Рішення № 66401339, 05.05.2017, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 537/2849/16-ц

Провадження №2/524/115/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.05.2017 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі: головуючого - судді - Нестеренка С.Г., при секретарі - Бельченко Н.Л., з участю позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, представників відповідача ПАТ «Українська Залізниця»: ОСОБА_3 та ОСОБА_4,розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Українська Залізниця» про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року до суду звернувся ОСОБА_1 з вказаним позовом до ПАТ «Українська Залізниця» ( надалі: ПАТ «УкрЗалізниця» або відповідач ) про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, стягнення матеріальної та моральної шкоди, який було уточнено у квітні 2017 року щодо обставин події проступку та обґрунтування позову ( т. 1 а.с.а.с. 1-4, т. 2 а.с.а.с. 238-241 ).

Зазначав, що працює на підприємстві залізничного транспорту з жовтня 1994 року. 22 лютого 2013 року переведений на посаду бригадира ( звільненого ) підприємств залізничного транспорту та метрополітенів 5-го розряду в цеху екіпірування пасажирських вагонів Кременчук зі зміною пізніше найменування посади, та у подальшому начальником пасажирського поїзду.

Наказом № 34/Д від 18 травня 2016 року його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за порушення порядку перевезення пасажирів.

Вважав дисциплінарне стягнення незаконним, оскільки адміністрація відповідача не обґрунтувала підстави притягнення до дисциплінарної відповідальності, не дотрималася порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності, оскільки він входить до керівного складу Вільної профспілки, але адміністрація підприємства не зверталася з поданням на одержання згоди на притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Позивач просив: - визнати незаконним наказ № 34/Д від 18 травня 2016 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани; - стягнути з відповідача на його користь у відшкодування матеріальної шкоди 3500 грн. та моральної шкоди 20 тис. грн., посилаючись на порушення відповідачем його трудових прав, заподіяння матеріальної і моральної шкоди, котра виражена у наявності моральних страждань, розриву нормальних життєвих звязків з рідними та колегами по роботі.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позов підтримали, просили задовольнити, посилаючись на обставини і підстави, викладені у позовній заяві.

Представники відповідача ПАТ «Українська Залізниця»: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з позовом не погодилися. Пояснили, що позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності на законних підставах, процедура притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності не була порушена.

Суд, вислухавши пояснення сторін, їх представників, свідчення свідків, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

Позивача ОСОБА_1 було прийнято з 27 жовтня 1994 року на роботу провідником пасажирських вагонів в резерв провідників станції Кременчук Дирекції по обслуговуванню пасажирів Полтавського відділення Південної залізниці.

Після неодноразового переведення на інші посади, у тому числі у звязку зі зміною організаційно-правової форми підприємств залізничного транспорту в Україні, з 22 лютого 2013 року позивач працює на посаді бригадира ( звільненого ) підприємств залізничного транспорту та метрополітенів 5-го розряду в цеху екіпіровки пасажирських вагонів станції Кременчук відокремленого підрозділу «Полтавська вагонна дільниця» ДП «Південна залізниця», найменування якої ( посади ) змінено з 11 травня 2016 року на бригадира ( звільненого ) підприємств залізничного транспорту 5-го розряду виробничого підрозділу «Полтавська вагонна дільниця» регіональної філії «Південна залізниця» ПАТ «Українська Залізниця».

Наказом начальника виробничого підрозділу «Полтавська вагонна дільниця» регіональної філії «Південна залізниця» ПАТ «Українська Залізниця» ОСОБА_5 від 30 березня 2016 року за № 84 у звязку з виробничою необхідністю на позивача ОСОБА_1 було покладено виконання обовязку начальника пасажирського поїзду резерву провідників Полтава з 01 квітня 2016 року до 30 квітня 2016 року.

18 травня 2016 року наказом за №34/Д виконуючого обовязки начальника виробничого підрозділу «Полтавська вагонна дільниця» регіональної філії «Південна залізниця» ПАТ «Українська Залізниця» ОСОБА_6 позивача ОСОБА_1 було притягнуто відповідно ст.147 КЗпП України до дисциплінарної відповідальності за порушення п. 7.13. « Інструкції начальника пасажирського поїзду», затвердженої наказом від 27 квітня 2012 р. №158-ц, вимоги телеграфної вказівки від 10 липня 2015 року Л-05-10,2211, §78 Інструкції з ведення станційної комерційної звітності, яке виразилось у порушенні посадових обовязків, невиконанні вказівок, розпоряджень та наказів керівництва, не вірному заповненні квитанцій ф.ГУ-57 з оголошенням догани ( т. 2 а.с. 1-2 ).

