Постанова № 66425251, 21.04.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2017 р.Справа №804/1232/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіВерба І.О. при секретарі судового засіданняЧмоні А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзенергомаш» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Союзенергомаш» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.02.2017 року №0001211201, №0001221201, винесених Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що:

- акт перевірки складений 27.10.2016 року, направлений на адресу позивача поштою 09.11.2016 року, тоді як оскаржувані рішення прийняті 02.02.2017 року, тобто із порушенням встановленого пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України десятиденного строку;

- позивач, у відповідності до чинного законодавства, звільнений при здійсненні ним діяльності в зоні проведення антитерористичної операції від штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку на додану вартість під час проведення АТО, яка на даний час не закінчена.

Відповідач надав письмові заперечення на позовну заяву, у яких просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на правомірність винесених контролюючим органом рішень, зазначив про відповідність викладених у акті обставин перевіреним документам, зокрема, встановлення перевіркою порушення строків сплати узгоджених грошових зобов'язань з ПДВ; щодо порушення строків винесення спірних рішень зазначив, що повідомлення про вручення підприємству акту перевірки повернулось лише 27.01.2017 року, у зв'язку із чим контролюючим органом дотримані положення пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Союзенергомаш» (код 38141333) зареєстроване як юридична особа 18.05.2012 року виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області, э платником ПДВ з 01.07.2012 року.

17.11.2014 року проведена державна реєстрація зміни місцезнаходження юридичної особи на: Дніпропетровська область, м. Дніпро, Самарський район, вул. Гаванська, буд. 8, у зв'язку із чим товариство узято на податковий облік до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області з 27.11.2014 року.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 27.10.2016 року на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України та на підставі постанови Кабінету Міністрів України і Національного Банку України від 11.03.2015 року №99 «Про затвердження плану заходів на 2015 рік із запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» посадовою особою Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області проведена камеральна перевірка платника податку на додану вартість ТОВ «Союзенергомаш» з питання своєчасності сплати узгодженої суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість згідно декларацій з податку на додану вартість від 19.11.2013 року №9074557754, від 20.05.2014 року №9028646976, від 19.06.2014 року №9035125599, від 19.11.2014 року №9067452429 та по рішенню ОДПС України про розстрочення (відстрочення) податкового боргу від 14.10.2014 року №66/12-14-25-76, за результатами якої складений акт від 27.10.2016 року №8359/12-01/38141333.

Згідно акту перевірки у порушення абзацу 3 пункту 50.1 статті 50, пункту 100.6 статті 100, пункту 57.1, 57.3 статті 57, пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України платником податку на додану вартість несвоєчасно сплачено суму податкового зобов'язання з ПДВ, визначеного у поданих ним податкових деклараціях з ПДВ за період з листопада 2013 року по грудень 2014 року, відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) податків протягом граничних строків передбачено пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

Судом встановлено та вбачається з акту перевірки, що ТОВ «Союзенергомаш» подано податкові декларації з ПДВ та фактично сплачено суми податку:

- №9074557754 від 19.11.2013 року на суму 54209 грн. із строком сплати 30.11.2013 року, з урахуванням переплати в сумі 53021,50 грн. до сплати належить 1187,50 грн., фактично погашено платіжним дорученням №б/н від 30.12.2013 року на суму 1187,50 грн., із затримкою 30 днів;

- №9028646976 від 20.05.2014 року на суму 59083 грн. із строком сплати 30.05.2014 року, з урахуванням переплати в сумі 16139,45 грн. до сплати належить 42943,55 грн., фактично погашено платіжним дорученням №1392 від 30.09.2014 року на суму 48000 грн., із затримкою 123 дні;

- №9035125599 від 19.06.2014 року на суму 17840 грн. із строком сплати 30.06.2014 року, фактично погашено платіжним дорученням №1392 від 30.09.2014 року на суму 48000 грн., із затримкою 92 дні;

- №9067452429 від 19.11.2014 року на суму 12732 грн. із строком сплати 30.11.2014 року, фактично погашено платіжним дорученням №1863 від 30.12.2014 року на суму 113447,55 грн., із затримкою 30 днів.

Також, за рішенням ОДПС України про розстрочення (відстрочення) податкового боргу №66/12-14-25-76 від 14.10.2014 року нараховано та фактично сплачено суми податку:

- в сумі 56723,78 грн. із строком сплати 25.11.2014 року, фактично погашено платіжними дорученнями №1744 від 28.11.2014 року на суму 12500 грн. із затримкою 3 та 35 днів;

- в сумі 56723,78 грн. із строком сплати 25.12.2014 року, фактично погашено платіжним дорученням №1863 від 30.12.2014 року на суму 113447,55 грн., із затримкою 5 днів.

