Постанова № 66458984, 02.03.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

№ 33/796/152/2017 Постанова винесена суддею Старовойтовою С.М.

Категорія: ч. 1 ст. 163-1 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2017 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Горб І.М., за участю захисника Марківа Н.В., розглянувши апеляційну скаргу

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, працюючого директором ТОВ «Майнау», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

на постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2016 року,

в с т а н о в и в:

Постановою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2016 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 гривень.

Також постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 275 грн. 60 коп.

Згідно з постановою суду, в період часу з 27.07.2016 року по 16.08.2016 року за адресою: м. Київ, пр. Возз'єднання, 7-а, офіс 307, при перевірці ТОВ «Майнау» було встановлено порушення ОСОБА_3 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 68 083 грн., а саме по періодах: за 2014 рік в сумі 68 083 грн.; п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України №2755-VIвід 02.12.2010 року із змінами, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 141 312 грн., в т.ч по періодах: за березень 2014 р. в сумі 24 310 грн., за квітень 2014 р. в сумі 75 648 грн., за квітень 2015 р. в сумі 41 354 гривень.

Суд у постанові дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_3 наявний склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, вважаючи постанову суду такою, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, без всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, просить її скасувати та закрити провадження по даній справі, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що суд не надавши жодної оцінки протоколу, за яким його притягується до відповідальності, витягу з акту перевірки, який не містив достатньої інформації для встановлення фактичних обставин справи, дійшов хибного висновку про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

При цьому, в постанові суд своїх висновків належним чином не обґрунтував, не надав оцінку доказам по справі, а безпідставно зазначив про його винність, викрививши правову позицію його представника.

Так, суд у постанові посилається виключно на заперечення його представника, проте змінює їх зміст, що призводить до того, що в резолютивній частині постанови, суд суперечить обґрунтуванню, викладеному в мотивувальній частині тієї ж постанови, що свідчить про неповноту та необ'єктивність дослідження суддею фактичних обставин справи, оскільки суд не проаналізував співвідношення вказаного у протоколі заниження податку на прибуток та заниження податку на додану вартість інкримінованого йому, до складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, за якою притягнув його до відповідальності.

Також зазначає, що судом його було притягнуто до відповідальності виключно за вчинення заниження податку на прибуток та заниження податку на додану вартість, разом із цим, суд першої інстанції не врахував, що питання визначення розміру податку на додану вартість та його заниження не підпадає під дію диспозиції ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, а зазначені у постанові суду норми Податкового кодексу України, за якими його притягнуто до відповідальності, встановлені протоколом про адміністративне правопорушення, фактично не є такими, що встановлюють чи регулюють порядок ведення обліку документів у сфері цього податку, оскільки співвідношення вказаного у протоколі заниження податку на прибуток та заниження податку на додану вартість не мають відношення до складу правопорушення, передбаченого вказаною правовою нормою.

Крім того, в порушення вимог ч. 1 ст. 256 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення містить лише перелік зазначених статей Податкового кодексу України, без наведення, у чому конкретно полягає їх порушення та, яке воно має відношення до диспозиції ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, тобто відсутності податкового обліку чи порушення порядку ведення податкового обліку, однак, на ці обставини суд першої інстанції уваги не звернув, а тому безпідставно визнав дані протоколу такими, що свідчать про порушення ним, як посадовою особою, встановленого законом порядку ведення податкового обліку.

Тому, на думку апелянта, притягнення його до відповідальності за вказаною нормою права є хибною, у зв'язку з чим оскаржувану постанову суду має бути скасовано, а справу закрито відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Також ОСОБА_3 просить поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови суду, як пропущений з поважних причин. В обґрунтування поважності причин пропуску строку посилається на те, що, дотримавшись строків на оскарження постанови, 21.10.2016 року його представником ОСОБА_4 через поштове відділення було подано апеляційну скаргу, проте випадково з відкритих даних Єдиного державного реєстру судових рішень 23.11.2016 року їм стало відомо, що постановою Апеляційного суду міста Києва від 14.11.2016 року апеляційну скаргу повернуто, оскільки його представник не є захисником у розумінні чинного законодавства України, однак станом на 24.11.2016 року ні він, ні його представник копію постанови про повернення апеляційної скарги на свою поштову адресу не отримали.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції пропущений з поважних причин, а тому підлягає поновленню.

Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення захисника Марківа Н.В. на підтримку доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та дослідивши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Як визначено положеннями ст. 256 КУпАП, в протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються, зокрема, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, розгляд справи органом (посадовою особою) проводиться виключно відносно особи і в межах обставин, що викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.

Вимоги ст. 283 КУпАП, передбачають, що постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити, зокрема, опис обставин, установлених при розгляді справи: місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, що установлено органом (посадовою особою), а також нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення.

Дані вимоги закону не дотримані ні особою, уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення, ні судом, що як окремо, так і в сукупності, є безспірними підставами для скасування постанови з направленням справи для дооформлення та додаткової перевірки з урахуванням нижченаведеного.

А саме, згідно з протоколом №122 від 23 серпня 2016 року, серії АА №649322, при проведенні документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Майнау" (код 35217308), місце знаходження: м. Київ, пр. Возз'єднання, 7-а, офіс 307, директором якого є ОСОБА_3, встановлено ведення податкового обліку з порушенням податкового законодавства, а саме: п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України (зі змінами), за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

При цьому, протокол містить посилання на ведення податкового обліку з порушеннями, що відображено в Акті перевірки від 23.08.2016 №361/26-15-14-02-01 за період з 01.01.2013 по 31.03.2016.

Між тим, у протоколі не відображені місце та час вчинення адміністративного правопорушення, не вказана суть правопорушення (в чому виразилось порушення ведення податкового обліку), а також суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, яка характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і необережності, та конкретні дії (бездіяльність) директора ТОВ "Майнау" ОСОБА_3, що, на думку уповноваженої особи ГУ ДФС у м. Києві, і обумовили ці порушення ведення податкового обліку.

Водночас, посилання в протоколі на акт перевірки ТОВ "Майнау", не позбавляє податковий орган необхідності викладати у протоколі всі з'ясовані обставини вчиненого адміністративного правопорушення, в межах яких саме і розглядається справа про адміністративне правопорушення судом.

При цьому, також не можна не зауважити і на відсутність всіх аркушів згаданого акту, який складений на 67 аркушах, а з них до матеріалів справи долучено лише 4 аркуші (сторінки 1, 2, 66 та 67 вказаного Акта), що є неприпустимим з огляду на всебічність та повноту розгляду провадження.

Проте, суддя при розгляді справи дотримання зазначених вимог закону щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення не перевірив та в постанові зазначив фактичні обставини правопорушення, які не відповідають змісту протоколу, вийшовши за межі складеного протоколу, та також не конкретизують суть адміністративного правопорушення.

Зазначені вище недоліки, а також невідповідність протоколу про адміністративне правопорушення вимогам ст. 256 КУпАП, унеможливлюють перевірку в апеляційному порядку законності та обґрунтованості прийнятого суддею рішення по справі і перешкоджають встановленню наявності чи відсутності правопорушення, винності особи, щодо якої складено протокол.

За таких обставин, матеріали справи необхідно повернути для дооформлення та додаткової перевірки Головному управлінню Державної фіскальної служби у м. Києві, під час якої, на виконання вимог ст. 245 КУпАП, необхідно всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, що мають значення для прийняття правильного рішення, зокрема, і розглянути доводи апеляційної скарги ОСОБА_3, після чого, за наявності до того підстав, направити матеріали за протоколом, який за змістом повинен відповідати вимогам ст. 256 КУпАП, на новий судовий розгляд.

Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, -

п о с т а н о в и в:

Поновити ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2016 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2016 року, якою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 гривень, - скасувати, а матеріали справи повернути доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві для належного оформлення та проведення додаткової перевірки.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду міста Києва Горб І.М.