Згідно довідки відповідача за № 3200 від 20 грудня 2016 р. та розрахунків заробітної плати за травень грудень місяці 2016 року позивача ОСОБА_1 на підставі наказу № 34/Д від 18 травня 2016 року було позбавлено винагороди по результатам роботи за травень 2016 р. у розмірі 256,85 грн. ( т. 2 а.с. а.с. 125, 178-185 ).

Суд не погоджується з доводами позивача та його представника щодо незаконності наказу за № 34/Д від 18 травня 2016 р. і вважає, що позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності на законних підставах з дотриманням вимог ст.ст. 43, 252, 147 149 КЗпП України.

При цьому, суд виходить з наступного. Позивач раніше працював на різних посадах у відповідача: начальника поїзда, ревізора, начальника резерву провідників, що постає з пояснень позивача, представників відповідача, свідчень свідків ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8 та підтверджується наявними в матеріалах справи копіями відповідних наказів і трудової книжки.

10 березня 2016 р. ОСОБА_1 здав іспити в комісії ПАТ «Укрзалізниця» з професійного відбору кандидатів на посаду начальника поїзда (т. 3 а.с.11-14). Тобто, позивач мав належну підготовку, обсяг знань та досвід необхідний для виконання обовязків начальника поїзда.

Не заслуговують уваги доводи і посилання позивача та його представника, що мало місце переведення позивача у березні 2016 р. на посаду начальника поїзду постійно, які є безпідставними, оскільки виконання обовязків начальника поїзда носило терміновий характер без зміни умов трудового договору, укладеного між сторонами у справі, що підтверджується наказами від 30 березня 2016р. за № 84, від 29 квітня 2016р. за № 135, виданих на підставі згоди сторін трудового договору. До того ж, у 2015 р. позивач також залучався до виконання обовязків начальника поїзда згідно вимог ч.2 ст. 33 КЗпП України згідно наказу № 233 від 30 липня 2015 р. ( т.3 а.с.3).

До виконання обовязків начальника поїзда був ознайомлений з посадовою інструкцією начальника поїзда, що не заперечувалося позивачем у ході розгляду справи та підтверджується його особистим підписом на посадовій інструкції. (т.1 а.с.124-132, т 2. а.с.36-48). Невизнання позивачем свого власного підпису з посадовою інструкцією начальника поїзду мало місце в останньому судовому засіданні після надання ним раніше пояснень про підтвердження факту ознайомлення з цією інструкцією та після надання відповідачем неодноразово письмових заперечень на позов, і таку зміну викладу обставин позивачем суд розцінює як спробу позивача уникнути дисциплінарного стягнення, яке було застосоване до позивача у травні 2016р. Суд вважає, що ОСОБА_1 при виконанні обовязків начальника поїзда був достовірно і у повному обсязі обізнаний з правилами проїзду пасажирів, порядком оформлення начальником поїзда проїзду пасажирів та документів необхідних для посадки і перевезення пасажирів.

Відповідачем перед рейсом позивач був проінструктований про недопущення членами поїзної бригади та начальником поїзда перевезення безквиткових пасажирів (т.1 а.с 159).

29 квітня 2016р. поїзд № 783/784 сполученням Дніпропетровськ-Полтава, де позивач виконував обовязки начальника поїзда, був перевірений комісією НКРС регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» на дільниці Дніпропетровськ -Пятихатки. За результати перевірки ревізорами зроблено запис у рейсовий журнал (т.1 ас.154) виконуючого обовязки начальника поїзда, складено акт форми ЛУ-4 на перевезення 8-ми безквиткових пасажирів.

При цьому, було встановлено, що позивачем було допущено порушення п.7.13 Інструкції начальника пасажирського поїзда, § 78 Інструкції з ведення станційної комерційної звітності, телеграфної вказівки керівництва пасажирської служби від 10 липня 2015р. за №Л-05-10/2211, що виразилося у порушенні посадових обовязків, невиконанні вказівок, розпоряджень та наказів керівництва, не вірному заповненні квитанцій ГУ-57 та призвело до перевезення 8-и безквиткових пасажирів у вагоні № 2 зазначеного поїзду.

