихідними днями.

Таким чином, основна заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар, з урахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати у розмірі 1000000,00 грн, становить 2450752,00 грн.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 735225,60 грн штрафу у розмірі 30% від вартості партї товару, яка залишилась не викупленою, відповідно до п. 5.8. договору договору зберігання з правом подальшого викупу товару №ДХ-17/17 від 16.09.2016 та 245075,20 грн штрафу у розмірі 10% від вартості товару, за ухилення від підписання видаткових накладних та їх не повернення позивачу, на підставі п. 5.6. договору договору зберігання з правом подальшого викупу товару №ДХ-17/17 від 16.09.2016.

Частиною 2 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частинами 4,6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 735225,60 грн штрафу у розмірі 30% від вартості партї товару, яка залишилась не викупленою, відповідно до п. 5.8. договору зберігання з правом подальшого викупу товару №ДХ-17/17 від 16.09.2016, задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1,2,3 ст. 12 Цивільного кодексу України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. Особа може відмовитися від свого майнового права.

Згідно з ч. 1,2 ст. 13 Цивільного кодексу України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

При цьому, особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обовязковим для неї за приписами ч.2 ст.14 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Нормами ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 230, 231 Господарського кодексу України передбачено, що застосування санкцій у вигляді штрафу можливе лише за умови порушення зобовязань, які передбачені законодавчо закріпленими нормами та/або виникають із умов договору.

Згідно з п. 5.8. договору зберігання з правом подальшого викупу товару №ДХ-17/17 від 16.09.2016, у випадку, якщо Зберігач до закінчення терміну дії цього Договору (в тому числі додаткових угод до нього) не викупить весь обсяг Товару, який він зберігає, Зберігач зобовязаний сплатити Поклажодавцю разовий штраф в розмірі 30% від вартості партії Товару, яка залишилася не викупленою. Сплата штрафу, передбаченого цим пунктом, не звільняє Зберігача від обовязку провести оплату за Товар на умовах пункту 3.1.9. та з урахуванням вимог розділу 4 цього Договору.

Зі змісту п.5.8. договору вбачається про встановлення відповідальності у вигляді 30% штрафу за не викуп відповідачем товару саме до закінчення терміну дії договору, тобто до 15.02.2017 року.

В свою чергу, аналізуючи умови спірного договору зберігання з правом подальшого викупу товару №ДХ-17/17 від 16.09.2016 з урахуванням додаткового договору №1 від 19.09.2016 до нього, суд приходить до висновку, що викуп Товару до 15.02.2017, який було передано на зберігання відповідачу є виключно його правом, а не обовязком, оскільки умовами договору передбачено саме право відповідача викупити такий Товар на протязі терміну дії спірного договору.

Таким чином, у відповідача перед позивачем не існувало господарського зобовязання щодо викупу товару до 15.02.2017 року, в розумінні ст. 173 Господарського кодексу України, у звязку з чим заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов є правомірними.

За таких обставин, нездійснення особою своїх цивільних прав не може тягнути наслідки у виді застосування відповідальності (санкцій), а тому умови п. 5.8. договору зберігання з правом подальшого викупу товару №ДХ-17/17 від 16.09.2016 не може бути застосовано у таких правовідносинах та з визначених позивачем підстав, відповідно такий пункт спірного договору не може створювати правових наслідків для відповідача, а як наслідок відсутність правових підстав для стягнення з відповідача визначеного цим пунктом договору штрафу у розмірі 735225,60 грн.

Крім того, довільне трактування позивачем в тексті позовної заяви п.5.8. спірного договору про обовязок викупу відповідачем товару саме на дату закінчення договору, є неправомірним й судом до уваги не приймається, оскільки не співпадає з текстовим змістом п.5.8. договору.