На підставі акту від 27.10.2016 року №8359/12-01/38141333 Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області 02.02.2017 року винесені податкові повідомлення-рішення:

- №0001221201, яким за затримку на 103, 103, 91, 91, 30, 29 календарних днів сплати грошового зобов'язання в сумі 33558,60 грн. товариство зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% в сумі 3355,86 грн.;

- №0001211201, яким за затримку на 183, 153, 151, 121, 121, 121, 92 календарних дні сплати грошового зобов'язання в сумі 141808,55 грн. товариство зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% в сумі 28361,71 грн.

ТОВ «Союзенергомаш» не заперечує щодо встановлення контролюючим органу частини фактів затримки сплати грошових зобов'язань, проте, зазначає про неправомірність нарахування штрафних санкцій, оскільки позивач звільнений від нарахування штрафів за несвоєчасну сплату сум податку з огляду на здійснення ним діяльності у зоні проведення антитерористичної операції під час її проведення.

Вирішуючи питання щодо правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень суд виходить із наступного.

Пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (пункт 49.1 статті 49 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

За правилами пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 202 Податкового кодексу України звітним (податковим) періодом з ПДВ є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених Кодексом, календарний квартал.

Згідно із пунктом 203.1 статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація з ПДВ подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації з ПДВ, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 статті 203 Кодексу для подання податкової декларації (пункт 203.2 статті 203 Кодексу).

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Поряд з цим, Указом Президента України від 14.04.2014 року №405/2014 введено в дію рішення РНБО України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення Антитерористичної операції (АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить із наступного.

1. Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначені Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року №1669-VII (далі - Закон №1669).

Закон №1669 у кожній статті послідовно визначає вид наданої підтримки, задля чого необхідно отримати підтвердження ТТП, а саме шляхом:

- введення мораторію на виконання договірних зобов'язань та на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними та іншими договірними зобов'язаннями (стаття 2);

- введення мораторію на проведення планових та позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції, крім позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику (стаття 3);

- встановлення особливостей державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (стаття 4);

- встановлення строку дії документів дозвільного характеру (стаття 5);

- визначення особливостей діяльності переміщених вищих навчальних закладів (стаття 5-1);

- звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, скасування орендної плати за користування державним та комунальним майном і концесійного платежу за право на створення (будівництво) та/або управління (експлуатацію) державним та комунальним майном (статті 6, 7);

- введення мораторію на нарахування пені за несвоєчасне внесення платежів за житлово-комунальні послуги (стаття 8);

- визначення заходів щодо збереження майна, що знаходиться в іпотеці (стаття 9);

- встановлення норм задля забезпечення реалізації права на спадкування (стаття 9-1), забезпечення реалізації права на освіту (стаття 9-2).

Статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1669 внесені зміни до інших законодавчих акті, якими:

- виключено відповідальність за несвоєчасне отримання валютної виручки при додержанні строків розрахунків по зовнішньоекономічних операціях;

- звільнено суб'єктів господарювання від відповідальності за недотримання строків, передбачених для подання фінансової звітності;

- до 01.08.2016 року було звільнено платників єдиного внеску від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Таким чином, ані Податковим кодексом України, ані вказаним Законом №1669, не передбачено окремих норм щодо перенесення граничного терміну сплати податкового зобов'язання з ПДВ чи будь-яких пільг та автоматичних відстрочок зі сплати ПДВ, у зв'язку із чим позивач несе встановлену законодавством відповідальність за несвоєчасну сплату такого податкового зобов'язання.

2. Суд окремо зазначає, що з 15 квітня 2017 року набрав чинності та застосовується до податкових періодів, починаючи з 1 січня 2017 року Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо уточнення деяких положень та усунення суперечностей, що виникли при прийнятті Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» №1989-VIII (далі - Закон №1989-VIII).

Згідно пояснювальної записки до законопроекту його метою є уникнення дисбалансу місцевих бюджетів Донецької та Луганської областей, а також усунення неузгодженостей та технічних помилок, які виникли після прийняття Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21 грудня 2016 року №1797-VIII».

Законом №1989-VIII пункт 38 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України викласти в новій редакції, зокрема, згідно пункту 38.2:

- на період проведення антитерористичної операції для платників податків, місцезнаходженням (місцем проживання) яких станом на 14 квітня 2014 року була тимчасово окупована територія та/або територія населених пунктів на лінії зіткнення і які станом на 1 січня 2017 року не змінили своє місцезнаходження (місце проживання) із зазначених територій на іншу територію України:

1) зупиняється нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені за несвоєчасне погашення визначених станом на 14 квітня 2014 року грошових зобов'язань;

2) зупиняється застосування норм статей 59, 60 (в частині податкових вимог), 87 - 101 цього Кодексу.

