Рішення № 66474568, 10.05.2017, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження 2/235/947/17

Справа №235/1651/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2017 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі : головуючого судді Хмельової С.М.

за участю: секретаря судового засідання Соловйової М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду № 7 м. Покровськ цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До Красноармійського міськрайонного суду звернувся з позовною заявою ОСОБА_1 з позовною заявою до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що з відповідачем він перебував у трудових відносинах з 31.01.2000 року до 9.01.2013 року. Прийнятий був на роботу прохідником 4 розряду підземним з повним робочим днем у шахті, наказом №510к від 14.02.2000 року.

Наказом №1962 від 8.06.2001 року переведений прохідником 5 розряду підземним з повним робочим днем у шахті.

Звільнений позивач був на підставі ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням, у звязку з переходом на пенсію, що підтверджується копією трудової книжки.

Під час виконання позивачем трудових обовязків 26.10.2011 року з ним стався нещасний випадок, повязаний з виробництвом.

Позивач працював у першу зміну, о 6 годині 5 хвилин від начальника дільниці отримав наряд на нарощування вентиляційного ставу, пожежнооросительного трубопроводу, трубопроводу стисненого повітря, а також на проведення і кріплення гірничої виработки. Після отримання наряду вони спустились у шахту та прибули до місця виконання наряду о 7 годині 45 хвилин. О 13 годині позивач разом з прохідниками своєї ланки приступив до кріплення двох рам арочної крепі. Закінчивши роботи з кріплення, затяжці та розклинці рам, приблизно о 14 годині 30 хвилин піднявся на комбайн, щоб зняти прилад газового контролю. Оскільки у забої 7 південного конвеєрного штреку блока 10 мався капеж, комбайн був вологим. При знятті приладу позивач посковзнувся та упав з комбайну (з висоти 1,5 метрів), вдарившись об нього лівим передпліччям.

Позивачу була надана перша медична допомога, після чого він звернувся до підземного медпункту у супроводі прохідника ОСОБА_3

З 26.10.2011 року по 10.11.2011 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні Димитровської центральної міської лікарні з діагнозом: закритий попереково косий перелом с/з лівої ліктьової кістки зі зміщенням. Садна в/з лівого плеча.

27.10.2011 року позивачу була проведена операція - МОС перелому лівої ліктьової кістки в с/з металевою пластиною та гвинтами.

З 11.11.2011 року позивач знаходився на амбулаторному лікуванні за місцем проживання.

У січні 2012 року позивач був оглянутий на МСЕК, встановлено 20% втрати професійної працездатності.

У квітні 2012 року був направлений лікарем за місцем проживання для планового оперативного лікування.

З 19.04.2012 року по 4.05.2012 року перебував на стаціонарному лікуванні Димитровської центральної міської лікарні з діагнозом: зрощений закритий перелом с/з лівої ліктьової кістки, стан після МОС перелому с/з лівої ліктьової кістки металевою пластиною, травма на виробництві 26.10.2011 року.

Після виписки зі стаціонару, позивач був направлений на амбулаторне лікування за місцем проживання.

Проте стан здоровя травмованої руки так і не відновився. Позивач відчував болі у лівому передпліччі, лівому ліктьовому суглобі механічного характеру, які посилюються при фізичному навантаженні, зміні погоди.

З 20.08.2012 року по 31.08.2012 року перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом: посттравматичний остеоартроз лівого ліктьового суглобу больовий синдром ПРС II. Зрощений перелом с/з лівої ліктьової кістки.

З тим же діагнозом лікувався в умовах стаціонару з 15.07.2013 року по 26.08.2013 року, та з 3.08.2016 року по 3.08.2016 року.

25.02.2016 року був повторно оглянутий на МСЕК. Позивачу встановлено повторно 20% втрати професійної працездатності з 25.02.2006 року по 1.03.2019 року.

Визначена потреба у медикаментозному лікуванні.

Вважає, що в результаті травмування йому заподіяна моральна шкода, яка повинна бути відшкодована підприємством - відповідачем.

На час травмування, більше 21 року позивач присвятив роботі на підприємствах вугільної промисловості і 13 з них на ПАТ «Шахтоуправління «Покровське».

В результаті виробничої травми відбулося ушкодження його здоров'я, у зв'язку з чим спричинено моральну шкоду, яка полягає у наступному.

З відповідачем позивач перебував у трудових відносинах близько 13 років, але отримав травму, яка суттєво вплинула на його подальше життя.

