Ухвала суду № 664097, 17.05.2007, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

Справа №22-а-55\2007                                                                   Головуючий 1 інстанції: Яризько.       Категорія: оскарження повідомленні-рішення                                        Доповідач: Шевцова Н.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

17.05.2007 рокум.Харків

           Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

           Головуючого судді –  Філатова Ю.М.

           Суддів                          Шевцової Н.В., Водолажської Н.С.

за участю

секретаря                                 Хоміцької О.О.

представника позивача: Чупріна С.В.

представника відповідача: Німого О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м.Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківськоїоб'єднаноїдержавноїподатковоїінспекціїна постанову господарського суду Харківської області від19.03.2007 року по справі№АС-42/07-07

за позовом     Науково–виробничого підприємства «Академія» Товариства інвалідів               

                         Київського району м.Харкова

до                   Харківської об'єднаної державної податкової інспекції

про                 визнання недійсними податкових повідомлень-рішень та зобов'язання надати

                         висновок

ВСТАНОВИЛА:

        Науково-виробниче підприємство „Академія” Товариства інвалідів Київського району м.Харкова (надалі по тексту позивач, НВП"Академія"  Товариства  інвалідів   Київського  району м.Харкова) звернулось до суду з позовом до Харківської об’єднаної державної податкової інспекції (надалі по тексту відповідач, Харківська ОДПІ) про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення Харківської ОДПІ :

- №0001462310/0 від 08.08.2006 року, №0001462310/1 від 18.09.2006 року, №0001462310/2 щодо   виявлення   завищення   сум   бюджетного   відшкодування   ПДВ   в   розмірі 200742,0 гривень.,

- №0001472310/0 від 08.08.2006 року, №000147231/1 від 18.09.2006 року, №000147231/2 про визначення податкового зобов”язання по ПДВ на загальну суму 21491,12 гривень,

- №0001692310/0 від 21.09.2006 року, № 0001692310/1 щодо виявлення завищення сум бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 718525,0 гривень, - №0001702310/0 від 21.09.2006 року, №0001702310/1 про визначення податкового зобов”язання з ПДВ на загальну суму 177080,48 гривень, - №0001932310/0 від 17.11.2006 року щодо виявлення завищення сум бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 244983,0 гривень, - №0001922310/0 від 17.11.2006 року про визначення податкового зобов”язання з ПДВ на загальну суму 101860,0 гривень, -     №0001472340/0 від 27.12.2006 року щодо завищення сум бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 579377,0 гривень, - №0001482340/0 від 27.12.2006 року про визначення податкового зобов”язання з ПДВ на загальну суму 434809,33 гривень, - № 0001922310/1 від 15.12.2006 року, № 0001932310/1 від 15.12.2006 року,

зобов”язати Харківську ОДПІ надати протягом п”яти робочих днів, наступних за днем набрання чинності даного рішення суду, висновок органу Держказначейства із   зазначенням   суми   ПДВ,   що   підлягає   відшкодуванню   з   бюджету   в   розмірі 1743627,0грн., посилаючись на порушення відповідачем норм чинного законодавств при прийнятті спірних рішень.                   Відповідач проти позову заперечував повністю, посилаючись на висновки акту перевірки.            Постановою Господарського суду Харківської області від 19.03.2007 року позов задоволено, визнані недійсними податкові повідомлення-рішення Харківської ОДПІ у Харківській області № 0001462310/0 від 08.08.2006 року, № 0001462310/1 від 18.09.2006 року, № 0001462310/2 від 20.11.2006 року, №0001472310/0 від 08.08.2006 року, № 000147231/1 від 18.09.2006 року, № 000147231/2 від 20.11.2006 року, № 0001692310/0 від 21.09.2006 року, № 0001692310/1 від 23.11.2006 року, №0001702310/0 від 21.09.2006 року, № 0001702310/1 від 23.11.2006 року, № 0001932310/0 від 17.11.2006 року, № 0001932310/1 від 15.12.2006 року, №0001922310/0 від 17.11.2006 року, № 0001922310/1 від 15.12.2006 року, № 0001472340/0 від 27.12.2006 року, № 0001482340/0 від 27.12.2006 року; зобов'язано Харківську ОДПІ надати протягом п"яти робочих днів, наступних за днем набрання чинності постановою суду, висновок органу Державного казначейства із зазначенням суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету в розмірі 1743627,00 гривень за квітень - вересень 2006 року.                  Відповідач не погоджуюсь з постановою суду першої інстанції звернувся із апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову, прийняти нову постанову, якою в позові відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що суд застосовуючи п.п.6.2.8 п.6.2 ст.6 Закону України „Про податок на додану вартість” не врахував, що позивачем безпосередньо продукція не вироблялась, а витрати понесені на переробку (обробку, інші види перетворення) сировини, комплектуючих, складових частин, інших покупних товарів, які використовувались у виготовленні продукції складає менше ніж 8% від продажної ціни таких виготовлених товарів, тому позивач не мав паво на  податкову пільгу.

