Рішення № 66447504, 10.05.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/749/17 Головуючий у суді І-ї інстанції Шаєнко Ю. В.

Доповідач Авраменко Т. М.

РІШЕННЯ

Іменем України

10.05.2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючої судді: Авраменко Т.М.,

суддів: Суровицької Л.В., Чельник О.І.

секретар: Бодопрост М.М.

за участю представників сторін

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 01 берзня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, представник малолітнього ОСОБА_4, ОСОБА_5, піклувальник ОСОБА_6, третя особа: Петрівська селищна рада Петрівского району, як орган опіки і піклування про стягнення боргу за договором позики.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2016 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4, представника неповнолітнього ОСОБА_3, ОСОБА_6, представника неповнолітньої ОСОБА_5, третя особа: Петрівська селищна рада Петрівского району, як орган опіки і піклування про стягнення боргу за договором позики.

Зазначав, що 01 вересня 2011 року він уклав договір позики з ОСОБА_7, відповідно до якого останній взяв у нього в борг грошові кошти в сумі 24000 гривень, під 3%, які зобов?язався повернути за першою вимогою, про що написав розписку. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 помер. На день смерті ОСОБА_7 борг за договором позики складав 52800 грн. Спадщину після смерті ОСОБА_7 прийняли його діти: ОСОБА_3, представником якого є його мати, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, представником якої є ОСОБА_6. 14 липня 2015 року він повідомив спадкоємців про боргові зобов?язання спадкодавця, тобто в шестимісячний термін з дня відкриття спадщини. Претензію кредитора він направив приватному нотаріусу та отримав відповідь, що після смерті ОСОБА_7 було видане свідоцтво про право на спадщину на ім?я ОСОБА_3 та ОСОБА_5. В добровільному порядку відповідачі борг не повертають, посилаючись на те, що вони коштів не позичали.

Просив стягнути з ОСОБА_4, представника неповнолітнього ОСОБА_3 борг за договором позики в сумі 17600 грн., з ОСОБА_6, представника неповнолітньої ОСОБА_5 борг за договором позики в сумі 35200 грн., стягнути судові витрати.

В ході судового розгляду свої позовні вимоги уточнив та просив суд стягнути борг за договором позики спадкодавця ОСОБА_7 з ОСОБА_3, в інтересах якого діє законний представник малолітнього його мати ОСОБА_4, в сумі 17600 грн. та з ОСОБА_5, в інтересах якої діє законний представник неповнолітньої, її піклувальник ОСОБА_6 в сумі 35200 гривень, а також судові витрати.

Рішенням Петрівського районного суду Кіровоградської області від 01 березня 2017 року позов залишено без задоволення. Суд дійшов висновку про пропуск позивачем строку для пред?явлення вимоги кредитора до спадкоємців.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Зазначає, що суд не взяв до уваги, що 16 липня 2015 року він повідомив законного представника неповнолітніх спадкоємців ОСОБА_4 про боргові зобов?язання спадкодавця, тобто в шестимісячний строк з дня відкриття спадщини. Суд не дав належної оцінки дослідженій в судовому засіданні заяві про повідомлення про борги спадкодавця з підписом ОСОБА_4, яка не заперечувала проти позову, оскільки знала про боргові зобов?язання спадкодавця. Про претензію кредитора він повідомив приватного нотаріуса, надавши йому пакет документів, а потім 17 липня 2015 року направив письмову претензію поштою. Висновок суду про те, що спадкоємці дізнались про наявність боргу від нотаріуса під час оформлення спадщини безпідставний та суперечить зібраним і дослідженим в суді доказам.

В засіданні апеляційного суду представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, а представник відповідача ОСОБА_5 та її піклувальника ОСОБА_6 (а.с.211,212) просив відхилити апеляційну скаргу, оскільки рішення суду є законним та захищає інтереси дітей спадкодавця.

Представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 про час та місце розгляду справи повідомлена під розписку (а.с.192, 200, 216, 221), в засідання апеляційного суду не прибула, подала письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, просила задовольнити апеляційну скаргу, визнала наявність боргу спадкодавця та факт її повідомлення позивачем про наявність боргу (а.с.209).

Третя особа Петрівська селищна рада про час та місце розгляду справи повідомлена під розписку (а.с.193, 204, 208, 215, 219), просила розглянути справу без участі представника ради, апеляційну скаргу не підтримала (а.с.210).

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з таких підстав.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції (ч.1 ст.303 ЦПК України).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач в передбачений законом строк не повідомив спадкоємців про наявність боргу спадкодавця, тому позбавляється права вимоги до них, проте такий висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи.

Матеріалами справи підтверджується, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_7, після смерті якого залишилося спадкове майно, яке складається з земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,4645 га, розташованої на території Петрівської селищної ради Петрівського району Кіровоградської області, належної спадкодавцю на підставі виданого 20 березня 2002 року Державного акту на право приватної власності на землю (а.с.8,140).

Спадкоємцями за законом є діти спадкодавця ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується спадковою справою (а.с.59-128).

Заяву про відмову від спадщини на користь доньки померлого ОСОБА_5 у встановлений законом строк подав батько спадкодавця ОСОБА_8 (а.с.66).

24 липня 2015 року ОСОБА_3 приватним нотаріусом видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/3 частку земельної ділянки, вартість спадкового майна становить 51775 грн.80 коп. (а.с.99).

