Рішення № 66424906, 12.05.2017, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/3736/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2017 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді - Бароніна Д.Б.,

за участю секретаря - Бондаренко І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство «Укрзовніштрейдінвест» про стягнення заборгованості з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відсотків з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків з урахуванням 3% річних від простроченої суми, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство «Укрзовніштрейдінвест» про стягнення заборгованості з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відсотків з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків з урахуванням 3% річних від простроченої суми, в якому із урахуванням уточнених позовних вимог просив про наступне:

- стягнути з ТОВ СП «Укрзовніштрейдінвест» заборгованість по заробітній платі за травень 2014 року, грудень 2014 року, січень - березень 2015 року в сумі 10330,00 грн.;

- стягнути з ТОВ СП «Укрзовніштрейдінвест» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення судом рішення;

- стягнути з ТОВ СП «Укрзовніштрейдінвест» відсотки з урахуванням встановленого індексу інфляції в сумі 4791,27 грн.;

- стягнути з ТОВ СП «Укрзовніштрейдінвест» відсотки з урахуванням 3% річних від простроченої суми в сумі 581,59 грн.

В обґрунтування позову позивач вказав, що в період з 30 грудня 2010 року по 29 травня 2015 року він працював у TOB СП «Укрзовніштрейдінвест». Тривалий час відповідач не сплачував заробітну плату. 29 травня 2015 року позивач звільнився з підприємства відповідача. Після звільнення з позивачем не було проведено повний розрахунок по заробітній платі. У зв'язку з тим, що добровільно відповідач не бажає виплатити заборгованість по заробітній платі, позивач звернувся з даним позовом до суду.

В судовому засіданні позивач присутній не був, надав заяву про розгляд справи без його участі, в якій також вказав, що в день звільнення він знаходився на роботі. В наданій заяві позивач не заперечував проти заочного розгляду справи та просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні станом на дату ухвалення рішення суду.

Представник відповідача в судовому засіданні присутній не був, надав заяву про перенос дати засідання у зв'язку із хворобою директора ОСОБА_2 У задоволенні вказаної заяви судом було вирішено відмовити, адже по-перше до суду не було надано жодних доказів хвороби директора ОСОБА_2 в період з дати подачі заяви до дати судового засідання (з 04.05.2017 по 12.05.2017), а по-друге ТОВ СП «Укрзовніштрейдінвест» є юридичною особою та має право доручити представництво своїх інтересів будь-якій іншій фізичній особі, в тому числі будь-яким своїм працівникам або іншим особам.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Позивач не заперечував проти розгляду справи за відсутності представника відповідача. У зв'язку з наведеним, суд вважає за можливе слухати справу за відсутністю представника відповідача, а матеріали, що є у справі, достатніми для цього.

У зв'язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Згідно із копією трудової книжки серії НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, 30.12.2010 року ОСОБА_1 був прийнятий до ТОВ СП «Укрзовніштрейдінвест» на посаду слюсаря КіПіА 5-го розряду служби КіПіА виробництва гранульованого карбаміду (мочевини). 29.05.2015 року на підставі наказу № 97-к, ОСОБА_1 був звільнений за згодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Відповідно до копії розрахункових листків, наданих ТОВ СП «Укрзовніштрейдінвест», а також згідно із текстом позовної заяви та змістом позовних вимог заборгованість з невиплати заробітної плати ТОВ СП «Укрзовніштрейдінвест» перед ОСОБА_1 за травень 2014 року, грудень 2014 року, січень - березень 2015 року склала суму в розмірі 10330,00 грн.

Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог суд враховує наступні норми Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно із статтями 1, 2, 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Відповідно до п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМУ від 21 лютого 2001 р. № 159 із змінами та доповненнями, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Суд на підставі наданих позивачем доказів, в межах заявлених позовних вимог приходить до висновку про те, що позивачу дійсно було нараховано, але не виплачено заробітну плату за травень 2014 року та грудень 2014 року - травень 2015 року в загальній сумі 10330,00 грн. Така невиплата, на думку суду, сталася з вини підприємства, адже представником підприємства не було доведено наявності об'єктивних причин невиплати заробітної плати, усунути які підприємство не мало змоги. При цьому, відсутність коштів для виплати заробітної плати не виключає відповідальності роботодавця за невиплату заробітної плати, що узгоджується із положенням п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Визначаючи розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку із позивачем, суд враховує, що позивач був звільнений 29 травня 2015 року, тобто в день, коли він знаходився на роботі, у зв'язку із чим розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку із позивачем має обчислюватися з дня звільнення позивача, що відповідає положенням ст. 116 КЗпП України.

Отже, розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку із позивачем має обчислюватися з 29 травня 2015 року по 12 травня 2017 року (день проголошення цього рішення суду).

Здійснення розрахунків середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначено в Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100. Так, абзацом третім пункту 2 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

Аналогічна позиція щодо розрахунку розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку викладена у постанові Верховного Суду України від 21.01.2015 року по справі № 6-195цс134.