У звязку з нещасним випадком на виробництві позивач тривало лікувався, проте наслідки травми досить тривалі, до теперішнього часу він їх відчуває. Позивач майже постійно відчуває болі у лівому передпліччі, лівому ліктьовому суглобі механічного характеру, які посилюються при фізичному навантаженні, зміні погоди. Він обмежений в рухах.

Коли позивач працював на підприємстві, його праця була важка, але він міг заробляти гроші, яких вистачало для життя та для забезпечення своєї родини на належному рівні.

Фондом соціального страхування позивачу призначені щомісячні виплати у розмірі 20%. Це все на що могли розраховувати він та його родина.

Позивач одружений. Дружина - ОСОБА_4, шлюб зареєстровано 20.02.1993 року.

28.10.1994 року народилась донька ОСОБА_5, 7.06.2006 року - донька ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвами про укладення шлюбу та про народження дитини.

ОСОБА_5 навчається на третьому курсі Приватного вищого навчального закладу «Дніпропетровський університет імені ОСОБА_7». Вартість навчання за 2016 рік складає 15 533 грн. За проживання у гуртожитку сплачено 500 грн., що підтверджується додатковою угодою про навчання та квитанцією від 25.08.2016 року.

ОСОБА_6 є інвалідом дитинства. Вона страждає на кардіоміопатію, що підтверджується довідкою КМУ «Центр первинної медико-санітарної допомоги». Хвороба вимагає постійної підтримки дорогими ліками, на що йдуть значні кошти нашої родини.

Через те, що щомісячна допомога дуже мізерна для утримання родини, позивач змушений був знову піти працювати прохідником на інше підприємство. Виконання трудових обовязків вимагає від нього постійного навантаження на хвору руку.

У звязку з нещасним випадком на виробництві тривало лікувався, проте наслідки травми досить тривалі, до теперішнього часу він їх відчуває.

Таким чином, в результаті травми змінився не тільки стан здоровя, а і його загальний фізичний стан, що впливає на звичний уклад життя.

До травми життя позивача уклалося певним чином, він працював, вів активний образ життя, який притаманний йому за характером. Тепер же його звичайний уклад життя примусово змінився, він не може насолодитися життям в повній мірі, реалізувати свої життєві плани.

Усі ці фактори викликають негативні емоції й переживання. Через теперішнє становище порушені нормальні життєві зв'язки, позивачу доводиться докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральну шкоду, яка була завдана травмою, внаслідок якої втратив здоров'я, позивач оцінює в 50 000 грн., при цьому виходить з принципів справедливості і розумності, та враховує тяжкість травми, її наслідки, тривалість лікування, суттєві зміни в житті через травму. Також я враховує тривалість негативних наслідків.

Позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на його користь 50 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, заподіяної йому в результаті трудового каліцтва.

Позивач та представник позивача надали заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Представник відповідача до судового засідання не зявився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, проти позову заперечує. В запереченнях на позовну заяву зазначив, що обставиною, яка має бути врахована судом при визначенні розміру моральної шкоди є те, що травмування позивача відбулося внаслідок його провини, це підтверджується п. 10 акту по формі Н-1. Згідно з актом причиною нещасного випадку є знаходження потерпілого у небезпечній зоні, порушення правил технології ведення робіт, порушення п. 1.11 «Інструкції з охорони праці, безпечному виконанню робіт і поведінці в шахті прохідника», ст. 14 Закону України «Про охорону праці», п. 2.11 «Колективного договору підприємства на 2011-2013р.р.». Зміст акту про нещасний випадок позивачем не оскаржено. На думку представника відповідача розмір позовних вимог занадто високий та не відповідає критеріям розумності та справедливості. Просить відмовити в задоволенні позову.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1 прийнято на роботу до ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» прохідником 4 розряду підземним з повним робочим днем в шахті 31.01.200 року, 01.06.2001 року переведено прохідником 5 розряду підземним з повним робочим днем в шахті, 9.01.2013 року звільнено за ст.. 38 КЗпП України за власним бажанням у звязку з переходом не пенсію (а.с.6-8).

Згідно з актом розслідування нещасного випадку від 31.10.2011р., що стався 26.10.2011 року о 14 годині 30 хвилин, за формою Н-5, з ОСОБА_1 26 жовтня 2011 року стався нещасний випадок за таких обставин: 26.10.2011р. о 6 годині 5 хвилин від начальника дільниці отримав наряд на нарощування вентиляційного ставу, пожежнооросительного трубопроводу, трубопроводу стисненого повітря, а також на проведення і кріплення гірничої виработки. Забезпечував безпечне ведення робіт в зміну безпосередньо майстер дільниці ГКР-1.