Під час розгляду справи у судовому засіданні позивач пояснив, що через погіршення стану здоровя провідника вагону № 2 ОСОБА_9 (черговий провідник вагону ) ним було змінено графік чергування цього провідника та провідника ОСОБА_10 і на посадку пасажирів у вагон № 2 по ст. Дніпропетровськ провідника не виділив взагалі, взявши виконання обовязків чергового провідника на себе. Доказів про погіршення стану здоровя провідника ОСОБА_9 та на підтвердження факту неможливості здійснення заміни іншим провідником позивач та його представник не надали. Згідно посадових обовязків здійснювати посадку пасажирів особисто позивач не мав права, однак в порушення посадових обовязків дозволив посадку у вагон 8-ми пасажирам, пояснивши ( т.1 а.с.162-166), що оформлення проїзду цим пасажирам він здійснив на платформі, що не передбачено ні Правилами перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затвердженими наказом Міністерства транспорту та звязку України від 27 грудня 2006 № 1196 ( зі змінами та доповненнями), ( далі - Правила) ні посадовою Інструкцією.

Більш того, факт оформлення позивачем проїзду 8-ми пасажирам на платформі спростовано складеним ревізорами актом Г №005204 від 29 квітня 2016р. щодо перевезення 8-ми безквиткових пасажирів у вагоні № 2 ( т.1 а.с.212)

Як вказано в акті безквитковим пасажирам були видані ревізорами документи на проїзд у вигляді квитанцій ф. ГУ 57 №№ 046851-046859 на загальну суму 733,91 грн. (т.1а.с.218-225)

У поясненнях, наданих ревізорам, безквиткові пасажири визнали, що проїжджали у вагоні № 2 поїзда №783/784 сполученням Дніпропетровськ-Полтава без проїзних документів (т.1 а.с.239-246).

Не знайшло свого підтвердження у ході розгляду справи посилання позивача щодо того, що безквиткові пасажири складали організовану групу, яка їхала на похорони, оскільки частина осіб, що здійснили посадку їхали до станції Кременчук, а один пасажир до станції Полтава, як постає з квитанцій ф.ГУ-57.

Позивачем було оформлено та здано до каси вісім квитанцій ф. ГУ-57 за №№ 008526-008533 з грошовими коштами на суму 714,40 грн. (т.1 а.с.а.с. 178-185) за якими він нібито оформив безквитковим пасажирам по ст. Дніпропетровськ на пероні біля вагону проїзд. Різниця між сумою стягнутою ревізорами та позивачем вартості проїзду 8-ми пасажирів склала 19,51 грн. Натомість, оформлення та здачу цих квитанцій та грошових коштів позивачем було здійснено з метою не притягнення його до відповідної юридичної відповідальності за перевезення пасажирів, які не придбали в установленому порядку квитків. На момент проведення ревізії позивач не предявив вказані квитанції та відповідні грошові кошти ревізорам. Сам позивач стверджував у судовому засіданні, що не встиг оформити пасажирів як до відправлення поїзду, так і станом на момент проведення ревізії. Крім того, квитанції, які оформив позивач після проведення ревізії так і не містили відомості про пасажирів, зокрема їх паспортні дані, а також не було зазначені номера вагону та місць, враховуючи ту обставину, що позивач знав інформацію про наявність вільних місць у вагонах поїзду після початку рейсу від провідників, на що посилався і в судовому засіданні. Так, за письмовими поясненнями безквиткових пасажирів наданими ними як позивачу, так і ревізорам, жоден з них не мав документів, які посвідчували б їх особи та дозволяли їм з квитком оформленим у добовій касі слідувати у поїзді без заняття місця.

