Ухвала суду № 66468895, 11.05.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

11 травня 2017 рокусправа № 808/465/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чумака С. Ю.,

секретарі судового засідання: Федосєєвій Ю.В.,

за участі представника третьої особи Іванчука В.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім заводу «Запоріжспецсталь» на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 06 березня 2017 року у справі №808/465/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім заводу «Запоріжспецсталь» до приватного нотаріуса Рички Юлії Олександрівни Дніпропетровського міського нотаріального округу (третя особа - Публічне акціонерне товариство «Банк Восток») про визнання протиправними та скасування рішення, запису про реєстрацію права власності, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 03.02.2017 року (згідно поштового штампу на конверті) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до приватного нотаріуса Рички Юлії Олександрівни Дніпропетровського міського нотаріального округу (третя особа - Публічне акціонерне товариство «Банк Восток»), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №30205030 від 24.06.2016 року про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна за ПАТ «Банк Восток», запису про реєстрацію права власності, скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №30205030 від 24.06.2016 року про реєстрацію за ПАТ «Банк Восток» права власності на об'єкт нерухомого майна.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 06 березня 2017 року закрито провадження в адміністративній справі за вказаним позовом на підставі ч.1 п.1 ст.157 КАС України, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства та роз'яснено заявнику право на звернення до суду в загальному порядку позовного провадження.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник третьої особи проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив ухвалу суду залишити без змін.

Представник позивача та відповідач в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, та явка яких у відповідності до статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України не визнавалась судом обов'язковою, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника третьої особи, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Закриваючи провадження у справі за даним позовом, суд першої інстанції зазначив, що з наданих матеріалів вбачається, що спір не є публічно - правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК.

Приймаючи ухвалу про закриття провадження у справі, суд першої інстанції взагалі не навів обставин, на підставі яких він дійшов висновку, що вказаний спір не є публічно-правовим, тобто суд не мотивував своє рішення.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною 2 статті 4 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно п.7 ч.1 ст. 3 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 2 Закону України від 01.07.2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі по тексту - Закон №1952) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно ч.5 ст.3 Закону №1952 державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав.

Повноваження державного реєстратора, передбачені цим Законом, з видачі та прийому документів можуть виконувати посадові особи органів місцевого самоврядування, адміністратори центрів надання адміністративних послуг, нотаріуси.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Закону №1952, орган державної реєстрації проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації.

Згідно адміністративного позову, позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна за ПАТ «Банк Восток» та скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію за ПАТ «Банк Восток» права власності на об'єкт нерухомого майна (індексний номер 30205030 від 24.06.2016 року), оскільки державний реєстратор будь-яких нотаріальних дій з нерухомим майном не вчиняв. Тобто позивач оскаржує дії відповідача з процедурних питань.

Пунктом 8 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду № 8 України від 20.05.2013 року «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» визначено, що відповідно до частини другої статті 30 Закону №1952 дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця можуть бути оскаржені до суду. Суди повинні мати на увазі, що під діями також слід розуміти рішення, прийняті зазначеними суб'єктами владних повноважень з питань реєстрації. Спори, які виникають у цих відносинах, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів вважає, що даний спір є публічно-правовим та стосується безпосередньо нотаріуса (який в даному випадку виконує дій державного реєстратора), який діє як суб'єкт владних повноважень на виконання функцій з реєстрації речового права від імені держави, предметом спору є виключно відповідність дій нотаріуса (як реєстратора) вимогам закону щодо повноважень та процедури реєстрації речового права.

Таким чином, відповідач у цій справі є суб'єктом владних повноважень, який під час прийняття оскаржуваного рішення здійснював владну управлінську функцію, спрямовану на публічну державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна, а тому спір, який виник під час прийняття такого рішення, є публічно-правовим та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про те, що спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, не ґрунтується на обставинах справи та нормах процесуального права.

Відповідно до ст.204 КАС України підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції належить скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 204, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім заводу «Запоріжспецсталь» на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 06 березня 2017 року у справі №808/465/17 задовольнити.

Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 06 березня 2017 року у справі №808/465/17 скасувати.

Справу №808/465/17 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

В повному обсязі ухвалу складено 12 травня 2017 року.

Головуючий суддя: І.В. Юрко

Суддя: С.В. Білак

Суддя: С.Ю. Чумак