- відлік строку давності, визначений статтею 102 цього Кодексу, зупиняється на період, протягом якого до платників податків, зазначених у цьому підпункті, не застосовувалися заходи стягнення, передбачені статтями 59, 60, 87 - 101 цього Кодексу;

- норми цього підпункту не застосовуються з дати реєстрації зміни місцезнаходження юридичної особи на іншу територію України.

Таким чином, законодавець визначив правові норми, що регулюють правовідносини, пов'язані із несвоєчасним погашенням визначених станом на 14 квітня 2014 року грошових зобов'язань. Однак, в розглянутому спорі платник податків станом на 1 січня 2017 року змінив своє місцезнаходження, отже, зупинення зобов'язань зі сплати податків та інших обов'язкових платежів не зупинено вказаним законом, рівно як і іншими нормативно-правовими актами.

3. Відповідно до статті 1 Закон №1669 період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14.04.2014 року №405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014 року. Станом на дату проведення перевірки та на дату розгляду справи Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України Президентом України не видавався.

Згідно частини 3 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» наведеного Закону, закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

За результатами аналізу вказаних норм суд вважає, що Закон №1669 є спеціальним законом у спірних правовідносинах, а тому його застосування не ставиться у залежність від внесення відповідних змін до Податкового кодексу України.

Крім того, Закон №1669 прийнято у часі пізніше ніж Податковий кодекс України.

Пунктом 5 статті 11 Закону №1669-VII передбачено обов'язок Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України від 14.04.2014 року №405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» у період з 14.04.2014 року до її закінчення.

Остаточний перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, буде затверджено у десятиденний строк з дня закінчення антитерористичної операції (абзац 3 пункту 5 статті 11 Закону №1669).

Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження №1053-р від 30.10.2014 року, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року №1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року №1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».

Кабінетом Міністрів України 02.12.2015 року прийнято розпорядження №1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».

Згідно з додатками до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року №1275-р та №1053-р від 30.10.2014 року, до зазначених населених пунктів належить м. Сєвєродонецьк.

Відповідно до статті 10 Закону №1669 протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Союзенергомаш» з 18.05.2012 року по 17.11.2014 року було зареєстровано за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, пр. Гвардійський, 2А, та здійснювало господарську діяльність на території м. Сєвєродонецька, досліджені під час проведеної перевірки декларації з ПДВ були подані позивачем до ДПІ у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області, де товариство перебувало на податковому обліку.

Позивач звертався до Торгово-промислової палати України щодо засвідчення форс-мажорних обставин та отримав 06.08.2014 року сертифікат (висновок) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) №2206/05-4, яким засвідчено настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 01.05.2014 року для позивача при здійсненні господарської діяльності на території м. Сєвєродонецька Луганської області щодо дотримання норм законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов'язкових платежів.

При цьому, суд зазначає, що Законом №1669 позивача як юридичну особу, що здійснює діяльність на території проведення антитерористичної операції, не звільнено від сплати податку на додану вартість.

Відповідно до статті 32 Податкового кодексу України зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк. Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов'язку.

Зміна строку сплати податку здійснюється у формі:

- відстрочки;

- розстрочки.

Зважаючи на положення статті 100 Податкового кодексу України, платник податків наділений правом звернення до контролюючого органу за відстроченням/розстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу.

Розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу (пункт 100.1).

Підставою для розстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань та податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків (пункт 100.4).

Підставою для відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є надання ним доказів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність дії обставин непереборної сили, що призвели до загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань або податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму відстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків (пункт 100.5).

27.08.2014 року за вих. №594 ТОВ «Союзенергомаш» з урахуванням висновку ТПП України від 06.08.2014 року №2206/05-4 звернулось до ДПІ у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області із заявою про відстрочення виконання зобов'язань по сплаті податкового боргу за період з 01.05.2014 року по 30.07.2014 року на загальну суму 344622,33 грн., у тому числі з ПДВ в сумі 107788 грн. до моменту закінчення обставин непереборної сили.

Рішенням ДПІ у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області від 14.10.2014 року №66/12-14-25-75 розстрочено ТОВ «Союзенергомаш» з 14.10.2014 року по 25.12.2014 року сплату податку на додану вартість у розмірі усього 115762,20 грн. (основний платіж - 113447,55 грн., пеня - 2314,65 грн.), із сплатою 57881,11 грн. 25.11.2014 року та 57881,09 грн. 25.12.2014 року.

