Ухвала суду № 66437387, 12.05.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

12.05.2017 року Справа № 912/687/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кощеєва І.М. (доповідач),

суддів: Євстигнеєва О.С., Чус О.В.

розглянувши заяву фермерського господарства "Рис-К" про забезпечення позову у справі

за позовом фермерського господарства "Рис-К", с. Недогарки Олександрійський район Кіровоградська область

до відповідача ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, м. Кропивницький

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 районної державної адміністрації, Кіровоградська область, м. Олександрія

про визнання поновленим договору, визнання укладеною додаткової угоди

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Рис-К" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою, про: визнання поновленим договір оренди землі від 05.12.2006 р., укладений між ОСОБА_2 районною державною адміністрацією Кіровоградської області та ФГ "Рис-К", зареєстрований у ОСОБА_2 районному відділ КРФ ДП "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 19.12.2006 р. за № 47, у редакції додаткової угоди від 08.09.2011 р., зареєстрованої в управління Держкомзему у ОСОБА_2 районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 31.10.2011 р. за № 352030004000965; визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 05.12.2006 р., укладеного між ОСОБА_2 районною державною адміністрацією Кіровоградської області та ФГ "Рис-К", у редакції додаткової угоди від 08.09.2011 р., щодо земельної ділянки площею 17,7164 га ріллі, кадастровий номер 3520385200:02:000:9018, розташованої на території Недогарської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області у редакції, запропонованій позивачем у прохальній частині позову.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 25.04.2017р. по даній справі в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції Фермерське господарство "Рис-К" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Кіровоградської області від 25.04.2017р. по справі №912/687/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача ОСОБА_3 у складі колегії суддів: Євстигнеєва О.С., Чус О.В.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.05.2017 р. у справі № 912/687/17, апеляційну скаргу прийнято до розгляду. Розгляд справи призначено на 06.06.2017 р.

Разом з апеляційною скаргою Фермерське господарство "Рис-К" подало заяву про забезпечення позову, в якій просить суд заборонити ОСОБА_1 управлінню Держгеокадастру у Кіровоградській області до вирішення спору у даній справі по суті та набрання судовим рішенням законної сили вчинення дій, спрямованих на скасування державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 3520385200:02:000:9018 та/або формування нових земельних ділянок, у тому числі шляхом поділу чи об'єднання земельних ділянок за рахунок земельної ділянки за кадастровим номером 3520385200:02:000:9018.

В обгрунтування своєї заяви, позивач зазначає на тому, що відповідачем, при наявності діючого спору щодо поновлення договору оренди землі, враховуючи той факт, що за приписами ч.6. ст.33 Закону України "Про оренду землі" відбувається на тих самих умовах і на той самий строк які були передбачені договором автоматично з наступної дати після дати його припинення, самоправно, до ухвалення судом першої інстанції рішення по суті спору, підписано 9 наказів про надання дозволів на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність третім особам за рахунок земельної ділянки, яка перебуває в оренді апелянта, та відносно якої виник спір. Апелянт вважає, що через протиправні дії ОСОБА_1 управління він може бути позбавлений можливості виконати рішення суду по суті спору, що унеможливить реального поновлення прав останнього, як добросовісного орендаря.

Апелянт звертає увагу на те, що оспорює у судовому порядку зволікання Відповідача у підписанні додаткової угоди, та той факт, що договір оренди землі поновився автоматично з наступної дати після дати його припинення, підписані накази Відповідача можуть утруднити виконання судового рішення у справі, оскільки вказані накази надають право третім особам на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, який після відповідного погодження подається на затвердження, наслідком чого є прийняття Відповідачем рішення про передачу цим особам у власність відповідних земельних ділянок, є всі підстави для вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Відповідачу вчиняти дії, що стосуються предмета спору. Оскільки Відповідач як розпорядник земельної ділянки в силу приписів статі 122 ЗК України на даний час при наявності судового спору щодо поновлення договору оренди землі здійснює дії, спрямовані на скасування державної реєстрації земельної ділянки та подальшого відчуження частин вказаної ділянки третім особам, і це підтверджується письмовими доказами, вказаний факт може утруднити виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Колегія суддів вважає, що в задоволенні вказаної вище заяви про забезпечення позову слід відмовити з огляду на наступне.

Згідно п. 1 Постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Статтею 66 ГПК України передбачено що, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених ст. 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно ст. 67 ГПК України позов, зокрема, забезпечується забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Забезпечення позову виступає як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичних або фізичних осіб, і може застосовуватись на будь-якій стадії процесу. Питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

В п. 3 вказаної Постанови пленуму ВГСУ зазначено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент предявлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обовязковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими повязується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Згідно п. 9 Постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти. Помилковими слід визнавати ухвали, якими боржникам забороняється користуватись їх майном, якщо через особливості цього майна користування ним не тягне знищення або зменшення його цінності. Якщо з урахуванням особливостей майна користування ним не тягне за собою його знищення або зменшення його цінності, то для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони відповідачеві користуватися таким майном підстави, як правило, відсутні.

Заявником не надано доказів на підтвердження наявності обставин ( спрямованих на скасування державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 3520385200:02:000:9018 та/або формування нових земельних ділянок, у тому числі шляхом поділу чи об'єднання земельних ділянок за рахунок земельної ділянки за кадастровим номером 3520385200:02:000:9018), з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

З дев'яти наказів про надання дозволів на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність третім особам, на які посилається заявник, не вбачається, що відведення земельних ділянок відбувається саме за рахунок земельної ділянки, яка перебуває в оренді у скаржника.

З огляду на вищевказане суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити Фермерському господарству "Рис-К" у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Головуючий суддяІ.М.Кощеєв

СуддяО.С. Євстигнеєв

СуддяО.В. Чус