Ухвала суду № 66438017, 11.05.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И [1]

11 травня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді: Прокопчук Н.О.

суддів: Семенюк Т.А.,Іванченка М.М.

при секретарі: П'ятничук В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги ОСОБА_1 від імені та в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від імені та в інтересах ОСОБА_4

на заочне рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 03 квітня 2015 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, треті особи Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бугаренко Тетяна Володимирівна, Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м.Києві, Головне управління Держземагенства у м.Києві про визнання договорів купівлі-продажу будинку і земельної ділянки недійсними та відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА :

У провадженні Дніпровського районного суду м. Києва дана цивільна справа перебуває з липня 2013 року .

Рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 17.03.2014 року позов задоволено частково. Визнано недійсними договори купівлі-продажу будинку та земельної ділянки та стягнуто на користь позивачів по 1500 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Апеляційного суду м.Києва від 25.06.2014 року рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Ухвалою ВССУ від 24.12.2014 року зазначені судові рішення скасовані. Справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 03 квітня 2015 року даний позов задоволено частково.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1000 га., розташованої за адресою : АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, укладений 26 квітня 2012 року між ОСОБА_4, яка діяла від імені ОСОБА_5 і ОСОБА_6 та покупцем ОСОБА_8, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бугаренко Т. В, зареєстрований у реєстрі за № 268.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1, укладений 26 квітня 2012 року між ОСОБА_4,яка діяла від імені ОСОБА_5 і ОСОБА_6 та покупцем ОСОБА_8, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бугаренко Т.В., зареєстрований у реєстрі за № 272.

Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 моральну шкоду у розмірі 1500 грн. та судовий збір в сумі 86 грн. 03 коп., а всього суму 1 586 грн. 03 коп.

Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 моральну шкоду у розмірі 1500 грн. та судовий збір в сумі 86 грн. 03 коп., а всього суму 1 586 грн. 03 коп.

В решті вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі поданій представником ОСОБА_2- ОСОБА_1 ставиться питання про скасування заочного рішення та ухвалення нового про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. Зазначено,що судом першої інстанції порушено норми процесуального закону щодо повідомлення відповідача, а заочний розгляд справи призвів до неповного з'ясування обставин,що мають значення для справи та помилковості висновків суду. Суд безпідставно не взяв до уваги показання свідка ОСОБА_9 та розписки про отримання позивачкою грошей за будинок і земельну ділянку у погоджених з нею сумах. На час укладання угод ОСОБА_4 була уповноваженою особою позивачів на здійснення відчужженя їх будинку та земельної ділянки,правочини укладені у письмовому вигляді, посвідчені нотаріально, право власності зареєстроване у відповідності до чинного законодавства , а спричинення моральної шкоди є взагалі недоведеним.

В апеляційній скарзі, поданій в інтересах ОСОБА_4 її представник ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ухвалення рішення на припущеннях без доведеності позову належними доказами, не урахування тієї обставини,що на час укладання договорів купівлі-продажу ,довіреність на ім'я ОСОБА_4 на вчинення дій щодо відчужженя нерухомості не була скасована або відкликана,отже правочин вчинений повноважною особою. Зазначає,що судом не надано належної правової оцінки поданим відповідачами доказам,в той же час позивачами нічим не доведено недобросовісності відповідачів. Суд не звернув уваги на те,що представник позивачів перебуває з ними в родинних відносинах і має свій інтерес та умисел отримати грошові кошти за одне й те саме майно двічі,а позивач на час видання довіреності не був інвалідом.

В суді апеляційної інстанції відповідачі та їх представники апеляційні скарги підтримали з підстав наведених в них.

В судове засідання не з'явилися позивачі ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, їх спадкоємцем та правонаступником є ОСОБА_10, який просив апеляційні скарги відхилити.

Представник ГУ Держгеокадастру у м.Києві ( яке є правонаступником Головного управління Держземагенства у м.Києві) Гудзь Д.І. просив вирішити спір у відповідності до вимог закону.

Представники інших третіх осіб у судове засідання не з'явилися, повідомлені належним чином про що свідчать зворотні поштові повідомлення долучені до справи. Виходяґчи з положень ч.5 ст.76 ,ч.2 ст.305 ЦПК України колегія суддів визнала за можливе провести апеляційний розгляд справи за їх відсутності.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг,перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в цій частині, колегія суддів вважає,що апеляційні скарги не підлягають задоволенню виходячи з наступного .