Відповідно до п. 5.6. договору зберігання з правом подальшого викупу товару №ДХ-17/17 від 16.09.2016, сторони несуть відповідальність за ухилення від підписання актів прийняття Товару на зберігання, актів повернення Товару із зберігання та інших документів, що засвідчують передачу Товару та (або) перехід права власності на нього, у вигляді стягнення штрафу у розмірі 10% вартості Товару на який не оформлюються відповідні документи.

Аналізуючи п. 5.6 договору, суд доходить висновку, що не повернення зберігачем поклажодавцю протягом 10 календарних днів направлених поштою примірників накладних не є підставовою для застосування до зберігача (відповідача) відповідальності у вигляді стягнення штрафу за ухилення від підписання видаткових накладних та їх не повернення позивачу, оскільки при документальному оформленні переходу права власності на товар, сам прийом товару у власність та перехід права власності від поклажодавця до зберігача вважається належним чином оформленим, відповідно до п. 3.3.2. договору зберігання з правом подальшого викупу товару №ДХ-17/17 від 16.09.2016, яким визначено, що при документальному оформленні переходу права власності на товар, якщо після оформлення та відправки зберігачу примірників накладних поштою, зберігач не повертає ці накладні поклажодавцю протягом 10 календарних днів, то товар вважається прийнятим зберігачем, а сам прийом товару у власність та перехід права власності вважається належним чином оформленим.

Також слід зазначити, що вимога позивача №71 від 20.02.2017, якою було направлено відповідачу два примірники видаткової накладної на Товар №863 від 31.01.2017 та примірник рахунку на оплату товару №350 від 30.01.2017 з проханням підписати, засвідчити печаткою та повернути на поштову адресу позивача примірник накладної на Товар, не містила будь-якого строку повернення видаткової накладної.

Як вбачається з доданих відповідачем до матеріалів справи документів, 14.03.2017 відповідачем було підписано на направлено на адресу позивача видаткову накладну №863 від 31.01.2017, засвідчену печаткою, що підтверджується реєстром на відправлення поштової кореспонденції за 14.03.2017, фіскальним чеком від 14.03.2017 та витягом з журналу обліку вихідної кореспонденції відповідача, копії яких додано до матеріалів справи, що свідчить про виконання відповідачем вимоги позивача №71 від 20.02.2017 в частині підписання, засвідчення печаткою та повернення на поштову адресу позивача примірника накладної на Товар.

Відповідач у судовому засіданні підтвердив, що товар перейшов до нього у власність і він не заперечував щодо оплати його вартості.

Позивачем, в порушення ст.32,33 Господарського процесуального кодексу України, не надано суду належних доказів та не доведено, що відповідач ухиляється від оформлення чи отримання у власність товару, який є предметом даного спору.

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача штрафу в розмірі 245075 грн 20 коп, відповідно до п.5.6 договору зберігання з правом подальшого викупу товару №ДХ-17/17 від 16.09.2016.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України взяті на себе зобовязання в повному обсязі не виконав, за отриманий товар своєчасно в повній сумі не розрахувався, суд, з урахуванням вищезазначеного, доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення 2450752,00 грн боргу за отриманий товар. У решті позову відмовити.

Оскільки спір виник у звязку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 36761,28 грн.

Керуючись ст. 11, 12 ,13, 14, 202, 205, 525, 526, 530, 549, 610, 626, 627, 629, 936 Цивільного кодексу України, ст. 173, 174, 175, 193, 230, 231 Господарського кодексу України, ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОРІ ОБМАЧЕВА", вул. Лесі Українки, 86, с. Обмачів, Бахмацький район, Чернігівська область, 16510 (р/р 26009300029563 в АТ „Ощадбанк, МФО 353553, код ЄДРПОУ 40141589) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "УКРРОСХИМ", вул. Ковпака, 4, м. Суми, 40020 (р/р 2600001304499 в АТ „БМ Банк м.Київ, МФО 380913, код 14013532) 2450752,00 грн боргу та 36761,28 грн судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. У решті позову відмовити.

Повне рішення підписано 15.05.2017.

Суддя Л.М.Лавриненко