Рішення № 66443911, 13.04.2017, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/3069/2017 Справа № 490/11542/16-ц

Центральний районний суд м. Миколаєва

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2017 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого - судді Гуденко О.А.

при секретарі - Тишкевич А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариство з обмеженою відповідальністю "Соло Інвест" про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року позивач звернувся до Центрального районного суду м.Миколаєва з позовною заявою до відповідача про стягнення на користь ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 100 000,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 02.08.2016 року звернулась до представника ТОВ "Соло Інвест" у м. Коломия за інформацією згідно з їх рекламою для можливості придбати автомобіль. У офісі ТОВ "Соло Інвест" представник підтвердила умови, які були вказані у рекламі і надала зразок договору фінансового лізингу №000856 від 02.08.2016 року для ознайомлення. Позивач ознайомившись щ наданим бланком договору фінансового лізингу № 000856 від 02.08.2016 року м. Коломия, оскільки у бланку договору були місця, які необхідно було заповнити від руки, і які ще не були заповнені Позивач зі своїм чоловіком та представник фірми усно узгодили істотні умови договору перед його підписанням, а саме: вартість предмету лізингу у розмірі 747 700,00 грн., предмет лізингу - автомобіль Хюндай Сантафе. Після узгодження умов, представник повідомила, що за умовами договору для його підписання попередньо необхідно сплатити адміністративний платіж у розмірі 100 000,00 грн., і на цю суму, відповідно, буде зменшено суму лізингових платежів. 02.08.2016 року, ОСОБА_1, як платник здійснила оплату грошовими коштами у розмірі 100 000,00 грн. на такі реквізити: отримувач ТОВ "Соло Інвест" № рахунку - 26501053200361; код платника НОМЕР_1; код отримувача 38150311; банк отримувач - ПАТ КБ "Приватбанк"; МФО 326610; сума 100 000,00 грн. Факт здійснення цього платежу підтверджується копією квитанції №0.0.593942757.1 від 02.08.2016 року Коломийського відділення № 2 Івано-Франківської філії Приват Банку. Після оплати вказаного адміністративного платежу представник ТОВ "Соло Інвест" у м. Миколаєві надала позивачу у присутності її чоловіка текст договору фінансового лізингу № 000856 від 02.08.2016 року для підпису. Саме перед підписанням самого договору позивач виявила, що наданий їй для підпису текст договору не відповідає тому тексту договору, з яким я ознайомлювалась до здійснення оплати. За договором, лише у розділі термінів вказана інформація про адміністративний платіж - це платіж за перевірку. Також у наданому договорі відсутні усі додатки, у яких мали вказуватись розміри та строки оплати Адміністративного платежу по договору фінансового лізингу. У даному Договорі для підписання була значно збільшена сума предмета лізингу. З 747 700,00 грн., яка була домовлена між мною та представником ТОВ у присутності чоловіка позивача, сума у договорі для підпису була вказана 1000 000,00 грн. Наданий договір позивач не підписала, отже він є неукладеним.

Справа перебувала в провадженні судді Батченка О.В., прийнята до провадження суддею Гуденко О.А. 13.02.2017 року.

Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, та просила суд задовольнити їх.

Представник позивача вимоги позову підтримав, просив про його задоволення.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся судом належним чином, причини неявки суду невідомі.

Ухвалою суду справу розглянуто за відсутності відповідача, оскільки у справі достатньо даних про права та взаємини сторін, в порядку заочного розгляду.

Вивчивши доводи позову і дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

02 серпня 2016 року між ТОВ «СОЛО ІНВЕСТ» (лізингодавець) та ОСОБА_1. (лізингоодержувач) укладено договір №000856 фінансового лізингу, предметом якого є автомобіль марки Hyundai Santa Fe.

На виконання умов договору позивач 02.08.2016 року сплатив на рахунок ТОВ «Соло інцест» грошові кошти у сумі 100 000,00 грн., вказавши призначення платежу адміністративний платіж згідно Договору фінансов.лізингу №000856 від 02.08.2016 р. (квитанція №0.0.593942757.1).

