Постанова № 66467770, 10.05.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2017 р. Справа №805/1734/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:12год.27хв.

ухвалено у нарадчій кімнаті

Донецький окружний адміністративний суд в складі: головуючого судді – Троянової О.В., секретаря Кудрі В.Г. розглянувши адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Барс 2000”

до Маріупольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області

про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.03.2016 №0000141404,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Барс 2000” звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Жовтневої об’єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.03.2016 №0000141404 /а.с.4-7/.

Ухвалою суду від 19 липня 2016 року замінено Жовтневу об’єднану державну податкову інспекцію м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області на Маріупольську об’єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Донецькій області /а.с.65/.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем за наслідками фактичної перевірки, проведеною 24.02.2016 Головним управління Державної фіскальної служби у Київській області прийняте податкове повідомлення-рішення від 14.03.2016 №0000141406, яким Товариству з обмеженою відповідальністю “Барс 2000” безпідставно нараховане штрафних (фінансових) санкцій на суму 86117,30 грн. зазначав, що під час перевірки була відсутня книга КОРО по АГПЗ в с. Пухівка відповідно до якої відповідач зробив висновки щодо відсутності записів розрахунків за готівку. Вважає прийняте рішення незаконними та необґрунтованими, та такими, що підлягає скасуванню. Просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Жовтневої об’єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області від 14.03.2016 №0000141406, яким Товариству з обмеженою відповідальністю “Барс 2000” визначено податкове зобов’язання з штрафних (фінансових) санкцій на суму 86117,30 грн. /а.с.7/.

Позивач у судове засідання не з’явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, надіслав суду заяву про розгляд справи без його участі/а.с.136/.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, надав суду заперечення, в яких зазначив, що оскаржуване рішення прийнято на підставі діючого законодавства в межах та у спосіб передбачений діючим законодавством з урахуванням висновків акту перевірки. Вказував, що за результатами проведеної фактичної перевірки, встановлено порушення п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, оскільки підприємство не здійснювало облік готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО, а саме в розділі 2 «Облік руху готівки та сум розрахунків» книги обліку розрахункових операцій відсутні записи розрахунків за готівку на підставі фіскальних зворотніх чеків на загальну суму 17223, 46 грн. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача /а.с.83-84/.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що позивач та відповідач були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, відповідач подав клопотання про розгляд справи без його участі, зважаючи на відсутність визначених ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України перешкод для розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.

Відповідно до вимог ч.6 ст.12 та ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою сторін, фіксування судового засідання по справі не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Барс 2000» зареєстровано в статусі юридичної особи, обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за кодом 21506169 з 29 липня 1993 року, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Підприємство перебуває на податковому обліку в Маріупольській об’єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області /а.с.14-20/.

Відповідач – Маріупольська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області є правонаступником Жовтневої об’єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області, діє на підставі положення про Державну фіскальну службу та керуючись Податковим кодексом України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

Судом встановлено, що відповідно до ст.19, ст.20, ст.75, ст.80 Податкового кодексу України 23.02.2016 Головним управління Державної фіскальної служби у Київській області проведено фактичну перевірку господарської одиниці АГЗП Товариства з обмеженою відповідальністю «Барс 2000», розташованої за адресою: Київська область, Броварський район, с. Пухівка, вул. Радгоспна,1.

За наслідками фактичної перевірки позивача складено акт перевірки №0382/1000/22/21506169 від 23 лютого 2016 року. В ході перевірки встановлено наступні порушення, а саме:

- п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, оскільки не здійснювало облік готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО, а саме в розділі 2 «Облік руху готівки та сум розрахунків» книги обліку розрахункових операцій відсутні записи розрахунків за готівку на підставі фіскальних зворотніх чеків на загальну суму 17223, 46 грн./а.с.8-9/.

