Ухвала суду № 66437887, 10.05.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого судді: Махлай Л.Д.,

суддів: Левенця Б.Б., Мазурик О.Ф.

при секретарі: Синявському Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 12 жовтня 2016 року у справі за позовом Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а :

у квітні 2016 року КП з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло - Сервіс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому, з урахуванням збільшення вимог, просило стягнути з останньої на свою користь заборгованість зa житлово-комунальні послуги в розмірі 16 758, 19 грн..

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 12.10.2016 року позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь КП з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 16 758, 19 грн., з яких: 11 262, 63 грн. - основна заборгованість; 4 510, 62 грн. - витрати від інфляції та 984, 94 грн. - 3% річних. Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.

Справа № 753/7925/16-ц Апеляційне провадження № 22-ц-796/ 1044 /17 Головуючий у суді першої інстанції: Лужецька О.Р. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Махлай Л.Д.Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову в повному обсязі та стягнути з позивача витрати на правову допомогу в розмірі 7 743 грн. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, суд не взяв до уваги, що відповідач не ухиляється від укладення з позивачем договору про надання житлових послуг, він намагається узгодити умови договору, який буде укладений між сторонами відповідно до вимог ЦК України та Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Натомість позивач постійно надсилає підписані примірники договору, які не відповідають умовам Типового договору. Суд не врахував, що між сторонами відсутні юридичні правовідносини передбачені законодавством України в сфері житлово-комунальних послуг та позивач не надав відвідачу жодної квитанції на сплату послуг, яка б відповідала Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», а наданий розрахунок не є належним доказом. Відповідач у переліку боржників не значиться. Крім того, суд проігнорував клопотання відповідача про застосування строку позовної давності. Оскільки позивач вважає, що його право було порушено з 11.09.2012 року, то строк позовної давності сплинув 12.09.2015 року, а позов поданий 25.04.2016 року. Відповідачка та її представник були позбавлені можливості ознайомитися із заявою про збільшення позовних вимог, оскільки така заява була подана в день винесення рішення, а клопотання про відкладення розгляду справи суд не задовольнив.

У судовому засіданні представники відповідачки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_6 просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що будинок № 23 по вул. Урлівська в м. Києві знаходиться на балансі КП з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло- Сервіс». Позивач є обслуговуючою організацією вказаного будинку здійснює його утримання, обслуговування та експлуатацію.

ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1.

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської рада (КМДА) від 29.12.2010 року № 221 затверджено тариф на житлово-комунальні послуги та передбачено термін оплати спожитих послуг - до 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Тарифи на житлово-комунальні послуги, які надаються КП з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сєрвіс» за адресою: м. Київ, вул. Урлівська, 23 затверджено відповідними розпорядженнями виконаного органу Київської міської ради (КМДА).

Відповідач своєчасно та в повному обсязі не сплачує вартість наданих послуг, внаслідок чого виникла заборгованість за житлово - комунальні послуги, яка станом 01.10.2016 року складає 16 758, 19 грн., з яких: 11 262, 63 грн. - основна заборгованість; 4 510, 62 грн. - витрати від інфляції та 984, 94 грн. - 3 % річних.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач своєчасно та в повному обсязі не сплачує вартість послуг за утримання будинку та прибудинкової території та витрат на опалення місць загального користування будинку.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального права.

Статтею 151 ЖК України передбачено, що громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.

Згідно із ст. 162 ЖК України квартирна плата та плата за комунальні послуги береться по затвердженим у встановленому порядку тарифам. Плата за комунальні послуги нараховується у відповідності з тарифами, затвердженими розпорядженнями Київської міської державної адміністрації.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року № 572 власники квартир зобов'язані оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Оскільки саме на власника житлового приміщення покладено обов`язок по своєчасній сплаті за житлово-комунальні послуги, доводи апеляційної скарги про те, що судом не враховано відсутність між сторонами договору про надання житлово-комунальних послуг не спростовують висновків суду. Відповідач з часу придбання квартири у власність користувалася житлово-комунальними послугами. Доказів про те, що такі послуги позивачем не надавалися чи надавалися у неповному обсязі відповідач не подавала. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі та відсутність такого договору не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані послуги.

Такі висновки суду узгоджуються з правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду України від 20.04.2016 року № 6-2951 цс 15, від 19.11.2015 року № 6-582 цс 15,

Тривала переписка між сторонами щодо узгодження пунктів договору про надання житлово- комунальних послуг не містить даних про те, що відповідач заперечувала факт надання таких послуг чи неправильне застосування тарифів.

Позивач нараховував плату за житлово-комунальні послуги по тарифам, які затверджені Київською міською державною адміністрацією та які були чинні на час нарахування такої плати.

Розмір тарифів, застосованих при розрахунку належних до сплати сум за утримання будинку і прибудинкової території та розрахунок сум за опалення місць загального користування в будинку (нарахування до листопада 2014 року) у апеляційній скарзі також не оспорюється.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не проживає у квартирі не спростовують висновків суду, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов`язує.

Відповідач є власником квартири у багатоквартирному будинку, а тому нарівні з іншими співвласниками має нести витрати по утриманню місць загального користування та прибудинкової території.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Судовий наказ відповідно до частини першої статті 95 ЦПК України є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги.

Ураховуючи, що судовий захист права кредитора (виконавця послуг) на стягнення грошових коштів можна реалізувати у позовному провадженні та шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення, подання кредитором (виконавцем послуг) заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому розділом ІІ ЦПК України, перериває перебіг позовної давності.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13.01.2016 року № 6-31 цс 15.

Оскільки позивач звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу та 11.08.2015 року судовий наказ про стягнення з відповідачки заборгованості було видано, доводи апеляційної скарги про те, що суд мав застосувати до спірних правовідносин позовну давність суперечать положенням ч. 1 та ч. 2 ст. 264 ЦК України та вищенаведеній правовій позиції Верховного Суду України.

Судовий наказ було скасовано 04.11.2015 року, а з даним позовом позивач звернувся 25.04.2016 року. Тобто після переривання позовної давності позивачем позовна давність не пропущена.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує лише ті докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або у дослідженні яких неправомірно було відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Ні у запереченнях на позовну заяву, ні у апеляційній скарзі відповідач не зазначала про те, що має пільги на оплату житлово- комунальних послуг та що відповідні документи були подані позивачу для врахування цих пільг при розрахунку. Такі докази при розгляді справи також не подавалися. Відтак доводи представників апелянта про те, що відповідач має пільги по оплаті житлово - комунальних послуг колегія суддів не приймає до уваги.

Виходячи з положень ч. 2 ст. 303 ЦПК України представникам апелянта були повернуті документи подані після ухвалення рішення, оскільки будь - яких поважних причин неподання таких документів до суду першої інстанції не встановлено.

Посилання представника відповідачки ОСОБА_4 на те, що він не був присутній у судовому засіданні при ухваленні рішенні та суд не задовольнив його клопотання про допуск його до участі у справі як особи, яка надає правову допомогу колегія суддів вважає безпідставними. Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 є представником ОСОБА_1 на підставі договору - доручення про надання правової допомоги. Він 30.05.2016 року знайомився з матеріалами справи, 16.06.2016 року та 22.06.2016 року подавав клопотання про відкладення розгляду справи, подавав заперечення на позовну заяву, а відтак мав можливість подати всі документи, які вважав за необхідне долучити до матеріалів справи як докази. До того ж у судовому засіданні 12.10.2016 року була присутня представник відповідачки ОСОБА_5

З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань суд першої інстанції дійшов правильних висновків про застосування до спірних правовідносин ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 12 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Головуючий

Судді