Рішення № 66418950, 25.04.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1096/17

Головуючий у першій інстанції Нікітіна С. Й.

Доповідач Погорєлова С. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Погорєлової С.О.

суддів - Калараш А.А., Заїкіна А.П.

при секретарі - Гарбуз В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 листопада 2016 року у справі за позовом Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення надміру нарахованих коштів, -

встановила:

Представник Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення надмірно нарахованих коштів у розмірі 3 670,44 гривень. В обґрунтування свого позову посилався на те, що ОСОБА_2 перебував на обліку в Управлінні соціального захисту населення в Суворовському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради як утримувач компенсації за надані соціальні послуги, які він надавав ОСОБА_4. У зв'язку із смертю ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2 втратив право на отримання компенсації з 10.04.2009 року, однак в результаті несвоєчасного отримання позивачем вказаної інформації, відповідачу були нараховані кошти за період з 10.04.2009 року по 31.08.2013 року в сумі 3 670,44 гривень, які позивач вважає надмірно нарахованими та просить стягнути на його користь (а. с. 2-3).

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 01 листопада 2016 року у задоволенні позову Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради відмовлено (а. с. 106).

В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати, посилаючись на його необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права (а. с. 108-110).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 перебував на обліку в Управлінні соціального захисту населення в Суворовському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (далі - Управління) з 2008 року, як утримувач компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, відповідно до Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 558 від 29.04.2004 року.

ОСОБА_2 надавав соціальні послуги ОСОБА_4.

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, про що був зроблений актовий запис про смерть № 300 (а. с. 16). ОСОБА_2 не повідомив Управління соціального захисту населення в Суворовському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про смерть ОСОБА_4 В період з 10.04.2009 року по 31.08.2013 року департамент нараховував ОСОБА_2 без наявності для цього правових підстав компенсацію в розмірі 7 581, 86 гривень.

05.09.2013 року Управлінням направлений лист на адресу АБ «Південий» з проханням повернути кошти компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, нараховані на ім'я ОСОБА_2, у зв'язку зі смертю утриманця ОСОБА_4, по догляду за якою ОСОБА_2 отримував компенсацію, за період з 10.04.2009 року по 31.08.2013 року у розмірі 7 581, 86 гривень (а. с. 13).

06.09.2013 року АБ «Південий» на рахунок Департаменту повернуто кошти компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, нараховані на ім'я ОСОБА_2 в сумі 3 911,42 гривень.

Управління листом № 12-02-03/8621 від 12.09.2013 року повідомило ОСОБА_2 про необхідність повернення залишку коштів надмірно нарахованої компенсації у розмірі 3 670,44 гривень (7 581,86 - 3 911,42 = 3 670,44).

Листом Управління № 12-02/11066 від 27.11.2013 року повторно попередило ОСОБА_2 про необхідність повернення залишку надмірно нарахованих коштів.

Проте, ОСОБА_2 не здійснив дій, пов'язаних з поверненням надмірно виплачених коштів сумі 3 670,44 гривень.

Висновок суду першої інстанції про те, що відповідно до п.п. 9, 16 Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 8.10.2000 року № 52/1 (в редакції 2007 року), органи реєстрації актів цивільного стану направляють органам праці та соціального захисту населення відомості про померлих, щомісяця, але не пізніше 10 числа місяця, а відтак про смерть ОСОБА_4 позивачеві стало відомо, принаймні 10.05.2009 року, є неспроможним, оскільки вказаний висновок ґрунтується на припущеннях, а об'єктивні данні того, що Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради дізнався про смерть ОСОБА_4 10.05.2009 року в матеріалах справи відсутні.

За правилами ч. 4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що кошти, які отримував відповідач у спірний період з квітня 2009 року по вересень 2011 року, нараховувались виключно по ініціативі позивача, так як суду не надано доказів навмисного введення позивача в оману щодо смерті ОСОБА_4 з боку відповідача.

Так, згідно з п. 15 Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги,затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 558 від 29.04.2004 року, фізичні особи, які одержують компенсацію зобов'язані повідомити органи праці та соціального захисту населення, що призначають ці виплати, про обставини, які можуть вплинути на умови їх призначення. У разі виявлення таких обставин виплата компенсації припиняється з дня, що настає за днем виникнення таких обставин. У разі одержання у зв'язку з цим зайвих сум компенсації одержувачі повинні відшкодувати органам праці та соціального захисту населення надмірно виплачені суми.

За змістом ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Стаття 1215 ЦК України встановлює випадки, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.

Так, не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача (ч. 1 ст. 1215 ЦК України).

Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

Правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у ст. 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 2 липня 2014 року N 6-91цс14, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Проте, суд першої інстанції, застосовуючи положення ст. 1215 ЦК України, зазначивши, що допомога виплачена добровільно, за відсутності рахункової помилки, на правовій підставі, яка згодом відпала, не врахував, що закон не обумовлює причини подання неправдивих відомостей, особою, яка їх подала, а необхідним і достатнім відповідно до цих вимог є здійснення виплат на підставі документів, що містять неправдиві відомості.

В період з 10.04.2009 року по 30.09.2011 року ОСОБА_2 користувався грошовими коштами, які перераховувалася йому як компенсація, про що свідчить виписка по рахунку з АБ «Південий». Після закінчення строку дії картки відповідач був позбавлений можливості в подальшому здійснювати операції із зняття коштів з рахунку.

Отже, суд першої інстанції не дав оцінки фактам, встановленим під час судового розгляду справи, зокрема, що ОСОБА_2 свідомо погодився отримати грошову допомогу за період з квітня 2009 року по вересень 2013 року, розуміючи (повинен був розуміти) неправомірність такого нарахування, оскільки знав про смерть ОСОБА_4 з ІНФОРМАЦІЯ_1, що свідчить про недобросовісність набувача (а. с. 61-66).

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що ОСОБА_2 набув державну допомогу в розмірі 3 670 гривень без достатніх на то правових підстав, у зв'язку з чим зобов'язаний повернути вказану суму.

Недобросовісна поведінка ОСОБА_2 в період з 10.04.2009 року по 31.08.2013 року, яка виразилась у свідомому не повідомленні Управління про смерть ОСОБА_4 є поважною причиною пропущення позовної давності, а відтак порушене право підлягає захисту.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Органи праці та соціального захисту населення за правилами ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року звільняються від сплати судового збору (в редакції на час звернення до суду 30.06.2015 року), а відтак з ОСОБА_2 на користь держави необхідно стягнути судовий збір в сумі 361 гривень. Крім того, з ОСОБА_2 на користь Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради необхідно стягнути судові витрати по справі в сумі 183,52 гривень.

При указаних обставинах, судова колегія вважає, що суд першої інстанції не визначився з характером спірних правовідносин, нормами права, які підлягають застосуванню, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 листопада 2016 року підлягає скасуванню з ухваленням нового по суті заявлених вимог.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 3, 4 ч.1 ст. 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,-

вирішила:

Апеляційну скаргу представника Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради - задовольнити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 листопада 2016 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення надміру нарахованих коштів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради 3 670 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 361 гривень судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради 183,52 гривень судових витрат.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий Погорєлова С.О.

Судді Калараш А.А.

Заїкін А.П.