Рішення № 66417577, 05.05.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/16729/16-ц Провадження № 22-ц/772/967/2017Головуючий в суді першої інстанції Сичук М. М.Категорія 2 Доповідач Ковальчук О. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області в складі :

головуючого Ковальчука О.В.,

суддів : Іващука В.А., Якименко М.М.

за участі секретаря Кирилюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства власників гаражів № 6, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про скасування рішень Товариства власників гаражів № 6, визнання власником гаража, зобов'язання видати довідки, звільнення та стягнення моральної шкоди,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 9 лютого 2017 року у цій справі,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом та просив: скасувати рішення правління Товариства власників гаражів № 6 (далі - ТВГ - 6), оформлене протоколом № 47 від 20 травня 2011 року, та рішення правління ТВГ - 6, оформлене протоколом № 51 від 29 серпня 2012 року; визнати його власником гаража НОМЕР_1 у ТВГ - 6 і зобов'язати адміністрацію ТВГ - 6 видати йому довідки на приватизацію гаража; стягнути з адміністрації ТВГ - 6 на його користь 10 000 грн. та з ОСОБА_3 - 5 000 грн. на відшкодування моральної шкоди; звільнити з посади старшого бухгалтера ТВГ - 6 ОСОБА_5

Заявлені вимоги позивач мотивував тим, що ним у січні 2003 року було надано письмовий дозвіл рідній сестрі ОСОБА_6 на користування гаражем НОМЕР_1 на невизначений термін без права приватизації, дарування, спадкування та продажу, з оплатою річних внесків кооперативу. Після смерті останньої в березні 2010 року ОСОБА_2 подав заяву голові правління ТВГ - 6 ОСОБА_7 з проханням прийняти його в члени товариства та переоформити за ним вказаний гараж, про що було прийнято рішення правління ТВГ - 6, оформлене протоколом № 44 від 5 листопада 2010 року. Однак, чоловік покійної сестри позивача ОСОБА_3 почав чинити ОСОБА_2 перешкоди у користуванні гаражем, зокрема без його відома зірвав із воріт гаража штабу, замок та повісив новий. ОСОБА_3 був письмово попереджений головою правління ТВГ - 6 про те, що він немає права користуватися гаражем НОМЕР_1 без відома його власника. Після цього ОСОБА_3 подав заяву голові правління ТВГ - 6 Золотаренку В.Ф. про те, що після смерті його дружини ОСОБА_6 гараж НОМЕР_1 належить йому, як спадкоємцю.

20 травня 2011 року правлінням ТВГ - 6 прийнято рішення, оформлене протоколом № 47, яким скасовано попереднє рішення правління ТВГ - 6, оформлене протоколом № 44 від 5 листопада 2010 року про повернення гаража НОМЕР_1 його власнику ОСОБА_2, і рекомендовано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вирішити спірне питання щодо цього гаража в правовому полі, до вирішення якого вказаним особами заборонено користуватись гаражем.

29 серпня 2012 року правлінням ТВГ - 6 прийнято рішення, оформлене протоколом № 51, яким спірний гараж переоформлено на доньку ОСОБА_6 та ОСОБА_3 ОСОБА_4 та прийнято її в члени товариства.

Із такими рішеннями позивач не погоджується, просить їх скасувати, оскільки вони прийняті без його участі, як власника гаража, та без врахування того, що вказаний гараж не може входити до складу спадкового майна після смерті ОСОБА_6, оскільки був переданий позивачем його сестрі лише у користування без права приватизації, дарування, спадкування та продажу.

Такими діями адміністрація ТВГ № 6 та ОСОБА_3 завдали позивачу моральну шкоду, яку він оцінює у зазначених вище розмірах.

Порушення прав позивача старшим бухгалтером ТВГ № 6 ОСОБА_5 полягає у безпідставному переоформленні нею гаража спочатку на ОСОБА_3, а потім на ОСОБА_4

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 9 лютого 2017 року у позові відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріально та процесуального права, в апеляційній скарзі просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким його позов задовольнити.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення - скасуванню у частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування рішень правління ТВГ - 6 від 20 травня 2011 року (у частині розгляду третього питання порядку денного щодо заяви ОСОБА_3 та прийняття відповідного рішення по гаражу НОМЕР_1), від 29 серпня 2012 року (у частині розгляду четвертого питання порядку денного щодо розгляду заяв ОСОБА_4 та ОСОБА_3), з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду таким вимогам не відповідає.

Відповідно до положень статей 10, 60, 61 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Судом встановлено, з матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується, що позивач у справі ОСОБА_2 фактично із жовтня 1991 року був прийнятий у члени гаражно-будівельного кооперативу № 6 Ленінського району м. Вінниці, згідно картки обліку члена гаражного кооперативу здійснював необхідні внески, зокрема вступний, пайовий, на облаштування території та утримання з 1991 по 2003 роки (т. 2 а.с. 17, 238). Будучи у списку громадян, яким визначені місця для будівництва гаражів на землі, відведеній розпорядженням міськвиконкому № 7І/І від 29 січня 1993 року, який (список) затверджений головою райвиконкому, справи громадян за яким передано до гаражно-будівельного кооперативу № 6 (т. 1 а.с. 9-13, т. 2 а.с. 237), побудував на території цього кооперативу гараж НОМЕР_1.

Статут та протоколи гаражно-будівельного кооперативу № 6 Ленінського району м. Вінниці не збереглись, що підтверджується письмовими запереченнями голови правління ТВГ - 6 на апеляційну скаргу (т. 2 а.с. 235-236) та поясненнями представника цього товариства у судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Згідно п. 1.1. Статуту ТВГ - 6 (в редакції 1994 року, 2003 року, 2011 року) це товариство створено шляхом реорганізації гаражно-будівельного кооперативу № 6 Ленінського району м. Вінниці, є правонаступником його прав і обов'язків, земельної ділянки, матеріальних і фінансових засобів реформованого кооперативу (т. 1 а.с. 165, 207, 220).

Пунктом 4.1.,4.2. Статуту в редакції 1994 року, який діяв на час передачі спірного гаража позивачем своїй рідній сестрі, передбачено, що член товариства має право будувати гараж встановлених розмірів на закріпленій за ним частині земельної ділянки у складі товариства, самостійно, за власні кошти, який буде належати йому на праві приватної власності згідно Закону України «Про власність»; за згодою правління товариства член товариства має право передати гараж у тимчасове користування своїм близьким родичам, зокрема ріднім сестрам та братам(т.1 а.с. 170).

У заяві від 23 січня 2003 року, поданій ОСОБА_2 на ім'я голови правління ТВГ - 6 Золотаренко В.Ф., у зв'язку з відсутністю автомобіля він просив переоформити його гараж НОМЕР_1 в користування його рідній сестрі ОСОБА_6 на невизначений термін без права переоформлення, продажу, дарування чи спадкування та виключити його зі членів товариства на невизначений термін(т. 1 а.с. 14).

У свою чергу ОСОБА_6 також звернулась до голови правління товариства власників гаражів № 6 Золотаренко В.Ф. із заявою від 27 січня 2003 року про прийняття її у члени товариства та просила переоформити гараж НОМЕР_1 з її брата ОСОБА_2 на неї (т. 1 а.с. 15).

Рішенням ТВГ - 6, яке міститься у протоколі № 12 від 26 грудня 2002 року, ухвалено переоформити недобудований гараж НОМЕР_1 (частково штукатурка, без підлоги, неелектрофікований) на сестру ОСОБА_6 на невизначений термін без права переоформлення, продажу, дарування чи спадкування та прийняти її в члени товариства; ОСОБА_2 виключити з членів товариства на невизначений термін (т. 1 а.с. 16, а.с. 217-218).

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла.

У зв'язку зі смертю сестри ОСОБА_2 звернувся до голови правління ТВГ - 6 Золотаренка В.Ф. із заявою від 4 листопада 2010 року про прийняття його в члени товариства та переоформлення за ним спірного гаража із зарахуванням раніше сплачених вступних внесків (т. 1 а.с. 17).

За результатом розгляду цієї заяви правлінням ТВГ - 6 прийнято рішення № 44 від 5 листопада 2010 року, яким вирішено у зв'язку зі смертю ОСОБА_6 знову переоформити гараж НОМЕР_1 на ОСОБА_2, прийняти його в члени товариства із зарахуванням раніше сплачених вступних внесків (т. 1 а.с. 18).

27 квітня 2011 року голова правління ТВГ - 6 Золотаренко В.Ф. виніс ОСОБА_3, чоловіку померлої ОСОБА_6, попередження (т. 1 а.с. 101) про те, що охороною товариства встановлено, що він 21 та 22 квітня 2011 року відкривав гараж НОМЕР_1 без відома ОСОБА_2, якому належить цей гараж, зрізав штабу та замок, у зв'язку із чим його повідомлено про необхідність здати пропуск та про заборону проїзду на територію товариства.

У травні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до голови правління ТВГ - 6 із заявами, в яких повідомив, що спірний гараж ОСОБА_2 фактично продав своїй сестрі за відповідну суму грошей, а не передав у тимчасове користування, тому цей гараж входить до складу спадщини після її смерті, а до кола осіб, які мають право на спадкування відносяться він, як чоловік покійної, її дочка ОСОБА_4 та батько ОСОБА_8 Пославшись на викладені обставини, ОСОБА_3 просив переглянути документи, що стосуються встановлення права власності на гараж НОМЕР_1 (рішення зборів), та скасувати направлене йому попередження (т. 1 а.с. 102). Просив вивести зі членів товариства ОСОБА_6 та прийняти його, надавши право на користування спірним гаражем (т. 1 а.с. 103).

Рішенням правління ТВГ - 6 №, оформлене протоколом 47 від 20 травня 2011 року (т. 1 а.с. 110-111), вирішено рішення правління ТВГ - 6, № оформлене протоколом 44 від 5 листопада 2010 року скасувати, як таке, що немає правових підстав, а рішення правління по переоформленню гаража НОМЕР_1 з ОСОБА_2 на сестру ОСОБА_6 залишити в першій редакції (протокол № 12 від 26 грудня 2002 року). Рекомендовано ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вирішити спірне питання щодо гаража в правовому полі. До вирішення якого заборонити останнім користуватись гаражем.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 29 грудня 2011 року, яке було до 19 вересня 2012 року (т. 1 а.с. 146 - 151) таким, що набрало законної сили, ОСОБА_8 усунено від права на спадкування за законом в цілому після смерті ОСОБА_6 (т. 2, а.с. 18-21).

ОСОБА_4, яка є донькою ОСОБА_6 та ОСОБА_3 (а.с. 197), звернулась до голови правління ТВГ - 6 із заявою від 18 серпня 2012 року та просила, в зв'язку зі смертю її матері ОСОБА_6, пославшись на рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 29 грудня 2011 року, заяву батька ОСОБА_3, переоформити гараж НОМЕР_1 на неї та прийняти її в члени товариства (т. 1 а.с. 143).

ОСОБА_3 не заперечив проти переоформлення гаража з його покійної дружини ОСОБА_6 на дочку ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 144).

Рішенням правління ТВГ - 6, оформлене протоколом № 51 від 29 серпня 2012 року, вирішено переоформити гараж НОМЕР_1, який належав ОСОБА_6, на ОСОБА_4 та прийняти її в члени товариства (т. 1 а.с. 145).

Відмовляючи у задоволенні вимоги про скасування рішення правління ТВГ - 6, оформлене протоколом № 47 від 20 травня 2011 року, суд, керуючись ст. ст. 257, 267, 261 ЦК України, виходив із того, що за цією вимогою сплив строк позовної давності.

Відмовляючи у задоволенні вимоги щодо скасування рішення правління ТВГ - 6, оформлене протоколом № 51 від 29 серпня 2012 року, суд, керуючись ст. ст. 1216, 1218, 1261 ЦК України, виходив із того, що позивач в 2003 році самостійно вийшов зі складу членів товариства та просив переоформити недобудований гараж на сестру ОСОБА_6, спадкоємцями якої на момент прийняття цього рішення були відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а батьком покійної ОСОБА_8, який на час ухвалення рішення також є її спадкоємцем та представником позивача ОСОБА_2, окремих позовних вимог не заявлялось.

Колегія суддів із такими висновками не погоджується, оскільки суд дійшов їх

з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. п. 4, 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України цей кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання ним чинності, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю . Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Положеннями ст. 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ у п. 37 постанови № 5 від 7 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз'яснив, що з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється. Оскільки позови про визнання права власності пов'язані з невизначеністю відносин права власності позивача щодо свого майна, то на ці позови не поширюються правила про позовну давність.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що фактично ОСОБА_2 звернувся до суду за захистом свого права власності на гараж, яке не визнається іншими особами, тому до заявлених вимог правила про позовну давність не застосовуються.

Пунктом 4.1. Статуту ТВГ - 6 у редакції 1994 року передбачено, що побудований членом товариства гараж за власні кошти буде належати йому на праві приватної власності згідно Закону України «Про власність». Цим же пунктом Статуту у редакції 2003 передбачено набуття право власності на гараж згідно із Законом України «Про власність» та оформлення свідоцтва про право власності. Пунктом 3.6. Статуту товариства в редакції 2011 року передбачено, що об'єктом права приватної власності членів товариства є побудовані ними за власні кошти гаражі.

Зі змісту наведених правил, визначених зборами уповноважених ТВГ - 6, вбачається, що набуття права власності на гараж безпосередньо пов'язано з особою, яка його побудувала.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про власність» член гаражного кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок, набуває права власності на це майно.

Пленум Верховного Суду України у п. 8 постанови № 5 від 28 червня 1991 року «Про практику розгляду судами цивільних справ, пов'язаних з діяльністю гаражно-будівельних кооперативів» роз'яснив, що у справах про право на гараж судам належить виходити з того, що член ГБК, який повністю вніс свій пай за гараж, наданий йому в користування, набуває право власності на це майно і вправі розпоряджатись ним на свій розсуд - продавати, заповідати, здавати в оренду, обміняти, вчиняти відносно нього інші угоди, що не заборонені законом (ст.15 Закону України «Про власність».

Обґрунтовуючи право ОСОБА_3 та ОСОБА_4, як спадкоємців після смерті ОСОБА_6, на спірний гараж, чим фактично визнавши правомірність прийнятих правлінням ТВГ - 6 рішень (від 20 травня 2011 року та від 29 серпня 2012 року), суд першої інстанції залишив поза своєю увагою, що цими рішеннями порушено права ОСОБА_2, як особи, яка його побудувала та не відчужувала. Те, що гараж було побудовано ОСОБА_2 за власні кошти, що ним здійснювались усі необхідні внески спочатку до кооперативу, а потім до товариства ніким не заперечується. Із заяви ОСОБА_2, яка стала підставою для прийняття рішення правління ТВГ - 6, оформлене протоколом № 12 від 26 грудня 2002 року, не вбачається його наміру відчужити гараж своїй сестрі. Навпаки, із цієї заяви, а в подальшому і з прийнятого за результатом її розгляду рішення, можна дійти висновку, що позивач передав гараж саме в користування без права переоформлення, продажу, дарування чи спадкування.

З огляду на положення ст. ст. 10, 60 ЦПК України позивачем доведено, що його права щодо спірного гаража, як особи, яка його збудувала, не припинились у зв'язку з прийняттям правлінням ТВГ - 6 рішення про передачу його у користування ОСОБА_6, а тому рішення правління ТВГ - 6, оформлене протоколом № 47 від 20 травня 2011 року (у частині розгляду третього питання порядку денного щодо заяви ОСОБА_3 та прийняття відповідного рішення по гаражу НОМЕР_1), а також рішення правління ТВГ - 6, оформлене протоколом № 51 від 29 серпня 2012 року (у частині розгляду четвертого питання порядку денного щодо розгляду заяв ОСОБА_4 та ОСОБА_3) є незаконними та підлягають скасуванню.