Задовольняючи позовні вимоги та визнаючи оспорені договори недійсними, суд виходив з того,що волевиявлення ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на відчуження їхньої нерухомості без придбання для них іншого житла у позивачів не було і повірена особа діяла у супереч їх інтересам та порушуючи їх права. Суд вважав встановленим,що відповідач ОСОБА_4 скористалася похилим віком ОСОБА_6 та станом здоров"я ОСОБА_5, який був інвалідом 1 групи довічно та наразі помер, а також використала те, що позивачі їй довіряють, як сусідці, усвідомлюючи, що вчиняє договори купівлі-продажу всупереч інтересам довірителів та без погодження з ними і без схвалення ними її дій, незаконно, за домовленістю із своєю донькою ОСОБА_8, уклала з нею договори купівлі - продажу будинку та земельної ділянки належних позивачам . Про укладання цих договорів до відома позивачів вона не доводила, своїх зобов'язань щодо придбання іншого житла не виконала,фактично позбавила позивачів єдиного їх житла,що спричинило негативні наслідки для них та моральну шкоду.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними.

Як убачається з матеріалів справи та установлено судом спірне домоволодіння АДРЕСА_1 належало позивачці ОСОБА_6 на підставі договору дарування від 19.12.1990 року 36\100 частин будинку її сином ОСОБА_12 та 64\100 частин у порядку спадкування після смерті останнього 27.03.1992 року на підставі свідоцтва про право власності на спадщину за законом від 03.11.1992 року ( т.1 а.с.5-9).

03.02.1993 року ОСОБА_6 подарувала 64\100 частин домоволодіння своєму сину - ОСОБА_5 ( т.1 а.с.11-14 )

20.11.2007 року позивачі отримали Державний акт на право власності на земельну ділянку площею,0.1000 га ( т.1 а.с.15).

Позивач ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_1 була особою похилого віку, на час звернення з даним позовом їй виповнилося 92 роки. Позивач ОСОБА_5 був інвалідом першої групи,довічно ( т.3 а.с. 88).

Наразі позивачі померли.

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_3. До участі у справі в якості правонаступника залучено ОСОБА_10 як єдиного спадкоємця за заповітом.

Позивачі зазначали, що вони мали намір продати належну їм нерухомість з метою придбати кожному з них окрему квартиру, про що розповіли своїм сусідам. Їх давня знайома та сусідка ОСОБА_4 запропонувала їм свою допомогу у цьому.

На пропозицію ОСОБА_4 позивачі оформили довіреності на її ім'я, посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу БубликТ.В.,зареєстровані у реєстрі за №1338 від 26.10.2011 року та № 1354 від 28.10.2011 року терміном дії три роки. ( т.1 ас.82-83)

Оскільки ОСОБА_4 не вчиняла дій щодо придбання їм окремих квартир, у березні 2012 року позивачі повідомили її про намір скасувати вказані довіреності .

Зазначені обставини підтвердили у судовому засіданні свідки: ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, які є сторонніми для сторін особами, особисто у вирішенні спору не заінтересовані ,тому суд правомірно оцінив їх свідчення як достовірні.

У травні 2012 року позивачі звернулися до нотаріуса Бублик Т.В. із заявами про скасування довіреностей, виданих ними ОСОБА_4,що спростовує твердження відповідачів про наявність домовленості щодо відчудження належної позивачам нерухомості на користь доньки ОСОБА_4,який їх повідомив про відчужженя останньою їх будинку та земельної ділянки та вніс 07.05.2012 року до Єдиного реєстру довіреностей відомості про припинення дій довіреностей ( т.1 а.с.20,21).

Згідно з Договорами купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 26 квітня 2012 року, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бугаренко Т.В. і зареєстрованих у реєстрі за №№ 272,268, відповідно, ОСОБА_4, яка діяла від імені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на підставі довіреностей,виданих власниками цих будинку та земельної ділянки, продала своїй дочці ОСОБА_8,яка змінила прізвище на «Борщевська» , належні позивачам на праві спільної часткової власності будинок земельну ділянку площею 0,1000 га., що розташовані у АДРЕСА_2 ( т. 1а.с. 82-84).