12 березня 2016 року ОСОБА_5 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 2/3 частки земельної ділянки, вартість спадкового майна становить 103551 грн.61 коп. (а.с.119).

Згідно зі ст.1218, ч.3 ст.1231 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги (ч.2 ст.1281 ЦК України).

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги (ч.3 ст.1281 ЦК України).

Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї стаття, позбавляється права вимоги (ч.4 ст.1281 ЦК України).

Положення ст. 1281 ЦК України не встановлює певного порядку пред'явлення вимог кредитора, а має на меті у передбачений законом строк інформувати спадкоємців про зобов'язання спадкодавця перед кредитором, а частина перша цієї норми зобов'язує спадкоємців повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борг.

Вимога може бути заявлена кредитором безпосередньо спадкоємцю, а також через нотаріуса за місцем відкриття спадщини, який у строк встановлений ст. 1281 ЦК України, приймає претензії кредиторів від спадкодавця.

Матеріалами справи підтверджується, що мати спадкоємців ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ОСОБА_4 під розписку 16 липня 2015 року отримала повідомлення ОСОБА_2 про наявність боргу спадкодавця ОСОБА_7 в сумі 52800 грн. на підставі розписки від 01 вересня 2011 року (а.с.12). Оригінал зазначеного повідомлення оглянуто в засіданні апеляційного суду.

В матеріалах спадкової справи є заява позивача від 17 липня 2015 року до приватного нотаріуса, який завів спадкову справу, про пред'явлення ним вимог до спадкоємців про повернення боргу спадкодавця в сумі 52800 грн., до заяви додана копія свідоцтва про смерть спадкодавця та копія розписки від 01 вересня 2011 року(а.с.81-83). Заява здана на пошту 17 липня 2015 року, що підтверджується конвертом та описом цінного листа (а.с.79-80). Заява зареєстрована приватним нотаріусом 23 липня 2015 року за вх.№261/02-14 (а.с.81).

Позивачем до матеріалів справи також додано квитанцію пошти про відправлення 17 липня 2015 року цінного листа приватному нотаріусу та опис вкладення до цінного листа: копія свідоцтва про смерть, копія розписки, заява (а.с.130-131).

Відповідно до підпункту 3.23 пункту 3 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України своєчасно надісланою вважається заява, справжність підпису особи на якій засвідчена (або не засвідчена) нотаріально, що направлена поштовим відправленням до закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини і яка надійшла нотаріусу після закінчення цього строку. Нотаріус приймає такі заяви, заводить спадкову справу. У таких випадках конверт підшивається у спадкову справу.

Оскільки ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_3, то шестимісячний строк з дня його смерті закінчується 18 липня 2015 року.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що позивач пред'явив свої вимоги до спадкоємців у встановлений ч.2 ст.1281 ЦК України шестимісячний строк шляхом вручення 16 липня 2015 року вимог особисто матері спадкоємців та шляхом направлення 17 липня 2017 року вимог поштою приватному нотаріусу.

Оригіналом розписки підтверджується, що 01 вересня 2011 року ОСОБА_7 позичив у ОСОБА_9 24000 грн. під три проценти в місяць, зобов'язався повернути борг за першою вимогою позичальника, гроші взяв в повній сумі 01 вересня 2011 року (а.с.50).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Згідно з ч. 2 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Ця особливість реальних договорів зазначена в ч. 2 ст. 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику. Частина 2 ст. 1047 ЦК України допускає пред'явлення на підтвердження укладення договору позики та його умов розписки позичальника або іншого документа, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної суми грошей або кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Зазначена правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року № 6-63цс13, від 11 листопада 2015 року № 6-1967цс15 та від 24 лютого 2016 року № 6-50цс16, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України установлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст.530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч. 3,4 ст. 60 ЦПК України).

Оцінюючи відповідно до ст.212 ЦПК України надані сторонами докази в їх сукупності , колегія суддів приходить до висновку, що вимоги про стягнення боргу підлягають задоволенню.

Доводи представника відповідача ОСОБА_5, що позивач орендуючи земельну ділянку спадкодавця повністю отримав борг, не підтверджуються належними та допустимими доказами, зокрема, не надані докази щодо користування позивачем земельною ділянкою, відсутній договір оренди, на самій розписці відомості про повернення боргу відсутні.

Крім того, якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку (ч.2 і ч.3 ст.545 ЦК України).

Наявність у позивача оригіналу розписки свідчить про неповернення боргу спадкодавцем.

На час смерті боржника розмір боргу складав 52800 грн., що підтверджується розрахунком: 3% місячних від 24000 грн. становить 720 грн. щомісячно, період прострочення з 01 вересня 2011 року по день смерті спадкодавця ІНФОРМАЦІЯ_3 40 місяців, проценти за користування грішми складають 28800 грн., загальна сума боргу 24000 + 28800 (а.с.38).

Згідно зі ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

В межах часток у спадкуванні та вартості спадкового майна 1/3 частка боргу становить 17600 грн., 2/3 частки боргу - 35200 грн.

За таких обставин рішення суду першої інстанції відповідно до ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст.307,ст.309, ч.2 ст.314, ст.316 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Скасувати рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 01 березня 2017 року.

Позов задовольнити.

Стягнути на користь ОСОБА_2 за рахунок спадкового майна з ОСОБА_3 17600 грн., ОСОБА_5 35200 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча суддя Т.М.Авраменко

Судді: Л.В.Суровицька

О.І.Чельник