Постанова № 66407669, 05.04.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2017 року Справа № 912/3782/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівДанилової М.В., Корсака В.А.розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київна постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.02.2017 рокуу справі господарського суду Кіровоградської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. КиївдоКомунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради, м. Олександрія, Кіровоградська обл.простягнення суми

за участю представників

позивача: не з'явився,

відповідача: Лукашевська Ю.А.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі за текстом - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовом до комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради (далі за текстом - КП "Теплокомуненерго") про стягнення 2 342 968, 48 грн. пені, 980 903, 88 грн. інфляційних втрат та 3 % 138 716, 44 грн. річних.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 03.11.2016 року залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.02.2017 року позов задоволено частково: присуджено до стягнення з КП "Теплокомуненерго" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 1 171 484, 24 грн. пені, 980 903 88 грн. інфляційних втрат, 138 716, 44 грн. 3 % річних та судовий збір; в іншій частині в задоволенні позову - відмовлено.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що позивачем правомірно на підставі Договору та чинного законодавства здійснено нарахування пред'явлених до стягнення сум, вірно визначено періоди нарахування інфляційних втрат, 3% річних та пені, а відтак вимоги позивача є законними та обгрунтованими; водночас, судами, з урахуванням положень п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, встановлено наявність правових підстав для зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 50 % до 1 171 484, 24 грн.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 03.11.2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.02.2017 року в частині зменшення розміру пені на 1 171 484, 24 грн. та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення вимог щодо стягнення пені у повному обсязі.

КП "Теплокомуненерго" відзиву на касаційну скаргу подано не було.

В судовому засіданні представник відповідача проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Позивача згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак він не скористався передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника відповідача, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.12.2014 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" як продавцем та КП "Теплокомуненерго" як покупцем укладено Договір купівлі-продажу природного газу №2452/15-БО-18 (далі за текстом - Договір), за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця у 2015 році природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ) в обсязі і на умовах цього Договору. Строк дії Договору встановлено з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками до 31.12.2015 року в частині поставки газу, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 Договору).

До вказаного Договору сторонами також укладено Додаткові угоди: № 1 від 10.02.2015 року; № 2 від 10.03.2015 року; № 3 від 15.04.2015 року; № 4 від 15.05.2015 року; № 5 від 05.06.2015 року; № 6 від 20.07.2015 року; № 7 від 15.10.2015 року; № 8 від 22.10.2015 року; № 9 від 02.11.2015 року, в яких, зокрема, сторони вносили зміни до Договору в частині вартості природного газу та порядку розрахунків.

Відповідно до п. 3.4 Договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язався надавати продавцю підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акту приймання-передачі газу, у яких зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язався повертати покупцю та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акту, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Ціна газу узгоджена між сторонами в розділі 5 Договору. Так ціна за 1000 куб. м природного газу становить 5 900 грн. без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом. До сплати за 1000 куб. м - 6 384, 70 грн., крім того ПДВ - 20 % - 1 276, 94 грн., всього з ПДВ - 7 661, 64 грн. Загальна вартість Договору складається із сум вартості місячних поставок газу.

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 Договору).

Відповідно до п. 7.2 Договору у разі невиконання покупцем п. 6.1 Договору він зобов'язується сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

На виконання умов Договору продавець поставив покупцю протягом січня - грудня 2015 року природний газ на загальну суму 25 805 257, 50 грн., що підтверджуються відповідними актами приймання-передачі природного газу, підписаними сторонами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що борг за зобов'язаннями січня 2015 року був сплачений у повному обсязі 24.03.2015 року, за зобов'язаннями лютого 2015 року - 21.09.2015 року, за зобов'язаннями березня 2015 року - 14.12.2015 року, за зобов'язаннями квітня 2015 року - 14.12.2015 року, за зобов'язаннями жовтня 2015 року - 16.12.2015 року, за зобов'язаннями листопада 2015 року - 29.12.2015 року, за зобов'язаннями грудня 2015 року - 01.03.2016 року.

Відтак, покупцем договірні зобов'язання по оплаті за газ виконано, але з простроченням строків, передбачених умовами Договору, що підтверджується сторонами.