На оперативну нараду при виконуючому обовязки начальника філії «Південна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» ОСОБА_11 від 11 травня 2016р. з приводу розгляду результатів перевірки роботи поїзної бригади працівниками НКРС поїзду № 783/784 сполученням Дніпропетровськ-Полтава 29 квітня 2016р., були запрошені в тому числі і працівники НКРС, які здійснювали перевірку поїзда та громадянин ОСОБА_12І, що був одним з восьми безквиткових пасажирів та який підтвердив на нараді, в присутності позивача, що був посаджений у поїзд без проїзних документів з дозволу позивача і проїзні документи були оформлені йому лише ревізорами. Стосовно написання двох пояснень різних за змістом пояснив, що одне було написане для ревізорів з описом подій, що відбувалися насправді, а інше для позивача на його прохання нібито дня внутрішнього розбору у філії. Пояснення надане Позивачу спростував. Кошти в сумі 112 грн. за виписану квитанцію на проїзд від ст. Дніпропетровськ до ст. Полтава він сплатив ревізорам (т.1 а.с.200-205).

Дії контролюючих осіб, що здійснювали ревізію поїзда, позивачем не було оскаржено.

Посилання позивача, що ревізори допустили порушення вимог пункту 7.21 Правил і не надали йому одну годину для оформлення проїзду 8-ми пасажирам, спростовується поясненнями, які ці пасажири надали йому, його особистим поясненням наданим відповідачу та у судовому засіданні.

Згідно п. 7.2 Правил «посадка у поїзд осіб, що здійснюють поїздку за повними проїзними документами, здійснюється за предявленням проїзного документа та документа,який посвідчує особу».

Пунктом 7.21 Правил передбачено, що « у виняткових випадках з дозволу начальника поїзда дозволяється посадка пасажирів у поїзд, якщо вони не встигли придбати проїзні документи в касі. При цьому посадка дозволяється тільки у штабний вагон з подальшим оформленням проїзду: протягом однієї години з моменту відправлення поїзда з пункту формування (обороту) і протягом 30 хвилин з проміжних станцій. Штрафи при цьому не стягуються».

У відповідності до схеми поїзда у поїзді №783/784 Дніпропетровськ-Полтава 29 квітня 2016р. штабним вагоном був вагон № 3, заводський № 30023, а вагон № 2, заводський № 30122 був звичайним вагоном і застосовувати пункт 7.21 Правил на який посилається позивач взагалі неможливо, тому, що безквиткові пасажири були посаджені не у штабний вагон. Враховуючи, що пасажири, яких виявили ревізори у вагоні № 2, а не у штабному вагоні, не мали проїзних документів, то дії ревізорів не були неправомірними.

Згідно пункту 3.3 Правил «правом першочергового оформлення проїзду в добових касах користуються:

а) пасажири з дітьми віком до 10 років, а також пасажири-супровідники хворих неповнолітніх дітей, які прямують на санаторно-курортне лікування за путівками, предявленими в касу;

б) особи які їдуть за телеграфно посвідченим викликом про смерть, нещасний випадок;

в) працівники рефрижераторних поїздів та локомотивних бригад;

г) учасники бойових дій, учасники війни;

д) ветерани військової служби, ветерани органів внутрішніх справ, ветерани державної пожежної охорони;

е)Уповноважений Верховної Ради України з прав людини та його представники;

є)інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілі від Чорнобильської катастрофи 1 категорії;

ж) державні службовці під час відрядження.

У залізничних вузлах першочергове право на одержання місць, які є в продажу, надається пасажирам після предявлення проїзного документа до цього пункту як пересадкового».

Згідно п.3.4 Правил «Особи перелічені в підпунктах «б», «в» пункту 3.3.Правил забезпечуються проїзними документами у добових касах незалежно від наявності вільних місць. У разі відсутності вільних місць касир добової каси в спосіб, установлений технологічним процесом вокзалу, зобов'язаний оформити квиток без плацкарти за тарифом загального вагона з відміткою "Згідно з пунктом 3.4 Правил"(без заняття місця)».

Враховуючи зазначене, лише працівник рефрижераторної, локомотивної бригади, або особа, яка за телеграфно посвідченим викликом про смерть, нещасний випадок, з проїзним документом без заняття місця, оформленим добовою касою ст. Дніпропетровськ, могли бути допущені у поїзд. Серед 8-ми безквиткових пасажирів виявлених ревізорами у вагоні № 2 цього поїзда таких пасажирів, які б користувалися пільгами передбаченими Правилами не було.

Відповідно пункту 7.13. Інструкції начальника пасажирського поїзда, затвердженої наказом Укрзалізниці від 27 квітня 2012р. № 158-Ц « про кожен випадок нестандартної ситуації у рейсі (у тому числі серйозні порушення у роботі поїзної бригади), інформувати керівництво структурного підрозділу будь-якими засобами звязку».

