Ухвала суду № 66438015, 11.05.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И [1]

11 травня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді: Прокопчук Н.О.

суддів: Саліхова В.В.,Семенюк Т.А.

при секретарі: П'ятничук В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 від імені та в інтересах ОСОБА_2

на рішення Печерського районного суду м.Києва від 24 січня 2017 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Громадської організації «Громадське телебачення» про спростування недостовірної інформації ,-

ВСТАНОВИЛА :

У серпні 2016 року позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідачів. Посилаючись на те,що в ефірі телеканалу «Громадське Телебачення» під час трансляції акції пікетування під Генеральною прокуратурою України жителями громад Бучі, Ірпеня, Коцюбинського та інших населених пунктів Київської області відповідачкою ОСОБА_3 розповсюджено негативну та недостовірну інформацію щодо нього,яка ганьбить його честь,гідність та ділову репутацію, просив:

- визнати недостовірною та такою, що порочить ділову репутацію ОСОБА_2 інформацію поширену 23.07.2016 року ефірі телеканалу «Громадське телебачення » ОСОБА_3 (посилання на архівне відео https//www.youtube.com/watch?v=_6 DgqrjoqIЕ), а саме:

«Протягом вчорашнього дня люди мера Ірпеня та мера Бучі ОСОБА_7 і ОСОБА_2 збирали своїх кишенькових депутатів, збирали через керівників комунальних підприємств Ірпеня, Бучі, Гостомеля, Ворзеля. Тут знаходяться освітяни, бюджетники, тобто всі люди, які фактично, прихід яких сюди є застосуванням адмінресурсу з боку влади Бучі і Ірпеня». «Тому,що Генеральна прокуратура розворошила кримінальне кубло ».

- зобов'язати ОСОБА_3 та ГО «Громадське телебачення» спростувати у такий же спосіб, у який вона була поширена, вказану недостовірну інформацію.

Рішенням Печерського районного суду м.Києва від 24 січня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, який є представником позивача за договором про надання правової допомоги, ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Представник позивача вважає,що при винесені оскаржуваного судового рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права,а також не в повній мірі з'ясовано обставини,що мають значення для справи. Судом не було ураховано,що у своїх висловлюваннях ,які не відповідають дійсності ОСОБА_3, порушуючи принцип презумції невинуватості особи, публічно і безпідставно звинуватила позивача в причетності до створення/участі в організованій злочинній групі, чим завдала йому моральної шкоди та принизила честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2

В суді апеляційної інстанції представник позивача апеляційну скаргу підтримав з підстав наведених в ній.

Представники відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 просили апеляційну скаргу відхилити.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги,перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в цій частині, колегія суддів вважає,що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволені позову суд вважав позовні вимоги безпідставними та виходив з того,що у тезі «Тому,що Генеральна прокуратура розворошила кримінальне кубло» не міститься вказівок чи посилань на позивача,а відтак її не можна вважати такою , що його стосується. Інформація щодо участі в мітингу освітян і бюджетників була підтверджена у судовому засіданні показами свідків і не може вважатися неправдивою та негативною. Слово «адмінресурс» та словосполучення «кишенькові депутати» не містять фактичних даних, а є лише суб'єктивними характеристиками, які не підлягають спростуванню.

Колегія суддів з такими висновками суду погоджується.

За змістом ст. 32 Конституції України, ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ст. ст. 94, 277 ЦК України, кожному, в тому числі юридичній особі, гарантується право на захист честі, гідності та ділової репутації, а також спростування недостовірної інформації особою, яка поширила таку інформацію.

Відповідно до ст. ст. 200, 201 ЦК України інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі. Суб'єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями. Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація, ім'я (найменування), інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

До способів захисту немайнових прав відноситься, зокрема, спростування недостовірної інформації, заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права. Відповідно до ст. ст. 201, 277 ЦК України, особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації. Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про інформацію», під інформацією цей Закон розуміє документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.

Відповідно до положень ст. 5 Закону України «Про інформацію», реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до ст. 14 вказаного Закону поширення інформації - це розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошеної інформації.