З урахуванням висновків акту фактичної перевірки Жовтневою об’єднаною державною податковою інспекцією м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій 14.03.2016 прийнято податкове повідомлення-рішення форми «С», №0000141406, яким Товариству з обмеженою відповідальністю “Барс 2000” визначено податкове зобов’язання з штрафних (фінансових) санкцій на суму 86117,30 грн./ а.с.13/.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями та наказом на проведення перевірки, позивач, звернувся до суду із даним позовом.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується редакцією Законів,що діяли під час виникнення цих правовідносин та зазначає наступне.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпунктів 19-1.1.14, 19-1.1.16, 19-1.1.17, 19-1.1.18, 19-1.1.19, 19-.1.1.20 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи виконують такі функції: здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері; здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів; проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів; організовують роботу, пов’язану із замовленням марок акцизного податку, їх зберіганням, продажем, відбором зразків, з метою проведення експертизи щодо їх автентичності та здійснюють контроль за наявністю таких марок на пляшках (упаковках) з алкогольними напоями і пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання і реалізації; забезпечують контроль за дотриманням суб’єктами господарювання, які провадять роздрібну торгівлю тютюновими виробами, вимог законодавства щодо максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких виробів; забезпечують контроль за дотриманням суб’єктами господарювання, які провадять оптову або роздрібну торгівлю алкогольними напоями, вимог законодавства щодо мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін на такі напої.

Підпунктами 20.1.4, 20.1.6, 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України).

Згідно підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Відповідно до пункту 80.2. статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки. Згідно з пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб’єкта (прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об’єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред'явлення або не надсилання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється. При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Відповідно до п.80.4 ст. 80 Податкового кодексу України, перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.

Відповідно до пункту 81.2. статті 81 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Під час проведення перевірки посадовими особами, які здійснюють таку перевірку, може проводитися хронометраж господарських операцій. За результатами хронометражу складається довідка, яка підписується посадовими особами контролюючого органу та посадовими особами суб'єкта господарювання або його представника та/або особами, що фактично здійснюють господарські операції.

Строки проведення фактичної перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.

Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Так, судом встановлено наступне.

Зі змісту акту перевірки та письмових заперечень відповідача вбачається, що позивачем на вищезазначеній господарській одиниці під час здійснення господарської діяльності Z-звіти друкувались, але за відсутністю книги обліку розрахункових операцій на місці проведення розрахунків записи у відповідному Розділу 2 «Облік руху готівки та сум розрахунків» на підставі фіскальних звітних чеків не здійснювались.

Судом під час розгляду справи були витребувані у позивача належним чином засвідчені копії книги обліку розрахункових операцій за січень-лютий 2016 року та її оригінал для огляду. Проте, згідно письмових пояснень представника позивача на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 17.05.2016 по справі № 757/23176/16-к про проведення обшуку /а.с.21-22/ зазначена книга була вилучена, що підтверджується протоколом обшуку від 19.05.2016 /а.с.23-35/. Фотокопії вищезазначеної книги під час проведення перевірки податковим органом зроблені не були, що підтверджується відсутністю цих доказів в якості додатків до акту перевірки.

Згідно листа Головного слідчого управління Національної поліції України від 24.06.2016 за №2453д/24/2/2-2016 вбачається, що документи та майно вилучені у позивача на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 17.05.2016 не є тимчасово вилученим майном, у зв'язку з чим не було повернуто позивачу /а.с.72/.

Разом з тим, судом встановлено, що між сторонами не має спору стосовно суми коштів, що на думку податкового органу були неоприбутковані позивачем. Отже, спірним питанням даної справи є наявність або відсутність порушення оприбуткування готівки позивачем.

Згідно п.п.20.1.4, 20.1.10, 20.1.11 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити перевірки та звірки платників податків (крім Національного банку України) у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення та здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів; проводити контрольні розрахункові операції до початку перевірки платника податків щодо дотримання ним порядку проведення готівкових розрахунків та застосування реєстраторів розрахункових операцій. Товари, отримані службовими (посадовими) особами контролюючих органів під час проведення контрольної розрахункової операції, підлягають поверненню платнику податків у непошкодженому вигляді. У разі неможливості повернення такого товару відшкодування витрат здійснюється відповідно до законодавства з питань захисту прав споживачів.

Суд зазначає, що поняття «оприбуткування» наведено в п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою НБУ від 15.12.2004 (далі - Положення).

Так, відповідно до п. 2.6 Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у КОРО на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Таким чином, як вбачається, облік в КОРО здійснюється на основі даних РРО, а саме на підставі Z-звіту.

Згідно з п. 4.1 Положення для забезпечення здійснення розрахунків готівкою підприємства повинні мати касу (приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків), а усі надходження і видачу готівки в національній валюті відображати у касовій книзі (п. 4.2 Положення).