Про допущені порушення позивач відповідним службовим особам відповідача не повідомляв засобами звязку, посилаючись на їх несправність, а сам факт несправності засобів звязку не довів, ні у кого з восьми провідників вагонів членів його поїзної бригади засобами звязку для інформування керівництва структурного підрозділу не скористався.

Телеграфна вказівка від 10 липня 2015р. за № Л-05-10/2211 (далі - вказівка) (т.2 а.с.54, 206) начальника пасажирської служби Південної залізниці ОСОБА_8 була видана на підставі телеграми від 09 липня 2015р. № ЦЦЛ-8/283 Директора з організації пасажирських перевезень ПАТ «Укрзалізниця» ОСОБА_13О.П. (т.2 а.с.205), якою було заборонено з 01 серпня 2015р. начальникам поїздів оформлення проїзду пасажирам по квитанціям ф.ГУ-57 у поїздах усіх категорій та сполучень, крім випадків передбачених п.п. 7.8, 8.8, 8.12, 8.19, 18.7, 18.10, 18.11 Правил а також у випадку відключення терміналів АСК ПП УЗ на станціях залізниць України. Виключенням є оформлення проїзду пасажирам поїздів, які здійснюють посадку на станціях, де відсутні квиткові каси. Застосування пункту 7.21 Правил допускається з дозволу начальника служби пасажирських перевезень регіональної філії «Південна залізниця» ПАТ « Укрзалізниця». Телеграма була видана за результатами виявлених ревізорами фактів порушень з боку начальників поїздів порядку оформлення квитанцій ГУ-57, оформлення проїзду пасажирам не на резервні місця начальника поїзда, без визначення № місця, незаповнення корінців квитанцій, порушення методики розрахунку вартості проїзду з метою уникнення зловживань та фінансових порушень з боку начальників поїздів.

Телеграфною вказівкою від 23 липня 2015р. за № ЦЗЛ-7/88 заступника генерального директора відповідача ОСОБА_14 внесено доповнення до телеграми від 09 липня 2015р. № ЦЦЛ-8/283 (т.2 а.с.205), якою дозволено начальникам поїздів здійснювати оформлення квитанцій ГУ-57 у поїздах усіх категорій та сполучень у відповідності до Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України на вільні місця та місця відведені для зберігання постільної білизни. Зобовязано вести облік Оформлених квитанцій ГУ-57 та надання звіту в Укрзалізницю за раніше встановленою формою.

Поїзд № 783/784 Полтава-Дніпропетровськ було введено у експлуатацію на підставі наказу відповідача за ЦЛ № 310 від 02 березня 2016р. та наказу від 05 березня 2016р. за № Н/141а філії Південна залізниця ПАТ «Укрзалізниця» з 27 березня 2016р. (т.1 а.с.161), і який був денний, швидкий регіональний, складався з чотирьох вагонів. По схемі вагони №№ 1,2 по 68 місць, № 3-62 місця для пасажирів та 6 місяць для відпочинку членів поїзної бригади у рейсі (провідники, начальник поїзда, поїзний електромеханік); вагон № 4 - 68 місць для пасажирів. Вагони з №№ 1 по 4 фірмові з місцями для сидіння 2 класу. Місця у вагоні № 3 з 63 по 68 для відпочинку поїзної бригади, начальника поїзда, поїзного електромеханіка. Враховуючи категорію поїзда постільна білизна на даний поїзд не видавалася, місця для зберігання постільної білизни у цьому поїзді відсутні.

Внесення відомостей до бланку ЛУ-72 № 244702 (т.1 а.с.175) провідником штабного вагону № 3 ОСОБА_15 на місця №№ 63-67 щодо 5 безквиткових пасажирів є безпідставним, тому, що зазначені місця є місцями відпочинку членів поїзної бригади (коли вони перебувають не на чергуванні у закріплених за ними вагонах). Внесення відомостей до бланку ЛУ-72 № 244701 (т.1 а. с.174) провідником вагону № 2 ОСОБА_10 на місця №№ 59,33,39 також є безпідставним тому, що згідно довідки виданої станцією відправлення Дніпропетровськ у вагоні вільних місць не було, 68 пасажирів зявилися до посадки згідно придбаних квитків.