Після отримання наряду робітники спустились у шахту та прибули до місця виконання наряду о 7 годині 45 хвилин. О 13 годині ОСОБА_1 разом з прохідниками своєї ланки приступив до кріплення двох рам арочної крепі. Закінчивши роботи з кріплення, затяжці та розклинці рам, приблизно о 14 годині 30 хвилин піднявся на комбайн, щоб зняти прилад газового контролю. Оскільки у забої 7 південного конвеєрного штреку блока 10 мався капеж, комбайн був вологим. При знятті приладу позивач посковзнувся та упав з комбайну (з висоти 1,5 метрів), вдарившись об нього лівим передпліччям. Постраждалому була надана перша медична допомога, після чого він звернувся до підземного медпункту у супроводі прохідника ОСОБА_3

Комісія по розслідуванню нещасного випадку оглянула місце нещасного випадку, ознайомилась з пояснювальними записками осіб, які мають відношення до даного нещасного випадку, ознайомилась з нормативно-технічною та організаційно-розпорядчою документацією, ознайомилась з медичним висновком про характер травми та прийшла до висновку, що у відповідності з п. 14 «Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, проф..захворювань та аварій на виробництві», даний нещасний випадок повязаний з виробництвом, підлягає обліку на підприємстві, та по ньому необхідно скласти акт про нещасний випадок, повязаний з виробництвом за формою Н-1. Комісія також прийшла до висновку, що особами, які допустили порушення нормативних актів з питань охорони праці, невиконання яких привело до даного нещасного випадку, є ОСОБА_1 (а.с.9-10).

31 жовтня 2011 року видано акт № 45 про нещасний випадок, повязаний з виробництвом за формою Н-1. В акті зазначено обставини, за яких стався нещасний випадок, які були визначені в акті за формою Н-5. Крім того зазначено: вид події: падіння постраждалого з висоти.

Шкідливий або небезпечний фактор та його значення: знаходження робочого місця на значній висоті відносно поверхні грунту. Причини нещасного випадку: невиконання вимог з охорони праці- особиста необережність постраждалого. Діагноз згідно з листком непрацездатності: закритий попереково косий перелом с/з лівої ліктьової кістки зі зміщенням. Садна в/з лівого плеча (а.с.11-12).

Відповідно до виписки з акту огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у додаткових видах допомоги № 041587 від 20.01.2013р. ОСОБА_1 встановлено 20% первинно втрати професійної працездатності. Потребу у медикаментозному та оперативному лікуванні (а.с.13).

Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги № 0040349 від 25.02.2016р. ОСОБА_1 встановлено 20% повторно втрати працездатності, дата перегляду 01.03.2019р., потреба у медикаментозному лікуванні (а.с.14).

ОСОБА_1 перебував на лікуванні з 26.10.2011р. по 10.11.2011р. у травматологічному відділенні з діагнозом: закритий попереково косий перелом с/з лівої ліктьової кістки зі зміщенням. Садна в/з лівого плеча. 27.10.2011 року проведено операцію - МОС пластинкою з/з лівої ліктьової кістки (а.с.15).

З 19.04.2012 року по 04.05.2012 року позивач перебував у травматологічному відділенні з діагнозом: зрощений закритий перелам с/з лівої ліктьової кістки, стан після МОС переламу с/з лівої ліктьової кістки металевою пластиною, травма на виробництві 26.10.2011р. 19.04.2012р. у відділенні проведено операцію по видаленню метал пластини (а.с.16).

Згідно з випискою із медичної картки хворого 356-367 ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікування з 20.08.2012 року по 31.08.2012 року з діагнозом: посттравматичний остеоартроз лівого ліктьового суглоба больовий с-м ПФС ІІ. Зрощений перелам с/з лівої ліктьової кістки (а.с.17).

Згідно з випискою із медичної картки хворого 441-464 ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікування з 15.07.2013 року по 26.07.2013 року (а.с.19).

Згідно з випискою із медичної картки хворого ОСОБА_8 знаходився на стаціонарному лікування з 3.08.2016 року по 15.08.2016 року (а.с.20).

ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з ОСОБА_4 з 20.02.1993року (а.с.23), від шлюбу мають доньку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.24), яка є інвалідом дитинства (а.с.25), та доньку ОСОБА_5, яка навчається (а.с.26, 27).