З огляду на викладене, оприбуткування готівки в касі підприємства, яке проводить готівкові розрахунки із застосуванням реєстратора розрахункових операцій (використанням розрахункових книжок), є здійснення обліку такої готівки у книзі обліку розрахункових операцій (на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій або даних розрахункової книжки) та відображення надходжень цієї готівки у касовій книзі підприємства.

Виходячи з аналізу вищезазначених норм законодавства, необхідно зауважити на той факт, що проведення розрахункових операцій через РРО, денне друкування фіскальних звітних чеків та їх зберігання у КОРО є свідченням того, що готівкові кошти оприбутковані, оскільки їх рух відображено в фіскальній пам'яті реєстратора розрахункових операцій, роздруковано та вклеєно відповідний Z-звіт.

Натомість, щоденний запис про рух готівки та суми розрахунків у КОРО - це лише звіт про фактичне надходження готівкових коштів до каси. Відсутність такого запису у КОРО при наявності у ній відповідних розрахункових документів та відображення надходжень цієї готівки у касовій книзі підприємства, не свідчить про факт ненадходження грошових коштів до каси, її неоприбуткування, а означає лише порушення порядку ведення КОРО.

Чинне законодавство України не передбачає, що відсутність запису про рух готівки та суми розрахунків у Книзі обліку розрахункових операцій при наявності прибуткового касового ордеру, фіскальних звітних чеків є однозначним підтвердженням факту неоприбуткування коштів.

Аналогічну правову позицію неодноразово висказував Вищий адміністративний суд України.

Відповідно до абз.3 ст.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки до юридичних осіб всіх форм власності, фізичних осіб - громадян України, іноземних громадян, та осіб без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійних представництв нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність застосовуються штрафні санкції у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

З аналізу даної норми вбачається, що фінансові санкції, передбачені нею, можуть застосовуватись лише у разі встановлення факту неоприбуткування (неповного та/або несвоєчасного) оприбуткування готівки у касах підприємств, а не за порушення порядку оприбуткування.

Аналогічної правової позиції додержується й Вищий адміністративний суд України в своїй ухвалі від 07.06.2016 р. по справі К/800/24372/15.

Також, суд звертає увагу на те, що перевіряючі під час перевірки не мали змоги дослідити правильність ведення КОРО (підклеювання чеків РРО, заповнення всіх відповідних розділів книги), оскільки, до перевірки вона позивачем надана не була, про що міститься запис у п.2.1.3 акту та в додатковій інформації про факти, встановлені в ході перевірки.

Окрім іншого, факт оприбуткування готівки підтверджується й прибутковими ордерами, що містяться в матеріалах справи /а.с.52-64/.

Крім того, розбіжностей між даними КОРО та сумами, внесеними в касу підприємства, перевіркою не встановлено.

Таким чином, судом встановлено, що факт оприбуткування готівки в касі за спірний період підприємством було здійснено на суму 17223,46грн., а тому у відповідача були відсутні правові підстави застосовувати до позивача фінансові санкції, передбачені абз.3 ст.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», відповідно спірне податкове повідомлення-рішення від 14.03.2016 за №0000141406 про застосування штрафних санкцій в розмірі 86117,3 грн. є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Аналогічної правової позиції додержується Верховний суд України у своїй постанові від 04.11.2015 року за №21-3680а15 (825/554/15-а), а саме, у випадку проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій оприбуткуванням готівки є відображення повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО та здійснення обліку зазначених готівкових коштів в КОРО, що і було зроблено позивачем та підтверджується матеріалами справи.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірне рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку, що позов

Оскільки прийняте рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, відповідно до вимог ст.94 КАС України суд присуджує Товариству з обмеженою відповідальністю “Барс 2000” судові витрати у сумі 1378(одна тисяча триста сімдесят вісім гривень)грн. за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Барс 2000” до Маріупольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.03.2016 №0000141404 – задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Жовтневої об’єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області від 14.03.2016 №0000141406, яким Товариству з обмеженою відповідальністю “Барс 2000” визначено податкове зобов’язання з штрафних (фінансових) санкцій на суму 86117,30 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Барс 2000” судові витрати, пропорційно задоволеним вимогам, у сумі 1378(одна тисяча триста сімдесят вісім гривень)грн. за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 10 травня 2017 року.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 15 травня 2017 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Троянова О.В.