Середньоденна заробітна плата позивача відповідно до наявних у суду відомостей складає 151 грн. 63 коп. (заробітна плата за фактично відпрацьовані протягом двох місяців, що передують події звільнення, робочі дні, про які у суду є відомості в загальному розмірі 6368,61 грн. ділиться на число відпрацьованих робочих днів за два вищевказаних місяці в кількості 42 дні).

Середньомісячне число робочих днів позивача складає 21 робочий день (сумарне число робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, тобто за квітень та березень 2015 року із урахуванням святкових та вихідних днів, в кількості 42 дні ділиться на 2).

Затримка розрахунку відповідача перед позивачем за період з 29 травня 2015 року по 12 травня лютого 2017 року, тобто станом на час винесення судом цього рішення, складає 23 повних місяці (період з червня 2015 року по квітень 2017 року включно). Тобто загальне середньомісячне число робочих днів за період невиплати тривалістю 23 повних місяці складає 483 робочих дні (23 місяці х 21 робочий день), до яких має бути додано 6 робочих днів за травень 2017 року та 1 робочий день 29 травня 2015 року. В кінцевому підсумку, затримка розрахунку відповідача перед позивачем складає 490 робочих днів, які обраховані із урахуванням постанови Верховного Суду України від 21.01.2015 року по справі № 6-195цс134.

Отже, 490 робочих днів затримки слід помножити на 151 грн. 63 коп. середньоденної заробітної плати позивача, що складе 74298 грн. 70 коп. середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Саме у вказаному розмірі слід задовольнити відповідні позовні вимоги.

Разом з тим, суд визначає розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з урахуванням розміру спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Тобто застосування принципу співмірності при визначенні розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є правом суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06 липня 2016 року по справі № 6-1207цс16.

Суд приходить до висновку про необхідність застосування принципу співмірності при визначенні розміру відшкодування позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні із урахуванням розміру спірної суми заробітної плати, яка складає 10330 грн. 00 коп., та неістотності цієї частки порівняно із середнім заробітком в сумі 74298 грн. 70 коп.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути суму середнього заробітку за весь час затримки по день винесення цього рішення судом в розмірі 20660 грн. 00 коп., що складає 200 % від спірної суми невиплаченої заробітної плати. Саме така сума, на думку суду, є достатньою, співмірною та справедливою сумою середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача відсотків з урахуванням встановленого індексу інфляції в сумі 4791,27 грн. та 3% річних від простроченої суми в сумі 581,59 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В постанові Верховного Суду України від 20.01.2016 року № 6-2759цс15 викладена правова позиція щодо застосування ст. 625 Цивільного кодексу України з якої вбачається, що вказана норма не застосовується до трудових правовідносин (заборгованості із заробітної плати, відшкодування шкоди працівникові внаслідок трудового каліцтва), сімейних та інших правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством.

Отже, на підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача щодо про стягнення з відповідача відсотків з урахуванням встановленого індексу інфляції в сумі 4791,27 грн. та 3% річних від простроченої суми в сумі 581,59 грн. такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд у відповідності до ч. 1, 3 ст. 88 ЦПК України вважає необхідним стягнути з відповідача в дохід держави суму судового збору пропорційно до задоволеної частини вимог, виходячи із розміру ставки судового збору за подання позову майнового характеру фізичною особою (1 відсоток ціни позову). Отже, з відповідача в дохід держави належить стягнути судовий збір за подання фізичною особою позову майнового характеру в сумі 309 грн. 90 коп., виходячи із задоволеного розміру позовних вимог майнового характеру в загальній сумі 30990 грн. 00 коп.

Також, згідно із п. 2 ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати на користь позивача в межах одного місяця.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 208, 209, 212-215, 223, 224-226, 294, 296, 367 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство «Укрзовніштрейдінвест» про стягнення заборгованості з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, компенсації за порушення строків її виплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство «Укрзовніштрейдінвест» (Луганська область м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, 5, код 14295594) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість по заробітній платі за травень, грудень 2014 року, січень - травень 2015 року в сумі 10330 (десять тисяч триста тридцять) грн. 00 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29 травня 2015 року по 12 травня 2017 року включно в сумі 20660 (двадцять тисяч шістсот шістдесят) грн. 00 коп.

Відмовити у задоволенні іншої частини позовних вимог.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство «Укрзовніштрейдінвест» (Луганська область м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, 5, код 14295594) в дохід держави до спеціального фонду Державного бюджету України суму судового збору в розмірі 309 (триста дев'ять) грн. 90 коп.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство «Укрзовніштрейдінвест» (Луганська область м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, 5, код 14295594) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованості по заробітній платі в межах одного місяця.

Копію заочного рішення надіслати відповідачу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через Сєвєродонецький міський суд Луганської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Д. Б. Баронін