Постанова № 66425238, 16.02.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2017 р. Справа № 804/7337/16 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Чорна В.В., одноособово розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування розрахунку, -

встановив:

01 листопада 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати розрахунок №70 від 28.09.2016 р. плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.09.2016 року на стаціонарному посту ДПС а/д М-04 152 км проведено габаритно-ваговий контроль автомобіля, який належить позивачу, а саме MAN 14/272, реєстраційний номер НОМЕР_1, про що складено акт №0000769 та розрахунок № 70, згідно якого позивача зобов'язано сплатити плату за проїзд в сумі 170,10 євро. Позивач зазначає, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів вноситься саме перевізником, а не власником, тому вважає неправомірними дії Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області по нарахуванню йому як власнику плати за проїзд, а тому рішення, яке оформлене розрахунком, підлягає скасуванню. Посилаючись на викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_2 проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись у письмових запереченнях на те, що дії відповідача по проведенню габаритно-вагового контролю, нарахуванню плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом, який належить позивачу, є законними, правомірними та відповідають діючому законодавству, а також вчинені в межах наданої компетенції. Також, навів нормативне та розрахункове обґрунтовування нарахованої плати за проїзд. Посилаючись на викладене, відповідач вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні (а.с. 20-23).

В судове засідання 16.02.2017 року представники сторін, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду не з'явилися, позивач надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі (а.с. 24).

Враховуючи неявку в судове засідання представників сторін та за відсутності потреби у виклику свідків та проведенні судових експертиз, у відповідності до вимог ч. 6 ст.128 КАС України справу розглянуто без участі сторін в письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

28.09.2016 року посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області була проведена рейдова перевірка дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт на а/д М-04 «Знам'янка-Луганськ-Ізварино» 152 км. В ході габаритно-вагового контролю автомобілю марки MAN 14/272 реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить позивачу - ОСОБА_1, встановлено, що допустимий норматив на одну вісь складає 11 тон, в той час як фактичні параметри склали 12,650 тон.

За результатами перевірки посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області було складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акт № 0000769 від 28.09.2016 р., якими зафіксовано перевезення вантажу автомобілем, який належить ОСОБА_1, із перевищенням вагових обмежень, встановлених Правилами дорожнього руху, без дозволу, виданого Державтоінспекцією, або без документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів. На підставі вказаних висновків, управлінням Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області складено розрахунок плати за проїзд № 70 від 28.09.2016 року на суму 170,10 євро.

Не погодившись з цим розрахунком, який є підставою для стягнення плати за проїзд, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати розрахунок плати за проїзд № 70 від 28.09.2016 р.

Встановивши обставини справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Відповідно до п.1 Положення Про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2014 р. № 299, Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті (далі за текстом - Укртрансінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури України. Укртрансінспекція входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, на перевезення яким видано ліцензію, міському електричному, залізничному транспорті, експлуатації автомобільних доріг загального користування.

Відповідно до п.3 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 року, органом державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.

Частиною 2 статті 29 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, за плату, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.3,4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 р. №1567, державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 р. "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів на інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок № 879).

Відповідно до п.3 Порядку № 879, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансінспекцією, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

За визначенням, наведеним у п.3 п.2 Порядку № 879, габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Відповідно до п. 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 р. № 30, транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Статтею 33 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що рух транспортних засобів, навантажень на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом (окрім зазначених у ч. 2 даної статті) є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно до п. 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 198 від 30.03.1994 р., перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

Згідно п. 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року № 30, рух вагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Як вже зазначалось, згідно акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0000769 від 28.09.2016 р., автомобілем, що належить ОСОБА_1, здійснено перевезення вантажу, при якому, за допустимого нормативу на одну вісь (11 тон), фактичні вагові параметри склали 12,650 тон, що на 1,650 тон більше допустимого. Згідно з п. 28 Порядку № 879, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно статті 33 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Слід зазначити, що позивачем не надано до суду жодних документів на підтвердження здійснення автомобільних вантажних перевезень на належному йому автомобілі іншим суб'єктом (ні укладеного договору оренди з суб'єктом господарювання, ні акту приймання-передачі транспортного засобу, ні будь-яких інших документів, з яких можна було б зробити висновок, що перевізником не є саме позивач).

Відповідно до п.31-1 Порядку № 879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків у п'ятикратному розмірі.

Розрахунок був здійснений у відповідності до п. 30 Порядку: «Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою:

П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд;

Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;

Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;

Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;

В - відстань перевезення, кілометрів».

Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.

У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

В даному випадку, при розрахунку було враховано, що допустимий норматив на одиночну вісь - 11 тон, фактичне перевищення склало 1,650 тон. У процентному відношенні це складає 12,650 тон - 11 тон =1,650 тон/11 тон*100=15% від нормативу.

Тож, ставка плати за кожний кілометр відстані складає 0,27 євро.

Протяжність маршруту була встановлена за допомогою «Електронної бізнес-карти. Україна автодорожна» та водія автомобіля, який, в свою чергу, був згоден з визначеним кілометражем (210 км).

Враховуючи наведене, управлінням Уктрансінспекції у Дніпропетровській області правомірно нарахована плата за проїзд позивачу в сумі 170,10 євро.

Пунктом 27 Порядку № 879 передбачено, що плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку. Відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день проведення розрахунку (28.09.2016 року), сума 170,10 євро складає 4 929,62 грн.

Враховуючи, що в ході розгляду справи позивачем не надані докази на підтвердження доводів щодо здійснення перевезення вантажу третіми особами, суд дійшов висновку, що автомобіль, який перевірявся, знаходився у володінні та користуванні ОСОБА_1, тому позивач у спірних правовідносинах є автомобільним перевізником у розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт", що, в свою чергу, виключає підстави для задоволення позовних вимог.

Керуючись ч. 6 ст. 128, ст.ст. 160-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Чорна