За укладеними договорами купівлі-продажу право власності на домоволодіння та земельну ділянку у АДРЕСА_1 перейшло до доньки повіреної особи, що свідчить про те, що угоди були укладені в т. ч. в її інтересах, та про порушення нею при їх укладенні приписів ч. 3 ст. 238 ЦК України відносно того, що представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє у своїх інтересах.

Судом також безспірно установлено,що позивачі постійно проживали до часу смерті у спірному домоволодінні,його не залишали,іншого житла не мають, несли усі витрати на його утримання, а ОСОБА_2 не вселялася у придбану нею нерухомість, питання щодо виселення позивачів до часу звернення їх до суду не порушувала та витрат на утримання нерухомості не несла. Ці обставини визнали і відповідачі.

Зазначене свідчить про те, що видавши довіреність ОСОБА_4, позивачі не мали наміру відчужувати належну їм нерухомість без придбання іншої, а відповідачі знали про це,однак діяли усупереч волі та інтересів ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Метою договору доручення є здійснення повіреним прав довірителя, набуття, зміна і припинення для нього прав та обов'язків шляхом здійснення угод, тому повірений має діяти в тих межах, які встановлені довірителем відповідно до змісту наданого йому доручення.

Відповідно до ч. 1 ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Вчинення юридичних дій, які чітко не визначені в договорі доручення, навіть якщо вони спрямовані на досягнення кінцевої мети, задля якої укладено такий договір, і не охоплюються змістом договору доручення, можуть створювати, змінювати, припиняти цивільні права та обов'язки довірителя тільки за умови їх схвалення останнім.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину, серед іншого, є недодержання в момент його вчинення стороною чи сторонами вимог, які встановлені, зокрема, ч. 1 ст. 203 цього Кодексу, згідно з якою зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У разі вчинення повіреним дій, які не охоплені змістом договору доручення і не схвалені довірителем, не можна вважати, що правочин, укладений в результаті таких дій повіреного, відповідає вимогам закону.

Подання даного позову до відповідачів свідчить про те,що позивачі не погоджувалися з діями повіреної особи та не схвалювали їх.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те ,що судом першої інстанції безпідставно не було прийнято до уваги розписку про отримання позивачкою коштів за спірними правочинами і вважає, що даній заяві (т. 1, а.с.152),яку відповідачі вважають розпискою, судом надана належна правова оцінка. Виходячи із змісту цієї заяви, яка не містить дати,зазначення суми отриманих коштів, вказівки за що отримані кошти, написаної не позивачкою,що підтверджують і самі відповідачі, неможливо зробити беззаперечний висновок про те ,що між сторонами відбувся розрахунок за договорами купівлі-продажу домоволодіння й що позивачі схвалили укладені між відповідачками правочини. Крім того, у своїх поясненнях наданих за життя у судовому засіданні під час розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_5 стверджував,що ніяких грошей вони з матір'ю не отримували, а його мати могла підписати заяву про повернення грошей,що надавала ОСОБА_4 на придбання дров.

Виходячи з викладеного, суд обгрунтовано задовольнив заявлений позов в цій частині, визнавши недійсними договори купівлі-продажу будинку та земельної ділянки,укладені між відповідачами.

З урахуванням положень ст.ст.23,232 ч.2,1167 ЦК України суд першої інстанції дійшов правильного та мотивованого висновку про стягнення на користь позивачів по 1500 грн.,кожному у відшкодування моральної шкоди.

Доводи апеляційних скарг не спростовують наведеного та викладених в оскаржуваному рішенні висновків.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції вважає,що висновки суду відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.

Всі висновки суду першої інстанції щодо пред'явлених у рамках даної справи позовних вимог повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення .

Обставин, які б давали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційні скарги не містять.

Встановивши факти та зумовлені ними правовідносини, суд першої інстанції ухвалив правильне по суті рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 308, 313-315,317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 від імені та в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від імені та в інтересах ОСОБА_4 -відхилити.

Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 03 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення ,але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий :

Судді :

Справа № 755/16955/13-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/241/2017

Головуючий у суді першої інстанції: Ластовка Н.Д.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Прокопчук Н.О.