Ухвала суду № 66437942, 10.05.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Рибака І.О.

суддів Дзюбіна В.В., Лашевича В.М.

з участю секретаря Проаспет К.О.

прокурор Павловський С.М.

представника власників майна Резніка А.Б.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника власника майна ТОВ «Фудмаркет», ОСОБА_2, ОСОБА_3 - адвоката Страннікова А.В. на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26.12.2016 року,-

В с т а н о в и л а:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС й відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України Волошка О.С., погоджене прокурором, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні Білим Є.В., про накладення арешту на майно та накладено арешт на нерухоме майно, незалежно від того за ким воно зареєстровано, а саме: реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № 487888051101 (8645874), об'єкт нерухомого майна: нежиле приміщення 1-го поверху, приміщення 501, загальною площею 288,9 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_2 (Станом на 24.12.16 право власності на вищевказане нерухоме майно згідно інформаційної довідки, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ПП «Модус»).

Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № 12777873, об'єкт нерухомого майна: нежиле приміщення 501, загальною площею 658,2 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

(Станом на 24.12.16 право власності на вищевказане нерухоме майно згідно інформаційної довідки, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2).

Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № 6740932, об'єкт нерухомого майна: нежилі приміщення магазину, загальною площею 1524,3 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_3

(Станом на 24.12.16 право власності на вищевказане нерухоме майно згідно інформаційної довідки, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_3).

Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № 20826851101, об'єкт нерухомого майна: нежитлові приміщення магазину, загальною площею 522,5 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_4

(Станом на 25.12.16 право власності на вищевказане нерухоме майно згідно інформаційної довідки, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ПАТ АК «ПОРТО-ФРАНКО», код ЄДРПОУ: 13881479, країна реєстрації: Україна).

Заборонено використання та розпорядження вказаним майном, а також проведення щодо нього будь-яких реєстраційних дій органами Державної реєстраційної служби, оскільки незастосування цих дій може призвести до зникнення, втрати або пошкодження цього майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, представник власників майна подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, частково скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26.12.2016 року в частині накладення арешту на реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № 487888051101 (8645874), об'єкт нерухомого майна: нежиле приміщення 1-го поверху, приміщення 501, загальною площею 288,9 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_2; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № 12777873, об'єкт нерухомого майна: нежиле приміщення 501, загальною площею 658,2 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № 6740932, об'єкт нерухомого майна: нежилі приміщення магазину, загальною площею 1524,3 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_3, постановити нову ухвалу, якою частково відмовити в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на перелічене майно.

Мотивуючи свою апеляційну скаргу посилається на те, що слідчий суддя при накладенні арешту на майно керувався ч. 3 ст. 170 КПК України, разом з тим, оскаржувана ухвала не містить висновку слідчого судді, що арештоване майно було знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі сліди злочину, або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження. Тобто, суд не заначив, якому критерію ст. 98 КПК України вдповідає арештоване майно. Крім того, клопотання слідчого про арешт майна розглядалось без виклику власників майна, але слідчим суддею таке рішення жодним чином необгрунтовано.

Враховуючи наведену обставину про те, що розгляд клопотання проводився без повідомлення власників майна, з оскаржуваної ухвалою апелянт ознайомився лише 24.02.2017 року, строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.

Заслухавши доповідь судді, думку представника власників майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, прокурора, який вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення. Згідно ч. 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що ухвалу від 26.12.2016 року було постановлено без повідомлення власників майна, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження має бути поновлений, оскільки він був пропущений з поважних причин.

Що стосується безпосередньо поданої апеляційної скарги, то колегія суддів звертає увагу на наступні обставини.

Як вбачається з ухвали слідчого судді та матеріалів справи, в провадженні Головного слідчого управління Служби безпеки України перебувають матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22015000000000406 від 15.12.2015 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 258-5, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України.

26.12.2016 року старший слідчий в ОВС й відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України Волошко О.С., за погодженням із прокурором, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні Білим Є.В., звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме на: реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № 487888051101 (8645874), об'єкт нерухомого майна: нежиле приміщення 1-го поверху, приміщення 501, загальною площею 288,9 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_2; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № 12777873, об'єкт нерухомого майна: нежиле приміщення 501, загальною площею 658,2 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № 6740932, об'єкт нерухомого майна: нежилі приміщення магазину, загальною площею 1524,3 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_3; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № 20826851101, об'єкт нерухомого майна: нежитлові приміщення магазину, загальною площею 522,5 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_4, посилаючись на наявність правових підстав, передбачених ст. 170 КПК України.

26.12.2016 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва вказане клопотання слідчого задоволено.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Статтею 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна, накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); можливість спеціальної конфіскації (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 КПК України); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 КПК України); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

На переконання колегії суддів, наведених вимог закону слідчий суддя та слідчий дотримались.

Так, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку та правильно зазначив в оскаржуваній ухвалі про наявність підстав вважати, що майно, на яке слідчий у своєму клопотанні просив накласти арешт, набуте кримінально-протиправним шляхом, санкцією ч. 2 ст. 258-5 КК України передбачено додаткове покарання у виді конфіскації майна, відповідно ст. 96-1 КК України, у справі може бути застосовано спеціальну конфіскацію, тобто наявні правові підстави для накладення арешту на майно, передбачені ч. 4 ст. 170 КПК України.

Крім того, на думку колегії суддів, надані матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, діяв у спосіб та у межах законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апелянта стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді, а відтак апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26 грудня 2016 року, якоюзадоволено клопотання старшого слідчого в ОВС й відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України Волошка О.С., погоджене прокурором, який здійснюєипроцесуальне керівництво у кримінальному провадженні Білим Є.В., про накладення арешту на майно та накладено арешт на нерухоме майно, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ТОВ «Фудмаркет», ОСОБА_2, ОСОБА_3 - адвоката Страннікова А.В. - без задоволення.

Ухвала Апеляційного суду м. Києва оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

___ _______ _____

Рибак І.О. ДзюбінВ.В. Лашевич В.М.

Справа № 11-сс/796/1524/2017 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: Малинников О.Ф.

Доповідач: Рибак І.О.