                   Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких посилаючись на обґрунтованість та об’єктивність рішення суду, просить  залишити його змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

                    Перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

                Судом першої інстанції встановлено, що позивач відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 20.01.2005 року №28032471 є платником ПДВ. За результатами господарської діяльності позивачем було надано до відповідача наступні податкові декларації з ПДВ та розрахунки суми бюджетного відшкодування:

-за квітень 2006 року із зазначенням суми бюджетного відшкодування у розмірі 200742 гривень 00 копійок;

-за травень 2006 року із зазначенням суми бюджетного відшкодування у розмірі 388908 гривень 00 копійок;

- за червень 2006 року із зазначенням суми бюджетного відшкодування у розмірі 329617 гривень 00 копійок;

- за липень 2006 року із зазначенням суми бюджетного відшкодування у розмірі 244983 гривень 00 копійок;

- за серпень 2006 року із зазначенням суми бюджетного відшкодування у розмірі 386970 гривень 00 копійок;

- за вересень 2006 року із зазначенням суми бюджетного відшкодування у розмірі 192407 гривень 00 копійок.

         За результатами проведеної відповідачем документальної перевірки позивача з питань правомірності відшкодування податку на додану вартість за період квітень 2006 року було складений акт за № 1583/23-30292597 від 31.07.2006 року, в якому були зафіксовані порушення вимог пп..6.2.8 п.6.2 ст.6 пп.7.7.1. пп..7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України „ Про податок на додану вартість" в результаті чого зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2006 року на 200742,00 гривень та донараховано суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі - 15350,8 гривень.

На підставі зазначеного акту були складені та надані позивачеві податкові повідомлення-рішення за № 0001462310/0 від 08.08.2006 року щодо виявлення завищення сум бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 200742,00 гривень, та повідомлення -рішення за № 0001472310/0 від 08.08.2006 року про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі -21491,12 гривень (в тому числі за основним платежем - 15350,80 гривень та за штрафними санкціями 6140,32 гривень)

           Зазначені податкові повідомлення - рішення Харківської об'єднаної ДПІ були оскаржені в адміністративному порядку, але скарги залишені без задоволення, а рішення без змін.

На підставі направлення № 658 від 29.09.2006 року відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань правомірності відшкодування податку на додану вартість за період травень, червень 2006 року.

За результатами перевірки було складено акт № 2037/23-30292597 від 18.09.2006 року, в якому зафіксовані порушення вимог пп..6.2.8 п.6.2 ст.6 пп.7.7.1. пп..7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України „ Про податок на додану вартість" в результаті чого зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2006 року на 388908,00 гривень, за червень 2006 року на 329617,00 гривень та донараховано суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі - 141409,90 гривень ( відповідно за травень - 73886,00 гривень та за червень -67523,90 гривень).

На підставі зазначеного акту були складені та надані позивачеві податкові повідомлення-рішення за № 0001692310/0 від 21.09.2006 року щодо виявлення завищення сум бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 718525,00 гривень, та повідомлення-рішення за № 0001702310/0 від 21.09.2006 року про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі -177080,48 гривень (в тому   числі за основним платежем - 141409,90 гривень та за штрафними санкціями 36670,58 гривень).

