Рішення № 66423202, 10.05.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 341/789/14-ц

Провадження № 22-ц/779/649/2017

Категорія 47

Головуючий у 1 інстанції Мула О. Д.

Суддя-доповідач Матківський Р.Й.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Матківського Р.Й.

суддів: Девляшевського В.А., Фединяка В.Д.

секретаря Петріва Д.Б.

з участю: апелянта ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3, відповідача- позивача ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5, представника Дем'янівської сільської ради Бандоліш М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Дем'янівської сільської ради Галицького району, Івано-Франківської області, ОСОБА_4, третіх осіб: Приватного підприємства «ЛЕНД», відділу Держземагенства у Галицькому районі Головного управління в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення Дем`янівської сільської ради, зобов'язання до вчинення дій, зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, Дем'янівської сільської ради Галицького району про дотримання правил добросусідства та встановлення твердих меж між суміжними ділянками з апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду від 28 лютого 2017 року, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2014 року позивач звернулася до суду з даним позовом та просила ухвалити рішення про визнання нечинним та скасування рішення 17-ї сесії 6-го скликання Дем'янівської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області від 14 серпня 2012 року про затвердження акту земельної комісії від 05 квітня 2012 року; зобов'язати сільського голову ОСОБА_7 комісію сільської ради з участю ОСОБА_2 визначити площу пошкодженого межового знаку та спосіб її пошкодження.

Заявлені вимоги позивач обґрунтувала тим, що у користуванні сторін по АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 знаходяться земельні ділянки, які паралельно межують між собою, розмежовує їх природно складена межа похилої конфігурації висотою від 2 до 4 метрів загальною площею 0,0125 га (в подальшому спірна земельна ділянка), яка належить на праві власності. Відповідач ОСОБА_4 з метою збільшити площу належної йому земельної ділянки підкопує існуючу межу, внаслідок чого порушує її право власності на спірну земельну ділянку та збільшує площу своєї земельної ділянки.

Протягом більше 10 років ведеться спір стосовно порушення природно встановленого межового знаку, який є її власністю. Судовими рішеннями межовий знак визнано як такий, що належить до земельної ділянки ОСОБА_2, яка є її власником. Тому і звернулась до сільського голови с. Дем'янів про підтвердження факту порушення межового знаку ОСОБА_4 і визначення розміру захоплення земельної ділянки внаслідок підкопу.

Сільський голова ухиляється від вирішення спірного питання, а земельна комісія та сесія сільської ради без будь-яких правових підстав позбавила її права власності на 0, 0125 га землі визначивши, що природно утворена межа відноситься до земель запасу сільської ради, що вважає неправомірним.

У лютому 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом, просив ухвалити рішення, яким зобов'язати ОСОБА_2 дотримуватися правил добросусідства та не чинити перешкод в користуванні протиерозійною терасою (схилом) 0,0125 га, що розташована в с. Дем'янів Галицького району та розмежовує їхні земельні ділянки, а також не чинити йому перешкод у здійсненні грунтоохоронних заходів, що полягають в укріпленні цього схилу та запобігають його розмиву, змиву, просипання, зсуву, відновлення між ним та позивачем твердих меж між належними земельними ділянками згідно державних актів про право власності на землю з врахуванням їх розмежування протиерозійною терасою (схилом) площею 0,0125 га, що належить до комунальної власності територіальної громади с. Дем'янів та зобов'язати обох внести відповідні відомості до автоматизованої системи державного земельного кадастру за наслідками відновлення твердих меж.

Ухвалою Галицького районного суду від 11 лютого 2015 року обидва позови об'єднано в одне провадження.

Рішенням Галицького районного суду від 28 лютого 2017 року в позові ОСОБА_2 відмовлено, а зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено.

На дане рішення ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення її вимог та відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4

Апелянт у скарзі зазначає, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, суд неповно з'ясував всі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому розгляду.

Судом першої інстанції не взято до уваги, що відповідач самовільно, без її згоди та дозволу сільської ради і землевпорядних організацій здійснив пошкодження схилу шляхом підкопу. Жодних заходів по укріпленню схилу він не здійснив, а навпаки знищив природно утворений протиерозійний схил внесений до її Державного акту на землю. У такий спосіб відповідач збільшив власну земельну ділянку і вийшов за встановлені Державним актом на землю межі. Фактично саме ОСОБА_4 порушує норми добросусідства, що полягає в його діях по підкопу схилу до своєї земельної ділянки. З її сторони жодних дій, які порушують його права або перешкоджають користуванню належної йому земельної ділянки вчинено не було.

Жодного правовстановлюючого документу про належність протиерозійної тераси (схилу) площею 0,0125 га до комунальної власності громади села в судовому засіданні представлено не було, у рішенні не зазначено, яким чином необхідно відновлювати тверді межі між земельними ділянками.

Належність спірного схилу (тераси) площею 0,0125 га до земель запасу громади с. Дем'янів нічим не підтверджена, однак прийнята до уваги судом першої інстанції зі слів представника сільської ради та акту земельної комісії від 05 квітня 2012 року, який був затверджений рішенням Дем'янівської сільської ради від 14 серпня 2012 року. Суд не врахував, що даний акт вже був критично оцінений судом першої інстанції у рішенні від 23 липня 2014 року.

Мотивувальна частина рішення суперечить дійсним обставинам справи, суд не прийняв до уваги протиправні дії відповідача, рішення прийнято на підставі незаконного акту обстеження земельних ділянок, яким визначено землі запасу сільської ради.

Фактично земельна комісія та сесія сільської ради без будь-яких правових підстав позбавили її права користування на 0,0125 га земельної ділянки, яка внесена до її Державного акту на землю.

Вислухавши доповідача, пояснення апелянта та її представника, які вимоги скарги підтримали, представника Дем'янівської сільської ради, відповідача та його представника, які вимоги скарги заперечили, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 19 лютого 2003 року, укладеного з продавцями ОСОБА_8 та ОСОБА_9, - придбала будинок з господарськими спорудами та земельну ділянку з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства, площею 5295 м.кв. по АДРЕСА_1. ОСОБА_2 на підставі цього договору видано державні акти на площу 0,2010га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд , на іншу частину площею 0,3285 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства за тією ж адресою. Земельна ділянка площею 0,3285 га на плані меж зазначених в державному акті на право власності на земельну ділянку відрізком В-Г довжиною 92, 35 м межує з земельною ділянкою ОСОБА_4 (а.с. 14-16).

Межі та площа земельної ділянки ОСОБА_4 по АДРЕСА_2, визначені рішенням Дем'янівської сільської ради №38 від 05 серпня 1997 року про наділ земельної ділянки площею 0,20 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд(ОЖБ), згідно якого 01 жовтня 1997 року було проведено винос меж земельної ділянки і розбивки будівель в натурі на місцевості про що видано відповідний акт. 27 грудня 2007 року ОСОБА_4 видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,2098 га по АДРЕСА_2.

Між ділянками сторін площею 0,3285га по АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_2 та ділянкою ОЖБ площею 0,2098га по АДРЕСА_2, яка належить на праві власності ОСОБА_4, існує тераса - схил, який виконує природоохоронну функцію, площею 0,0125га - як земельний запас Дем'янівської сільської ради, що не входить в площу наділу-користування жодної із сторін, не вказано в жодному із Державних актів та входить до земель рекреаційної зони із крутизною схилу більше 7 градусів.

Дані обставини підтверджуються актом земельної комісії від 05 квітня 2012 року та схемою земельних ділянок а.с. 6-7, т.1, листами відділу Держземагенства у Галицькому районі від 20.05., 26. 08. 2014 року, а.с. 37, 163, т.1, від 19. 01. 2015 року, 10. 07. 2015 року, а.с. 7, 108 т.2.

Жодним Державним актом сторін у тому числі і бувшого власника земельної ділянки у якого придбала ділянку ОСОБА_2 не зазначено, що протиерозійна тераса (схил) відноситься до площі приватизованої земельної ділянки, а.с. 205-210, т.2.

Висновком експерта від 24 вересня 2016 року також встановлено, що земельна ділянка площею 0,0125 га в основі 2,87 метра по ребру 92,10 м не входить до земель ОСОБА_2 згідно державного акту на право приватної власності площею 0,3285 га (ОСГ). Рішень Дем'янівської сільської ради про наділ-доділ цієї спірної площі 0,0125га залуженого крутосхилу. ОСОБА_2 чи попередньому власнику будинковолодіння №43 ОСОБА_8 не приймалось.

На час проведення експертного дослідження крутосхил площею 0,0125 га не входить у площу землекористування передану у власність ОСОБА_4 площею 0,2098га та відноситься до земель запасу сільської ради, що не передавався нікому ні в користування, ні у власність. Земельні ділянки ОСОБА_2 з цільовим призначенням ОЖБ і OCГ будинковолодінні №43 ОСОБА_2 не розмежовані (відсутні межові знаки), тому обмір її землекористування - власності проводився по зовнішніх наявних межових знаках загальної площі ділянок переданих у приватну власність без їх розмежування. Площа загальної земельної ділянки ОСОБА_2, відповідає фактичній площі вказаній в Державному акті, виданому ОСОБА_2, є в наявності та проходить по границі вказаної площі крутосхилу згідно плану схеми (а.с. 222), що між земельними ділянками ОСОБА_10 та ОСОБА_2 Границі-межі тераси-схилу та його дійсної площі землекористування не накладаються ні на землекористування ОСОБА_4, ні на площу ОСОБА_2 та є власністю територіальної громади. Фактичний розмір земельних ділянок сторін: ОСОБА_2 : - ОЖБ площею 0,2010га., ОСГ площею 0,3285га.; ОСОБА_4 - ОЖБ площею 0,2098 га.

Землі територіальної громади - ґрунтозахисна протиерозійна тераса-схил, площею 0,0125 га. Зазначений розмір земельних ділянок відповідає Державним актам ОСОБА_2 і ОСОБА_4 без врахування площі спірного крутосхилу - тераси. Земельні ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_4 розмежовані існуючою протиерозійною терасою - схилом площею 0,0125га, з крутизною схилу більше 7 градусів, що згідно нормативних вимог та дійсного Земельного законодавства не може надаватись у приватну власність, так як є власністю територіальної громади. Досліджуваний крутосхил (ґрунтозахисної протиерозійної тераси - схилу), який виконує природоохоронну функцію площею 0,0125га, є комунальною власністю територіальної громади с.Дем'янів, Галицького району як земельний запас Дем'янівської сільської ради, що входить до земель рекреаційної зони із крутизною схилу більше 7 градусів (будь-які роботи заборонені, а використання обмежене). Із заходів для укріплення такої протиерозійної тераси та для запобігання її руйнування повинні вживатись наступні дії та обмеження: укріплення схилу, контроль використання з боку органу місцевого самоврядування, заходи по охороні та збереженні захисної тераси - схилу.

Відповідно до ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить зокрема: розпорядження землями територіальних громад, організація землеустрою, контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства

Як передбачено частиною першою статті 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частин першої та другої статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

За змістом ст. ст. 116, 118 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності або права користування земельними ділянками на підставі рішень органів місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Відповідно до п. «г» ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ст. 57 ЦПК доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання нечинним та скасування рішення 17-ї сесії 6-го скликання Дем'янівської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області від 14 серпня 2012 року про затвердження акту земельної комісії від 05 квітня 2012 року; зобов'язати сільського голову ОСОБА_7 комісію сільської ради з участю ОСОБА_2 визначити площу пошкодженого межового знаку та спосіб її пошкодження відповідає фактичним обставинам та наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності.

Позивач ОСОБА_2 жодним доказом не довела своїх законних прав власності на терасу - схил, який виконує природоохоронну функцію, площею 0,0125га, дана площа земельної ділянки відноситься до земель запасу сільської ради, розмежовує земельні ділянки сторін і рада вправі здійснювати контроль за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства, що у даному випадку жодним чином не порушує права позивача.

Колегія суддів вважає, що рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 28 грудня 2005 року залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 лютого 2006 року, яким зобов'язано ОСОБА_4 ліквідувати дерева посаджені на спільній межі не має преюдиційного значення для даного спору, оскільки вирішувалось питання про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою ОСОБА_2 у зв'язку із її затіненням високорослими деревами, а не у зв'язку із тим, що спірна земельна ділянка тераса - схил, який виконує природоохоронну функцію, площею 0,0125 га є її приватною власністю згідно Державного акту як обґрунтовано у заявлених вимогах даної цивільної справи. Даний позов ОСОБА_2 обґрунтувала тим, що тераса - схил, який виконує природоохоронну функцію, площею 0,0125 га належить їй на праві власності.

Колегія суддів вважає, що при вирішенні позовних вимог ОСОБА_2 судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано оцінку доводам сторін.

Доводи скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, при вирішенні позовних вимог ОСОБА_2 яке призвело, або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Однак колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції про задоволення зустрічного позову ОСОБА_4 ухвалено при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, його висновки не відповідають обставинам справи, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування і ухвалення у цій частині нового рішення.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ОСОБА_4 у зустрічному позові просив ухвалити рішення, яким зобов'язати ОСОБА_2 дотримуватися правил добросусідства та не чинити перешкод в користуванні протиерозійною терасою (схилом) 0,0125 га, що розташована в с. Дем'янів Галицького району та розмежовує їхні земельні ділянки, а також не чинити йому перешкод у здійсненні грунтоохоронних заходів, що полягають в укріпленні цього схилу та запобігають його розмиву, змиву, просипання, зсуву, відновлення між ним та позивачем твердих меж між належними земельними ділянками згідно державних актів про право власності на землю з врахуванням їх розмежування протиерозійною терасою (схилом) площею 0,0125 га, що належить до комунальної власності територіальної громади с. Дем'янів та зобов'язати обох внести відповідні відомості до автоматизованої системи державного земельного кадастру за наслідками відновлення твердих меж.

Суд першої інстанції не звернув достатньої уваги, якими обставинами ОСОБА_4, обґрунтував свої вимоги до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні протиерозійною терасою (схилом) площею 0,0125 га. та не зазначив доказів про чинення перешкод у користуванні схилом.

Колегія суддів вважає, що зміст позовної заяви фактично є поясненням та запереченням на позовні вимоги ОСОБА_2 про скасування рішення сільської ради. За змістом позову ОСОБА_4 доводить, що протиерозійна тераса (схил) площею 0,0125 га. не передавалась у користування чи власність жодному із користувачів суміжних ділянок, користування схилом було узгоджене сусідами і кожен вживав заходи для його укріплення. Позивач також зазначає, що ОСОБА_2 схил вважає своїм з метою його обробітку та заперечує його право користування. У засіданні апеляційного суду ОСОБА_4 підтвердив, що причиною звернення його із зустрічним позовом фактично є те, що ОСОБА_2 постійно звертається з позовами до суду. Він на даний час виконує свої обов'язки по укріпленню схилу.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України 2001 року власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Суд повинен установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні

Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_4 суд першої інстанції у мотивувальній частині рішення жодним чином не навів мотиви за яких вважав наявність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги, які докази взяв до уваги, чи були порушені права та інтереси позивача, чим і ким саме.

Колегія суддів вважає, що сам факт звернення ОСОБА_2 з позовом до суду не можна вважати порушенням прав та інтересів позивача, протиерозійна тераса (схил) площею 0,0125 га фактично належить до земель запасу сільської ради, тому за відсутності доказів про чинення перешкод у користуванні схилом чи заходах по його укріпленню, у задоволенні позову ОСОБА_4 необхідно відмовити за недоведеністю, і у цій частині задовольнити вимоги апеляційної скарги ОСОБА_2

Керуючись ст.ст.307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Галицького районного суду від 28 лютого 2017 року в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2, Дем'янівської сільської ради Галицького району про дотримання правил добросусідства та встановлення твердих меж між суміжними ділянками скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_4 про зобов'язання ОСОБА_2 дотримуватись правил добросусідства та не чинити перешкод в користуванні протиерозійною терасою (схилу) 0,0125 га, що розташована в с. Дем'янів Галицького району Івано-Франківської області та розмежовує суміжні земельні ділянки та у здійсненні грунтоохоронних заходів, що полягають в укріпленні схилу і запобігання його розмиву, змиву, зсуву згідно чинного законодавства, відновлення твердих меж між земельними ділянками згідно державних актів про право власності на землю з врахуванням їх розмежування протиерозійною терасою, зобов'язання внесення відомостей до автоматизованої системи Державного земельного кадастру відмовити.

В решті рішення Галицького районного суду від 28 лютого 2017 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Р.Й. Матківський

Судді: В.А. Девляшевський

В.Д. Фединяк