Постанова № 66437582, 10.05.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" травня 2017 р. Справа № 902/260/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Василишин А.Р.

судді Бучинська Г.Б. ,

судді Філіпова Т.Л.

при секретарі Першко А.А.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс "ОСОБА_1 долина" на ухвалу господарського суду Вінницької області від 20 березня 2017 року, що винесена

за заявою публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Преміум" про забезпечення позову в справі №902/260/17 (суддя Білоус В.В.)

за позовом публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Преміум"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс "ОСОБА_1"

про стягнення 40 148 225 грн 98 коп.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2, представник згідно довіреності від 04 квітня 2017 року;

відповідача - ОСОБА_3, представник згідно довіреності від 14 серпня 2014 року.

Судом розяснено права та обовязки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Комерційний Банк "Преміум" (надалі - Позивач) звернулося в господарський суд Вінницької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс "ОСОБА_1" (надалі - Відповідач) про стягнення 40 148 225 грн 98 коп..

Разом із позовною заявою Позивач подав заяву № 01304/177 від 17 березня 2017 про забезпечення позову шляхом:

* накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належить Відповідачу в межах суми позову у розмірі 40 148 225 грн 98 коп..

* накладення арешту на грошові кошти Відповідача, які обліковуються на рахунках у банківських установах:

1) р/р №26006000011693, ПАТ «КРЕДІ ОСОБА_4», код ЄДРПОУ 14361575; МФО 300614;

2) р/р №37522100082721, Державна казначейська служба України, МФО 889998; в межах розміру суми позовних вимог 40 148 225 грн 98 коп. (сорок мільйонів сто сорок вісім тисяч двісті двадцять п'ять гривень 98 коп.), та інші рахунки в банківських або в інших кредитно-фінансових установах, які будуть виявлені держаним виконавцем під час виконання ухвали господарського суду про забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 20 березня 2017 року заяву Позивача задоволено частково та накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на рахунках Відповідача (на р/р №26006000011693, ПАТ «КРЕДІ ОСОБА_4», код ЄДРПОУ 14361575; МФО 300614) в межах суми позову в загальній сумі 40 148 225 грн 98 коп..

Також даною ухвалою відмовлено в задоволенні заяви Позивача про забезпечення позову в частині накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належить Відповідачу та про накладення арешту на грошові кошти Відповідача, які обліковуються на р/р №37522100082721, Державна казначейська служба України, МФО 889998.

Не погоджуючись з винесеною судом першої інстанції ухвалою, Відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій з підстав, висвітлених в ній, просить: поновити строк на апеляційне оскарження; скасувати ухвалу місцевого господарського суду в частині накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунках Відповідача та обліковуються на р/р №26006000011693, ПАТ «КРЕДІ ОСОБА_4», код ЄДРПОУ 14361575; МФО 300614 в межах суми позову в загальній сумі 40 148 225 грн 98 коп.. та в цій частині прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви Позивача відмовити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 24 квітня 2017 року поновлено строк на подання апеляційної скарги, справу призначено до слухання.

На виконання вимог суду, викладених в ухвалі від 24 квітня 2017 року, Позивач надіслав на поштову адресу суду відзив на апеляційну скаргу, в якому з підстав, висвітлених в ньому, просить апеляційну скаргу Відповідача залишити без задоволення, а ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін.

До початку судового засідання від 10 травня 2017 року від Відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії ухвали господарського суду Вінницької області від 24 квітня 2017 року у справі №902/260/17.

В судовому засіданні від 10 травня 2017 року представник Відповідача підтримав доводи, висвітлені в апеляційній скарзі, вважає що ухвалу суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийнята в результаті неправильної та неповної оцінки доказів, а тому просить її скасувати та прийняти нове рішенням, яким відмовити у задоволенні заяви Позивача про забезпечення позову в повному обсязі.

В судовому засіданні від 10 травня 2017 року представник Позивача заперечив щодо доводів, висвітлених в апеляційній скарзі, вважає її безпідставною та необгрунтованою, а тому просить відмовити в її задоволенні та залишити ухвалу господарського суду Вінницької області від 20 березня 2017 року без змін.

Враховуючи положення статті 102 ГПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, а також те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.

Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в ухвалі місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженої ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а ухвалу суду першої інстанції до часткового скасування, з огляду на таке.

Як зазначалося вище у даній судовій постанові, Позивачем разом з позовом була подана заява про забезпечення позову.