Зазначені податкові повідомлення-рішення Харківської ОДПІ були оскаржені в адміністративному порядку, але скарги залишені без задоволення, а рішення без змін.

Відповідачем в період з 30 жовтня 2006 року по 03 листопада 2006 року було проведено позапланову перевірку позивача з питань правомірності відшкодування податку на додану вартість за період липень 2006 року.

За результатами цієї перевірки було складено акт № 2520/23-30292597 від 10.11.2006 року, в якому зафіксовані порушення вимог пп..6.2.8 п.6.2 ст.6 пп.7.7.1. пп..7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України „ Про податок на додану вартість" в результаті чого зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2006 року на 244983,00 гривень, та донараховано суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі – 78354,00 гривень. На підставі зазначеного акту були складені та надані позивачеві податкові повідомлення-рішення за № 0001932310/0 від 17.11.2006 року щодо виявлення завищення сум бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 244983,00 гривень, та повідомлення-рішення за № 0001922310/0 від 17.11.2006 року про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі – 101860,00 гривень (в тому числі за основним платежем - 78354,00 гривень та за штрафними санкціями - 23506,00 гривень).

Зазначені податкові повідомлення-рішення Харківської ОДПІ були оскаржені в адміністративному порядку, але скарги залишені без задоволення, а рішення без змін.

Внаслідок проведеної відповідачем документальної перевірки позивача за період серпень - вересень 2006 року було складено акт за № 3158/2340-30292597 від 21.12.2006 року, в якому зафіксовані порушення вимог пп..6.2.8 п.6.2 ст.6 пп.7.7.1. пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України „ Про податок на додану вартість" в результаті чого зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2006 року на 386970,00 гривень, за вересень 2006 року на 192407,00 гривень та донараховано суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі: за серпень 2006 року - 154731,80 гривень, за вересень 2006 року - 167834,47 гривень.

           На підставі зазначеного акту були складені та надані позивачу податкові повідомлення-рішення за № 0001472340/0 від 27.12.2006 року щодо виявлення завищення сум бюджетного відшкодування ПДВ в загальному розмірі 579377,00 гривень, та повідомлення-рішення за № 0001482340/0 від 27.12.2006 року про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі - 434809,33 гривень (в тому числі за основним платежем - 322566,27 гривень та за штрафними санкціями 112243,06 гривень).

 Задовольняючи позову суд першої інстанції виходив з того, що п.п.6.2.8 ст.6 Закону України „ Про податок на додану вартість" передбачено, що за нульовою ставкою оподаткуються операції з „ поставки товарів (крім підакцизних товарів) та послуг, що безпосередньо виготовляються підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів які засновані громадськими організаціями інвалідів і є їх власністю, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50 відсотків середньо облікової чисельності штатних працівників облікового складу, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат виробництва.

Безпосереднім вважається виготовлення товарів, внаслідок якого сума витрат, понесених на переробку ( обробку, інші види перетворення) сировини, комплектуючих, складових частин, інших покупних товарів, які використовуються у виготовленні таких товарів, становить не менше 8 відсотків продажної ціни таких виготовлених товарів.

           Зазначені підприємства та організації громадських організацій інвалідів мають право застосувати цю пільгу за наявності реєстрації у відповідному податковому органі, яка здійснюється з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів та відповідної заяви платника податку про бажання  отримувати таку пільгу відповідно до Закону України „ Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Судом першої інстанції встановлено, що підприємство позивача мало Дозвіл №150 на підставі рішення від 04.05.06р..за №3 регіональної комісії з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів терміном дії з 01.03.2006 року по 01.04.2006 року, та Дозвіл №4 на підставі рішення від 04.05.2006 року за №3 регіональної комісії з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів терміном дії з 01.04.2006 року по 01.01.2007 року.