Проведеною перевіркою встановлено також порушення строків сплати за вказаним рішенням, та суд дійшов висновку, що позивач не звільнений від відповідальності за порушення строків сплати грошових зобов'язань з ПДВ.

Таким чином, підтвердження ТТП факту настання обставин непереборної сили є підставою для надання розстрочення та відстрочення сплати грошових зобов'язань за рішенням контролюючого органу.

4. Судом також не приймаються до уваги твердження позивача щодо допущення контролюючим органом порушення пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України з огляду на таке.

Згідно вказаної норми податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Акт перевірки складений 27.10.2016 року, направлений на адресу підприємства поштою 28.10.2016 року рекомендованим листом з повідомленням та вручений 08.12.2016 року, а повідомлення повернуто до Лівобережної ОДПІ 27.01.2017 року.

Таким чином, контролюючий орган, із врахуванням діючих з 01.01.2017 року редакції статей 19-1 та 19-3 Податкового кодексу України, протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки, прийняв та направив оскаржувані податкові повідомлення-рішення на адресу позивача.

6. В судовому засіданні відповідачем не доведено несвоєчасність погашення грошового зобов'язання за 2013 рік, не пояснено облік зменшеного уточненою податковою декларацією за квітень 2014 рік грошового зобов'язання. Щодо порушень строку сплати наступних платежів платник податків не заперечив.

5. Вирішуючи питання правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд виходить із того, що контролюючим органом виявлені порушення всупереч встановленого порядку, а саме шляхом проведення камеральної перевірки, коли як такі порушення до 01.01.2017 року мали б бути виявлені під час позапланової (або планової) перевірки.

Відповідно до статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, яка діяла на період проведення перевірки), контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Абзацом другим пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Статтею 76 Кодексу визначено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Строк проведення камеральним перевірок податкової звітності з ПДВ встановлений пунктом 200.10 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції на дату складення акту), а саме - протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

В цій справі камеральна перевірка проведена 27.10.2016 року. Декларації з ПДВ, що піддані зазначеній камеральній перевірці 2013-2-14 років.

Таким чином, предметом камеральної перевірки (до 01.01.2017 року) є податкова звітність, зокрема щодо ПДВ - податкова декларація з ПДВ із перевіркою заявлених у ній даних.

Суд дійшов висновку, що контролюючим органом проведено камеральну перевірку з порушенням абзацу другого пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, так і з порушенням у формі незастосування абзацу 16 пункту 201.10 статті 201, що призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, що є підставою для задоволення позову у повному обсязі.

Поряд з цим, суд зазначає, що з 01.01.2017 року законодавець усунув прогалини податкового законодавства у розглянутих правовідносинах шляхом прийняття 21 грудня 2016 року Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» № 1797-VIII, а саме:

- підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України доповнено абзацом другим такого змісту: "Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах";

- статтю 76 доповнено пунктом 76.3 такого змісту: "76.3. Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу".

Системний аналіз наведених положень Податкового кодексу України, що діяли на час спірних правовідносин, дає підстави стверджувати, що камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, а тому під час проведення камеральної перевірки не має правових підстав для визначення порушень термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання.

Поряд з цим, суд зауважує, що пунктом 200.10 статті 200 Податкового кодексу України закріплено за податковим органом право на проведення камеральної перевірки протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном саме отримання податкової декларації проводить камеральну перевірку щодо заявлених у ній даних.

Суд вважає за необхідне зазначити, що податковим законодавством закріплено вичерпний перелік підстав для проведення камеральних перевірок, зокрема щодо помилок (порушення) у даних податкової звітності чи неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності, в результаті чого (у разі виявлення порушень) обов'язково має бути складено саме акт камеральної перевірки.

Таким чином, суд приходить до висновку, що контролюючим органом проведено камеральну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзенергомаш», предмет якої не підпадає під поняття камеральної перевірки згідно підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України на день проведення перевірки, що, у свою чергу, вказує на невиконання контролюючим органом вимог закону щодо порядку призначення та проведення перевірок, та призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності у зв'язку із цим правових наслідків такої.

Зазначений висновок відповідає неодноразово висвітленій правовій позиції Верховного суду України.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує.

Контролюючий орган у цій справі є суб'єктом владних повноважень, який повинен діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, з системного аналізу наведених норм права, обставин справи та доказів, наданих суду, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.02.2017 року №0001211201, №0001221201.

У відповідності до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600 грн.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзенергомаш» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.02.2017 року №0001211201, №0001221201, винесені Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзенергомаш» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області судовий збір у розмірі 1600 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 21 квітня 2017 року.

Суддя І.О. Верба