Статтею 26 Закону України «Про інформацію» джерелами інформації є передбачені або встановлені Законом носії інформації: документи та інші носії інформації, які являють собою матеріальні об'єкти, що зберігають інформацію, а також повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи. При цьому, юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист честі, гідності, ділової репутації, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Отже, недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказуванню не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Згідно п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Згідно з роз'ясненнями Верховного Суду України, викладеними в п.4 постанови Пленуму №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» під діловою репутацією юридичної особи розуміється оцінка її підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Як зазначено в п.18 постанови №1 Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», відповідач повинен довести, що поширена інформація є достовірною, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Європейської Конвенції «Про захист прав та основних свобод людини».

Статтею 30 Закону України «Про інформацію» передбачено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлювання оціночних суджень.

Як убачається з матеріалів справи та установлено судом 23.07.2016 року ефірі телеканалу «Громадське телебачення» ОСОБА_3 було поширено наступну інформацію : «Протягом вчорашнього дня люди мера Ірпеня та мера Бучі ОСОБА_7 і ОСОБА_2 збирали своїх кишенькових депутатів, збирали через керівників комунальних підприємств Ірпеня, Бучі, Гостомеля, Ворзеля. Тут знаходяться освітяни, бюджетники, тобто всі люди, які фактично, прихід яких сюди є застосуванням адмінресурсу з боку влади Бучі і Ірпеня». «Тому,що Генеральна прокуратура розворошила кримінальне кубло ».

На сторінці відеохостингу Youtube розміщено відеозапис здійсненого транслювання. Факт її проведення й формулювання висловлювання відповідача ОСОБА_3 підтверджується наявним у матеріалах відеозаписом та не заперечується нею.

Внаслідок трансляції та розміщення відеозапису у загальнодоступному джерелі - мережі Інтернет, зміст відеосюжету став відомим широкому загалу суспільства.

ОСОБА_2 обґрунтовуючи позовні вимоги вказував,що зазначена розповсюджена ОСОБА_3 інформація є недостовірною та такою,що ганьбить його честь,гідність та ділову репутацію,а також завдає йому моральної шкоди,порушує його немайнові права.

Позивач є мером м.Ірпінь, тобто публічною особою.

Ураховуючи вищенаведені положення чинного законодавства та роз'яснення Верховного Суду України, позивач має право на захист свого приватного права, але межа цього захисту його репутації має бути такою, щоб забезпечити і вільне обговорення його дій, як особи, яка є публічною особою, і межа його допустимої критики є ширшою, ніж щодо приватної особи.

У даному випадку інформація «…Тут знаходяться освітяни, бюджетники…» знайшла своє підтвердження у судовому засіданні і не може вважатися недостовірною.

Посилання на те,що «…тобто всі люди фактично, прихід яких сюди є застосуванням адмінресурсу з боку влади Бучі і Ірпеня» може вважатися оціночним судженням.

Інформація «Тому,що Генеральна прокуратура розворошила кримінальне кубло » не стосується особи позивача.

Інформація: «Протягом вчорашнього дня люди мера Ірпеня та мера Бучі ОСОБА_7 і ОСОБА_2 збирали своїх кишенькових депутатів, збирали через керівників комунальних підприємств Ірпеня, Бучі, Гостомеля, Ворзеля…» відповідачами не доведена, але ураховуючи її зміст, її не можна вважати такою, що принижує честь, гідність і ділову репутацію позивача.

Колегія суддів вважає,що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції вважає,що висновки суду відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.

Всі висновки суду першої інстанції щодо пред'явлених у рамках даної справи позовних вимог повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення .

Обставин, які б давали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга не містить.

Встановивши факти та зумовлені ними правовідносини, суд першої інстанції ухвалив правильне по суті рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 308, 313-315,317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 від імені та в інтересах ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Печерського районного суду м.Києва від 24 січня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення ,але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий :

Судді :

Справа № 757 / 39819/16-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/ 3704 /2017

Головуючий у суді першої інстанції: Литвинова І.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Прокопчук Н.О.