Представники відповідача в суді першої та апеляційної інстанції стверджували, що витрати, понесені позивачем на сплату орендної плати не відносяться до витрат, пов’язаних з безпосереднім виготовленням продукції, а тому сума витрат від продажної ціни є меншою ніж 8% продажної ціни товарів.

Колегія суддів, не може погодитися з такими твердженнями представників відповідачів.

Відповідно до п.11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Мінфіна України від 31.12.99р. № 318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за № 27/4248

"Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції .(робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загально виробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

                До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загально виробничі витрати.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

15. До складу загальновиробничих витрат включаються:

15.4. Витрати     на   утримання,     експлуатацію    та   ремонт,     страхування, операційну оренду основних засобів,інших необоротних активів загально виробничого призначення.

15.5. Витрати на вдосконалення технології й організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи працівників,   зайнятих удосконаленням технології й організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик     у     виробничому процесі; витрати   матеріалів,   купівельних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій тощо).»

Відповідно до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 14"оренда" затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 28.07.2000 року № 181 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2000 року N 487/4708

"п.8. Об'єкт операційної оренди відображається орендарем на позабалансовому рахунку бухгалтерського обліку за вартістю, указаною в угоді про оренду.

Затрати орендаря на поліпшення об'єкта операційної оренди (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що приводять до збільшення майбутніх економічних вигод, які первісне очікувалися від його використання, відображаються орендарем як капітальні інвестиції у створення (будівництво) інших необоротних матеріальних активів.

9. Належна за користування об'єктом операційної оренди плата визнається витратами згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" на прямолінійній основі протягом строку оренди або з урахуванням способу одержання економічних вигод, пов'язаних із використанням об'єкта операційної оренди. На суму заохочення орендаря щодо продовження або укладення нової орендної угоди зменшуються протягом строку оренди його витрати з орендної плати".

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо правомірності включення позивачем витрат на орендну плату до витрат пов’язаних з безпосереднім виготовленням товарів.

Крім того, з урахуванням наведеного, суд першої інстанції вірно зазначив, що оборотні відомості по витратам на виготовлення продукції, які були надані Підприємством для перевірки Відповідачу, складені згідно з Порядком розрахунку собівартості, та відповідно до розрахунків наведених в актах перевірок, засвідчують про те, що витрати на переробку сировини та комплектуючих при безпосередньому виготовленні продукції значно перевищують рівень 8 % від продажної ціни.

              Судом першої інстанції встановлено, що в орендованих приміщеннях та на орендованому обладнанні (мікромельниці, холодильники-рефрижератори, морозильні камери та ін.) роботи виконували працівники позивача, а також використовувались послуги сторонніх організацій по виготовленню окремих елементів меблів та пошиву елементів упаковки з використанням спеціального обладнання та спеціалістів таких організацій відповідно до укладених договорів з такими організаціями про надання послуг.

При цьому судом першої інстанції зазначено, що відповідачем не проводився розрахунок долі витрат сплачених стороннім організаціям у продажній ціні ковдр атласних, меблів та упаковок ПВХ.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в актах перевірки документально не обгрунтовано ствердження про те, що сума витрат понесених на переробку (обробку, інші види перетворення) сировини, комплектуючих, складових частин, інших покупних товарів, які використовуються у виготовленні таких товарів, менше ніж 8% та не відповідає вимогам п.п. 6.2.8 п.6.2 ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість".

Крім того, відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Перелік витрат, що включаються до складу валових витрат виробництва (обігу), визначено підпунктом 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Таким чином, враховуючи викладене та беручи до уваги статус підприємств, до операцій з поставки товарів та послуг яких застосовується пільговий режим оподаткування, при визначенні суми витрат, понесених на переробку (обробку, інші види перетворення) сировини, комплектуючих, складових частин, інших покупних товарів, які використовуються у виготовленні товарів, що вважаються безпосередньо виготовленими підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів, слід керуватися пунктом 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

В пункті 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вказано, що до складу валових витрат включаються:

п.п. 5.2.1 Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті."