Дана заява вмотивована тим, що основним джерелом доходів Відповідача є вирощування сільськогосподарської продукції, тваринництво (вирощування, розведення, виробництво м'ясної продукції). В результаті своєї діяльності, як вказує Позивач, позичальник отримує прибуток від цих послуг, та не погашає заборгованість за кредитним договором, яка є дуже великою сумою заборгованості. Позивач в заяві вказує про те, що погашення заборгованості Відповідача за кредитним договором може бути частково здійснено за рахунок відчуження нерухомого майна, належного Відповідачу, та за рахунок коштів відповідача, які знаходяться на рахунках в банківських або в інших кредитно-фінансових установах. В той же час Поивач вказує, що Відповідач використовує кошти, отримані в результаті своєї господарської діяльності і не направляє їх на виконання своїх зобов'язань за кредитним договором перед Позивачем.

Водночас, Позивач у вказаній заяві посилається на: багаторазове та системне порушення Відповідачем умов кредитного договору та щодо повернення кредитних коштів, а тому Позивач змушений констатувати відсутній намір у Відповідача щодо неупередженого та своєчасного виконання договірних умов та повернення кредитних коштів; значний розмір суми заборгованості за кредитним договором, яка складає 40 148 225 грн 98 коп.; відсутність надання Позивачу згоди іпотекодавця/заставодавця на звернення стягнення на майно та інші кошти, що належать Відповідачу на праві власності у випадку невиконання ним прийнятих на себе зобов'язання за кредитним договором, що підтверджує факт усвідомлення Відповідачем майнової відповідальності за рахунок особистого майна; відсутність наміру у Відповідача вирішити виниклий спір за кредитним договором у досудовому порядку; ухилення отримання від Позивача засобами поштового зв'язку КМД УДППЗ «Укрпошта» будь-якої кореспонденції, в тому числі надісланих раніше вимог щодо погашення заборгованості, вимог про усунення порушення, а також попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, згідно статті 35-38 Закону України «Про іпотеку»; ненадання працівникам Позивача для огляду предметів застави, чим порушено права заставодержателя перевіряти документально та фактично наявність, стан, умови збереження та користування предметами застави.

Також вказана заява вмотивована: значною ціною позову; ухиленням Відповідача від виконання обов'язків по кредитному договору га договору застави; наявністю додаткового майна, за рахунок якого, ОСОБА_4 зможе задовольнити свої вимоги та частково реально виконати рішення суду; наявністю коштів на рахунках в банківських або в інших кредитно-фінансових установах, які отримані в результаті своєї господарської діяльності; та тим, що Позивач може зазнати збитки внаслідок неможливості виконання рішення суду.

Рівненський апеляційний господарський суд констатує, що згідно статті 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно статті 67 ГПК України позов, зокрема, може забезпечуватися забороною Відповідачеві вчиняти певні дії.

Відповідно до пункту 1, пункту 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від № 16 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Забезпечення позову як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи може застосовуватись як за основним, так і за зустрічним позовом на будь-якій стадії процесу, включаючи перегляд рішення, ухвали, постанови (далі - рішення) в апеляційному або у касаційному порядку.

В силу дії пункту 3 вказаної вище Постанови, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК). Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Суд констатує, що предметом спору у даній справі є майнові вимоги щодо стягнення з відповідача 40 148 225 грн 98 коп..

При цьому, Позивач у заяві про забезпечення позову просить накласти арешт на грошові кошти та все рухоме та нерухоме майно Відповідача.

Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали та зі змісту заяви Позивач про забезпечення позову, однією з вимог Позивача є накладення арешту на кошти Відповідача, які обліковуються на р/р №37522100082721, Державної казначейської служби України, МФО 889998.

Згідно пункту 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215 - Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Разом з тим, як вбачається із заяви Позивача про забезпечення позову між сторонами виникли правовідносини за кредитним договором №88/КЛ/15 від 20 листопада 2015, а не бюджетні правовідносини.

З огляду на викладене, та беручи до уваги те, що предметом позову є стягнення грошових коштів, колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви в частині накладення арешту на грошові кошти Відповідача, які обліковуються на на р/р №37522100082721, Державної казначейської служби України, МФО 889998, оскільки майно Відповідача не є предметом позову та з огляду на те, що між сторонами виникли правовідносини за кредитним договором №88/КЛ/15 від 20 листопада 2015 року, а не бюджетні правовідносини.

Дане вчинено і місцевим господарським судом. Відтак, апеляційний господарський суд залишає без змін оспорювану ухвалу в цій частині.

Що ж до вимог заяви в частині про забезпечення позову щодо накладення арешту на грошові кошти Відповідача (які обліковуються на р/р №26006000011693, ПАТ «КРЕДІ ОСОБА_4», код ЄДРПОУ 14361575; МФО 300614) та накладення арешту на все рухоме і нерухоме майно, то колегія апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Враховуючи вимоги статті 33 ГПК, наведення доказів наявності фактичних обставин, з якими повязується необхідність застосування заходів до забезпечення позову, є обовязком заявника.