Про відсутність місць у вагоні свідчать фото безквиткових пасажирів, зроблені ревізорами та надані відповідачу. На фото засвідчено, що безквиткові знаходяться у тамбурі вагону, сидять на проході, інше. Позивач у позові підтверджує факт фотографування безквиткових ревізорами.

Згідно наданої до суду копії довідки G1500 виданої 29 квітня 2016р. о 16год.32хв. станцією відправлення поїзда Дніпропетровськ на цей поїзд вільні місця були відсутні (т.1 а.с.171,172).

Згідно наданого до суду копії звіту про здійснення контролю посадочних документів за рейс 29 квітня 2016р. поїзда № 783/784 Дніпропетровськ-Полтава (т.1 а.с.177) не зявилися до посадки у поїзд 5-ть пасажирів, які раніше придбали проїзні документи (вагон №1 на місяці №№ 27,28,29, вагон № 3(штабний) місця №№ 52,53). Зазначені відомості надавалися начальнику поїзда черговим провідником кожного вагону поїзда після відправлення поїзда з пункту обороту (ст. Дніпропетровськ) на підставі оформленого провідником бланку обліку пасажирів форми ЛУ-72. Черговий провідник вагону після посадки пасажирів у вагон, збирання проїзних документів у пасажирів на час рейс у свою теку, здійснює облік фактичних пасажирів згідно бланку форми ЛУ-72 та надає відомості про вільні місця начальнику поїзда. На обробку та оформлення цієї інформації він витрачає не менше 40 хвилин.

Таким чином, позивач не міг оформити 8-ми пасажирам проїзні документи ні на ст. Дніпропетровськ на пероні біля вагону № 2, ні в вагоні № 2 після відправлення поїзда зі ст. Дніпропетровськ через відсутність вільних місць у поїзді, а оформлення квитанцій ф. ГУ-57 начальником поїзда без зазначення місця є порушенням вимог Правил (т.2 а.с.57-124), Інструкції начальнику пасажирського поїзда, Інструкції з ведення станційної комерційної звітності.

Факт порушення позивачем зазначених вимог нормативних актів з організації перевезень пасажирів підтверджується тим, що в квитанціях ф.ГУ-57, які ним виписані з порушенням не зазначено, в тому числі, і місця на які оформлено проїзд пасажирам.

Згідно пункту 2.39 Правил «у проїзних документах, оформлених у вагони з нумерованими місцями, зазначаються номер та дата відправлення поїзда, номер вагона та номер місця, в тому числі при продажу з проміжних станцій».

Також Позивачем допущено порушення § 78 Інструкції з ведення станційної комерційної звітності, що виразилося у не вірному заповненні квитанцій ГУ-57.

Згідно пункту 1 зазначеного параграфу Інструкції з ведення станційної комерційної звітності квитанція форми ГУ-57 видається платнику при одержанні готівкою плати за перевезення та послуги, повязані з перевезеннями.

Відповідно пункту 3 § 78 Інструкції з ведення станційної комерційної звітності не дозволяється оформлення розрахунків з кількома платниками за однією квитанцією. При одночасній оплаті платником різних видів платежів на кожний вид платежу згідно з його кодом виписується окрема квитанція, Всі графи квитанції повинні заповнюватися чітко і розбірливо. Найменування платника вказується без скорочення. У графі «за що одержано збір» вказується код та вид платежу, найменування та номер документу, оплачена сума записується словами у відповідну графу квитанції. Квитанція талон і корінець підписуються працівником станції, який оформляв сплату готівкою та платником.

У п. 2.14 посадової інструкції начальнику пасажирського поїзда (далі Інструкції) зазначено, що начальник поїзда повинен забезпечувати проїзд пасажирів у поїзді тільки за проїзними документами.

Пунктом 2.14.2 Інструкції визначено, що начальник поїзда повинен уміти розрахувати вартість проїзду пасажира по маршруту прямування поїзда та оформити проїзд.

Згідно пунктів 2.16.1, 2.16.3 Інструкції начальник поїзда забезпечує керівництво посадкою пасажирів, знаходиться у штабному вагоні або поряд з вагоном для вирішення питань, що виникають.

Враховуючи обставини та характер порушення, допущеного позивачем, відповідачем правомірно з дотриманням вимог ст.147-149 КЗпП України був притягнутий позивач до дисциплінарної відповідальності, у тому числі була надана можливість надання письмових пояснень.