З урахуванням наведеного, до складу витрат, при визначенні суми витрат, понесених на переробку (обробку, інші види перетворення) сировини, комплектуючих, складових частин, інших покупних товарів, які використовуються у виготовленні товарів, що вважаються безпосередньо виготовленими підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів, повинні включатися всі суми витрат сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Отже, суд першої суд першої інстанції вірно зазначив, що в актах Відповідача не доведено, що витрати Підприємства на оренду приміщення та основних засобів виробництва не пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг)

Суд першої інстанції звернув увагу на зазначення в актах перевірки Відповідачем здійснення позивачем реалізаціїготової продукції (одіял атласних, цукрової пудри, різноманітних меблів, рибопродукції), а не їх частин або елементів.

При цьому при розрахунку суми витрат, понесених на переробку (обробку, інші види перетворення) сировини, комплектуючих, складових частин, інших покупних товарів, які використовуються у виготовленні товарів, що вважаються безпосередньо виготовленими підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів, в актах перевірки не враховано суми витрат виробничого характеру за послуги стороннім організаціям за переробку сировини та виконання ними окремих операцій при виробництві готової продукції.

Тому, суд дійшов до вірного висновку, що твердження представників відповідачів стосовно того, що позивач безпосередньо не виготовляв готову продукцію виходячи тільки з того, що воно використовувало послуги сторонніх організацій в актах відповідача документально не доведено, тобто є безпідставним.

Судом першої інстанції встановлено, що в актах відповідача зроблено висновок про невиконання вимог п.п.7.7.1 та п.п.7.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", але в актах перевірки не зазначено в чому саме полягає це невиконання. З актів перевірки слідує, що розбіжностей в обсягах поставок та придбання товарів (робіт, послуг) не встановлено. Встановлено тільки порушення вимог п.п. 6.2.8 п.6.2 ст.6 Закону України "Про податок на додану вартість" та проведено на підставі цього перерахунок сум податку на додану вартість, який підлягає сплаті (відшкодуванню) в бюджет (з бюджету).

Враховуючи те, що в актах перевірки документально не обгрунтовано встановлене невиконання вимог п.п. 6.2.8, п.6.2 ст.6 Закону України "Про податок на додану вартість", то і проведення перерахунку сум ПДВ на підставі п.п. 7.7.1 п.п. 7.7.2 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" проведено не обґрунтовано.

Крім того, судом першої інстанції вірно зазначено, що відповідно до п.п.4.4.1 п.4.4.ст. 4 Закону України „ Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами" у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно -правових актів припускають неоднозначне трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків."

Згідно п.п.4.4.2. п.4.4 ст.4. того ж Закону

а) роз'яснення окремих положень податкового законодавства надаються контролюючими органами у порядку, визначеному відповідним центральним (керівним) органом контролюючого органу, виходячи із положень 4.4.1 цього пункту, принципів оподаткування викладених у Законі України „Про систему оподаткування", та економічного змісту податку, збору, який розглядається.

д) не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення (за відсутності податкових роз'яснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового роз'яснення, тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове роз'яснення чи узагальнююче податкове роз'яснення було змінено або скасовано, чи надано нове податкове роз'яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове роз'яснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано).

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб”єкта владних повноважень обов”язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

            На підставі наведеного колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку, що відповідач ні документально ні нормативно не довів правомірність прийнятихним спірних рішень.

               Отже, суд першої інстанції правильно та повно встановив всі обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права.

                Доводи апеляційної скарги виводів суду не спростовують.

                Керуючись ст.ст. 160, 195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

                       Апеляційну скаргу Об’єднаної державної податкової інспекції Харківського району - залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Харківської області від19.03.2007 року  по справі№АС-42\07-07 - без змін.

                   Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня набрання ухвалою законної сили, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий                                      (підпис)             Ю.М.Філатов

Судді:                                                 (підпис)          Н.В. Шевцова

                                                          (підпис)            Н.С. Водолажська

 З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО:

Суддя

Харківського апеляційного

адміністративного суду                                                                     Н.В.Шевцова