Натомість відповідачі, всупереч наведеним нормам права, не довели тих обставин, на які вони посилались як на підставу своїх заперечень.

Щодо вирішення інших позовний вимог, то колегія суддів погоджується, зокрема із висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимоги про відшкодування моральної шкоди, оскільки її позивачем не доведено, а такого способу захисту порушених цивільних прав як звільнення з посади особи за зловживання службовим становищем законом не передбачено.

Статею 182 ЦК України визначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду.

Враховуючи цю норму матеріального права та те, що оскаржувані ОСОБА_2 рішення правління товариства є незаконними та підлягають скасуванню, тому вимога про визнання його власником гаража та зобов'язання відповідача видати довідки на приватизацію гаража є передчасними, оскільки він не позбавлений права звернутись до ТВГ - 6 як член цього товариства за отриманням відповідних довідок, необхідних для подальшого оформлення реєстрації права власності на цей гараж у передбаченому законодавством порядку. Суд не повинен заміняти органи, які зобов'язані узгоджувати забудови. Визнання права власності на нерухоме майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, яке має місце у випадку відмови особі компетентним органом у вирішення зазначеного питання.

За таких обставин колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо незаконності та необґрунтованості рішення в частині відмови у задоволені позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, звільнення старшого бухгалтера, визнання права власності на гараж та видачу відповідних довідок, оскільки вони висновків суду цій частині не спростовують.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про скасування рішень правління ТВГ - 6, оформлених протоколом № 47 від 20 травня 2011 року (у частині розгляду третього питання порядку денного щодо заяви ОСОБА_3 та прийняття відповідного рішення по гаражу НОМЕР_1), а також протоколом № 51 від 29 серпня 2012 року (у частині розгляду четвертого питання порядку денного щодо розгляду заяв ОСОБА_4 та ОСОБА_3), з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення цих позовних вимог.

Враховуючи положення ст. 88, ч.4 ст. 316 ЦПК України, колегія суддів, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, вважає за необхідне стягнути з ТВГ - 6, ОСОБА_3, ОСОБА_4 по 404 грн. (чотириста чотири гривні) 21 коп. з кожного на користь ОСОБА_2, сплаченого ним судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 88, 303, 307, 309, 314, 316, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 9 лютого 2017 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про скасування рішень правління Товариства власників гаражів № 6 від 20 травня 2011 року, оформлене протоколом № 47 (у частині розгляду третього питання порядку денного щодо заяви ОСОБА_3 та прийняття відповідного рішення по гаражу НОМЕР_1), від 29 серпня 2012 року, оформлене протоколом № 51 (у частині розгляду четвертого питання порядку денного щодо розгляду заяв ОСОБА_4 та ОСОБА_3), скасувати, ухвалити у цій частині нове рішення про їх задоволення.

Визнати незаконним та скасувати рішення правління Товариства власників гаражів № 6 від 20 травня 2011 року, оформлене протоколом № 47, у частині розгляду третього питання порядку денного щодо заяви ОСОБА_3 та прийняття відповідного рішення по гаражу НОМЕР_1.

Визнати незаконним та скасувати рішення правління Товариства власників гаражів № 6 від 29 серпня 2012 року, оформлене протоколом № 51, у частині розгляду четвертого питання порядку денного щодо розгляду заяв ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Стягнути із Товариства власників гаражів № 6, ОСОБА_3, ОСОБА_4 по 404 грн. (чотириста чотири гривні) 21 коп. з кожного на користь ОСОБА_2, сплаченого ним судового збору.

В іншій частині залишити рішення суду без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

На рішення може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий О.В. Ковальчук

Судді : В.А. Іващук

М.М. Якименко