Постанова № 66415457, 10.05.2017, Радомишльський районний суд Житомирської області

Номер провадження 2-а/289/7/17

Справа №289/160/17

Рядок статистичного звіту: 35

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.05.2017 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Сіренко Н.С.,

за участю: секретаря судового засідання Галькевич Ю.В.,

представника позивача Швеця Р.Г.,

представників відповідача Сопурко О.А., Іванчик М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за адміністративним позовом Макарівської квартирно-експлуатаційної частини району до Городоцької селищної ради Радомишльського району Житомирської області, Виконавчого комітету Городоцької селищної ради Радомишльського району Житомирської області про оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом, в якому оскаржує дії Городоцької селищної ради Радомишльського району Житомирської області та виконавчого комітету Городоцької селищної ради Радомишльського району Житомирської області та просить зобов'язати відповідачів встановити тарифи на житлово-комунальні послуги, а саме: централізоване водопостачання та водовідведення, транспортування, постачання теплової енергії опалення та послуг із зберігання та захоронення побутових відходів на сміттєзвалищі Макарівської КЕЧ району в смт. Городок на 2017 рік. В підтвердження своїх вимог посилається на те, що 07.11.2016 року, 30.11.2016 року зверталась до відповідачів з проханнями встановити тарифи на житлово-комунальні послуги, однак, Городоцька селищна рада листом від 22.11.2016 року надала витяг із рішення виконавчого комітету Городоцької селищної ради від 22.11.2016 року № 51, в якому відмовила у погодженні тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення, при цьому не вказавши причину відмови, а листом від 20.01.2017 року надала витяг із рішення виконавчого комітету Городоцької селищної ради від 14.11.2016 року № 65, в якому відмовлено в погодженні тарифів на теплопостачання, також без зазначення причини відмови, ігноруючи вимоги законодавства.

В судовому засіданні представник позивача свої позовні вимоги підтримав та просить задовольнити, посилаючись на заявлені в позові обставини, пояснив, що з 2013 року Городоцькою селищною радою тарифи не затверджуються, отже відповідач не виконує свою функцію по затвердженню тарифів, що і стало підставою для звернення до суду.

Представники відповідачів в судовому засіданні позов не визнали, пояснили суду, що до 2010 року тарифи по місту затверджувалися МОУ, так як це було військове містечко, а після 2010 року підприємства треба було передати органу місцевого самоврядування, і тоді б вони затверджували тарифи згідно чинного законодавства України, Макарівська КЕЧ не являється комунальним підприємством, не відноситься до комунальної власності, тому позивачеві відмовили у встановленні тарифів на комунальні послуги.

Заслухавши представників позивача та відповідача, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, проаналізувавши норми чинного законодавства України, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору у сукупності з наданими доказами, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження місцевого самоврядування - це визначені Конституцією і законами України, іншими правовими актами права і обов'язки територіальних громад, органів місцевого самоврядування із здійснення завдань та функцій місцевого самоврядування.

Положеннями ст.ст. 1, 10, 11 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено, що селищна рада є представницьким органом місцевого самоврядування, представляє відповідні територіальні громади та здійснює від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження органу місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до Європейської хартії про місцеве самоврядування основні повноваження місцевого самоврядування встановлюються конституцією або законом. В Україні вони закріплені в загальному вигляді у ст. 143 Основного Закону, а деталізуються в Законі "Про місцеве самоврядування в Україні", а також у галузевому законодавстві та в інших правових актах.

Стаття 143 Конституції України передбачає, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують і ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції.

За своєю структурою повноваження місцевого самоврядування включають:

- власні (самоврядні) повноваження, здійснення яких пов'язане з вирішенням питань місцевого значення, наданням громадських послуг населенню;

- делеговані повноваження (окремі повноваження органів виконавчої влади надані законом органам місцевого самоврядування), здійснення яких пов'язане з виконанням функцій виконавчої влади на місцях.

Територіальні громади, як первинні суб'єкти місцевого самоврядування, правомочні безпосередньо розглядати та вирішувати будь-яке питання, віднесене до самоврядних повноважень.

Судом встановлено, що Макарівська квартирно-експлуатаційна частина району (далі - Макарівська КЕЧ району) є юридичною особою, що здійснює діяльність у сфері оборони та являється суб'єктом господарської діяльності у Збройних Силах (а.с.9,10,11).

03.12.2013 року Житомирською обласною державною адміністрацією Макарівській КЕЧ району видано ліцензії :

- серії АД № 065550 на виробництво теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлених джерел енергії), строк дії ліцензії з 19.11.2013 року по 19.11.2018 року (а.с.12);

- серії АЕ № 199601 на постачання теплової енергії, строк дії ліцензії з 19.11.2013 року по 19.11.2018 року (а.с.13);

- серії АЕ № 199602 на транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, строк дії ліцензії з 19.11.2013 року по 19.11.2018 року (а.с.14);

- серії АЕ № 198481 на централізоване водопостачання та водовідведення, строк дії ліцензії з 07.11.2013 року по 07.11.2018 року (а.с.15).