Стаття 43 Конституції України у відповідності зі ст.23 Загальної декларації прав людини проголошує право кожного на працю, що включає у себе можливість заробляти собі на життя працею, яку людина вільно обирає або на яку погоджується. Визначаючи право на працю як основу життєдіяльності людини, Конституція України закріплює та гарантує основні трудові права громадян (ст.ст.43,44,45,46) і визначає, що основи соціального захисту, форми та види пенсійного забезпечення, принципи регулювання праці та занятості визначаються законами України (п.6 частини першої ст. 90 Конституції України). Основним законом, який закріпляє право на працю та шляхи його реалізації, є Кодекс законів про працю України.

Статтею 2 КЗпП України одночасно передбачено і право громадянина на працю і право на отримання за працю заробітної плати не нижче встановленого державою мінімального розміру. Працівники реалізують право на працю шляхом укладання трудового договору на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Відповідно ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення:

1) догана;

2) звільнення.

Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Згідно ст. 148 цього Кодексу дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

У ст. 149 вказаного Кодексу встановлено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Крім того, відповідачем були дотримані і вимоги ст. 252 КЗпП України, оскільки позивач на час скоєння порушення був виборним членом профспілкового комітету первинної профспілкової організації працівників залізничного транспорту ВЧ-4 ( Кременчуцького підрозділу Полтавської вагонної дільниці), куди відповідач звернувся з поданням на отримання згоди на притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани, і попередня згода цього профспілкового комітету на притягнення його до дисциплінарної відповідальності була отримана.

17 травня 2016 позивач був присутній на засіданні профспілкового комітету, де було розглянуто подання та надана згода на притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, у ході якого членів профкому про намір вийти з профспілки позивач не повідомляв.

Повідомлення голови профкому ВППЗ ОСОБА_2 від 16 травня 2016р. за № 72 про вступ позивача в члени цієї профспілки з 16 травня 2016р. було отримано лише 19 травня 2016р., що підтверджується реєстраційним номером № 1291 у журналі реєстрації вхідної кореспонденції Полтавської вагонної дільниці. Заява Позивача на адресу начальника Полтавської вагонної дільниці ОСОБА_5 про перерахування його профспілкових внесків до іншої профспілки надійшла разом з листом ОСОБА_2, що підтверджується в листі.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 252 цього Кодексу працівникам підприємств, установ, організацій, обраним до складу виборних профспілкових органів, гарантуються можливості для здійснення їх повноважень.

Зміна умов трудового договору, оплати праці, притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборних профспілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу, членами якого вони є.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 не надали до суду належні і допустимі докази як на підтвердження позову в цілому, правомірність його дій щодо посадки у поїзд 8-ми безквиткових пасажирів та порядку її оформлення,так і на спростування встановлених судом обставин, у тому числі щодо вступу позивача в члени Вільної належне повідомлення адміністрації відповідача до видання 18 травня 2016 р. оспореного наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами у цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Предмет доказування визначається як сукупність усіх фактів і обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Предметом доказування виступають обставини відповідно до вимог ст.179 ЦПК України на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, підставу позову.

Статтею 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобовязана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

На підставі встановлених і наведених обставин, здійснивши аналіз зібраних та наданих сторонами доказів, суд приходить до висновку, що позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки відповідачем було притягнуто позивача до дисциплінарної відповідальності на законних підставах з врахуванням характеру проступку та обставин його вчинення позивачем, а також було враховано попередню роботу позивача, та, що тяжкі наслідки внаслідок вчинення позивачем проступку не настали.

Суд враховує, що позов подано без пропуску трьохмісячного строку, передбаченого ст. 233 КЗпП України.

Оскільки позов не підлягає задоволенню, то судовий збір не підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 147, 149, 150, 221, 231, 233, 252 КЗпП України, ст. ст. 14, 57 59, 208, 209, 212 - 215, 218, 223 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до ПАТ «УкрЗалізниця» про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного Суду Полтавської області через Автозаводський районний суд м. Кременчука упродовж десяти діб.

Рішення набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги або розгляду справи Апеляційним судом Полтавської області, якщо рішення не скасовано.

Повне рішення виготовлено 10 травня 2017 року.

Суддя: