Ухвала суду № 66419033, 11.05.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3673/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Журавльов О. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Журавльова О.Г.,

суддів: Кравця Ю.І., Сегеди С.М.,

при секретарі Ліснік Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчатися, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 15.02.2017 року,

встановила:

У жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом, просила стягнути аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4, який продовжує навчання в Одеському державному університеті внутрішніх справ в розмірі 1000 грн. щомісяця, починаючи з дати подання позову та до закінчення навчання чи до досягнення ОСОБА_4 двадцятитрьохрічного віку, яка з цих обставин настане першою, а також стягнути на її користь з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 500 гривень.

Позов обґрунтовано тим, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано судом. Від даного шлюбу у сторін є син, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який є курсантом Одеського державного університету внутрішніх справ, який не має змоги працевлаштуватися, щоб самостійно отримувати заробіток. За місцем навчання син отримує незначну стипендію в сумі 208 грн. Навчання сина тягне за собою певні матеріальні затрати, які для позивача є непосильними, оскільки вона є інвалідом ІІ групи та їй постійно потрібні ліки на які вона витрачає 700 грн. в місяць, лише її пенсії 1230 грн. не вистачає утримувати сина.

Добровільно відповідач відмовляється надавати матеріальну допомогу синові.

Рішенням Ширяївського районного суду Одеської області від 15 лютого 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітнього сина, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, який продовжує навчання в Одеському державному університеті внутрішніх справ в розмірі 1000 грн. щомісяця, починаючи з дати надання позову та до закінчення навчання чи до досягнення ОСОБА_4 двадцятитрьохрічного віку у зв'язку з тим, яка з цих обставин настане першою.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у розмірі 500 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 551,20 грн.

Зазначене рішення суду оскаржує в апеляційному порядку ОСОБА_3 В скарзі з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 08.05.2013 року шлюб між сторонами було розірвано.

Від даного шлюбу у сторін 18.02.1998 року народився син ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про народження серії І-ЖД №153720 від 29.04.1998 року, відповідно до якого батьком дитини є відповідач по справі, ОСОБА_3

Згідно довідки №4 від 10.01.2017 року Одеського державного університету внутрішніх справ ОСОБА_4 є курсантом основного навчання вищезазначеного учбового закладу, отримує стипендію в розмірі 208 гривень щомісячно (а.с.10).

Довідкою МСЕК серії 10 ААВ №729102 від 21.05.2014 року, довідкою № 360 від 01.09.2016 року підтверджено, що ОСОБА_2 є інвалідом ІІ групи загального захворювання, безстроково, отримує пенсію в сумі 1230 гривень, інших доходів не має (а.с.11, 12).

Відповідач по справі в добровільному порядку матеріальної допомоги не надає.

Відповідно до вимог ст. ст. 198, 199 СК України батьки зобовязані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть надати таку матеріальну допомогу.

Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобовязані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Батьки дитини мають рівні права та обов'язки щодо дитини та щодо її утримання (ч. 1 ст. 141 СК України).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 182 СК України та роз'яснень викладених у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» суд вирішуючи питання щодо розміру аліментів, повинен урахувати: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.

Враховуючи встановлене, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює, а доводи апеляційної скарги про порушення прав апелянта є необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного рішення.

Докази та обставини, на які посилається апелянт в скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Посилання апеляційної скарги на безпідставне стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 500 грн. є безпідставними та спростовується відповідною квитанцією (а.с.13).

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. 213-214 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні.

Суди розглядають цивільні справи відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.

Згідно ч. 3 ст. 10, ч. 2 ст. 59, ч. ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести допустимими та належними доказами ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з розясненнями викладеними в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Наявність чи відсутність наведених обставин та можливість встановлення відповідних фактів суд вирішує відповідно до положень ст. ст. 10, 11, 27, 57-60 ЦПК України, за якими сторони при вирішенні справи зобовязані довести перед судом ті обставини, на які вони посилаються як на підстави їх вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 11 ЦПК України: за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих ними доказів, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 п. 1 ст. 307 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням вимог закону.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, судова колегія,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 15.02.2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції з дня набрання нею законної сили.

Головуючий О.Г.Журавльов

Судді

ОСОБА_5

ОСОБА_6