Як вбачається із копії свідоцтва про реєстрацію військової частини як суб'єкта господарської діяльності у Збройних Силах Макарівській КЕЧ району дозволено наступні види господарської діяльності: постачання гарячої води та пари; збирання, очищення та розподіл води; розбирання та знесення будівель; земляні роботи; електромонтажні роботи; водопровідні, каналізаційні та протипожежні роботи; діяльність автомобільного вантажного транспорту; здавання в оренду власного нерухомого майна; прибирання сміття, боротьба із забрудненням та подібні види діяльності (а.с.9).

На виконання даних задач, позивач звернувся до Городоцької селищної ради 07.11.2016 року, 30.11.2016 року, 16.12.2016 року, надавши обґрунтовані розрахунки з проханням встановити тарифи на комунальні послуги в адміністративних межах Городоцької селищної ради Радомишльського району Житомирської області (а.с.16-51, 52-77, 82-111).

Однак, відповідачі на засіданнях виконавчого комітету клопотання позивача про встановлення тарифів на комунальні послуги відмовили у погодженні тарифів (а.с.78, 79, 80, 81).

Статтею 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено власні (самоврядні) повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі бюджету, фінансів і цін, до яких зокрема відноситься встановлення в порядку і межах, визначених законом, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), транспортні та інші послуги.

Суд звертає увагу на відсутність при цьому умови щодо перебування підприємств у комунальній власності відповідних територіальних громад, на чому акцентують увагу представники відповідача у своїх запереченнях.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки регулює ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV (далі - Закон № 1875-IV).

Так, за змістом пункту 2 статті 7 Закону № 1875-IV до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Ст. 13 Закону № 1875-IV визначає розподіл житлово-комунальних послуг залежно від функціонального призначення, виділяючи зокрема комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).

Статтею 14 згадуваного Закону визначається розподіл житлово-комунальних послуг за порядком затвердження цін/тарифів, та визначається друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території.

Стаття 31 Закону № 1875-IV визначає порядок формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, вказуючи, що порядок формування тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг другої групи (пункт 2 частини першої статті 14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів України.

Виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» від 01.06.2011 р. № 869 затверджено Порядок формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення (далі - Порядок), відповідно до п. 9 якого для встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення ліцензіат подає уповноваженим органам у друкованому і електронному вигляді заяву та розрахунки тарифів на планований період за встановленими такими органами формами з відповідними розрахунками, підтвердними матеріалами і документами, що використовувалися під час їх проведення.

Згідно до ст. 13 ЗУ «Про питну воду та питне водопостачання» до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері питної води та питного водопостачання належить в т. ч. встановлення тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення (крім тарифів на ці послуги, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг).

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Згідно ч. 2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Спосіб захисту у сфері публічно-правових відносин визначає Позивач та згідно ч. 3 ст. 105 КАС України позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії, утриматися від вчинення певних дій, виконати зупинену чи не вчинену дію тощо.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивач оскаржує протиправні дії чи бездіяльність відповідача у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. В цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач.

У випадку коли поданих доказів достатньо для того, щоб зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти те чи інше рішення чи зробити ту чи іншу дію суд вправі обрати такий спосіб захисту порушеного права.

Обрана судом форма захисту порушених прав у даному випадку не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

Втручанням у дискреційні повноваження суб'єкту владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов'язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб'єкта владних повноважень.

Аналогічна позиція випливає зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 24.03.2016 року у справі № 826/17109/13-а.

Тобто, законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі Олссон проти Швеції від 24.03.1988 року) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

При цьому судом враховується, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верхового Суду України від 16.09.2015 року у справі № 21-1465а15 та від 02.02.2016 року у справі № 804/14800/14.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав Позивача, є зобов'язання відповідача виконати свої повноваження, визначені законодавством та встановити тарифи на житлово-комунальні послуги.

На підставі ст. 19 Конституції України, ст.ст. 1, 10, 11, 24, 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 13 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», ст. 7, 13, 14, 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» і керуючись ст.ст. 2, 11, 71, 94, 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Макарівської квартирно-експлуатаційної частини району до Городоцької селищної ради Радомишльського району Житомирської області, Виконавчого комітету Городоцької селищної ради Радомишльського району Житомирської області про оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Зобов'язати Виконавчий комітет Городоцької селищної ради Радомишльського району Житомирської області виконати свої повноваження згідно п. 2 ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та встановити тарифи на житлово-комунальні послуги, а саме: централізоване водопостачання та водовідведення, транспортування, постачання теплової енергії, опалення та послуг із зберігання та захоронення твердих побутових відходів на сміттєзвалищі Макарівської КЕЧ району в смт. Городок на 2017 рік.

Стягнути з Городоцької селищної ради Радомишльського району Житомирської області на користь Макарівської квартирно-експлуатаційної частини району 1 600,00 грн. судових витрат.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Радомишльський районний суд Житомирської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 11.05.2017 року.

Суддя /підпис/ Н. С. Сіренко

Згідно з оригіналом

Суддя Н. С. Сіренко

"___" _____ 20 __

(дата засвідчення копії)