З огляду на те, що відповідач свої зобов'язання в частині своєчасної оплати вартості отриманого природного газу здійснював з порушенням умов Договору, перераховував кошти несвоєчасно, позивачем здійснено нарахування 2 342 968, 48 грн. пені, 980 903, 88 грн. інфляційних втрат та 138 716, 44 грн. 3 % річних.

За таких обставин та враховуючи положення ст. ст. 525, 526, 598, 599, 610, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 216, ч. 2 ст. 217, ст. 230, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновків, що порушення умов Договору щодо своєчасної оплати поставленого газу є підставою для нарахування заявлених до стягнення сум, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволено частково та присуджено до стягнення 1 171 484, 24 грн. пені, 980 903 88 грн. інфляційних втрат та 138 716, 44 грн. 3 % річних; при цьому, відповідач просив суд зменшити розмір пені на 85 %, посилаючись на те, що за Договором газ постачався виключно для потреб населення та фактичні витрати на виробництво теплової енергії перевищують встановлений тариф, а різниця несвоєчасно відшкодовується державою, однак судами частково задоволено клопотання відповідача та зменшено розмір пені на 50 %.

При цьому, судові акти попередніх інстанцій оскаржуються позивачем лише в частині зменшення розміру пені, у зв'язку з чим колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити наступне.

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим в п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509, ч. ч. 1, 2 ст. 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Право суду, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, передбачене п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України. При цьому, вказана процесуальна норма застосовується виключно у сукупності з нормами права матеріального, які передбачають можливість зменшення розміру пені, зокрема, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України і ст. 233 Господарського кодексу України.

Так, за приписами ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз зазначених приписів свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Оскільки пеня є різновидом неустойки, яка має подвійну правову природу: одночасно є засобом забезпечення договірних зобов`язань для стимулювання їх виконання і мірою відповідальності за неналежне виконання зобов`язання (санкцією), як правового наслідку його порушення, вона має компенсаційний характер та її розмір повинен бути відповідним розміру понесених позивачем збитків.

При вирішенні спору судами попередніх інстанцій правомірно взято до уваги, що допущене відповідачем прострочення виконання зобов'язання виникло з об'єктивних причин і, зокрема, заборгованість виникла у зв'язку з різницею в тарифах на послуги з теплопостачання внаслідок невідповідності фактичної вартості цих послуг тарифам, що затверджені в установленому порядку для відповідача, станом на 01.10.2016 року загальна сума заборгованості за теплову енергію складає 20 392, 5 тис. грн., з яких заборгованість населення - 13 523, 6 тис. грн., бюджетних установ - 6 582, 6 тис. грн., госпрозрахункових підприємств - 286, 3 тис. грн., сума непокритих збитків по підприємству - 28 617 тис. грн. Згідно звіту про фінансові результати за 9 місяців 2016 року (код рядка 2195) відповідач має збиток - (9211).

Також судами враховано, що несвоєчасна оплата відповідачем за поставлений газ відбулась внаслідок значних боргів населення за спожитий природний газ; відповідач надає послуги з опалення за тарифами, які затверджуються державою та є нижчими собівартості послуг, що виробляються відповідачем; несвоєчасне надходження субвенцій з бюджету за різницю між встановленим тарифом та собівартістю, а також сплату боргу по Договору у повному обсязі.

При цьому, судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що заявлена до стягнення сума пені не відповідає наслідкам здійсненого відповідачем правопорушення і позивачем не надано документів на підтвердження понесених ним збитків та інших негативних наслідків, які настали для нього через несвоєчасну оплату поставленого відповідачу газу.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, правомірно скористався своїм правом згідно п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України і зменшив розмір пені на 50 % до суми 1 171 484, 24 грн. у зв'язку з наявністю передбачених ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України підстав для зменшення розміру пені.

Поряд з цим, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що доводи НАК "Нафтогаз України", викладені в касаційній скарзі, про те, що судами попередніх інстанцій не враховано його майновий стан при задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки такі доводи скаржника щодо його майнового стану жодною мірою не впливають на оцінку обгрунтованості зменшення розміру пені на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України і таке зменшення пені не на 85 % як того просив позивач, а на 50 % свідчить саме про врахування судами і майнового стану позивача.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що доводи ПАТ "НАК "Нафтогаз України", викладені у касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують законних і обґрунтованих висновків господарських судів попередніх інстанцій.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.02.2017 року у справі № 912/3782/16 - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіМ.В. Данилова В.А. Корсак