Відповідно до ст.ст.1, 3ст. 43, ч. 1 та 2 ст. 46 Конституції УкраїниУкраїна як соціальна держава, зміст і спрямованість діяльності якої визначають права і свободи людини та їх гарантії, проголосила право громадян на належні, безпечні і здорові умови праці, соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника.

Правовідносини сторін регулюються статтею 273-1КЗпП України, за якою відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.

Відповідно до роз'яснень, наданими в п.13постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4зі змінами, внесенимипостановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року № 5, відповідно до ст.237-1КЗпП Україниза наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до ч.1ст.153 КЗпП Українина всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких частиною 2 вказаноїстатті цього Кодексупокладено на власника або уповноважений ним орган.

До юридичного складу, що є підставою відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди роботодавцем, є моральні страждання робітника, втрата нормальних життєвих звязків та необхідність для працівника докладання додаткових зусиль для організації свого життя.

Вина роботодавця не відноситься до обовязкових умов для настання відповідальності за спричинення працівнику моральних страждань під час виконання своїх трудових обовязків.

Згідно ст. 38 Гірничого закону України до обовязків гірничого підприємства відноситься відшкодування шкоди, завданої фізичній особі. Стаття 1168 Цивільного кодексу України передбачає, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно дорішення Конституційного Суду України № 1-рп/2004 від 27 січня 2004 рокуза наявності у потерпілого стійкої втрати професійної працездатності висновок МСЕК про факт спричинення моральної шкоди не потребується. Позивачу висновком МСЕК встановлена стійка втрата професійної працездатності, отже нема необхідністі встановлення факту заподіяння позивачу моральної шкоди висновком МСЕК. Ушкодження здоровя, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обовязків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють моральні та фізичні страждання.

Згода позивача на працю в тяжких умовах праці, не знімає обовязку та відповідальності з відповідача за забезпечення належних умов праці.

Статтею 160 КЗпП України передбачено, що постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на власника.

Стаття 173 КЗпП України передбачає, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно дост. 13 Закону України «Про охорону праці»роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Також роботодавець здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва,використання засобів колективного та індивідуального захисту, виконання робіт відповідно до вимог з охорони праці, та несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 43 Конституції Українивизначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Суд вважає, що саме діями відповідача спричинені моральні страждання, пов`язані із нещасним випадком на виробництві, які є прямим наслідком шкідливих та небезпечних умов праці на підприємстві відповідача.

Відповідно до статті 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Позивач достатньо аргументував у позовній заяві моральні страждання, які спричинені позивачу внаслідок нещасного випадку на виробництві. Факт спричинення моральної шкоди позивачу, яка полягає в душевних стражданнях, яких він зазнав і зазнає у зв'язку з ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, неможливість його відновлення, порушенні нормальних життєвих зв'язків внаслідок неможливості продовжувати активне життя, обмеженням умов праці, у судовому засіданні доведений дослідженими письмовими доказами по справі, копіями трудової книжки, довідки МСЕК, медичними документами. Сам факт ушкодження здоров'я, що призвело до втрати працездатності, свідчить про наявність моральних страждань.

При встановленні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, суд виходить з принципів розумності та справедливості, враховує фактичні обставини справи: тяжкість ушкодження здоров'я, глибину, характер і тривалість страждань, наявність вимушених змін у його життєвих стосунках, потребу в медикаментозному лікуванні. Також, для визначення розміру відшкодування моральної шкоди, визначальним є необхідність у медикаментозному та оперативному лікуванні позивача, якому для відновлення стану здоровя потрібен певний час та грошові кошти.

З урахуванням конкретних обставин справи, суд вважає, що сума, яку просить стягнути позивач, надмірна, і визначає розмір грошової компенсації за спричинену моральну шкоду у розмірі 18000 гривень.

Відповідно до п.2 ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI, позивачі за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя, а також смертю фізичної особи звільняються від сплати судового збору.

Частина 3ст.88 ЦПК України, передбачає, що якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до п. 2 п. 1 ч. 2ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою встановлена ставка судового збору - 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу. На підставі ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Станом на 01 січня 2017 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1600,00 грн. Отже, розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача в дохід держави, становить 640,00 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.153,233,234,237-1 КЗпП України, ст. ст.60,88, 213-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», код ЄДРПОУ 13498562, на користь ОСОБА_1 у якості відшкодування моральної шкоди 18000 (вісімнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», код ЄДРПОУ 13498562, на користь держави судовий збір 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу доАпеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

В судовому засіданні 10 травня 2017 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст виготовлено протягом пяти днів.

Суддя