Як вбачається із заяви Позивача про забезпечення позову, остання не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить будь-якого документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення Відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення Відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

В заяві про забезпечення позову, поданій Позивачем, містяться лише загальні міркування про можливу небезпеку заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам, без надання будь-яких доказів та без зазначення фактичних обставин, на підтвердження викладеного в заяві.

Наявність між сторонами спору про стягнення боргу за кредитним договором не є достатньою та безумовною підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки невиконання зобовязань Відповідачем є предметом спору, що вимагає доведення.

В той же час суд констатує, що за змісту статті 66 ГПК України, забезпечення вживається виключно у випадку, якщо невжиття таких засобів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Проте, саме накладення арешту на всі кошти та активи сторони в час виконання весняно-польових робіт для сільськогосподарського підприємства по суті може призвести до таких наслідків, якщо за такого арешту сторона не зможе провести робіт, що призведуть до вирощення урожаю в майбутньому, з продажу котрого підприємство зможе отримати кошти, в тому числі на оплату заборгованості.

Водночас, колегія апеляційного господарського суду констатує, що з метою забезпечення зобов'язань за кредитним договором від 20 листопада 2015 року між Позивачем та Відповідачем вже було укладено договір застави від 26 листопада 2015 року (а.м.о. 39-51), відповідно до пункту 2.3 якого, Позивач та Відповідач оцінили предмет застави (загальна вартість) в розмірі 46 224 754 грн, що значно перевищує суму заявлених позовних вимог. Тобто йоговимоги на момент звернення із заявою вже і так забезпечені за цим договором.

Разом з тим, Позивачем не надано доказів існування щодо Відповідача невиконаних судових рішень, вжиття Відповідачем заходів щодо укладення значних угод, наявності невиконаних кредитних договорів, укладення договорів поруки, прийняття рішень щодо ліквідації, у зв'язку з чим суд вважає, що Позивач не обгрунтував необхідність застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунки Відповідача.

Враховуючи усе вищевикладене у даній судовій постанові, колегія Рівненського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи, викладені Позивачем у заяві щодо накладення арешту на все майно та накладення арешту на рахунки, які обліковуються на р/р№26006000011693, ПАТ ""Креді ОСОБА_4 (код 14361575; МФО 300614) в межах суми позову в загальній сумі 40 148 225 грн 98 коп. є необґрунтованими.

З огляду на це суд відмовляє і в цій частині заяви про забезпечення позову.

Відповідно Рівненський апеляційний господарський суд залишає без змін оспорювану ухвалу в частині відмови в накладенні арешту на все рухоме і нерухоме майно.

Водночас, суд скасовує оспорювану ухвалу в частині задоволення заяви щодо накладення арешту на грошові кошти Відповідача на р/р №26006000011693, ПАТ ""Креді ОСОБА_4 (відмовляє в цій частині, як вказано вище у даній судовій постанові). Скасовуючи частково дану ухвалу, суд констатує неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, що в силу дії пункту 1 частини 1 статті 104 ГПК України (з урахуванням частини 5 статті 106 ГПК України) є підставою для даного часткового скасування ухвали місцевого господарського суду.

Керуючись статтями 99, 101, 103 106 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс "ОСОБА_1 долина" на ухвалу господарського суду Вінницької області від 20 березня 2017 року у справі №902/260/17 задоволити.

2. Ухвалу господарського суду Вінницької області від 20 березня 2017 року у справі №902/260/17 скасувати в частині накладення арешту на грошові кошти товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс "ОСОБА_1 долина" (24200, Вінницька область, Томашпільський район, смт. Томашпіль, вул. І.Богуна, 4; код 32721857), що знаходяться на рахунках товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс "ОСОБА_1 долина" на р/р№26006000011693, ПАТ ""Креді ОСОБА_4; код 14361575; МФО 300614 в межах суми позову в загальній сумі 40 148 225 грн 98 коп..

3. Прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні заяви публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Преміум" про забезпечення позову в справі №902/260/17 шляхом накладення арешту на грошові кошти товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс "ОСОБА_1 долина" (24200, Вінницька область, Томашпільський район, смт. Томашпіль, вул. І.Богуна, 4; код 32721857), що знаходяться на рахунках товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс "ОСОБА_1 долина" на р/р№26006000011693, ПАТ ""Креді ОСОБА_4; код 14361575; МФО 300614 в межах суми позову в загальній сумі 40 148 225 грн 98 коп. - відмовити в повному обсязі.

5. В решті ухвалу господарського суду Вінницької області від 20 березня 2017 року у справі №902/260/17 залишити без змін.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з моменту набрання постановою законної сили.

7. Матеріали оскарження ухвали у справі №902/260/17 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.