Відповідно до п.1.6 Договору, предмет лізингу є власністю Лізингодавця до моменту переоформлення права власності на Предмет лізингу на Лізингоодержувачазгідно з умовами даного Договору. А усі ризики по Предмету лізингу переходять від Лізингодавця Лізингоодержувачу в момент передачі Предмета лізингу по Акту приймання-передачі.

Згідно п. 8.1 Договору, укладаючи даний Договір, Сторони погоджуються, що Вартість Предмета лізингу, на момент укладання Договору становить 1000 000,00 грн. з урахуванням ПДВ. Остаточна вартість Предмету лізингу визначається в грошовій одиниці України (гривні) на момент підписання Акту приймання-передачі відповідно до фактичної вартості. Предмета лізингу на момент підписання Акту приймання-передачі. При цьому Сторони складають Додаткову угоду та Додаток №3, який підтверджує погодження ними зміни вартості предмета лізингу.

Відповідно до п.10.4 Договору, на момент укладання даного Договору попередній розмір щомісячного лізингового платежу, у разі залишення вартості Предмета лізингу на рівні, який було визначено на момент підписання даного Договору, становить 13108,22 грн. Даний показник коригується відповідно до фактичної вартості Предмету лізингу на момент його придбання та передачі Лізингоодержувачу шляхом складання Додаткової угоди і закріплюється в Додатку №3, який є невідємною частиною даного Договору.

Згідно умов договору, адміністративний платіж - першочерговий одноразовий платіж, який входить до складу першого платежу, що підлягає сплаті лізингоодержувачем на користь лізингодавця за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору, незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату.

Відповідно до п. 12.1 умов Договору, лізингоодержувач, який сплатив адміністративний платіж та не отримав транспортний засіб, має право розірвати даний Договір за власним бажанням, про що має повідомити лізингодавця у письмовій формі з чітким волевиявленням щодо розірвання договору, шляхом направлення відповідного листа рекомендованою кореспонденцією на адресу лізингодавця. У строк, встановлений чинним законодавством , лізингодавець розглядає заяву лізингоодержувача та надає письмову відповідь, в якій повідомляє про розірвання договору та про наслідки його розірвання. У такому випадку поверненню підлягають 60 % від сплаченого авансового платежу та/або частини авансових платежів, 40 % лізингождавець утримує в якості штрафу за дострокове розірвання договору.

Відповідно до заяви ОСОБА_1, відповідач надав відповідь від 12.08.2016 року, що між ОСОБА_1 та ТОВ "Соло Інвест" не підписано договору фінансового лізингу, отже сплачена позивачем грошова сума у розмірі 100 000,00 грн. є отримана без належної правової підстави. Кошти будуть перераховані за вказаними ОСОБА_1 банківськими реквізитами на картковий рахунок.

З приводу скарг ОСОБА_1 - відповідно до відповіді Коломийської місцевої прокуратури від 23.08.2016 року, повідомлено про долучення її звернення до матеріалів кримінального провадження № 12016090180001194 щодо неправомірних дій ТзОВ "Соло Інвест", згодом їй повідомлено про початок досудового розслідування за її зверненням за ч.2 ст. 190 КК України.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі)

Відповідно до ст. 2 цього Закону передбачено, що відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм, (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Згідно зі ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж, як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства , ч. 2 ст. 806 ЦК України, за своєю правовою природою договір лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року справа № 6-2766цс15, яка відповідно до положень частини першої статті 3607 ЦПК України, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень та має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції.

Судом також встановлено, що договір фінансового лізингу від 02 серпня 2016 року , начеб-то укладений між сторонами, нотаріально посвідчено не було, що є до того ж окремою підставою для задоволення позовних вимог.

Згідно зі статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Таким чином, аналіз наведеної норми свідчить, що зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна породжують такі юридичні факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Відповідно до змісту статті 1212 ЦК України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту.

Враховуючи вищевикладене, а також виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судові витрати у сумі 1000 грн. 00 коп.

Керуючись ст. ст. 8, 10 60, 214-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Соло Інвест» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 100 000,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Соло Інвест» на користь держави судовий збір у розмірі 1000 грн. 00 коп.

Заява про перегляд заочного рішення суду може бути подана відповідачем до суду протягом десяти днів з моменту отримання копії рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом 10 днів після проголошення рішення.

Суддя Центрального районного суду

м. Миколаєва Гуденко О.А.